Постанова

від 20.10.2015 по справі 911/2399/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. Справа№ 911/2399/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

За участю представників сторін:

від позивача: Семенчук А.М. - представник;

від відповідача: Залужняк О.В. - представник

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "ТІС"

на рішення

Господарського суду Київської області

від 20.08.2015р. у справі № 911/2399/15 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "ТІС"

до Ірпінської міської ради

про визнання права користування земельною ділянкою та визнання незаконним та скасування рішень Ірпінської міської ради від 19.11.2013 та від 15.03.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "ТІС" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Ірпінської міської ради про визнання права користування земельною ділянкою визнання незаконним та скасування рішень Ірпінської міської ради від 19.11.2013 та від 15.03.2013р.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.08.15р. у справі № 911/2399/15 позов задоволено частково, визнано незаконним і скасовано рішення Ірпінської міської ради № 3565-48-VІ від 19.11.2013р. "Про розгляд подання прокурора міста від 13.11.2013р. про усунення порушень вимог земельного законодавства України" в частині скасування радою рішення від 13.09.2013р. № 3442-47-VI "Про продовження терміну оренди земельної ділянки ТОВ "Інвестиційна група "ТІС" в місті Ірпінь, вул. 8 Березня". В іншій частині позову відмовлено, стягнуто з Ірпінської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "ТІС" 1218 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення Господарського суду Київської області від 20.08.15р. у справі № 911/2399/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на те, що місцевим господарським судом неповно з»ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального законодавства.

Апелянт зазначає, що позивач обґрунтовуючи вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Ірпінської міської ради від 15.03.2013 р. № 3047-43Л/І послався на грубе порушення відповідачем вимог Законодавства України, однак місцевий суд не звернув увагу не надав належної оцінки обставинам, що підтверджують вимоги позивача, проігнорував доводи позивача щодо одностороннього припинення відповідачем дії договору оренди землі від 08.02.2008 р., що призвело до протиправного та позбавлення позивача права користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим рішення відповідача від 15.03.2013 р. № 3047-43-4/1 підлягає скасуванню у судовому порядку.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія встановила наступне.

08.02.2008 р. між Ірпінською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «ТІС» на підставі рішення тридцять третьої сесії п'ятого скликання Ірпінської міської ради № 1198-33-V від 07.12.2007 р. було укладено Договір оренди землі.

Згідно умов укладеного договору орендодавець (відповідач) надає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку під багатоповерхову житлову забудову, яка знаходиться в м. Ірпінь, вул. 8-го Березня, загальною площею 0, 2871 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 87 894,45 гривень.

Пунктом 8 укладеного договору сторони визначили, що договір оренди землі укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10-ти денний строк після державної реєстрації цього договору оренди за актом її приймання-передачі (п. 19 договору).

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 20 договору).

Пунктом 40 договору сторони погодили, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Зазначений договір оренди землі посвідчено державним нотаріусом 5-ої Київської державної нотаріальної контори Буджиганчук Є.Ю. та зареєстровано у Ірпінському міському відділі № 2 Київської РФ Центру, про що у Державному реєстрі земель внесено запис від 12.02.2008 р. № 040834000018.

07.02.2008 р. між позивачем та відповідачем підписано акт прийму-передачі земельної ділянки, згідно якого Ірпінська міська рада передала, а ТОВ «Інвестиційна група «ТІС» прийняло в тимчасове користування на умовах оренди терміном 5 років земельну ділянку площею 0,2871 га, надану під багатоповерхову житлову забудову, яка знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. 8-го Березня.

Таким чином, виходячи з положень пунктів 8, 40 договору оренди землі термін дії договору складає з 12.02.2008 р. по 12.02.2013 р.

Маючи намір продовжувати орендні відносини та в подальшому користуватися земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Ірпінь, вул. 8-го Березня (кадастровий номер 3210900000:01:001:0012) позивач дотримуючись п. 8 Договору оренди землі звернувся до відповідача з листом від 14.05.2012 р. №13/1, у якому просив продовжити дію договору оренди земельної ділянки терміном на 5 років.

Зазначений лист отримано відповідачем 15.05.2012 р., що підтверджується відміткою про отримання, вчиненою на листі позивача від 14.05.2012 р. №13/1.

Відповідачем листом від 24.05.2012 р. №01-06/102 було повідомлено позивача про те, що питання про продовження терміну дії договору було розглянуте на засіданні комісії земельних відносин, лісових та природоохоронних питань та було відкладене на доопрацювання.

Станом на 13.03.2013 р. (наступний день за днем після спливу місячного строку на заявлення орендодавцем заперечень щодо поновлення договору оренди землі) від відповідача не надходило на адресу позивача жодних заперечень у поновленні договору оренди землі, також не надходило жодних відповідей щодо результатів розгляду листа позивача від 14.05.2012 р. №13/1,

Позивач продовжив користуватися земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Ірпінь, вул. 8-го Березня, на умовах Договору оренди землі, який в силу положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі» є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором та продовжував сплачувати, а відповідач приймати орендну плату за користування земельною ділянкою.

Рішенням сорок сьомої сесії шостого скликання Ірпінської міської ради № 3442-47- VI від 13.09.2013 р. вирішено продовжити ТОВ «Інвестиційна група «ТІС» термін оренди земельної ділянки площею 0,2871 га в м. Ірпінь, вул. 8 Березня, під багатоповерхову житлову забудову до 12.02.2018 року з правом передачі в суборенду гр. Морозову Віталію Едуардовичу без зміни цільового призначення земельної ділянки.

19.09.2013 року між позивачем та відповідачем підписано угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №040834000018 від 12.02.2008 року, згідно умов якої позивач та відповідач дійшли згоди викласти п. 8 Договору оренди земельної ділянки у наступній редакції: «8. Строк дії договору оренди продовжити з 12.02.2013 до 12.02.2018 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію».

Позивач зазначає, що вищезазначенеа угода є дійсною, відповідачем не оспорювалась та у судовому порядку недійсною не визнавалась.

У зв'язку з продовженням строку дії Договору оренди землі, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про наявність у позивача права оренди земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Ірпінь, вул. 8-го Березня, зі строком дії до 23.10.2018 року з правом пролонгації.

19.11.2013р. Ірпінською міською радою було прийнято рішення № 3565-48-VІ від "Про розгляд подання прокурора міста від 13.11.2013р. про усунення порушень вимог земельного законодавства України", яким рада вирішила подання прокурора м. Ірпінь задовольнити та скасувала рішення Ірпінської міської ради від 13.09.2013 р. № 3442-47-VI "Про продовження терміну оренди земельної ділянки ТОВ "Інвестиційна група "ТІС" в місті Ірпінь, вул. 8-го Березня" та доручила відділу земельних ресурсів міської ради направити Управлінню Держземагенства України у м. Ірпінь копію рішення для внесення відповідних змін до земельно-облікової документації.

Спірне рішення міська рада обґрунтувала тим, що при включенні до порядку денного сесії проекту рішення від 13.09.2013 р. № 3442-47-VI "Про продовження терміну оренди земельної ділянки ТОВ "Інвестиційна група "ТІС" в місті Ірпінь, вул. 8-го Березня" був відсутній позитивний висновок постійної профільної депутатської комісії, проект рішення не був опрацьований відповідними службами та не був завізований першим заступником міського голови, чим було порушено вимоги Регламенту роботи міської ради та ст. 47 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні". Питання продовження ТОВ "Інвестиційна група "ТІС" строку оренди земельної ділянки було розглянуто на засіданні комісії із земельних правовідносин та прийнято рішення, яким відмовлено ТОВ "Інвестиційна група "ТІС" в продовженні строку оренди земельної ділянки загальною площею 0,2871 га, кадастровий номер 3210900000:01:00:0012, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. 8-го Березня (протокол засідання комісії від 05.03.2013р.).

Також зазначено, що при прийнятті рішення від 13.09.2013 р. № 3442-47-VI не було враховано рішення міської ради № 3047-43-VІ від 15.03.2013 р. "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки № 040834000018 від 12.02.2008р. ТОВ "Інвестиційна група "ТІС" в м. Ірпінь, вул. 8-го Березня", у зв'язку із закінченням п'ятирічного строку оренди земельної ділянки, а також рішення Господарського суду Київської області від 15.07.2013 р. у справі № 911/1761/13, яке набрало законної сили та є чинне, яким було відмовлено в повному обсязі ТОВ "Інвестиційна група "ТІС" в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення Ірпінської міської ради № 3047-43-VІ від 15.03.2013 р. "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки № 040834000018 від 12.02.2008р. ТОВ "Інвестиційна група "ТІС" в м. Ірпінь, вул. 8-го Березня" та визнання додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди від 08.02.2008р. на 10 років укладеною.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "ТІС" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Ірпінської міської ради Київської області про визнання права користування земельною ділянкою загальною площею 0,2871 га, кадастровий номер 3210900000:01:00:0012, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. 8-го Березня, а також визнання незаконним та скасування рішення Ірпінської міської ради № 3565-48-VІ від 19.11.2013р. "Про розгляд подання прокурора міста від 13.11.2013р. про усунення порушень вимог земельного законодавства України" та рішення Ірпінської міської ради № 3047-43-VІ від 15.03.2013 р. "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки № 040834000018 від 12.02.2008р. ТОВ "Інвестиційна група "ТІС" в м. Ірпінь, вул. 8-го Березня".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем спірні рішення були винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а також, на думку позивача, відповідач, прийнявши ці рішення, фактично не визнає право користування позивачем земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. 8-го Березня.

Частиною 1 статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Аналогічна позиція викладена в пункті 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" № 02-5/35 від 26.01.2000 року.

Як правильно встановлено місцевим судом, рішення сорок сьомої сесії шостого скликання Ірпінської міської ради № 3442-47-VI від 13.09.2013 р. є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки адресоване ТОВ "Інвестиційна група "ТІС" та породжує права і обов'язки лише у ТОВ "Інвестиційна група "ТІС". Ненормативний характер вказаного рішення також виражається у його одноразовому застосуванні, що полягає у вказівці на укладення відповідної угоди між позивачем та відповідачем.

Пунктом 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, 4.14 ст.46, ч.ч.1, 10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.09р. № 7-рп/2009 визначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абз. 2 п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.97 № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України, яка викладена в постанові від 19.08.2013 року у справі № 908/633/13-г.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищевикладене, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимогу позивача про визнання незаконним та скасування рішення сорок восьмої сесії шостого скликання Ірпінської міської ради №3565-48-VI від 19.11.2013 р. "Про розгляд подання прокурора міста від 13.11.2013р. про усунення порушень вимог земельного законодавства України" підлягає частковому задоволенню та скасуванню в частині, скасування радою свого рішення від 13.09.2013р. № 3442-47-VI "Про продовження терміну оренди земельної ділянки ТОВ "Інвестиційна група "ТІС" в місті Ірпінь, вул. 8 Березня". В іншій частині оспорюване рішення прийняте відповідачем в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України.

Позивач також просить суд задовольнити позовні вимоги про скасування рішення Ірпінської міської ради № 3047-43-VІ від 15.03.2013 р. "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки № 040834000018 від 12.02.2008р. ТОВ "Інвестиційна група "ТІС" в м. Ірпінь, вул. 8-го Березня".

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.07.2013 р. у справі № 911/1761/13 за позовом ТОВ "Інвестиційна група "ТІС" до Ірпінської міської ради Київської області, яке набрало законної сили та є чинне, ТОВ "Інвестиційна група "ТІС" було повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення Ірпінської міської ради № 3047-43-VІ від 15.03.2013 р. "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки № 040834000018 від 12.02.2008р., а також встановлено, що рішення Ірпінської міської ради № 3047-43-VІ від 15.03.2013 р., яке є предметом розгляду даної справи, було прийнято відповідачем в межах повноважень міської ради, у спосіб, передбачений законодавством, не суперечить вимогам Закону України "Про оренду землі", у зв'язку з чим підстави для його визнання недійсним і скасування відсутні.

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі викладеного, колегія приходить до висновку про те , що місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Ірпінської міської ради № 3047-43-VІ від 15.03.2013 р. "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки № 040834000018 від 12.02.2008р. ТОВ "Інвестиційна група "ТІС" в м. Ірпінь, вул. 8-го Березня".

Позивач також просить суд визнати за ним право користування земельною ділянкою загальною площею 0,2871 га, кадастровий номер 3210900000:01:00:0012, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. 8-го Березня, мотивуючи це тим, що відповідач не визнає такого права.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині з тих підстав, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт невизнання відповідачем права користування позивачем спірною земельною ділянкою. Крім того, матеріали справи містять угоду, укладену між позивачем та відповідачем, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 040834000018 від 12.02.2013р., яким були внесені зміни щодо строку дії договору та сторонами встановлено, що строк дії договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,2871 га, кадастровий номер 3210900000:01:00:0012, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. 8-го Березня продовжено до 12.08.2018, яка зареєстрована в відділі земресурсів Ірпінської міської ради, про що в книзі реєстрації змін до договору вчинено 19.09.2013р. відповідний запис за №93/040834000018. Місцевий суд дійшов висновку про те, що наявність даної угоди, а саме факт пролонгації її з боку відповідача, повністю спростовує позицію позивача стосовно того, що відповідач заперечує або відмовляється визнавати наявність у позивача права користування земельною ділянкою.

Рішенням Ірпінської міської ради від 15.03.2013 р. № 3047-43-VІ "Про припинення дії договору оренди земельної ділянки N° 040834000018 від 12.02.2008 р. ТОВ "ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА "ТІС" в м. Ірпінь, вул. 8-го Березня" дію договору оренди земельної ділянки площею 0,2.871 га під багатоповерхову житлову забудову за адресою: м. Ірпінь, вул. 8-го Березня, припинено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 08.02.2008 р. між Позивачем та Відповідачем, на підставі рішення тридцять третьої сесії п'ятого скликання Ірпінської міської ради № 1198-33-V від 07.12.2007 р., укладено Договір оренди земельної ділянки під багатоповерхову житлову забудову, яка знаходиться в м. Ірпінь, вул. 8-го Березня, загальною площею 0, 2871 га.

Відповідно до п. 8 укладеного договору сторони визначили, що договір оренди землі укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Зазначений договір оренди землі посвідчено державним нотаріусом 5-ої Київської державної нотаріальної контори Буджиганчук Є.Ю. та зареєстровано у Ірпінському міському відділі № 2 Київської РФ Центру, про що у Державному реєстрі земель внесено запис від 12.02.2008 р. № 040834000018 та набрав чинності відповідно до п. 40 договору.

07.02.2008 р. між позивачем та відповідачем підписано акт прийму-передачі земельної ділянки, згідно якого Ірпінська міська рада передала, а ТОВ «Інвестиційна група «ТІС» прийняло в тимчасове користування на умовах оренди терміном 5 років земельну ділянку площею 0,2871 га, надану під багатоповерхову житлову забудову, яка знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. 8-го Березня.

Таким чином, виходячи з положень пунктів 8, 40 договору оренди землі термін дії договору складає з 12.02.2008 р. по 12.02.2013 р.

Маючи намір продовжувати орендні відносини та в подальшому користуватися земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Ірпінь, вул. 8-го Березня (кадастровий номер 3210900000:01:001:0012) позивач дотримуючись п. 8 Договору оренди землі звернувся до відповідача з листом від 14.05.2012 р. №13/1, у якому просив продовжити дію договору оренди земельної ділянки терміном на 5 років.

Зазначений лист отримано відповідачем 15.05.2012 р., що підтверджується відміткою про отримання, вчиненою на листі позивача від 14.05.2012 р. №13/1.

Відповідачем листом від 24.05.2012 р. №01-06/102 було повідомлено позивача про те, що питання про продовження терміну дії договору було розглянуте на засіданні комісії земельних відносин, лісових та природоохоронних питань та було відкладене на доопрацювання.

Станом на 13.03.2013 р. (наступний день за днем після спливу місячного строку на заявлення орендодавцем заперечень щодо поновлення договору оренди землі) від відповідача не надходило на адресу позивача жодних заперечень у поновленні договору оренди землі, також не надходило жодних відповідей щодо результатів розгляду листа позивача від 14.05.2012 р. №13/1,

Позивач продовжив користуватися земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Ірпінь, вул. 8-го Березня, на умовах Договору оренди землі, який в силу положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки на його думку договір є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором та продовжував сплачувати, а відповідач приймати орендна плата за користування земельною ділянкою.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із статтею 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України від 6 жовтня 1998 р. № 161-XIV "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011)

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Разом з тим судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону України "Про оренду землі", судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. (п.2.17. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змінами та доповненнями).

