Постанова

від 29.10.2015 по справі 825/1761/15-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2015 року Чернігів Справа № 825/1761/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Воєдило Л.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства «Ніжинагропостач» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства «Ніжинагропостач» (далі - ТОВ ВТП «Ніжинагропостач», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - Ніжинська ОДПІ, відповідач) в якому просить суд: скасувати податкову вимогу форми «Ю» від 04.02.2015 №134-25 на суму 1 434 798, 32 грн., винесену Ніжинською ОДПІ; скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 13.02.2015 № 2023/10/25-13-23-019, видане Ніжинською ОДПІ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача відсутня заборгованість перед Ніжинською ОДПІ в сумі 1 434 798, 32 грн. оскільки податковою декларацією з ПДВ за січень 2015 року ТОВ ВТП «Ніжинагропостач» було скориговано суму податку, що підлягала сплаті та зменшено його на суму 1 433 640 грн. Після проведення коригування податкових зобов'язань різниця у визначених ТОВ ВТП «Ніжинагропостач» зобов'язаннях з ПДВ становила 1158,30 грн., яка була сплачена 09.06.2015. Позивач зазначає, що оскільки скоригована сума ПДВ становить 1158,30 грн., то й нарахування відповідачем пені за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з суми 1 434 798, 32 грн. також є безпідставним. Тому, позивач вважає податкову вимогу форми «Ю» від 04.02.2015 №134-25 на суму 1 434 798, 32 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу від 13.02.2015 №2023/10/25-13-23-019 такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив суд його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та додатково вказав, що ПДВ в сумі 1 433 640,00 грн. було своєчасно сплачено ПАТ «Український ОСОБА_3», як винагородо набувачем, від примусового продажу нафтобази ТОВ «ВТП «Ніжинагропостач».

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, надав суду письмові заперечення, в яких виклав свою позицію проти доводів позивача та зазначив, що станом на 03.02.2015 на особовому рахунку платника за платежем 14010100 - податок на додану вартість - обліковувалась сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями в розмірі 1 434 798,32 грн. 04.02.2015 була сформована та направлена на адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкова вимога форми «Ю» №134-25 на суму боргу 1 434 798,32 грн., яка була отримана позивачем 07.02.2015.

Сума боргу позивачем не сплачена, натомість, у податковій декларації з податку на додану вартість за січень №9020075487 від 20.02.2015 платник, шляхом проведення коригування, зменшив суму зобов'язання, визначеного в декларації за грудень на суму 1 433 640,00 грн., різниця у визначених платником зобов'язаннях з податку на додану вартість складала 1159,00 грн. З урахуванням переплати в сумі 0,68 грн., заборгованість позивача становила 1158,32 грн. Також, у зв'язку із зменшенням визначеного зобов'язання, відбулось нарахування пені в розмірі 22 058,42 грн. Нарахована пеня платником не оскаржувалась.

Твердження позивача про відсутність податкового боргу є безпідставними. Таким чином, податкова вимога форми «Ю» № 134-25 від 04.02.2015 сформована Ніжинською ОДПІ у відповідності до норм та підстав, встановлених Податковим кодексом України

Що стосується рішення про опис майна у податкову заставу від 13.02.2015 №2023/10/25-13-23-019 то представник відповідача зазначив, що воно винесене на підставі статей 88, 89 Податкового кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю, виходячи з наступних підстав.

ТОВ ВТП «Ніжинагропостач» (код ЄДРПОУ - 30485672) зареєстроване в якості юридичної особи 18.08.1999, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №192373 (а.с. 14) та взято на податковий облік до Ніжинської ОДПІ.

ТОВ ВТП «Ніжинагропостач» («Іпотекодавець») та ПАТ «Український ОСОБА_3» («Іпотекодержатель») було укладено іпотечний договір від 04.06.2014 за яким ТОВ ВТП «Ніжинагропостач» - виступав поручителем ТОВ «Торговий Дім «Євро Оіл» («Позичальник») по кредитному договору №LT/U/04-0276 від 04.06.2015 на суму 10 000 000,00 (десяти мільйонів) гривень 00 коп.

Відповідно до п. 1.2. іпотечного договору в забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у п.1.1. цього Договору, «Іпотекодавець» на умовах, передбачених цим Договором, передає в іпотеку наступне нерухоме майно, а саме: нафтобазу, нежитдову будівлю, що знаходиться за адресою : Чернігівська область. Ніжинський район, село Червоний шлях, вулиця Лесі Українки, буд. 139-а, загальною площею 97,1 кв.м. та земельну ділянку на якій розташована нафтобаза, кадастровий номер:7423387400:08:001:0001, площею 2,0668 га.

Згідно п. 2.3. іпотечного договору «Іпотекодержатель» набуває права стягнення заборгованості за рахунок Предмета іпотеки у випадку, якщо кредит, що забезпечений іпотекою, проценти, штрафні санкції та інші видатки, пов'язані з його виконанням, не будуть сплачені у встановлені Кредитним договором строки (а.с.58-67).

30.12.2014 між АТ «Укрбудінвестбанк», як «Іпотекодержателем» за іпотечним договором від 04.06.2015 та ТОВ «МГ ОСОБА_4» укладено договір купівлі-продажу нафтобази, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, село Червоний шлях, вулиця Лесі Українки, буд. 139-а за ціною 8 601 840, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 1 433 640, 00 грн) та договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,0668 га для розміщення та обслуговування існуючих будівель та споруд нафтобази, що знаходяться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, село Червоний шлях, вулиця Лесі Українки, земельна ділянка 139а, кадастровий номер земельної ділянки 7423387400:08:001:0001 за ціною 1 506 018,00 грн. (без ПДВ) (а.с. 48-57).

На підставі узагальнюючої податкової консультації, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 22.11.2013 №700 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо особливостей оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання банками заставного майна», позивачем було надано ПАТ «Український ОСОБА_3 банк» податкову накладну №1 від 30.12.2014 на продаж нафтобази на суму 8 601 840,00 грн. в т. ч. ПДВ 1 433 640,00 грн., та податкову накладну №2 від 30.12.2014 на продаж земельної ділянки на суму 1 506 018,00 грн. без ПДВ (а.с. 38, 39).

Податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2014 року №9078524167 від 20.01.2015 ТОВ ВТП «Ніжинагропостач» визначено до сплати ПДВ в сумі 1 434 799,00 грн. (а.с. 78-79).

У зв'язку з несплатою позивачем самостійно визначеного зобов'язання, 04.02.2015 Ніжинською ОДПІ була сформована та направлена на адресу платника податкова вимога форми «Ю» №134-25 на суму боргу 1 434 798,32 грн., яка була отримана позивачем 07.02.2015 (а.с.82).

Податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2015 року №90200752487 від 20.02.2015 ТОВ ВТП «Ніжинагропостач» провело коригування та зменшило податкові зобов'язання з ПДВ на суму 1 433 640,00 грн. (а.с. 80-81). Після проведення коригування різниця у визначених ТОВ ВТП «Ніжинагропостач» зобов'язаннях з ПДВ становила 1158,30 грн. та яка була сплачена позивачем 09.06.2015, про свідчить платіжне доручення №1 від 09.06.2015 (а.с. 120).

Платіжним дорученням №18 від 20.08.2015 ТОВ ВТП «Ніжинагропостач» сплатило суму штрафних санкцій (231,66 грн.) за порушення термінів сплати ПДВ в сумі 1158,30 грн. (а.с. 119).

Даючи правову оцінку матеріалам справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України - податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п.59.3. ст. 59 Податкового кодексу України).

Згідно з п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п.2.2. Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міндоходів України від 10.10.2013 № 576 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1840/24372) податкова вимога формується органами доходів і зборів за місцем обліку платника податків, якщо: платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки; платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні - рішенні, у встановлені законом строки.

Відповідно до п.3.1. вказаного Порядку податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Так, станом на 03.02.2015 у на особовому рахунку ТОВ ВТП «Ніжинагропостач» за платежем 14010100 - податок на додану вартість - обліковувалась сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями в розмірі 1 434 798,32 грн., тому суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно сформовано та направлено позивачу податкову вимогу від 04.02.2015 форми «Ю» №134-25 на суму боргу 1 434798,32 грн.

Разом з тим, відповідно п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Таким чином, вказаними нормами встановлено право платника податку, у разі виявлення помилок в поданій ним податковій звітності, за період що не перевірявся, внести відповідні зміни, з урахуванням вимог ст. 50 Податкового кодексу України.

Крім того, самостійне виявлення факту заниження податкового зобов'язання минулого періоду має певні наслідки для платника, як то самостійне застосування 5 % штрафу, в той час як за виявлення факту завищення податкового зобов'язання відповідальності ПК України не передбачено.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок (податкову декларацію з уточненими показниками), з виправленням помилок з урахуванням вимог ст. 50 Податкового кодексу України, то з поданням таких документів податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Отже, враховуючи те, що позивачем відкориговано показник своєї податкової звітності з ПДВ шляхом подання податкової декларації за січень 2015 року №90200752487, суд приходить до висновку, що станом на момент розгляду справи у позивача відсутня заборгованість в розмірі 1 434 798,32 грн., визначена в оскаржуваній податковій вимозі від 04.02.2015 №134-25, оскільки, з моменту подачі вказаної декларації, заборгованість по ПДВ в сумі 1 434 798,32 грн. яка виникла внаслідок помилки, перестала існувати.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимоги та необхідність скасування податкової вимоги форми «Ю» від 04.02.2015 №134-25.

Що стосується позовної вимоги про скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 13.02.2015 № 2023/10/25-13-23-019, то вона є похідною від першої, тому також підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 57.4 ст. 57 Податкового кодексу України пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

Оскільки судом встановлено, що після подання податкової декларації за січень 2015 року №90200752487 зобов'язання по сплаті ПДВ в сумі 1 434 798,32 грн. перестало існувати, тому підстави для нарахування пені відсутні.

Крім того, відповідно до довідки ПАТ «Український ОСОБА_3 банк» №110 від 05.02.2015 кошти, отримані від реалізації предмету застави за договором іпотеки посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 04 червня 20104 року за реєстровим номером 2887 в сумі 8 674 218,00 (вісім мільйонів шістсот сімдесят чотири тисячі двісті вісімнадцять) гривень, направлені на погашення заборгованості ТОВ «Торговий дім «Євро Ойл» за кредитним договором №LT/U/04-0276 від 04 червня 2014 року.

Кошти в сумі 1 433 640,00 (один мільйон чотириста тридцять три тисячі шістсот сорок) гривень сплачені ПАТ «Український ОСОБА_3 банк» в бюджет на виконання зобов'язань з ПДВ 29 січня 2015 року (а.с. 125).

Суд звертає увагу на те, що уточнення подані позивачем ніяким чином не вплинули на суму нарахованого та сплаченого податку, тобто у даному випадку не йде мова про завищення чи заниження податкового зобов'язання, та як наслідок, порушення норм податкового законодавства з боку позивача.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позивачем своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність та самостійно відповідно до вимог чинного законодавства усунуто виявлені неточності, внаслідок чого Державний бюджет України не зазнав жодних втрат.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що « ... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства «Ніжинагропостач» є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства «Ніжинагропостач» задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкову вимогу форми «Ю» від 04.02.2015 №134-25 винесену Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на суму 1 434 798, 32 грн.

Скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 13.02.2015 № 2023/10/25-13-23-019, виданого Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення .

Суддя В.І. Д'яков