УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2015 року Справа № 876/4722/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Рибачука А.І.,Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,
представника відповідача Товт М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.02.2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Горонда» про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В :
У липні 2014 року управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області звернулося з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Горонда» про стягнення заборгованості.
Позивач посилався на те, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.
Оскільки за відповідачем рахується несплачена заборгованість з такого відшкодування за січень-травень 2014 року у розмірі 11 996,20 грн., позивач звернувся з позовом та просив її стягнути з відповідача.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.02.2015 року позивачу у задоволенні позову відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області, подавши на неї апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що СТОВ «Горонда» є правонаступником КСП «Дружба», а тому зобов'язано відшкодовувати суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити.
Вислухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який просмить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
У справі встановлено, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Горонда» створене 07.03.2000 року в процесі реорганізації та є правонаступником КСП «Дружба», з 14.04.2000 року зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області, та відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2004 року, відповідно до ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 (далі - Закон № 1058), набув статусу платника страхових внесків.
Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону № 1058, який набрав чинності з 01.01.2004 року, встановлено, що зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який діяв до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Закону № 1058, питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», було врегульовано Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Абзацом третім п.1 ст.4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим п.1 ст.2 цього Закону.
У справі встановлено, що у зв'язку з реорганізацією (ліквідацією) у 2000 році колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба», яке до цього об'єднувало у собі територію сіл Горонда та Жнятино Мукачівського району, на його базі згідно Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» від 09.12.1999 року № 1529/99 були створені за приватною формою власності окремі суб'єкти господарювання, а саме СТОВ «Горонда» та СТОВ «Мрія», які відповідно до їх установчих документів стали правонаступниками КСП «Дружба».
Громадянин ОСОБА_3 працював трактористом-машиністом в шкідливих умовах праці повний робочий день в КСП «Дружба» з 01.01.1976 року по 15.06.1978 року, з 15.04.1979 року по 20.07.1985 року, з 15.06.1986 року по 31.12.1999 року, що підтверджується записами в трудовій книжці та довідками про пільговий стаж роботи № 5 від 01.02.2010 року та № 6 від 01.02.2010 року, виданими СТОВ «Горонда». Вказані обставини дали йому право на призначення пенсії на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Громадянка ОСОБА_2 працювала в колгоспі «Дружба» з 15.03.1982 року по 31.12.1999 року та виховувала п'ятеро дітей, що підтверджується записами в трудовій книжці, довідкою № 28 від 23.02.2000 року, виданою колгоспом «Дружба» та довідкою від 26.01.2000 року №247 про народження та виховання до 14-річного віку п'ятеро дітей, виданою Горондянською сільською радою. Вказані обставини дали їй право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». СТОВ «Горонда» є правонаступником колгоспу «Дружба», так як і СТОВ «Мрія».
Відповідно до частини першої ст.104 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Згідно з частиною п'ятою ст. 107 Кодексу юридична особа-правонаступник, що утворилася внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим балансом перейшли до іншої особи-правонаступника. Якщо юридичних осіб правонаступників, що утворилися внаслідок поділу, більше двох, таку субсидіарну відповідальність вони несуть солідарно.
Якщо правонаступниками юридичної особи є декілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася (частина шоста ст. 107 Кодексу).
Відповідно до п. 6.2 глави 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованої в міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (із змінами) (далі - Інструкція), витрати на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покривається цими підприємствами пропорційно стажу роботи, з урахуванням вимог абзацу третього пп..1 п.2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У разі ліквації або зміни власника підприємства суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фонду вносять правонаступники (п.6 глави 6 Інструкції).
Таким чином, правонаступники юридичної особи, на якій було набуто стаж, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, несуть відповідальність за зобов'язаннями з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, згідно з розподільчим балансом, а у разі, якщо точно визначити правонаступника щодо зазначених зобов'язань за розподільчим балансом неможливо, правонаступники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Оскільки СТОВ «Горонда» як і СТОВ «Мрія» є правонаступником КСП «Дружба», тому і заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії відповідно до пункту «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є пропорційною і повинна бути перерахована з дослідженням всіх обставин і встановлення пропорційності між правонаступниками КСП «Дружба» в відсотковому співвідношенні позивача в розмірі - 33,7 % частину цих витрат та в розмірі - 66,3 % повинно відшкодовуватися СТОВ «Мрія», чого позивачем не зроблено, а тому, відсутні підстави для стягнення із відповідача 100% витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні докази про розподіл суми заборгованості по збору на обов'язкове державне пенсійне страхування по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій в процентному співвідношенні до правонаступників КСП «Дружба», а також те, що позивачем в ході розгляду справи таких доказів суду не надано і в матеріалах справи містяться лише докази про нарахування позивачем 100% суми заборгованості тільки відповідачу, суд приходить до висновку, що позиція позивача про задоволення позову тільки в частині, що стосується СТОВ «Горонда» є безпідставною, оскільки саме до компетенції позивача віднесено нарахування та обчислення розміру фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.02.2015 року у справі №807/2214/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : А.І. Рибачук
Д.М.Старунський
Суд | Львівський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 29.10.2015 |
Оприлюднено | 04.11.2015 |
Номер документу | 53020956 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Львівський апеляційний адміністративний суд
Багрій Василь Миколайович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні