Ухвала

від 27.10.2015 по справі 1170/2а-3949/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 року м. Київ К/800/33855/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Лосєва А.М. Федорова М.О., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постановуКіровоградського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 справі № 1170/2а-3949/12 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «Протеїн-Продакшн» доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Протеїн-Продакшн» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001050224, №0001060224, №0001070224 від 29.10.2012.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.03.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014, позов задоволено.

Відповідач подав касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та у позові відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Справу розглянуто за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ПП «Компанія «Агро-Лайф» за липень, вересень 2010 року, січень, лютий, квітень, червень, серпень вересень 2011 року, ПП «Сорос-Трейд» за жовтень, листопад 2010 року, ТОВ «Зернопостач-Т» за квітень 2012 року, ТОВ «Крилвінкварц» за листопад, грудень 2011 року, ТОВ «Адамант-Постач» за лютий 2011 року, березень та квітень 2012 року, ТОВ «Стандарт Регіон Снаб» за серпень, вересень, жовтень 2011 року, ТОВ «Агро-Інкам-Трейд» за вересень 2011 року, ТОВ Фірма «САІ» за квітень, травень 2012 року, за період з 01.07.2010 по 30.04.2012, за результатами якої складено акт №159/22-4/36390340 від 17.10.2012;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість всього на суму 1 05 028 грн., завищено від'ємне значення податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 73 430 грн., завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість (ряд.24 Декларації) за квітень 2012 року на суму 485 271 грн., завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2011 року, зараховану у зменшення податкового боргу з податку на додану вартість на суму 44 042 грн.; п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток підприємства на суму 1 700 606 грн.; п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 555 840 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0001050224 від 29.10.2012, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податок на додану вартість на суму 1 916 750 грн. (з яких: 1 405 028 грн. - основний платіж та 511 722 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) податкове повідомлення-рішення №0001060224 від 29.10.2012, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 574 022 грн. (з яких: 2 256 446 грн. - основний платіж та 317 576 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

3) податкове повідомлення-рішення №0001070224 від 29.10.2012, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість по податковій декларації №9028333276 за квітень 2012 року в розмірі 558 701 грн.

Підставою визначення платнику податків спірної суми грошових зобов'язань слугував висновок відповідача про те, що господарські операції позивача з ПП «Компанія «Агро-Лайф», ПП «Сорос-Трейд», ТОВ «Зернопостач-Т», ТОВ «Крилвінкварц», ТОВ «Адамант-Постач», ТОВ «Стандарт Регіон Снаб», ТОВ «Агро-Інкам-Трейд», ТОВ «САІ» ЛТД не підтверджуються з врахуванням реального часу здійснення спірних операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, необхідного для здійснення господарських операцій.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій за встановлених обставин справи не погодилися з висновками відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового Кодексу України, які є тотожними з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів та порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження правомірності формування спірних сум податкового обліку по господарським операціям з придбання сої у контрагентів позивача ПП «Компанія «Агро-Лайф», ПП «Сорос-Трейд», ТОВ «Зернопостач-Т», ТОВ «Крилвінкварц», ТОВ «Адамант-Постач», ТОВ «Стандарт Регіон Снаб», ТОВ «Агро-Інкам-Трейд», ТОВ «САІ» ЛТД, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем сформовано суми валових витрат та податкового кредиту на підставі належно оформлених податкових і видаткових накладних.

Також судами встановлено, що наданими позивачем доказами підтверджено факт подальшого використання товару, придбаного у вказаних контрагентів, у господарській діяльності платника податку.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача у встановленому законом порядку були зареєстрованими як суб'єкти господарювання, взяті податковим органом на облік як платники податків, в тому числі, податку на додану вартість.

Колегія судів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставного визнання відповідачем укладених позивачем договорів нікчемними, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтування цих своїх доводів, зокрема, що такі договори у встановленому порядку були визнані недійсними.

Також, судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних операцій з постачання товарів контрагентами позивача, відповідність таких операцій дійсному економічному змісту, або наявність інших обставин на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит чи слугувало підставою для зменшення останньому розміру валових витрат за наслідками здійснення господарських операцій з його контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, встановивши факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, дійшли правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді А.М. Лосєв

М.О. Федоров