Постанова

від 19.08.2015 по справі 814/266/15

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.08.2015 р. № 814/266/15

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суд ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВДОРТРАНС" до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2015 року №0000042201 у сумі 100 425,00 грн. за основним платежем та 50213,00 грн. - за штрафними (фінансовими ) санкціями (штрафами),-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВДОРТРАНС" до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.01.2015 року №0000032201, №0000042201. Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» отримало акт від 17.12.2014 року № 6445/14-02-22-01/37758656 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» (код ЄДРПОУ 37758656) з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ -7631001) за червень 2012 року, приватним підприємством «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 38151247) за серпень 2014 року, товариством з обмеженою відповідальністю «СОФІЯ - ГРАНІТ» (код ЄДРПОУ 35156965) за липень та серпень 2014 року та правомірності формування доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкових зобов'язань по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які буди придбані у ТОВ «СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ -7631001)у червні 2012 року, Приватного підприємства «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 38151247) у серпні 2014 року, ТОВ «СОФІЯ - ГРАНІТ» (код ЄДРПОУ 35156965) у липні та серпні 2014 року» та прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення від 12.01.2015 року № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 126 594,0 грн. за основним платежем та 63 297,00 грн. за штрафними санкціями та від 12.01.2015 року № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 221 021,0 грн. за основним платежем та 110511,00 грн. за штрафними санкціями. Позивач вважає висновки акту перевірки такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства, а прийняті на підставі таких висновків повідомлення-рішення позивач вважає такими, що суперечать законодавству, та такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню у судовому порядку, а тому звернувся до суду з цим позовом. 13.03.2015 року до канцелярії суду від відповідача надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив про те, що позивачем під час перевірки не було надано доказів реального здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками, не було підтверджено зв'язок понесених ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» витрат з його господарською діяльністю. Отже, позивач неправомірно задіяв при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаними контрагентами, на підставі чого податкові - повідомлення рішення від 12.01.2015 року №0000032201, №0000042201 є правомірними та такими, що відповідають вимогам податкового законодавства (а.с.1-2 том IV).

06.05.2015 року представником позивача до канцелярії суду була надана спільна заява сторін про закриття провадження по справі №814/266/15 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2015 року №0000032201 (податок на прибуток) у сумі 126 594,00 грн. - за основним платежем, 63 297,00 грн. - за штрафними санкціями , та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.01.2015 року №0000042201 (податок на додану вартість) в частині суми 120 596,00 грн. - за основним платежем та 60 298,00 грн. - за штрафними санкціями, у зв'язку із примиренням сторін на умовах податкового компромісу на підставі п.3 ч.1 ст.157 та п.11-2 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" КАС України. Ухвалою суду від 14.05.2015 року суд закрив провадження у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВДОРТРАНС" до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.01.2015 року №0000032201, №0000042201, в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2015 року №0000032201 (податок на прибуток) у сумі 126 594,00 грн. - за основним платежем, 63 297,00 грн. - за штрафними санкціями , та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.01.2015 року №0000042201 (податок на додану вартість) в частині суми 120 596,00 грн. - за основним платежем та 60 298,00 грн. - за штрафними санкціями. Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини не прибуття не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутністю до суду не надав. На підставі пункту 10 частини 1 статті 3, частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Товариство з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВДОРТРАНС" (далі - ТОВ "МИКОЛАЇВДОРТРАНС") зареєстроване як юридична особа 28.07.2011 року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 67-69 том І). Судом встановлено, ТОВ "МИКОЛАЇВДОРТРАНС" взято на облік в контролюючому органі з 29.07.2011року за №1755/2341591, станом на день підписання акту перевірки перебував на обліку в державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 08.12.14 74/14-02-22-01, виданого ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, ОСОБА_2 - головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, інспектором податкової та митної справи І рангу, згідно зі ст.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями, та наказу ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 08.12.14 №1209 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» (код ЄДРПОУ 37758656)» проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» (ЄДРПОУ 37758656) з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ -7631001) за червень 2012 року, ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ - 38151247) за серпень 2014 року, ТОВ «СОФІЯ - ГРАНІТ» (код ЄДРПУО 35156965) за липень та серпень 2014 року та правомірності формування доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкових зобов'язань по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які буди придбані у ТОВ «СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ -7631001) у червні 2012 року, ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ - 38151247) у серпні 2014 року, ТОВ «СОФІЯ - ГРАНІТ» (код ЄДРПОУ - 35156965) у липні та серпні 2014 року». За результатами вищевказаної перевірки податковим органом складено акт від 17.12.2014 року № 6445/14-02-22-01/37758656 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "МИКОЛАЇВДОРТРАНС" (код ЄДРПОУ 37758656) з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ -7631001) за червень 2012 року, ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 38151247) за серпень 2014 року, ТОВ «СОФІЯ - ГРАНІТ» (код ЄДРПОУ 35156965) за липень та серпень 2014 року та правомірності формування доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкових зобов'язань по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які буди придбані у ТОВ «СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ -7631001)у червні 2012 року, ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ - 38151247) у серпні 2014 року, ТОВ «СОФІЯ - ГРАНІТ» (код ЄДРПОУ 35156965) у липні та серпні 2014 року», яким встановлено наступні порушення: порушення п. 185.1 ст. 185. п. 198.1. п.п. 198.2. п. 198.3 ст. 198. п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижена сума ПДВ, на загальну суму 221021 грн., а саме: в червні 2012 року в сумі 120596 грн.; в серпні 2014 року в сумі 100425 грн.; порушення п.138.2 ст.138 п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ТОВ "МИКОЛАЇВДОРТРАНС" знижено податок на прибуток на загальну суму 126594,00 грн., вт. ч. за півріччя 2012 року в сумі 126596,00 грн. (в т. ч. за І квартал 2012 року в сумі 126594,00 грн. (а.с.45 том І). На підставі акту перевірки від 17.12.2014 року № 6445/14-02-22-01/37758656 відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 12.01.2015 року №0000032201, №0000042201 (а.с.9-10 том І). Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив вищевказані рішення в судовому порядку. Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 12.01.2015 року №0000042201 у сумі 100 425,00 грн. за основним платежем та 50213,00 грн. - за штрафними (фінансовими ) санкціями (штрафами), суд виходить з наступного.

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо наступних порушень: п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 221021 грн., а саме: в червні 2012 року в сумі 120596 грн.; в серпні 2014 року в сумі 100425 грн.

Судом встановлено, що державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області при проведенні перевірки ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» були використані наступні документи: статут, установчі документи, довідка з ЄДРПОУ, свідоцтво платника ПДВ, свідоцтво про дежреєстрацію, довідка 4-ОПП, накази на призначення та звільнення, документи на право власності, Декларації з податку на додану вартість з додатками, декларації з податку на прибуток підприємств, АІС - «ТАХ»; АІС «Податковий блок»; Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів, договори, банківські виписки, інші документи по взаємовідносинам з ТОВ «СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС», договори, банківські виписки, інші документи по взаємовідносинам з ТОВ «СОФІЯ - ГРАНІТ», договори, банківські виписки, інші документи по взаємовідносинам з ПП ХЕРСОНДОРІНВЕСТ», журнали ордери та відомості по рахункам 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 203 «Паливо», 281 «Товари на складі», Лист від 11.11.2014 №5279/7/21-03-22-06-08 ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області, яким надіслана податкова інформація (лист про неможливість проведення зустрічної звірки) по ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» (код за ЄДРПОУ 38151247) від 06.11.2014 №285/21-03-22-06/38151247, Міндоходів в Одеській області від 29.08.2014 №476753-22-3/37634001 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС», код за ЄДРПОУ 37634001, щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами за період вересень 2011 року - липень 2013 року».

Як вбачається з акту перевірки, висновок про порушення ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» податкового законодавства зроблений, зокрема, на підставі листа ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області від 06.11.2014 №285/21-03-22-06/38151247 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» (код за ЄДРПОУ 38151247), згідно якого зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» (код за ЄДРПОУ 38151247) не знаходиться за податковою адресою. Станом на 06.11.2014 згідно інтегрованої автоматизованої інформаційної системи „Податковий блокВ» ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» (код за ЄДРПОУ 38151247) має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Згідно АІС «Податковий блок» у ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» (код за ЄДРПОУ 38151247) відсутні постачальники ПП «Донбас Нафта» (код 35602002) та ПАТ «Укртатнафта» (код 00152307), отже не має можливості підтвердити факт постачання бітуму та мазуту від ПП «Донбас Нафта» (код 35602002) та ПАТ «Укртатнафта» (код 00152307) до ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» (код за ЄДРПОУ 38151247), а отже від ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» (код за ЄДРПОУ 38151247) до ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС».

Крім того, згідно акту перевірки до перевірки не надано документи на подальшу реалізацію товару, отриманого у ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» за серпень 2014 року, а саме податкові накладні, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, договори, документи на оплату товару, не надано сертифікати відповідності на бітум та мазут, що був придбаний ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» у ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» за серпень 2014 року, Картки складського обліку матеріалів (форма №М-12), Журнал обліку вантажів, що надійшли (форма N М-1), та інші документи які свідчать про отримання товару ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» від ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» за серпень 2014 року.

В ході перевірки встановлено, що у товарно-транспортних накладних не зазначена адреса пункту навантаження та пункту розвантаження, а вказано лише: м. Миколаїв; не зазначений номер резервуара; об'єм нафтопродукту; густина нафтопродукту; температура нафтопродукту.

Перевіркою не встановлено визначення податкових наслідків суб'єкта господарювання за реально вчиненими правочинами без урахування проміжних угод, що укладаються контрагентом з метою мінімізації податкових зобов'язань. Діяльність ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди.

Виходячи з вищенаведених фактів щодо неможливості фактичного придбання товарів, ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» фактично не могло здійснювати діяльність з придбання товарів у вищевказаних постачальників. Отже, враховуючи вищенаведені факти ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» є вигодонабувачем.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих(сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що між ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» та ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 31.03.14 року №3103/01, згідно якого ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» - Продавець зобов'язується передати у власність Покупця - ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» нафтопродукти, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його. Вартість та асортимент товару, що поставляється, визначається у видатковій накладній. Приймання товару по кількості та якості відбувається за юридичною чи фактичною адресою Покупця. Фактом отримання товару є підпис Покупця чи уповноваженого його представника на видатковій накладній. Покупець зобов'язаний провести оплату за отриманий товар (100% передоплата) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Продавець зобов'язується передати Покупцю товар, якість якого відповідає стандартам і технічним умовам, передбаченим даним Договором, надати Покупцю необхідні документи: видаткову накладну, рахунок фактуру (при необхідності), сертифікат відповідності на Товар. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.14. Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» та ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ», основним видом діяльності позивача за КВЕД 49.41 є вантажний автомобільний транспорт, основним видом діяльності ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» за КВЕД 01.13 є вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів. Передача товару від ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» до ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» згідно вищевказаного договору підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, які були виписані на адресу позивача ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ», що містяться в матеріалах справи. Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено до складу податкового кредиту в серпні 2014 року в сумі 100425 грн., відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним декларації з податку на додану вартість в серпні 2014 року в сумі 100425 грн. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі. ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» надано копії платіжних доручень. ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» надані до суду товарно-транспортні накладні форми №1-ТТН (нафтопродукт) на поставку товару, згідно яких ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» - Замовник (платник), ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» - Вантажоодержувач, ПП «Київбудтранс-Сервіс» (код 38450558) - Автопідприємство, журнал реєстрації довіреностей типової форми М-3, згідно якого на отримання товару у ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» було виписано довіреність на ім'я ОСОБА_3 від 19.08.14 №87 на отримання бітуму та мазуту до 29.08.2014 року. Крім того, позивач пояснив, що акти приймання-передачі товару від ПП В«ХерсондорінвестВ» не складались, оскільки це не передбачено договором. Позивачем був укладений договір відповідального зберігання з правом користування з ТОВ В«МиколаївавтодорВ» №1-ВЗ від 01.04.2013, 01.04.2014 року. Придбаний у ПП В«ХерсондорінвестВ» товар зберігався в резервуарах, які належать ТОВ В«МиколаївавтодорВ» , що підтверджується актами приймання-передачі товару, складання яких передбачені п.1.2 договору від 01.04.2013 року, 01.04.2014 року. Позивачем надано сертифікат відповідності та паспорта якості на бітум, паспорт якості на мазут. Як зазначив позивач у своїх письмових поясненнях та під час розгляду справи, придбаний у контрагента ПП В«ХерсондорінвестВ» товар використовувся у господарській діяльності позивача з метою подальшої реалізації для отримання прибутку, на підтвердження чого, позивачем надано до суду копії: договору поставки від 01.01.2014 року, укладеного між ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» та ТОВ В«МиколаївавтодорВ» , видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних. Як вбачається із наданих представником позивача до суду первинних документів по господарським операціям із ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ», зазначені документи містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а відтак, у своєму взаємозв'язку є належними первинними документами, що підтверджують фактичність проведених господарських операцій між позивачем та ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ». Певні зауваження з боку відповідача до окремих первинних документів, наданих позивачем, судом не приймаються, оскільки у своєї сукупності ці документи підтверджують фактичність проведених господарських операцій між позивачем та ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ». Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період, було надано отримані від його контрагента належним чином оформлені податкові накладні, видаткові накладні, та інші супутні бухгалтерські та первинні документи на кількість придбаного товару, що знаходяться в матеріалах справи. Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Разом з цим, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні. Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про підтвердження фактичного здійснення господарських операції щодо отримання позивачем від його контрагента товару, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті. Отже, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом і правомірність віднесення позивачем спірних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Як вже встановлено судом, позивачем отриманий від контрагентів товар був використаний в межах здійснення позивачем господарської діяльності, що підтверджується дослідженими судом доказами, описаними вище. Таким чином, судом встановлено, що позивачем у відповідності до вимог п.198.1. п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаних товарів, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємствами, що на момент здійснення господарської діяльності мали статус платників податку на додану вартість. Враховуючи викладене, зважаючи на наведені положення ПК України, суд вважає безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає матеріалам справи та чинному законодавству висновок відповідача про порушення позивачем п.198.2. ст.198, п.201.1ст.201 Податкового Кодексу України. Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем. В свою чергу, відповідач в акті перевірки зазначав про не доведеність реальності придбання та використання товарів від контрагентів у межах господарської діяльності, посилаючись на те, що контрагент позивача відсутній за своїм місцезнаходженням. Разом з цим, відповідачем в силу ст.71 КАС України не надано жодного доказу того, що на момент видачі податкових накладних контрагент позивача не знаходився за адресою, що зазначена у податкових накладних. Слід також зазначити, що незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки передбачені Законом України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємцівВ» , із застосуванням певної процедури, встановленої цим законом, серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи, як і встановлення ознак нікчемності його угод не значиться. Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд зазначає, що чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури. При цьому, ні в акті перевірки, ні в запереченнях відповідача не зазначено, яка саме кількість трудового ресурсу, та які саме умови для здійснення господарської діяльності для виконання договорів були відсутні у контрагента. Разом з цим, з боку відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що у контрагента позивача на час здійснення господарських операцій із позивачем були відсутні необхідні умови для її проведення. В свою чергу, слід зазначити, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» , а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України В«Про міжнародні договори УкраїниВ» , є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною. Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит, є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час, коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ», стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також, обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду). У разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. При цьому, відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. За таких обставин, суд погоджується з позивачем, що за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності. Крім того, суд не приймає в якості належних доказів посилання державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області на лист ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області від 06.11.2014 №285/21-03-22-06/38151247 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ХЕРСОНДОРІНВЕСТ» (код за ЄДРПОУ 38151247). Вищезазначений лист підтверджує лише факт неможливості проведення перевірок податковими органами із різних підстав. В той же час, при складанні актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, податковим інспектором не досліджувались жодні первинні документи. У зв'язку з чим, було порушено вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984. Висновки про укладення нікчемних правочинів є суб'єктивними припущеннями перевіряючого і не підтверджуються достатніми та необхідними доказами, в тому числі первинними документами. Крім того, згідно Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2010 року №1232, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Як вбачається з вимог Порядку №1232 за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка. Посилання відповідача на лист податкового органу про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання є різновидом податкової інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань, право на збір якої передбачено ст.72 Податкового кодексу України. Але, оскільки зустрічні звірки не є перевірками, то за їх результатами не може складатись акт перевірки, тобто наслідками зустрічної звірки не можуть бути висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків та прийматись податкові повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань. Отже, висновки щодо нікчемності правочинів, що були зроблені на підставі таких актів перевірки є недопустимими та не можуть породжувати цивільно-правові наслідки про недійсність договорів. Слід також зазначити, що відповідно до п.10 Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно з ч.5 ст.12 ЦК України, добросовісність набувача майна (робіт, послуг) презюмується. Пункт 18 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України надає перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок: такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні, соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження, або незаконне володіння, користування землею, як основним національним багатством, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу, або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Таким чином, оспорюванні правочини між позивачем та його контрагентами щодо придбання та поставки товарів (послуг) не є нікчемними по закону, як стверджує відповідач. Відповідачем не надано до суду будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (реальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача. Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними (недійсними) господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону В«Про державну податкову службуВ» та ст.20 Податкового кодексу України. В той же час, судом встановлено (доказів про інше відповідачем суду не надано) що у позивача була відсутня, як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, судом було встановлено намір здійснювати та фактичне здійснення реальної підприємницької діяльності позивачем. Суд також дійшов висновку, що дії позивача, як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. Відповідачем не наведено правової підстави та не надано належних доказів на підтвердження нікчемності укладених позивачем з його контрагентами угод. Висновки відповідачем зроблені без дослідження усіх первинних документів та самих оспорюванних правочинів. Частиною 3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 12.01.2015 року №0000042201 в частині суми 100 425,00 грн. за основним платежем та 50213,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) є протиправним та підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню. Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України. Керуючись ст.ст.2,7,8,9,14,70,71,72,79, 86, 94,103,128,158-163,167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВДОРТРАНС" до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2015 року №0000042201 у сумі 100 425,00 грн. за основним платежем та 50213,00 грн. - за штрафними (фінансовими ) санкціями (штрафами) - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.01.2015 року №0000042201 у сумі 100 425,00 грн. за основним платежем та 50213,00 грн. - за штрафними (фінансовими ) санкціями (штрафами) Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВДОРТРАНС" судовий збір в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) сплачене ТОВ «МИКОЛАЇВДОРТРАНС» за платіжним дорученням від 29.01.2015 року № 11. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївській окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Г.В. Лебедєва