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Відповідно правового висновку Верховного Суду України по справі № 6-219цс14 від 25.02.2015 року, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" об"єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Зокрема, у частині першій статті 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті).

Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та про своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Таким чином, позивач виконав зобов'язання щодо завчасного повідомлення відповідача про намір продовжувати користуватися земельною ділянкою на умовах Договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з тим, що станом на 13.03.2013 р. (наступний день за днем після спливу місячного строку на заявлення орендодавцем заперечень щодо поновлення договору оренди землі) від відповідача не надходило жодних заперечень у поновленні договору оренди землі, а також не надходило жодних відповідей щодо результатів розгляду листа позивача від 14.05.2012 р. №13/1, останній продовжив користуватися земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Ірпінь, вул. 8-го Березня, на умовах договору оренди землі.

На підставі вищевикладеного, враховуючи положення ст. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» договір оренди є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Крім того, після поновлення договору оренди землі позивачем сплачувалась, а відповідачем приймалась орендна плата за користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Ірпінь, вул. 8-го Березня. Заперечень щодо отримання грошових коштів в рахунок оплати орендних платежів відповідач не висловлював.

Рішенням сорок сьомої сесії шостого скликання Ірпінської міської ради № 3442-47- VI від 13.09.2013 р. вирішено продовжити ТОВ «Інвестиційна група «ТІС» термін оренди земельної ділянки площею 0,2871 га в м. Ірпінь, вул. 8 Березня, під багатоповерхову житлову забудову до 12.02.2018 року з правом передачі в суборенду гр. Морозову Віталію Едуардовичу без зміни цільового призначення земельної ділянки.

Прийняттям вказаного рішення відповідач підтвердив факт поновлення Договору оренди землі від 12.02.2008 р. на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором та дію договору на момент прийняття зазначеного рішення.

19.09.2013 року позивачем та відповідачем підписано угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №040834000018 від 12.02.2008 року, згідно умов якої Позивач та Відповідач дійшли згоди викласти п. 8 Договору оренди земельної ділянки у наступній редакції: «8. Строк дії договору оренди продовжити з 12.02.2013 до 12.02.2018 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію».

Зазначена угода є дійсною, відповідачем не оскаржена, у судовому порядку недійсною не визнавалась.

У зв'язку з продовженням строку дії Договору оренди землі, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про наявність у Позивача права оренди земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Ірпінь, вул. 8-го Березня, зі строком дії до 23.10.2018 року з правом пролонгації (копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно додається).

Після поновлення договору оренди землі відповідач підтверджував дію Договору оренди землі від 12.02.2008 р. шляхом систематичного надіслання Позивачу листів від 06.12.2013 р. №01-24/4764/29, від 13.11.2014 р. №01-24/3318/16 та від 13.03.2015 р. №01-24/795/25.

На момент розгляду справи земельна ділянка, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. 8-го Березня, та передана відповідачем у користування позивачу згідно договору оренди землі, не поверталась орендодавцю за актом приймання- передачі; жодних пропозицій щодо повернення вказаної земельної ділянки позивачу не надсилалось.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Дговір оренди землі зареєстровано у у Ірпінському міському відділі № 2 Київської РФ Центру, про що у Державному реєстрі земель внесено запис від 12.02.2008 р. № 040834000018.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» визначено підстави припинення договору оренди, а саме договір оренди землі припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

ліквідації юридичної особи-орендаря;

відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідачем не надано суду доказів звернення до позивача щодо розірвання договору оренди землі, а станом на момент прийняття відповідачем рішення від 15.03.2013 р. № 3047-43-IV договір оренди землі був діючим та є діючим на даний момент.

Таким чином, договір оренди землі є поновленим згідно положень ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а також наявність дійсної угоди від 19.09.2013 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 040834000018 від 12.02.2008 року, якою продовжено строк дії Договору оренди землі до 12.02.2018 року у позивача наявне право користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Ірпінь, вул. 8-го Березня (кадастровий номер 3210900000:01:001:0012).

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що дії відповідача щодо прийняття рішення від 15.03.2013 р. № 3047-43-4/1 у момент дії договору спрямовані на одностороннє припинення правовідносин між позивачем та відповідачем щодо користування земельною ділянкою, що суперечить чинному законодавству України та спрямовано на протиправне позбавлення позивача права користування земельною ділянкою площею 0,2871 га, яка знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. 8-го Березня, у зв'язку з чим є незаконним та підлягає скасуванню.

Вимоги позивача про визнання за ним права користування земельною ділянкою загальною площею 0,2871 га, кадастровий номер 3210900000:01:001:0012, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. 8-го Березня, яке не визнається та порушується відповідачем шляхом прийняття рішення Ірпінської міської ради від 15.03.2013 р. № 3047-43-4/1 «Про припинення дії договору оренди земельної ділянки № 040834000018 від 17.02.2008 р. ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА «ТІС» в м. Ірпінь, вул. 8-го Березня» та самовільного зайняття земельної ділянки, підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідач не узгодивши та не повідомивши позивача самовільно вчинив дії щодо обмеження доступу позивача до території земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. 8-го Березня, яка перебуває у користуванні позивача, спорудивши паркан та встановивши майно, як вказує відповідач, належить йому.

Після встановлення паркану та проведення на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. 8-го Березня, відповідних робіт щодо зміни ландшафту земельної ділянки та надання відкритого доступу до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, стороннім особам без погодження з позивачем, відповідач не визнає право користування позивача земельною ділянкою загальною площею 0,2871 га (кадастровий номер 3210900000:01:001:0012), свідомо знаючи про наявність діючих правовідносин з позивачем щодо користування земельною ділянкою на підставі договір оренди землі від 08.02.2008 р. зі змінами внесеними угодою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №040834000018 від 12.02.2008р., підписаної позивачем та відповідачем 19.09.2013р., чим перешкоджає позивачу використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

Тобто, обставини щодо проведення відповідачем робіт щодо встановлення паркану та зміни ландшафту земельної ділянки, а також наявність на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. 8-го Березня, та яка надана у користування позивачу, майна відповідача підтверджуються поясненнями представників як позивача так і відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, обставин щодо самовільного зайняття відповідачем орендованої позивачем земельної ділянки станом на момент розгляду судом справи № 911/2399/15 є доведеними та не потребують доведенню.

Згідно ст. 37 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Отже, пояснення представників сторін у справі, надані у судовому процесі є належними та допустимими доказами у розумінні ст. 32 ГПК України.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно п. 2 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно абзаців 2, 3 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, уіцемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Відповідно до підпунктів «а», «г» ч. 3 ст. 152. Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження строку оренди, і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке законне сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором.

З вказаними твердженнями також погоджується Вищий господарський суд України у постанові від 16.12.2013 р. у справі № 913/2959/13.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення Ірпінської міської ради № 3565-48-VІ від 19.11.2013р. "Про розгляд подання прокурора міста від 13.11.2013р. про усунення порушень вимог земельного законодавства України" в частині скасування радою рішення від 13.09.2013р. № 3442-47-VI "Про продовження терміну оренди земельної ділянки ТОВ "Інвестиційна група "ТІС" в місті Ірпінь, вул. 8 Березня" та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «ТІС» право користування земельною ділянкою загальною площею 0, 2871 га, кадастровий номер 321090000:01:001:0012, розташованої за адресою: Київська обл., м.Ірпінь, вул. 8-го Березня є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищевикладені обставини колегія приходить до висновку, що місцевий суд приймаючи рішення про часткове задоволення позову в повній мірі не врахував норми матеріального права і належним чином не встановив всі обставини справи, що призвело до прийняття рішення, яке підлягає зміні, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

В зв'язку із зміною рішення господарського суду першої інстанції на підставі ст.49 ГПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "ТІС" на рішення Господарського суду Київської області від 20.08.2015 у справі № 911/2399/15 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 20.08.2015 у справі № 911/2399/15 змінити:

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «ТІС» ( 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Українська, буд. 7 - Є, оф. 1, код ЄДРПОУ 35134611) право користування земельною ділянкою загальною площею 0, 2871 га, кадастровий номер 321090000:01:001:0012, яка розташована за адресою: Київська обл., м.Ірпінь, вул. 8-го Березня.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2а, код ЄДРПОУ 33800777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "ТІС" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Українська, 7Є, оф.1, код ЄДРПОУ 35134611) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 218 грн. 00 коп. за подання позову, 1218 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 911/2399/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська