Ухвала

від 12.10.2015 по справі 2а-570/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/13179/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера сім»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 року

у справі № 2а-570/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера сім»

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сфера сім» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 05.09.2011 року №0001132380.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2012 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить дане судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме податкове повідомлення-рішення від 05.09.2011 року № 0001132380 скасувати в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 75 000, 00 грн., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

У судовому засіданні представник позивача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Встановлено, що за результатами перевірки офісу позивача за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 355 з метою контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій ТОВ «Сфера сім» відповідачем складено акт від 15.08.2011 року № 13/01/23/25235141, яким встановлено порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2011 року № 0001132380, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 80 000, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав на відсутність в діях позивача порушень та на неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, дійшов до висновку про порушення позивачем вимог законодавства та правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає, що в межах касаційної скарги оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень Національного банку України (пункт 6 статті 33 Закону України від 20.05.1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України»).

Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 затверджено Положення № 637.

Згідно з абзацом третім пункту 2.6 Положення № 637 у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги).

Відповідно до статті 2 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пункту 1.2 Положення № 637 книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Абзацом третім статті 1 Указу Президента України № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Таким чином, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу № 436/95).

При проведенні перевірки податковим органом встановлено факт неповного оприбуткування торгової виручки за 27.07.2011 року в книзі обліку розрахункових операцій на суму 1 000, 00 грн., оскільки згідно Z-звіту № 0024 від 27.07.2011 року сума продажу становить 1 309, 44 грн., а в книзі обліку розрахункових операцій оприбутковано готівку в сумі 309, 44 грн.

Крім того, встановлено неоприбуткування готівкових коштів за період з 08.08.2011 року по 12.08.2011 року в касовій книзі підприємства на підставі прибуткових касових ордерів (ПКО не виписувалися) на загальну суму 15 000, 00 грн., а саме: Z-звіт № 0032 від 08.08. 2011 року на суму 7 000, 00 грн., Z-звіту № 0033 від 09.08.2011 року на суму 1 600, 00 грн., Z-звіт № 0034 від 10.08.2011 року на суму 1 550, 00 грн., Z-звіт № 0035 від 11.08.2011 року на суму 2 150, 00 грн., Z-звіт № 0036 від 12.08.2011 року на суму 2 700, 00 грн.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 207 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема з мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом апеляційної інстанції обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується із мотивами, з яких суд апеляційної інстанції виходив при відмові у задоволенні позову щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення в розмірі 75 000, 00 грн., прийнятого за неоприбуткування готівкових коштів на загальну суму 15 000, 00 грн., оскільки всупереч зазначеним вище нормам закону судом апеляційної інстанції не досліджені обставини у справі з посиланням на докази щодо наявності чи відсутності порушень податкового законодавства позивачем, а висновки щодо відмови у задоволенні позову зроблені лише на підставі даних акта перевірки.

При цьому судом апеляційної інстанції не вірно встановлено реквізити акта перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки в матеріалах справи наявний акт від 11.08.2011 року №002902, а не від 15.08.2011 року № 13/01/23/25235141. В свою чергу, податкове повідомлення-рішення, як вбачається з нього, прийнято на підставі акта від 15.08.2011 року №002902.

За таких обставин, рішення суду апеляційної підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про скасування спірного податкового повідомлення-рішення в сумі 75 000, 00 грн. з направленням справи у відповідній частині на новий розгляд у відповідності до частин першої та четвертої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід урахувати, що згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення.

Судове рішення в частині відмови у скасуванні податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 000, 00 грн., за встановлене у акті перевірки порушення щодо неповного оприбуткування торгової виручки за 27.07.2011 року в книзі обліку розрахункових операційна суму 1 000, 00 грн., скаржником не оскаржується.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Таким чином, в іншій частині судове рішення слід залишити без змін.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 року у справі № 2а-570/12/1370 в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 05.09.2011 року №0001132380 у розмірі 75 000, 00 грн. скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 року у справі № 2а-570/12/1370 залишити без змін.

В частині направлення справи на новий розгляд ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

В частині залишення судових рішень без змін ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук