Ухвала

від 26.01.2016 по справі 814/266/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/266/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого: - Яковлєва О.В.,

суддів: - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївдортранс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївдортранс" звернулося до суду з позовом у якому заявлено вимоги Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000032201 та № 0000042201 від 12 січня 2015 року.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, закрито провадження у справі, в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032201 від 12 січня 2015 року та податкового повідомлення - рішення № 0000042201 від 12 січня 2015 року, в частині суми 120 596,00 грн. - за основним платежем, та 60 298,00 грн. - за штрафними санкціями.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, так як проведені господарські операції між позивачем та ПП "ХЕРСОНДОРІНВЕСТ" не підтверджені належними доказами, що не надані під час проведення податкової перевірки, а їх реальність спростовуються висновками акту про неможливість проведення зустрічної звірки зазначеного контрагента.

Більш того, вже надані підприємством докази до суду складені за відсутності факту придбання товару, а тому жодним чином не спростовують висновків податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкового кредиту та правомірності формування доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ "СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС" (код ЄДРПОУ -7631001) за червень 2012 року, ПП "ХЕРСОНДОРІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ - 38151247) за серпень 2014 року, ТОВ "СОФІЯ - ГРАНІТ" (код ЄДРПУО 35156965) за липень та серпень 2014 року.

За результатами вищевказаної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 17 грудня 2014 року № 6445/14-02-22-01/37758656, яким встановлено наступні порушення: п. 185.1 ст. 185. п. 198.1. п.п. 198.2. п. 198.3 ст. 198. п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого занижена сума ПДВ, на загальну суму 221021 грн.; п.138.2 ст.138 п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого знижено податок на прибуток, на загальну суму 126594,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 12 січня 2015 року прийнято податкові повідомлення - рішення №0000032201 та №0000042201.

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив вищевказані рішення в судовому порядку.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, закрито провадження у справі, в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032201 від 12 січня 2015 року та податкового повідомлення - рішення № 0000042201 від 12 січня 2015 року, в частині суми 120 596,00 грн. - за основним платежем, та 60 298,00 грн. - за штрафними санкціями.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача, так як господарські операції між ним та його контрагентами носять реальний характер, а тому скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2015 року №0000042201, у сумі 100 425,00 грн. - за основним платежем, та 50213,00 грн. - за штрафними санкціями, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі викладених в акті перевірки висновках про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з контрагентом ПП "ХЕРСОНДОРІНВЕСТ".

Так, між ТОВ "МИКОЛАЇВДОРТРАНС" (в особі покупця) та ПП "ХЕРСОНДОРІНВЕСТ" (в особі продавця) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 3103/01 від 31 березня 2014 року, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його.

В свою чергу, вартість та асортимент товару, що поставляється, визначається у видатковій накладній. Приймання товару по кількості та якості відбувається за юридичною чи фактичною адресою покупця. Фактом отримання товару є підпис покупця чи уповноваженого його представника на видатковій накладній. Покупець зобов'язаний провести оплату за отриманий товар (100% передоплата) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Продавець зобов'язується передати покупцю товар, якість якого відповідає стандартам і технічним умовам, передбаченим даним договором, надати покупцю необхідні документи.

Передача товару від ПП "ХЕРСОНДОРІНВЕСТ" до ТОВ "МИКОЛАЇВДОРТРАНС" згідно вищевказаного договору підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, що містяться в матеріалах справи.

Крім того, на виконання умов вищезазначеного договору судом зібрано наступні докази: товарно-транспортні накладні, картки складського обліку, сертифікати відповідності, паспорти якості, а також виписки з банківських рахунків позивача, якими підтверджується сплата отриманих товарів.

Вже придбані у ПП "ХЕРСОНДОРІНВЕСТ" нафтопродукти зберігалися в резервуарах, які належать ТОВ "МИКОЛАЇВАВТОДОР", що підтверджується актами приймання-передачі товару, згідно договору відповідального зберігання з правом користування з ТОВ "МИКОЛАЇВАВТОДОР" №1-ВЗ.

За наслідком господарських операцій суми податку на додану вартість внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента та включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду

Із зібраних доказів вбачається, що факт отримання товару підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог податкового законодавства та які вказують на товарність проведеної операції, а саме наявність операції, передача товарів та їх оплата, яка узгоджується з метою діяльності товариства.

В даному випадку, хоча податковий орган посилається на порушення податкового законодавства зі сторони позивача, проте фактично встановлює певні порушення з боку його контрагента.

Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит став лист ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області від 06 листопада 2014 рок № 285/21-03-22-06/38151247 Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "ХЕРСОНДОРІНВЕСТ" , згідно якого зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ПП "ХЕРСОНДОРІНВЕСТ" не знаходиться за податковою адресою.

Колегія вважає, що висновки податкового органу про порушення податкового законодавства позивачем, що ґрунтуються на основі акту про неможливість проведення зустрічної звірки його контрагента, є безпідставним, так як фактично перевірки контрагента не проводились, а тому відсутні будь-які об'єктивні факти причинно-наслідкового зв'язку між порушеннями контрагента та позивачем.

В свою чергу, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку з ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, відображення оцінки правомірності здійснення платником податків господарських операцій в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість, не передбачено чинним законодавством.

Посилання податкового органу на будь-які недоліки в наданих первинних бухгалтерських документах, при їхній наявності та в сукупності з іншими доказами, які підтверджують факт передачі товару покупцю, не є підставою для позбавлення підприємства права віднести податок сплачений в ціні отриманого товару до складу свого податкового кредиту.

В даному випадку, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В свою чергу, позивачем, належним чином, підтверджено реальність отримання товарів та послуг за вищевказаними операціями від свого контрагента, а тому оскаржуване рішення податкового органу є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло