Рішення

від 23.10.2015 по справі 916/3544/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2015 р.Справа № 916/3544/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.,

при секретарі судового засідання Стачук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Порто-ФранкоВ» в особі, якою є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "ПОРТО-ФРАНКО";

До відповідача: Приватного підприємства „СібарісВ»

третя особа без самостійних вимог на боці відповідача: ОСОБА_1

про звернення стягнення на предмет іпотеки

За участю:

Від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю );

Від відповідача: не з`явився.

Від 3-ї особи без самостійних вимог на боці відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ

Позивач, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Порто-Франко", звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача, Приватного підприємства „СібарісВ» , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з ОСОБА_1 01.08.2007 р. кредитного договору № 1919/1-07, надання кредиту у розмірі 255000дол.США, укладання з відповідачем 22.03.2013 р. іпотечного договору з метою забезпечення кредитного договору, передачу в іпотеку нежилої будівлі відповідача площею 372,3кв.м. у м.Одеса, вул.Івана Франка, буд.42, порушення третьою особою по справі умов кредитного договору в частині здійснення платежів, та на інші вказані у позовній заяві обставини.

Відповідач та третя особа по справі явку свого представника в судове засідання не забезпечили, про поважність причин відсутності не повідомили, витребувані документи не надали, у зв'язку з чим, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними документами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між позивачем та громадянкою ОСОБА_1 01.08.2007 р. був підписаний кредитного договір № 1919/1-07, предметом якого є надання кредиту відповідачу на поточні потреби у розмірі 155000долл.США. До договору було укладено 7 додаткових угод від 26.09.2007 р., 14.03.2008 р., 04.12.2008 р., 07.05.2010 р., 14.01.2011 р., 05.04.2011 р., 22.03.2013 р. Додаткові угоди стосувались збільшення суми крудиту на 100000долл.США, зміни розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами, встановлення нових строків повернення коштів та т.і.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями до ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вже зазначалось, 01.08.2007 р. між позивачем та третьою особою по справі був підписаний кредитний договір № 1919/1-07, згідно якого позивач взяв на себе обов’язок видати кредитні кошти через касу банку на передбачених у договорі умовах у встановленій п.1.1 договору сумі (п.3.1.2 договору), а позичальник зобов’язався забезпечити своєчасне повернення банку всій суми кредиту, сплату відсотків за користування кредитом, пені і штрафних санкцій в розмірах, строки та на умовах договору та додаткових угод до нього (п.3.2.1 договору).

Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1 ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач свої зобов'язання щодо видачі кредиту виконав, надавши позичальнику через касу 255000долл.США. Однак, позивальником були порушені умови договору щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків, внасідок чього згідно наданого позивачем розрахунку станом на 25 серпня 2015 року заборгованість склала, - за кредитом - 241340,16 дол. США, за відсотками -121523,00 дол. США., пеня за виникнення простроченої заборгованості - 338728,04 дол. США. Стягнення пені передбачено у п.5.1 кредитного договору.

У відповідності до приписів ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, п.1 ст.547 ЦК України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором, між позивачем та відповідачем по справі 22.03.2013 р. був підписаний іпотечний договір, посвідчений ОСОБА_3, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу реєстраційний номер-1815, відповідно до якого, відповідач передав в заставу позивачу нерухоме майно, а саме, - нежилу будівлю, загальною площею 372,3 кв.м., що знаходиться в місті Одеса, по вулиці Івана Франка, в будинку під номером 42, що належить відповідачу на праві власності на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 01.10.2010 року.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України „Про іпотеку від 05.06.2003 р. № 898-IV (із змінами) за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України „Про іпотекуВ» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України „Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок та право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки врегульоване ст.38 Закону України „Про іпотекуВ» .

В договорі іпотеки між сторонами ці питання відображені у розділі 6 „Застереження про задоволення вимог іпотекодержателяВ» .

Так, згідно з п.6.1.1 договору іпотеки, позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору шляхом, у тому числі продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України „Про іпотекуВ» . Цим же пунктом відповідач уповноважує позивача подавати та отримувати від його імені довідки та документи, які необхідні для підготовки предмета іпотеки до продажу, сплачувати всі необхідні платежі, підписати договір купівлі-продажу предмету іпотеки, а також виконувати всі інші дії. які пов’язані з продажем предмету іпотеки.

Враховуючи викладене, факт наявності заборгованості за кредитним договором, текст Договору іпотеки, який дозволяє Іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.38 Закону України „Про іпотеку, господарський суд вважає, що позов про звернення стягнення на майно відповідача шляхом надання права продажу предмету іпотеки будь-якій третій особі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1919/1-07 від 01.08.2007 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.39 Закону України „Про іпотекуВ» , у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Позивачем до матеріалів справи надано Звіт про оцінку предмету іпотеки, - нежилої будівлі площею 372,3кв.м. у м.Одеса, вул.Івана Франка, буд.42, складений суб’єктом оціночної діяльності, згідно з яким вартість вказаного об’єкту станом на 15.10.2015 р. ввизначена у розмірі 4997341грн. з ПДВ.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Під час розгляду справи сторонами не надано доказів виконання умов договору щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків по кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального Кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 11, 15, 16, 253, 256, 258, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 626, 627, 639, 1048, 1054, Цивільного Кодексу України, ст.ст.223,232 Господарського Кодексу України, ст.ст.32-34,43,44,49, 82-85 ГПК України України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. В рахунок часткового виконання основного зобов’язання щодо оплати заборгованості у розмірі 701591,20 дол. США, з яких за кредитом - 241340,16 дол. США, за відсотками -121523,00 дол. США., пеня за виникнення простроченої заборгованості - 338728,04 дол. США. за Кредитним договором № 1919/1-07 від 01.08.2007 р., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № б/н від 22.03.2013 р. з Приватного підприємства „СібарісВ» (65121, АДРЕСА_1, код 33933537), а саме: нежилу будівлю, загальною площею 372,3 кв.м., що знаходиться за адресою:м. Одеса, вул. Івана Франка,42, що належить Приватному підприємству „СібарісВ» (65121, АДРЕСА_1, код 33933537) на праві власності, на підставі рішення господарського суду Одеської області від 01.10.2010 р., що набрало законної сили 12.10.2010 р., шляхом надання Публічному акціонерному товариству Акціонерному банку "Порто-Франко" (65029, м. Одеса, вул. Ольгіївська,8, код 13881479) права продажу предмета іпотеки будь-якій третій особі покупцеві за ціною не нижче 4997341,00 грн., згідно звіту про оцінку майна станом на 15.10.2015 р.

3. Стягнути з Приватного підприємства „СібарісВ» (65121, АДРЕСА_1, код 33933537) до Державного бюджету України (ГУДКСУ в Одеській області, УК у м. Одесі/Приморський район, код ЄДРПОУ 38016923, р/р № 31210206783008, МФО 828011, КБК 22030001) 14031/чотирнадцять тисяч тридцять одну/грн. 82 коп. судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 23.10.2015 року.

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2015 р.

Суддя Р.В. Волков