Постанова

від 20.10.2015 по справі 802/3469/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 жовтня 2015 р. Справа № 802/3469/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Мельника Віктора Сергійовича,

представника позивача: не з'явився,

представника відповідача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового

контролю України"

до: Вінницького інституту конструювання одягу і підприємництва

про: визнання бездіяльності протиправною та стягнення матеріальної шкоди

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась з позовом всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" (далі - позивач, ВГО "ККПК України") до Вінницького інституту конструювання одягу і підприємництва (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправними дії, що полягають у відмові в задоволенні запиту на інформацію.

Також, 09.10.2015 року представником позивача подано уточнену позовну заяву, де просить визнати протиправною бездіяльність Вінницького інституту конструювання одягу і підприємництва, яка полягає у ненаданні відповіді на запит на інформацію та стягнути з відповідача судові витрати.

Враховуючи те, що заява про зміну позовних вимог подана позивачем до початку розгляду справи по суті, суд, керуючись ст. 137 КАС України, вирішив прийняти її до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.02.2015 року ВГО "ККПК України" звернулась до розпорядника інформації - Вінницького інституту конструювання одягу і підприємництва, із запитом про надання інформації про ВНЗ, яка є предметом суспільного інтересу. Запитуваної інформації відповідач не надав, тому позивач звернувся до суду за захистом прав та законних інтересів.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Також представником позивача подано заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження (вх. №31102 від 20.10.2015 року).

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ВГО "ККПК України" направив до Вінницького інституту конструювання одягу і підприємництва запит про надання інформації № 42/1-15 від 02.02.2015 року (а.с.10) з проханням надати належним чином засвідчені копії:

- Статуту Вищого навчального закладу (далі по тексту - ВНЗ);

- Свідоцтва про реєстрацію ВНЗ;

- Ліцензії на провадження ВНЗ освітньої діяльності за відповідними спеціальностями та додатки до них;

- Сертифікат про акредитацію освітньої програми ВНЗ;

- Витяг ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців,

- Перелік структурних підрозділів та робочих органів ВНЗ з вказанням їх адрес, телефонів, прізвищ керівників;

- Правил прийому до ВНЗ у 2015 р.;

- Положення про приймальну комісію ВНЗ у 2015р.;

- Наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ у 2015р.;

- Перелік та вартість платних освітніх та інших послуг, які надаються ВНЗ та його структурними підрозділами;

- Плани роботи ВНЗ у сферах наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.

Вказаний запит відповідачем отриманий 13.02.2015 року, про що свідчить належним чином засвідчена копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.11).

Станом на час звернення до суду із даним позовом, позивач не отримав відповіді на запит від Вінницького інституту конструювання одягу і підприємництва.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт не надання відповіді за запит, пояснюючи це тим, що Вінницький інститут конструювання одягу і підприємництва не є розпорядником публічної інформації у розумінні ст.13 ЗУ "Про доступ до публічної інформації".

З такою позицією Вінницького інституту конструювання одягу і підприємництва позивач не погоджується та звернувся до адміністративного суду для відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон).

Частиною 1 статті 1 Закону визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (ст. 3 Закону).

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 22 Закону передбачено право розпорядника інформації відмовити в задоволенні запиту ( - розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; - інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; - особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; - не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону).

Частиною 3 вищевказаної статті запроваджено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Зважаючи на встановлені судом обставини, з урахуванням положень діючого законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний був у п'ятиденний строк (ч.1 ст.20 Закону) надати відповідь (надати інформацію або відмовити в її наданні, перенаправити запит належному розпоряднику в разі неволодіння запитуваної інформації тощо) запитувачу інформації, проте допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у ненаданні відповіді у відведений законодавством термін.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.

Разом із тим не підлягають задоволенню вимоги ВГО "ККПК України" щодо стягнення з Вінницького інституту конструювання одягу і підприємництва витрат на юридичні послуги в розмірі 6600 грн. по договору від 15.06.2015 року про надання юридичних послуг, виходячи із наступного.

Як встановлено Кодексом адміністративного судочинства України до видів судових витрат належать судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи. Встановлення видів судових витрат, їх розподіл та визначення судом їх розміру регулюються главою 7 Кодексу.

У частині 2 статті 16 КАС України зазначається, що для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Частиною 1 ст. 90 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Згідно вимог ч.3 ст.90 КАС України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Матеріалами справи підтверджується, що між ВГО "ККПК України" та гр. ОСОБА_2 укладено договір від 15.06.2015 року про надання юридичних послуг.

Відповідно до укладеного договору гр. ОСОБА_2 зобов'язана надати позивачу визначені цим договором юридичні послуги, а позивач зобов'язується оплатити надані послуги. Пунктом 4.1.цього Договору встановлено, що розмір послуг у даному випадку становить у розмірі 6600 грн.

Відповідно до платіжного доручення від 30.06.2015 року ВГО "ККПК України" здійснила переказ коштів на карту гр. ОСОБА_2 згідно Договору про надання юридичних послуг від 15.06.2015 року у сумі 6600 грн.

Так, відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Для визначення суми компенсації необхідно зазначати і (або тільки) вартість однієї години роботи фахівця у галузі права, при цьому вартість години роботи встановлюється за згодою сторін договору, але компенсації буде підлягати лише сума, що не перевищує 40% МЗП на момент надання правової допомоги, що відповідає вимогам частині 2 статті 5 КАС України.

До списку доказів, які необхідно подати суду, варто долучити розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Таким чином, розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді.

При розгляді даної справи, позивачем надано, договір про надання юридичних послуг, у якому визначено загальний розмір вартості послуг (а.с.74-75) та акт прийому-передачі наданих юридичних послуг (а.с.76).

Як вбачається із зазначеного акту, фахівець у галузі права - гр. ОСОБА_2 виконувала зазначені у акті юридичні послуги та розписано витрачений час на виконання відповідних послуг.

Аналізуючи надані юридичні послуги, суд зазначає, що у наданому акті вказано, що гр. ОСОБА_2 аналізувала запит на інформацію до розпорядника інформації - Вінницького інституту конструювання одягу і підприємництва, аналізувала запит на інформацію до ВНЗ підтвердження, що запитана інформація є предметом суспільного інтересу, аналізувала запит на інформацію на предмет того, чи не є запитана інформація інформацією з обмеженим доступом, проте на думку суду відповідні юридичні послуги не стосуються підготовки матеріалів для подання адміністративного позову, оскільки позивач, готуючи запит про надання публічної інформації самостійно перевірив його на відповідність нормам чинного законодавства та безпосередньо в ньому зазначив, що надання публічної інформації про ВНЗ є предметом суспільного інтересу.

Крім того, аналіз бездіяльності розпорядника інформації - ВНЗ на предмет того чи порушено норми Закону України "Про доступ до публічної інформації", аналіз дій розпорядника інформації ВНЗ на предмет того чи порушено норми Закону України "Про інформацію", аналіз судової практики судів адміністративної юрисдикції за аналогічними справами, аналіз постанов Пленуму Вищого адміністративного суду України також не дають підстави вважати надані юридичні послуги необхідними для підготовки матеріалів для подання даного адміністративного позову до суду.

Більш того, слід зазначити, що комплекс відповідних юридичних послуг був вчинений для підготовки позову до Окружного адміністративного суду м. Києва, в той час як провадження по відповідній позовній заяві відкрито Вінницьким окружним адміністративним судом.

Окремо суду звертає увагу, що нормами Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" не передбачено можливість стягнення витрат на правову допомогу, пов'язану з підготовкою матеріалів для подання адміністративної справи до суду.

Відтак, судом не встановлено наявності причинного зв'язку між наданими юридичними послугами і поданою позовною заявою, в той же час суд враховує і те, що фахівець в галузі права, яка надавала юридичні послуги, в судовому засіданні та під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням участі не приймала, клопотання та заяви протягом розгляду адміністративної справи по суті до суду не направляла, з матеріалами адміністративної справи не ознайомлювалась.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно до вимог частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, згідно квитанції, яка міститься в матеріалах адміністративної справи, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 183,00 грн., проте згідно заяви про уточнення позовних вимог, позивачем сформовано лише одну позовну вимогу, яку судом задоволено, тому стягненню підлягають витрати в сумі 73,08 грн. за подання вимоги немайнового характеру.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Вінницького інституту конструювання одягу і підприємництва, що полягає у ненаданні відповіді та запитуваної інформації на запит.

Стягнути з Вінницького інституту конструювання одягу і підприємництва (код ЄДРПОУ- 33088904) на користь всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" судовий збір у розмірі - 73 (сімдесят три) гривні 08 (вісім) копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна