Ухвала

від 13.07.2010 по справі 2а-109/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2010 р. Справа № 76180/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання - Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Галицького районного суду міста Львова від 09 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 до виконавчого комітету Львівської міської ради, департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, Куб»як ОСОБА_29, ОСОБА_30 про визнання рішень протиправними, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2008 року позивачі звернулись до суду з позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради, департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, Куб»як ОСОБА_29, ОСОБА_30 в якому просили визнати протиправними рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 396 від 23.03.2006 року «Про зміну статусу гуртожитку комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та оформлення договорів житлового найму мешканцям будинку № 11 по вулиці Миколайчука у м. Львові» та рішення № 1049 від 03.10.2008 року «Про розгляд протесту прокурора м. Львова від 01.09.2008 року № 786 вих».

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 396 від 23.03.2006 року «Про зміну статусу гуртожитку комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та оформлення договорів житлового найму мешканцям будинку № 11 по вулиці Миколайчука у м. Львові» надано статус житлового будинку гуртожитку і одночасно дозволено використовувати як гуртожиток для проживання одиноких 7, 8, 9 поверхи будинку. Таке рішення суперечить вимогам ч. 2 п. 3 Примірного положення про гуртожитки в якому є пряма заборона на розміщення гуртожитків у житлових будинках, призначених для постійного проживання громадян. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 1049 від 03.10.2008 року змінено формулювання рішення № 396 і викладено в іншій редакції, хоча зміст рішення залишився тим самим. Таким чином, мешканцям 1-6 поверхів надано права постійних мешканців з правом укладення договорів найму ізольованих приміщень і відповідно приватизації цих приміщень, їх же залишили у статусі наймачів ліжко-місць. Внаслідок цього вони отримали несправедливий розподіл розміру оплати за побутові послуги, що порушує їхні права.

Постановою Галицького районного суду міста Львова від 09 вересня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства України, при їх прийнятті виконавчий комітет Львівської міської ради діяв у відповідності до Конституції України та нормативно-правових актів України, які регулюють дані відносини. У зв'язку з тим, що із зміною статусу будинку не змінено умови проживання позивачів, їх доводи про те, що оскаржуваними рішеннями порушені їх житлові права є необґрунтовані. Стосовно несправедливого, на думку позивачів, розміру оплати за побутові послуги, то це питання врегульоване рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 983 від 19.09.2008 року «Про граничний розмір плати за проживання одиноких у житловому будинку № 11 по вул. Миколайчука».

Не погодившись з вищенаведеною постановою, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовують тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначають про те, що судом першої інстанції не було надано оцінку законності оскаржуваних рішень. Вважають, що виконавчий комітет Львівської міської ради при прийнятті цих рішень діяв поза межами своїх повноважень, а самі оскаржувані рішення порушують їхні права.

Виконавчим комітетом Львівської міської ради подано заперечення на апеляційну скаргу в яких зазначає про те, що доводи апелянтів не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Апелянти в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просили оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

Представник виконавчого комітету Львівської міської ради в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з»явилися, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення апелянтів та представника виконавчого комітету Львівської міської ради, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що спірний будинок по вулиці Миколайчука, 11 у м. Львові збудований як гуртожиток для проживання працівників медичних установ м. Львова.

Відповідно до рішення виконкому Львівської міської ради № 396 від 23.03.2006 року «Про зміну статусу гуртожитку комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та оформлення договорів житлового найму мешканцям будинку № 11 по вулиці Миколайчука у м. Львові» та рішення № 1049 від 03.10.2008 року «Про розгляд протесту прокурора м. Львова від 01.09.2008 року № 786 вих», яким змінено редакцію оскаржуваного рішення № 396 від 23.03.2006 року, будинку № 11 по вулиці Миколайчука у м. Львові із врахуванням висновків громадської комісії з житлових питань, надано статус житлового будинку та дозволено використовувати під гуртожиток для проживання одиноких, які є працівниками медичних установ 7-9 поверхи зазначеного будинку.

З метою впорядкування житла та належного його утримання будинку надано статус житлового, а також дозволено використовувати 7-9 поверхи цього будинку для проживання одиноких, що належить до компетенції органів місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що приймаючи постанову про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обґрунтованість та законність рішень виконавчого комітету Львівської міської ради з наступних підстав.

Рішення виконавчого комітету № 396 від 23.03.2006 року «Про зміну статусу гуртожитку комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та оформлення договорів житлового найму мешканцям будинку №11 на вул. І. Миколайчука» прийняте на підставі рішення прийнятого за результатами оперативної наради щодо визначення механізму передачі гуртожитку медичних працівників швидкої медичної допомоги на вул. Миколайчука,11 у житловий фонд міста, звернення Львівської комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 25.01.2006 року №05-03/140, рішення громадської комісії з житлових питань від 01.02.2006 року, яким погодили надання дозволу на зміну статусу гуртожитку на вул. Миколайчика, 11 в житловий будинок.

Недоліки цього рішення були викладені в протесті прокурора м. Львова від 01.09.2008 року, в якому вимагалося привести зазначене рішення у відповідність до вимог чинного законодавства України.

На виконання протесту прокурора м. Львова, виконавчим комітетом прийнято рішення від 03.10.2008р. №1049, яким задоволено протест прокурора і приведено рішення № 396 від 23.03.2006 року у відповідність до чинного законодавства. Пункт 1 рішення викладено у наступній редакції: «Надати статус житлового будинку 1-6 поверхам будівлі на вул.. І. Миколайчука, 11 для проживання сімей»; пункт 2 викладено у наступній редакції: «Надати статус гуртожитку для проживання одиноких 7-9 поверхам будівлі на вул. І. Миколайчука, 11».

В процесі судового розгляду також встановлено, що до рішення №1049 від 03.10.2008 року про розгляд протесту прокурора, яким змінено редакцію оскаржуваного рішення № 396 від 23.03.2006 року «Про зміну статусу гуртожитку комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та оформлення договорів житлового найму мешканцям будинку № 11 по вулиці Миколайчука у м. Львові» в прокуратури м. Львова зауважень не було, акти прокурорського реагування не вносились.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання позивачів на порушення при прийнятті оскаржуваних рішень ч. 2 п. 3 Примірного положення про гуртожитки у відповідності до якої не допускається розміщення гуртожитків у підвалах і цокольних поверхах, а також використання під гуртожитки приміщень у жилих будинках, призначених для постійного проживання громадян, оскільки це положення стосується тих випадків, коли в житловому будинку, призначеному для постійного проживання громадян, в окремих приміщеннях влаштовують гуртожиток.

Стосовно доводів апелянтів про порушення їхніх прав з огляду на неможливість приватизації, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими та зазначає, що у відповідності до ст. 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" громадяни, які проживають в гуртожитках, що є об'єктами права державної чи комунальної власності, мають право на приватизацію займаного житла у вигляді окремої кімнати (кількох кімнат, жилих блоків, секцій).

Таким чином, мешканці гуртожитку, рівно ж як і мешканці квартир, мають право на приватизацію займаних ними приміщень, а відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що оскаржуваними рішеннями не обмежено житлових прав позивачів у приватизації займаних ними приміщень.

Щодо тверджень апелянтів про несправедливий розподіл розміру оплати за побутові послуги, то колегія суддів зазначає, що питання плати за проживання у житловому будинку № 11 на вул. І.Миколайчука врегульоване рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.09.2008 року № 983 «Про граничний розмір плати за проживання одиноких у житловому будинку №11 на вул. І. Миколайчука», яке не є предметом даного спору.

З приводу доводів апелянта про те, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв поза межами своїх повноважень, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно із статтями 127-131 Житлового кодексу УРСР та п. 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року № 208, гуртожитки є спеціально збудовані або переобладнані для цього житлові будинки, зареєстровані відповідним чином у виконавчому комітеті міської ради.

Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані державою повноваження щодо обліку житлового фонду та здійснення контролю за його використанням. Сьогодні житлові будинки та гуртожитки безоплатно передаються у комунальну власність. Це передбачено Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» від 21.12.2000 року № 2182.

Із врахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи виконавчого комітету Львівської міської ради про те, що оскільки житлові будинки реєструються як гуртожитки органами місцевого самоврядування, то питання зміни статусу цих будинків, а також перевірка законодавчого обґрунтування приватизації їх окремих житлових приміщень та встановлення відповідності цих дій чинному законодавству України, належить саме до їх компетенції.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду міста Львова від 09 вересня 2009 року по справі № 2-а-109/09 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Повний текст ухвали

виготовлений та підписаний

16.07.2010 року