Ухвала

від 24.09.2015 по справі 804/10078/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2015 рокусправа № 804/10078/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

без представників сторін;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 р. у справі № 804/10078/14

за позовом Приватного підприємства "Нікополь Метал Сервіс"

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

"16" липня 2014 р. Приватне підприємство "Нікополь Метал Сервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 19.02.2014 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 532 517,25 грн., в т.ч. штрафні санкції 235 771,25 грн.;

- від 19.02.2014 року № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 608 611,75 грн., в т.ч. штрафні санкції 306 751,75 грн.;

- від 01.04.2014 року № НОМЕР_3, яким позивачу донараховано штрафні санкції за платежем податок на додану вартість у розмірі 306 750,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків податкового органу щодо порушення вимог податкового законодавства, оскільки всі правочини, укладені ПП «Нікополь Метал Сервіс» є реальними, здійснені в межах та для цілей господарської діяльності позивача та підтверджені відповідними документами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 р. у справі № 804/10078/14 адміністративний позов Приватного підприємства "Нікополь Метал Сервіс" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що факт здійснення господарських операцій позивача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, в тому числі податковими накладними, та з огляду на те, що рух активів в процесі здійснення господарських операцій позивача судом встановлений в процесі розгляду справи.

Не погодившись з постановою суду, Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 р. у справі № 804/10078/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що позивачем не підтверджено належним чином реальність здійснення господарської діяльності, оскільки відсутність товарно-транспортних накладних беззаперечно свідчить про відсутність фактичного постачання придбаного товару.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Нікопольської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Нікополь Метал Сервіс». За результатами якої відповідачем складено акт від 10.01.2014 № 29/151/34310530 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Нікополь Метал Сервіс» (код ЄДРПОУ 34310530) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012», яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:

- п.135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період з 01.04.2011 по 31.12.2012 на загальну суму 2 296 746 грн.;

- ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період з 01.04.2011 по 31.12.2012 на загальну суму 1 301 860 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення

- від 19.02.2014 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 532 517,25 грн., в т.ч. штрафні санкції 235 771,25 грн.;

- від 19.02.2014 року № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 608 611,75 грн., в т.ч. штрафні санкції 306 751,75 грн.

- від 01.04.2014 № НОМЕР_3, за яким позивачу нараховані штрафні санкції з податку на додану вартість у розмірі 306 750,75 грн.

Не погодившись з діями податкового органу, вважаючи їх протиправними та необґрунтованими, позивач звернувся до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з наступних підстав.

Щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Так, згідно до матеріалів справи, 04.07.2012 року між ПП «Нікополь метал сервіс» та ТОВ «Ківмет» укладено договір постачання №040712, згідно до умов якого ТОВ «Ківмет» (Постачальник) зобов'язується поставити, а позивач (Покупець) прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (брухт сталевий). Загальна вартість за договором становила 2 002 185,37 грн. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами розрахунки з постачальником проведено частково, внаслідок чого заборгованість ПП «Нікополь метал сервіс» перед ТОВ «Ківмет» становить 1 697 630,47 грн.

ТОВ «Ківмет» ліквідовано. Згідно до висновків податкового органу, з огляду на наявність кредиторської заборгованості ПП «Нікополь метал сервіс» перед ліквідованим підприємством, позивачем протиправно занижено базу оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, оскільки підприємством не відображено в доходах, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суми безоплатно отриманих товарів.

Колегія суддів не погоджується з висновками відповідача щодо заниження податку на прибуток з огляду на наступне.

У відповідності до пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, безоплатно отриманими товарами є: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Товари отримані позивачем від ТОВ «Ківмет» є товарно-матеріальними цінностями придбаними за оплатним договором постачання, що на думку колегії суддів унеможливлює їх визначення як безоплатно отримані товари. Наявність заборгованості свідчить про неповні розрахунки між сторонами угоди, проте жодним чином не робить придбаний товар безоплатно отриманим.

Визнання кредиторської заборгованості ПП «Нікополь метал сервіс» безнадійною заборгованістю так само є неможливим через відсутність відповідного судового рішення про визнання такої заборгованості безнадійною або виконавчого напису нотаріуса, згідно до приписів ст.. 159 Податкового кодексу України.

Статтею 135 Податкового кодексу України встановлено, що при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, доходи які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п. 135.5. ст.135 Податкового кодексу України встановлено, що інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що кредиторська заборгованість позивача не повинна бути включена до переліку доходів, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, оскільки відсутні правові підстави вважати її як безнадійною заборгованістю так і сумою безоплатно отриманих товарів. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків податкового органу та протиправності нарахування підприємству грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Щодо заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що протягом перевіряємого періоду позивач мав господарські відносини з ТОВ «ОСОБА_2 комплект», ТОВ «ВКФ «Медея», ПП «Хімтяжбуд», ТОВ «НВП «Союзторгстрой» з приводу виконання укладених угод постачання товарів та придбання послуг (виконання робіт). За результатами господарської діяльності з зазначеними контрагентами, позивачем сформовано податковий кредит. Відповідач в обґрунтування своєї позиції та на підтвердження неправомірності такого формування, посилається на відсутність доказів транспортування придбаних у зазначених постачальників товарів (робіт/послуг); відсутність сертифікатів відповідності таких товарів: а також те, що податкові накладні не мають силу первинних, оскільки не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не містять обов'язкових реквізитів, а саме: в них не зазначено посаду особи, яка відповідала за здійснення господарської операції і правильність її формування, а також дані, які дають змогу ідентифікувати таку особу.

Колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Так, 04.05.2011 року між ПП «Нікополь метал сервіс» (Замовник) та ТОВ « ОСОБА_2 деталь комплект» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №04/5, відповідно до умов якого виконавець виконує, а замовник приймає та зобов'язується оплатити визначені умовами угоди роботи (переробка металопрокату). Відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт, позивачем придбано послуг на загальну суму 2 913 568,79 грн. у тому числі ПДВ на суму 540 940,50 грн. суму сплаченого ПДВ позивачем віднесено до складу податкового кредиту.

01.05.2011 року між ПП «Нікополь метал сервіс» (Покупець) та ТОВ «ВКФ «Медея» (Постачальник) укладено договір постачання №78, відповідно до умов якого постачальник постачає, а покупець приймає та зобов'язується оплатити визначений умовами угоди товар (металопрокат). Відповідно до видаткових накладних позивачем придбано товару на загальну суму 2 537 506 грн. у тому числі ПДВ на суму 507 501 грн. суму сплаченого ПДВ позивачем віднесено до складу податкового кредиту.

Також у перевіряємому періоді між ПП «Нікополь метал сервіс» (Покупець) та ТОВ «Хімтяжбуд» (Постачальник) укладено договір постачання, відповідно до умов якого постачальник постачає, а покупець приймає та зобов'язується оплатити визначений умовами угоди товар (труби в асортименті). Відповідно до видаткових накладних позивачем придбано товару на загальну суму 284 539,50 грн. у тому числі ПДВ на суму 47 423,35 грн. суму сплаченого ПДВ позивачем віднесено до складу податкового кредиту.

01.02.2011 року між ПП «Нікополь метал сервіс» (Покупець) та ТОВ «НВП «Союзторгстрой» (Постачальник) укладено договір постачання №010212, відповідно до умов якого постачальник постачає, а покупець приймає та зобов'язується оплатити визначений умовами угоди товар (труби в асортименті). Відповідно до видаткових накладних позивачем придбано товару на загальну суму 1 520 823,93 грн. у тому числі ПДВ на суму 253 470,49 грн. суму сплаченого ПДВ позивачем віднесено до складу податкового кредиту.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до перевірки надано копії укладених угод, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт тощо.

Податковим органом на підставі перевірки первинних документів позивача встановлено, що товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням чинного законодавства, та те, що накладні виписані ТОВ «НВП «Союзторгстрой» не можна вважати первинними документами внаслідок того, що вони не містять необхідних реквізитів. Внаслідок цього відповідачем зроблено висновок про не підтвердження фактичного постачання товару та надання послуг, й відповідно реальності здійснення укладених господарських операцій, що в свою чергу свідчить про протиправність формування податкового кредиту за даними господарськими відносинами.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами та податковими накладними.

Так, згідно із ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 названого Закону, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, лише сукупність вказаних ознак може характеризувати документ як первинний документ, який підтверджує здійснення господарської операції.

Одними з таких ознак є те, що первинний документ повинен відображати зміст та обсяг господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що у спірних господарських операціях недоліки оформлення товарно-транспортних накладних не є визначальною обставиною для визначення наявності чи відсутності у платника права на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки товарно-транспортна накладна не є єдиними первинним документом, яким може підтверджуватися факт господарських взаємовідносин між сторонами.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконання зобов'язання за договорами у повному обсязі підтверджено документально.

Використання підприємством придбаних товарів і послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність такого відображення і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявність вищенаведених первинних документів свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції, а з цього можливо зробити висновок, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

Посилання скаржника на те, що первинні документи надані позивачем, а саме податкові накладні виписані ТОВ «Хімтяжбуд» та ТОВ «НВП «Союзторгстрой», не є первинними документами внаслідок того, що оформленні з порушенням чинного законодавства - відсутні необхідні реквізити - не зазначено сторону, яка виконує господарську операцію, колегія суддів вважає спростованими, оскільки як досліджено судом першої інстанції податкові накладні підписано керівниками даних підприємств, що не заборонено чинним законодавством.

Так само, стосовно відсутності достатнього обсягу правосуб'єктності у контрагентів позивача, колегія суддів, на підставі дослідження матеріалів справи, підтверджує висновки суду першої інстанції, що на момент укладання та виконання господарських угод, контрагенти ПП «Нікополь метал сервіс» були належним чином зареєстрованими юридичними особами, платниками ПДВ, припинення даних юросіб відбулось вже після завершення господарських взаємовідносин.

Посилання на можливі порушення вимог податкового законодавства з боку контрагентів позивача, колегія суддів відхиляє з огляду на закріплений на законодавчому рівні принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Скаржник не надав доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача і матеріали справи таких доказів не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності договору поставки, договору на перевезення, використання придбаних товарів та робіт у неоподатковуваних операціях.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесених ним спірних податкових повідомлень-рішень

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 р. у справі № 804/10078/14 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 р. у справі № 804/10078/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко