Постанова

від 28.10.2015 по справі 918/631/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

28 жовтня 2015 року Справа № 918/631/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Павлюк І. Ю.

при секретарі судового засідання Німчук А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 25.08.15 р. у справі №918/631/15 (суддя Пашкевич І.О.)

за позовом Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (м.Рівне)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м.Рівне)

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління у справах сім'ї, молоді та спорту виконавчого комітету Рівненської міської ради (м.Рівне)

про зобов'язання вчинити дії та стягнення боргу в сумі 1 065 грн. 74 коп.

За участю представників:

Позивача - ОСОБА_2 ( довіреність № 08-206 06.03.2015 року)

Відповідача - ОСОБА_3 (угода про надання правової допомоги від 27.07.2015 року; фізична особа - підприємець ОСОБА_1

Третьої особи - ОСОБА_4 (довіреність №01-14/1427)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.08.2015р. у справі №918/631/15 (суддя Пашкевич І.Ю.) частково задоволено позов Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління у справах сім'ї, молоді та спорту виконавчого комітету Рівненської міської ради про зобов'язання вчинити дії та стягнення боргу в сумі 1 065 грн. 74 коп.

Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 передати орендоване майно - спортивний майданчик (міні футбольне поле) загальною площею 796 кв.м., розташований на вул. Набережна, 9 у м. Рівне, балансоутримувачу - Управлінню у справах сім'ї, молоді та спорту виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 30).

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 борг в сумі 172 грн. 93 коп. по орендній платі на р/р 35429016002148 в ГУДКС Рівненської області, код 33871738, МФО 833017 одержувач - Управління у справах сім'ї, молоді та спорту виконавчого комітету Рівненської міської ради. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради 1514 грн. 45 коп. судового збору.

Відмовлено у задоволенні позову Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 892 грн. 81 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради подав через господарський суд Рівненської області апеляційну скаргу (вх.№2871/15 від 09.09.2015р., арк.справи 110-112).

Скаржник стверджує, що судом першої інстанції не взято до уваги розрахунок та поверхнево встановлено, що кошти, перераховані відповідачем згідно двох платіжних доручень від 04.06.2015 року та 09.06.2015 року повинні бути зараховані на погашення боргу з орендної плати. Суд не взяв до уваги твердження позивача про те, що ФОП ОСОБА_1 сплатив дані кошти з порушенням термінів сплати, що в свою чергу призвело до збільшення суми боргу за кожен наступний місяць.

Також позивач звертає увагу на те, господарський суд Рівненської області не дослідив належним чином матеріали справи, а саме - письмові пояснення де зазначено, що кошти переховані відповідачем згідно двох платіжних доручень від 04.06.2015 року та 09.06.2015 року були спрямовані балансоутримувачем, як розпорядником коштів на погашення земельного податку. Так як, пункт 284.3. ст.284 Податкового кодексу України передбачає, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Скаржник вважає, що місцевим господарським судом протиправно прийнято до уваги твердження представника відповідача, про те, що ФОП ОСОБА_1 сплачував кошти на погашення лише орендної плати і відмовлявся сплачувати земельний податок без будь-яких на те доказів, а саме в платіжному дорученні не зазначено було призначення платежу.

Зважаючи на те, що у платіжних дорученнях, в графі "призначення платежу" відповідачем не було зазначено призначення платежу, зокрема, ні податку, ні періоду, ні дати, ні номеру договору управлінням у справах сім'ї, молоді та спорту сплачені кошти були спрямовані в першу чергу на сплату земельного податку до органу Державної фіскальної служби та погашення орендної плати.

Апелянт посилається на правову позицію Вищого господарського суду України (постанови від 14.04.2005 у справі N 11/274 (12/5), від 25.12.2003 у справі N 10/172) та Верховного Суду України (ухвала від 23.06.2005 у справі N 11/274 (12/5).

Звертає увагу, що на думку суду, у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні чіткі посилання на період, дату, податок, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, то одержувач коштів повинен діяти згідно умов договору.

А пунктом 5.9 договору №ЗЗ-б від 17.05.2012 року передбачено обов'язок орендаря вирішити з балансоутримувачем питання землекористування, сплати орендної плати чи земельного податку в установленому законом порядку. Установлений законом порядок і передбачає сплату балансоутримувача згідно ст.284 Податкового кодексу України земельного податку.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Тому посилання відповідача на ненадання ФОП ОСОБА_1 рахунків є безпідставним, так як договором жодним чином така умова не передбачена. Також, це не передбачено, як обов'язкова умова законодавством.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не застосував норми права, які підлягають застосуванню, зокрема ст.ст.530, 613 Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим прийняв помилкове рішення. Дана позиція викладена в постанові Верховного суду України від 29.09.2009 року у справі №37/405.

На підставі викладеного апелянт просить суд скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 18 серпня 2015 року по справі №918/631/15 в частині відмови управлінню комунальною власністю в стягненні з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 боргу в сумі 892,81 грн., прийняти нове рішення, яким позов про зобов'язання вчинити дії та стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 боргу в сумі 1065,74 грн. задоволити повністю.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду (арк.справи 109).

Відповідно до розпорядження голови Рівненського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 р. у справі №918/631/15 внесено зміни до складу колегії, окрім заміни головуючого судді. У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Дужича С.П., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Мамченко Ю.А., суддя Павлюк І.Ю.

27.10.2015р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (вх.№26246/15 від 27.10.2015р.)

Відповідач у відзиві, зокрема, зазначає, що твердження про часткове зарахування сплачених коштів в рахунок відшкодування земельного податку суперечить договору №2 про відшкодування витрат, адже строк дії вказаного договору закінчився 31.01.2014 року.

Щодо посилання апелянта на норми ст.238.3 та ст.284 Податкового кодексу України, наголошує, що дані норми регулюють порядок сплати земельного податку власником земельної ділянки (позивачем/третьою особою) і жодним чином вказані норми не стосуються відповідача, який крім того на даний час знаходиться на спрощеній системі оподаткування, яка не передбачає обов'язку сплати ним земельного податку.

Обов'язок щодо складання прийому-передачі про повернення майна покладається на орендодавця, обов'язок виникає з моменту припинення договору. Всупереч вказаній вимозі договору оренди, орендодавець в останній день строку дії договору оренди 17.04.2015 року акт прийому-передачі про повернення майна не склав. На адресу відповідача акт прийому-передачі про повернення майна не направлявся.

Відповідач стверджує, що відсутність у позивача наміру укласти договір на новий строк йому стало відомо лише 07.05.2015 року, і в той самий день 07.05.2015 року відповідачем було направлено позивачу повідомлення про повернення майна з оренди.

Вказаним повідомленням відповідач просив орендодавця прийняти орендоване майно з оренди. Враховуючи, що всупереч договору оренди позивачем не було складено акт прийому-передачі та не направлено його відповідачу, то ФОП ОСОБА_1 самостійно було складено акт прийому-передачі та додано його до повідомлення про повернення майна.

Вказане повідомлення про повернення майна з оренди позивачем залишено без відповіді. Другий примірник акту прийому-передачі не повернуто.

Відповідач вважає, що оскільки прострочення мало місце саме зі сторони позивача, і неповернення орендованого майна стало наслідком прострочення позивача, відповідно позовні вимоги є безпідставними.

При обґрунтуванні відзиву посилається на норми ст.19 Конституції України, ст.ст.17, 26, "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст.193, 291 Господарського кодексу України, ст.ст.13, 14, 16, 523, 525, 526, 612, 613, 625, 626, 763, 795 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного просить суд апеляційну скаргу Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 18.08.2015 року залишити без задоволення.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 28.10.2015р. представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення в обгрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції незаконне та необгрунтоване, у зв'язку з чим просить його скасувати в частині відмови управлінню комунальною власністю в стягненні з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 боргу в сумі 892,81 грн. та прийняти нове рішення, яким позов управління комунальною власністю виконачого комітету Рівненської міської ради про зобов'язання вчинити дії та стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 боргу в сумі 1065,74 грн. задоволити повністю.

Представник відповідача заперечила проти доводів апеляційної скарги. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ОСОБА_1 заперечив доводи апеляційної скарги, надав пояснення. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи підтримала позицію позивача в повному обсязі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції, вимоги апеляційної скарги задоволити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

17 травня 2012 року Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (орендодавець) та фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (орендар) уклали договір оренди №33-б нерухомого майна (спортивного майданчика - міні футбольного поля), що належить територіальній громаді м. Рівного (арк.справи 11-12), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування спортивний майданчик (міні футбольне поле), далі - майно, загальною площею 796 кв.м, розташований на вул.Набережна, 9, у м. Рівне, що перебуває на балансі управління у справах сім'ї, молоді та спорту виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - балансоутримувач). Вартість майна визначена згідно зі звітом про оцінку майна станом на 31 березня 2012 року і складає 72354,00 грн. (п. 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Рівного, затвердженої рішенням Рівненської міської ради (надалі Методика розрахунку) і становить без ПДВ за місяць оренди - 302,39 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п.3.2. договору).

Згідно п.3.3. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Зайва сума орендної плати, що надійшла балансоутримувачу, підлягає зарахуванню в рахунок подальших платежів (п.3.7. договору).

Пунктом 10.1. договору визначено, що цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців; діє з 17 травня 2012 року до 16 квітня 2015 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах, які були передбачені цим договором за умови згоди балансоутримувача. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка майна була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка майна (п.10.3. договору).

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір оренди №33-б від 17.05.2012 року за своєю правовою природою є договором найму, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, вказаний договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив зобов'язати відповідача передати орендоване майно балансоутримувачу з тих підстав, що договір припинив свою дію.

Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п.5.7. договору орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві або за його вказівкою повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду з урахування нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем на адресу підприємця було надіслано лист від 20.04.2015р. №08-341 про припинення дії договору та повернення орендованого майна (арк.справи 9), який отриманий відповідачем 07.05.2015р., що підтверджується випискою пошукової форми стосовно поштового відправлення за номером 33023004517619 (арк.справи 52).

Колегія суддів погоджується з висновком, що, у зв'язку з зазначеними обставинами, договір припинив свою дію, а орендоване майно відповідачем не повернуто балансоутримувачу, тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача передати орендоване майно баланосоутримувачу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідач у відзиві (арк.справи 39-42) стверджує, що ним після отриманого від позивача листа від 20.04.2015 року № 08-341, тобто 07.07.2015 року було направлено на адресу Управління лист разом з актом-прийому передачі майна, у якому відповідач не заперечував проти повернення орендованого майна. Враховуючи наведене, останній вважає, що оскільки таке прострочення мало місце саме зі сторони позивача, тому вимога про зобов'язання щодо повернення майна є безпідставною.

Проте, з наявного в матеріалах справи опису вкладення в цінний лист підприємцем у якості надіслання Управлінню вищевказаного листа від 07.07.2015р., вбачається, що останній не може слугувати беззаперечним доказом поштового відправлення з огляду на наступне.

За пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 5 березня 2009 року, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Згідно вищезазначених Правил розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.

Таким чином, належними доказами відправлення позивачу листа від 07.07.2015р. з актом-прийому передачі орендованого майна є також документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), який відповідачем на виконання вимог ухвал суду першої інстанції надано не було. Під час апеляційного провадження зазначеного доказу також надано не було.

Таким чином, матеріали справи доказів повернення відповідачем балансоутримувачу орендованого майна після закінчення строку дії договору не містять. Тому, колегія суддів погоджується з висновком, що орендоване майно повернене не було, а підприємець продовжує користуватися орендованим майном.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 1065,74 грн. по орендній платі за період з січня 2015 року по липень 2015 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно розрахунку позивача, наявного в матеріалах справи, починаючи з січня 2015 року по липень 2015 року відповідачу було нараховано 3197,07 грн., а сплачено останнім 2131,33 грн. (арк.справи 37), у зв'язку із чим позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості з відповідача в розмірі 1 065,74 грн.

Проте, вказана заборгованість підтверджується не в повному обсязі наявними в матеріалах справи доказами. У матеріалах справи наявна квитанція №6 від 04.06.2015 року про сплату 1782,00 грн. (арк.справи 14) та квитанція №06710002 від 09 червня 2015 року про сплату 1242,14 грн. (арк.справи 15), відповідно до яких відповідачем було перераховано 3024,14 грн. на рахунок балансоутримувача.

В наявних в матеріалах справи додаткових письмових поясненнях позивача, останній зазначив, що пункт 284.3 ст.284 Податкового кодексу України визначає, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Таким чином, Управління вважає, що оскільки у платіжних дорученнях, в графі "призначення платежу" відповідачем не було зазначено призначення платежу, зокрема, ні податку, ні періоду, ні дати, ні номеру договору, то балансоутримувачем сплачені кошти були спрямовані на сплату земельного податку до органу Державної фіскальної служби та погашення орендної плати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначених тверджень позивача, виходячи з наступного.

Пунктом 5.9. договору визначено, що орендар зобов'язується вирішити з балансоутримувачем питання землекористування, сплати орендної плати чи земельного податку в установленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2012 року управління у справах сім'ї, молоді та спорту (далі - сторона 1) та ФОП ОСОБА_1 (далі - сторона 2) уклали договір №2 про відшкодування витрат (далі - договір №2, арк.справи 72), за умовами якого сторона 2 відповідно до п.5.9. договору оренди №33-б нерухомого майна (спортивного майданчика-міні футбольного поля), що належить територіальній громаді м.Рівне від 17.05.2012р. відшкодовує витрати на утримання орендованого майна та земельний податок згідно податкової декларації з плати за землю (п.1.2 договору №2).

Пунктами 2.1., 2.2. договору №2 сторона 1 зобов'язується щомісячно 10 числа кожного поточного місяця надавати рахунки стороні 2 для відшкодування витрат. Сторона 2 зобов'язується щомісячно до 20 числа кожного поточного місяця проводити оплату згідно наданих рахунків.

Згідно п.5.1. договору №2 цей договір діє з 17 травня 2012 року до 31 січня 2014 року включно.

Даний договір умов щодо пролонгації не містить, а тому, як вірно встановлено судом першої інстанції, дія цього договору припинилася з 01 лютого 2014 року.

Позивачем не надано доказів щодо виставлення відповідачу рахунків для сплати земельного податку після закінчення дії договору №2.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов правомірного висновку, що між сторонами наявні відносини які випливають лише з договору оренди майна в якому не визначено ні розміру, ні порядку сплати земельного податку, а тому, платежі здійсненні відповідачем згідно квитанцій №6 від 04.06.2015 року та №06710002 від 09 червня 2015 року свідчать про оплату орендної плати за договором оренди майна в сумі 3024 грн. 14 коп.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 1065,74 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 172,93 грн.

Враховуючи вищевказане, господарський суд Рівненської області дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги Управління в частині зобов'язання ФОП ОСОБА_1 щодо передачі орендованого майна балансоутримувачу є обґрунтованими та підлягають до задоволення, а позовна вимога щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 1 065,74 грн. за оренду плату, підлягає частковому задоволенню в розмірі 172, 93 грн. В решті позову необхідно відмовити за недоведеністю.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст.33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 25.08.15р. у справі №918/631/15 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Павлюк І. Ю.