Ухвала

від 22.10.2015 по справі 807/3775/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 р. Справа № 876/14536/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання - Мартинишина Р. С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року в справі за поданням Державної податкової інспекції в м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до приватного підприємства «Альфа-Дон» про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2013 року Закарпатським окружним адміністративним судом зареєстровано подання Державної податкової інспекції в м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до приватного підприємства «Альфа-Дон» про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках приватного підприємства «Альфа-Дон».

В обґрунтування вимог подання вказано, що приватне підприємство «Альфа-Дон» має борг перед бюджетом, який станом на 24 жовтня 2013 року становить 56900,00 грн. Також вказано, що податковим керуючим було складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року в задоволенні подання відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що у позивача були відсутні підстави, визначені Податковим кодексом України для складання акту відмови платника податків від опису майна у податкову заставу від 07 серпня 2012 року за № 12/19-0, а відтак відсутні правові підстави для звернення до суду.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - Державною податковою інспекцією в м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити подання.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що приватне підприємство «Альфа-Дон» перебуває на обліку у ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби.

Відповідно до довідки ДПІ у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області № 3475/10/22-02 від 24 жовтня 2013 року за приватним підприємством «Альфа-Дон» станом на 23 жовтня 2013 року рахується податковий борг у сумі 56916,84 грн.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.155 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.175 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 16 пункту 16.1 підпункту 16.1.4 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 88 пунктів 88.1. та 88.2. Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави не потребує письмового оформлення.

Відповідно до статті 89 пунктів 89.1, 89.2, 89.3 та 89.4 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. У разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Наказом Міністерства фінансів України від 11 жовтня 2011 року за № 1273 був затверджений Порядок застосування податкової застави органами державної податкової служби (надалі Порядок).

Відповідно до пунктів 1.1, 2.2 та 2.4 Порядку такий визначає механізм застосування податкової застави органами державної податкової служби. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим. У разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. У такому випадку орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

29 квітня 2013 року було прийнято рішення № 27/19-0 про опис майна приватного підприємства «Альфа-Дон» у податкову заставу.

Листом від 30 квітня 2013 року за № 3462/10/19-0 позивач зобов'язав відповідача в трьохденний термін з моменту отримання вказаного листа виділити у податкову заставу ліквідне майно, яке перебуває у власності і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу (а.с. 15).

Цим же листом позивач направив відповідачеві податкову вимогу від 29 квітня 2013 року за № 3, а також рішення про опис майна у податкову заставу від 29 квітня 2013 року за № 27/19-0, доказів вручення відповідачеві вказаного листа з додатками суду не надано.

Відповідно до пункту 2.1. Порядку опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу. Таке рішення приймається керівником органу державної податкової служби і надається платнику податків, що має податковий борг.

Відтак, рішення № 27/19-0 від 29 квітня 2013 року про опис майна приватного підприємства «Альфа-Дон» у податкову заставу - відповідно до статті 89 пункту 89.3 Податкового кодексу України та пункту 2.1. Порядку відповідачеві не було пред'явлено (надано).

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що поняття «пред'являється» та «надається» передбачають вчинення, зокрема контролюючим органом, активних дій щодо ознайомлення платника податків з рішенням про опис майна у податкову заставу безпосередньо перед здійсненням такого опису.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що доказів отримання відповідачем й самого листа позивача від 30 квітня 2013 року за № 3462/10/19-0, яким відповідача зобов'язано в трьохденний термін з моменту отримання вказаного листа виділити у податкову заставу ліквідне майно матеріали справи не містять.

24 жовтня 2013 року податковим керуючим був складений акт за № 2/22-02 відмови платника податків від опису майна у податкову заставу, відповідно до якого податковий керуючий ОСОБА_1 підтвердив, що платник податків - приватне підприємство «Альфа-Дон» за наявності законодавчих підстав відмовив у здійсненні опису майна у податкову заставу та/або не надав документів, необхідних для такого опису.

Акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу, відповідно до статті 89 пункту 89.4. Податкового кодексу України складається лише у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису.

Встановлено, що податковий керуючий не здійснював активних дій, спрямованих на опис майна відповідача, що в свою чергу виключає дії відповідача щодо недопущення податкового керуючого для здійснення такого опису майна.

Крім того, позивач не вимагав від відповідача документів, необхідних для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу, оскільки згідно листа позивача від 30 квітня 2013 року за № 3462/10/19-0 останній зобов'язував відповідача виділити ліквідне майно у податкову заставу, що в свою чергу суперечить статті 89 пункту 89.4. Податкового кодексу України.

Таким чином, у позивача були відсутні підстави, визначені Податковим кодексом України для складання акту відмови платника податків від опису майна у податкову заставу від 07 серпня 2012 року за № 12/19-0, а відтак відсутні правові підстави для звернення до суду з поданням.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення подання.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 41, 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року в справі № 807/3775/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Р. В . Кухтей

ОСОБА_2

Ухвалу складено в повному обсязі 27 жовтня 2015 року.