Рішення

від 28.10.2015 по справі 369/10426/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/10426/14-ц Головуючий у І інстанції Нікушин В. В. Провадження № 22-ц/780/5536/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 46 28.10.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Ігнатченко Н.В.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

при секретарі : Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2015 року за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області, головного управління Держземагентства у Київській області, Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_16 Продукт», ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, третя особа - державна агрофірма «ОСОБА_23 України», про визнання недійсними розпоряджень, державних актів, витребування земельних ділянок та визнання відсутнім права власності, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі РВ ФДМ по Київській області, ГУ Держземагентства у Київській області, Дмитрівської сільської ради звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що проведеною прокуратурою Київської області перевіркою щодо законності використання земельних ділянок на території Києво-Святошинського району Київської області встановлено, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею у постійному користуванні ДАФ «ОСОБА_23 України» перебувала земельна ділянка площею 61,6 га для здійснення сільськогосподарської діяльності, розташована на території Дмитрівської сільської ради. ДАФ «ОСОБА_23 України» звернулася до Києво-Святошинської РДА із листом від 17 грудня 2007 року № 414 про припинення права постійного користування вищевказаною земельною ділянкою. Розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 29 вересня 2008 року № 556 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Державної агрофірми «ОСОБА_23 України» в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району» припинено право постійного користування ДАФ «ОСОБА_23 України» зазначеною земельною ділянкою. У подальшому частина вказаної земельної ділянки була передана у власність громадянам на підставі розпоряджень Києво-Святошинської РДА від 10 листопада 2008 року № № 856, 859, 860, 866, 867, 869, 870, 871 та від 14 листопада 2008 року № № 903, 904, 905, 906, 907, 908, згідно з якими Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області певним громадянам видано державні акти на право власності на відповідні земельні ділянки.

Земельні ділянки із кадастровими номерами: 3222484400:10:001:0125, 3222484400:10:001:0127, 3222484400:10:001:0126, 3222484400:10:001:0123, 3222484400:10:001:0124, 3222484400:10:001:0128, були відчужені на користь ОСОБА_17 Земельна ділянка із кадастровим номером 3222484400:10:001:0122 була відчужена на користь ТОВ «ОСОБА_16 Продукт». Земельні ділянки із кадастровими номерами: 3222484400:10:001:0104, 3222484400:10:001:0105, відчужені на користь ОСОБА_18 Земельна ділянка із кадастровим номером 3222484400:10:001:0106 відчужена на користь ОСОБА_19 Земельна ділянка із кадастровим номером 3222484400:10:001:0107 відчужена на користь ОСОБА_20 Земельна ділянка із кадастровим номером 3222484400:10:001:0108 відчужена на користь ОСОБА_21 Земельна ділянка із кадастровим номером 3222484400:10:001:0110 відчужена на користь ОСОБА_22

Прокурор зазначив, що земельна ділянка площею 61,6 га для здійснення сільськогосподарської діяльності, яка перебувала на праві постійного користування ДАФ «ОСОБА_23 України», належала до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність на підставі п. «е» ч. 4 ст. 84 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки остання використовувалася для потреб центрального органу виконавчої влади Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, а припинення права на неї здійснювалося виключно для оформлення права на землю ДП «Український карантинний розсадник», оскільки останньому передані об'єкти нерухомого майна державної форми власності, які на ній розташовані. Також на вказаній земельній ділянці знаходилося нерухоме майно (житлові будинки), яке перебувало у державній власності та передано у квітні 2008 року до комунальної власність Дмитрівської сільської ради.

За таких обставин прокурор просив визнати недійсними вищевказані розпорядження Києво-Святошинської РДА, оскільки вони прийняті поза межами її компетенції, а також визнати недійсними указані державні акти на право власності на землю, витребувати спірні земельні ділянки у власність держави та визнати відсутнім право власності громадян на ці земельні ділянки.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 26 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано недійсними розпорядження Києво-Святошинської РДА: від 10 листопада 2008 року № 856, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_9 земельну ділянку площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради; від 10 листопада 2008 року № 859, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради; від 10 листопада 2008 року № 860, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_8 земельну ділянку площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради; від 10 листопада 2008 року № 866, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_23 земельну ділянку площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради; від 10 листопада 2008 року № 867, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради; від 10 листопада 2008 року № 869, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_24 земельну ділянку площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради; від 10 листопада 2008 року № 870, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради; від 10 листопада 2008 року № 871, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради; від 14 листопада 2008 року № 903, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_12 земельну ділянку площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради; від 14 листопада 2008 року № 904, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_14 земельну ділянку площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради; від 14 листопада 2008 року № 905, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_11 земельну ділянку площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради; від 14 листопада 2008 року № 906, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_13 земельну ділянку площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради; від 14 листопада 2008 року № 907, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_10 земельну ділянку площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради.

Визнано недійсними державні акти на право власності на землю: серії ЯЖ № 692475 від 25 листопада 2008 року на право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку загальною площею 1,00 га із кадастровим номером 3222484400:10:001:0108; серії ЯЖ № 692476 від 25 листопада 2008 року на право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку загальною площею 1,00 га із кадастровим номером 3222484400:10:001:0109; серії ЯЖ № 692477 від 25 листопада 2008 року на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 1,00 га із кадастровим номером 3222484400:10:001:0110; серії ЯЖ № 692473 від 25 листопада 2008 року на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку загальною площею 1,00 га із кадастровим номером 3222484400:10:001:0106; серії ЯЖ № 692474 від 25 листопада 2008 року на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку загальною площею 1,00 га із кадастровим номером 3222484400:10:001:0107; серії ЯЖ № 692471 від 25 листопада 2008 року на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку загальною площею 1,00 га із кадастровим номером 3222484400:10:001:0104; серії ЯЖ № 692472 від 25 листопада 2008 року на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 1,00 га із кадастровим номером 3222484400:10:001:0105; серії ЯЖ № 689872 від 20 листопада 2008 року на право власності ОСОБА_14 на земельну ділянку загальною площею 1,00 га із кадастровим номером 3222484400:10:001:0127; серії ЯЖ № 689872 від 20 листопада 2008 року на право власності ОСОБА_25 на земельну ділянку загальною площею 1,00 га із кадастровим номером 3222484400:10:001:0123; серії ЯЖ № 689671 від 20 листопада 2008 року на право власності ОСОБА_11 на земельну ділянку загальною площею 1,00 га із кадастровим номером 3222484400:10:001:0124; серії ЯЖ № 689868 від 20 листопада 2008 року на право власності ОСОБА_13 на земельну ділянку загальною площею 1,00 га із кадастровим номером 3222484400:10:001:0126; серії ЯЖ № 699867 від 20 листопада 2008 року на право власності ОСОБА_10 на земельну ділянку загальною площею 1,00 га із кадастровим номером 3222484400:10:001:0128; серії ЯЖ № 689870 від 20 листопада 2008 року на право власності ОСОБА_15 на земельну ділянку загальною площею 1,00 га із кадастровим номером 3222484400:10:001:0125; серії ЯЖ № 692468 від 25 листопада 2008 року на право власності на земельну ділянку загальною площею 1,00 га із кадастровим номером 3222484400:10:001:0122.

Витребувано із незаконного володіння ТОВ «ОСОБА_16 Продукт» на користь ГУ Держземагентства у Київській області земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:001:0122; із незаконного володіння ОСОБА_17 - земельні ділянки із кадастровими номерами: 3222484400:10:001:0125, 3222484400:10:001:0127, 3222484400:10:001:0126, 3222484400:10:001:0123, 3222484400:10:001:0124, 3222484400:10:001:0128; із незаконного володіння ОСОБА_22 - земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:001:0110; із незаконного володіння ОСОБА_21 - земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:001:0108; із незаконного володіння ОСОБА_20 - земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:001:0107; із незаконного володіння ОСОБА_19 - земельну ділянку із кадастровим номером 3222484400:10:001:0106; із незаконного володіння ОСОБА_18 - земельні ділянки із кадастровими номерами 3222484400:10:001:0104 та 3222484400:10:001:0105.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 серпня 2015 року рішення апеляційного суду скасовано, справу передано новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності та безпідставності заявлених позовних вимог, оскільки прокурором не надано доказів, що оскаржувані розпорядження Києво-Святошинської РДА від 10 листопада 2008 року № № 856, 859, 860, 866, 867, 869, 870, 871 та від 14 листопада 2008 року № № 903, 904, 905, 906, 907, 908 видано із порушенням вимог законодавства та поза межами компетенції Києво-Святошинської РДА.

Поруч з цим суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених ст. 267 ЦК України, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом, на застосуванні якої наполягав відповідач, крім того, прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причини пропущення строку позовної давності та не подано клопотання про поновлення цього строку.

Проте колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду з огляду на наступне.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у ст. 261 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Із роз’яснень викладених у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч.ч. 1 та 2 ст. 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, до ухвалення судом рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

У порушення ст.ст. 212-214 ЦПК України суд першої інстанції вказані вимоги цивільного закону та роз’яснення постанови Пленуму не врахував, відмовляючи у задоволені позову з посиланням на ст. 267 ЦК України, тобто з підстав пропуску строку позовної давності, одночасно дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, що в свою чергу є недоречним з огляду на те, що відмовляти в позові через пропуск, без поважних причин, строку для звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі необґрунтованості та безпідставності позовних вимог при пропуску строку позовної давності в задоволенні позову належить відмовляти за недоведеністю позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів, на підставі положень ст. 309 ЦПК України, вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, виключивши з його мотивувальної частини підставу для відмови у задоволенні позову заступника прокурора Київської області у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Разом з тим, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, заступник прокурора Київської області вказав, що на момент прийняття вищевказаних розпоряджень на спірній земельній ділянці було розташовано нерухоме майно, а також об’єкти незавершеного будівництва Міністерства, які перебувають у господарському віданні ДП «Український карантинний розсадник» згідно зі свідоцтвом на право власності від 7 жовтня 2008 року, крім того, знаходилося нерухоме майно (житлові будинки), яке перебувало у державній власності та 17 квітня 2008 року передано до комунальної власності Дмитрівської сільської ради.

Таким чином, прокурор наполягав на тому, що земельна ділянка площею 61,6 га для здійснення сільськогосподарської діяльності, яка перебувала на праві постійного користування ДАФ «ОСОБА_23 України», належала до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, оскільки остання використовувалася для потреб центрального органу виконавчої влади Міністерства, а припинення права на неї здійснювалося виключно для оформлення права на землю ДП «Український карантинний розсадник», оскільки останньому передані об'єкти нерухомого майна державної форми власності, які на ній розташовані.

Однак переглядаючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в частині недоведеності заявлених позовних вимог, судова колегія приходить до висновку, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Ураховуючи вимоги ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 57, ч. 1 ст. 58, ч. 2 ст. 59 та ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За правилами ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Так, на порушення наведених норм процесуального права, при розгляді справи в апеляційному суді прокурором не спростовано висновків суду першої інстанції про те, що розпорядження Києво-Святошинської РДА від 29 вересня 2008 року № 556 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ДАФ «ОСОБА_23 України» не скасовано та є чинним; оскаржувані розпорядження про виділення громадянам земельних ділянок та державні акти на момент їх видачі не стосувалася земельної ділянки ДАФ «ОСОБА_23 України» та не використовувалися для потреб Міністерства, враховуючи, що право постійного користування на цю земельну ділянку на момент винесення оскаржуваних розпоряджень було припинено; спірні земельні ділянки на момент їх передачі громадянам на підставі оскаржуваних розпоряджень не відносилися до земель, які використовувалися для потреб центрального органу виконавчої влади (ч. «е» ст. 84 ЗК України), та не відчужувалися в процесі приватизації.

Суд першої інстанції правомірно взяв до уваги та надав належної правової оцінки тим обставинам, що відповідно до оскаржуваних розпоряджень передано у власність фізичних осіб лише частину земельної ділянки (всього 14 га із 61,6 га); земельна ділянка площею 61,6 га відповідно до державного акта на право постійного користування землею мала цільове призначення для здійснення сільськогосподарської діяльності; у справі відсутні докази на підтвердження того, що земельна ділянка площею 61,6 га була відведена для будівництва та обслуговування об'єкта нерухомого майна, а також, що саме на спірній земельній ділянці площею 14 га розташовані об’єкти нерухомості.

Крім того, у справі відсутні докази, зокрема, землевпорядна документація та відповідні схеми-плани на підтвердження того, що оскаржувані розпорядження та державні акти стосуються земельних ділянок, на яких розташовано об'єкти нерухомого майна, які належать ДП «Український карантинний розсадник».

Натомість у матеріалах справи (т. 2, а. с. 78-79) містяться надані представником відповідача ОСОБА_20 - ОСОБА_26 роздруківки Публічної кадастрової карти України, згідно з якими на спірних земельних ділянках відсутні об’єкти нерухомості, що також було враховано судом при вирішенні спору.

Також, звертаючись до суду з указаним позовом, заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі РВ ФДМ по Київській області, ГУ Держземагентства у Київській області, Дмитрівської сільської ради обґрунтовував позовні вимоги про витребування земельних ділянок правовими підставами, передбаченими ст. ст. 387, 388 ЦК України, при цьому зазначив, що спірні земельні ділянки відчужені на користь третіх осіб, які є добросовісними набувачами, тому ці земельні ділянки підлягають поверненню до державної власності на користь ГУ Держземагентства у Київській області, які на час звернення до суду з цим позовом уповноважені розпоряджатися цими земельними ділянками відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, ст. 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

При аналізі матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про витребування із незаконного володіння відповідачів: ТОВ «ОСОБА_16 Продукт», ОСОБА_17, ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_20, ОСОБА_19, ОСОБА_18, спірних земельних ділянок на користь ГУ Держземагентства у Київській області також не можуть бути задоволенні із підстав заявлених прокурором, оскільки спірні земельні ділянки передані у власність відповідачів на законних підставах, а суду не надано будь-яких доказів, що ГУ Держземагентства у Київській області, в інтересах якого заступником прокурора Київської області заявлено цей позов та на користь якого він просить витребувати спірні земельні ділянки, є дійсним власником цих земельних ділянок, що визначальним для застосування положень ст. ст. 387, 388 ЦК України, згідно з якими саме власник має право витребувати це майно.

Виходячи з вищевикладеного, висновок суду першої інстанції про недоведеність та безпідставність заявлених позовних вимог є правильним, так як докази, які знаходяться у матеріалах справи не дають підстав зробити висновок про перевищення Києво-Святошинською РДА своїх повноважень щодо передачі у власність відповідачам земельних ділянок та, відповідно, незаконність оскаржуваних розпоряджень. А оскільки прийняті радою розпорядження є правомірними, то і державні акти на право власності на землю, видані на підставі цих розпоряджень, не можуть бути визнані недійсними, а спірні земельні ділянки не підлягають поверненню до державної власності на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України шляхом їх витребування із незаконного володіння третіх осіб, які є добросовісними набувачами.

За таких обставин рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову із одночасним застосування строку позовної давності та з підстав недоведеності позовних вимог, не відповідає матеріалам справи, ухвалене з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи і відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підлягає зміні шляхом виключення з його мотивувальної частини підставу для відмови у задоволенні позову що стосується пропуску строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 303, 304, ч. 1 п. 2 ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2015 року змінити, виключивши з його мотивувальної частини підставу для відмови у задоволенні позову заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області, головного управління Держземагентства у Київській області, Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області що стосується пропуску строку позовної давності.

В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 лютого 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді: