Постанова

від 18.06.2010 по справі 2а-1316/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2010 р. Справа № 2a-1316/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимощука О.Л.,

при секретарі Дущак С.М.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

представник відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовом Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Макс"

про стягнення земельного податку за рахунок активів боржника в сумі 4153,95 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в Тисменицькому районі (надалі -позивач) звернулась в суд з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Макс" (надалі -відповідач) про стягнення земельного податку за рахунок активів боржника в сумі 4153,95 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості по сплаті суми земельного податку з розрахунку по 1955,36 грн. щомісячно, що в загальному розмірі становить 3838,59 грн. та нарахованої пені в сумі 315,36 грн. станом на 24.03.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення з наступних підстав. Земельний податок нараховувався на земельну ділянку площею 0,6292 га, яка належала відповідачу на праві власності відповідно до акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 865285 від 24.01.2007р. Відповідно до договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки від 01.09.2009р. відповідач продав земельну ділянку ТзОВ «Приймальний пункт скло посуду № 4», про що була зроблена відмітка приватним нотаріусом на державному акті про право власності на земельну ділянку серія ЯД № 865285 від 24.01.2007р. та 07.10.2009р. було повідомлено позивача листом про зняття з податкового обліку у зв'язку із продажем земельної ділянки .

Представник відповідача також повідомив, що сума заборгованості за несплату земельного податку з юридичних осіб в розмірі 16243,53 грн., відповідно до другої податкової вимоги від 06.10.2009р. № 2/202, була погашена в повному обсязі про, що свідчить платіжне доручення № 164 від 12.10.2009р., яке додано до матеріалів справи. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід, відмовити виходячи із наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Макс" зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 24.07.1996р., взяте на облік ДПІ в м. Івано-Франківську 30.07.1996р., за № 3395 та отримало статус платника податку.

Згідно ст. 2 Закону України «Про плату за землю», із змінами та доповненнями, передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно ст. 14 Закону України «Про плату за землю»платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до п. а) ч.2 ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як зазначено в абзаці 2, 3 ч.6 ст.126 Земельного кодексу України на державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження. Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею.

Так, відповідно до п.12 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.09.2009р., зареєстрованим в реєстрі за №2383, право власності на земельну ділянку виникло у Покупця 14.09.09р. з моменту державної реєстрації цього права. Дана обставина підтверджується відміткою на державному акті, яка здійснена управлінням Держкомзему в Тисменицькому районі 14.09.2009р. за №312010350008001.

В статті 15 Закону України „Про плату за землюВ» від 03.07.1992р. №2535-ХІІ, із змінами і доповненнями передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п.8 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.09.2009р. Покупець зобов'язаний, з моменту набуття права власності на земельну ділянку за цим договором сплачувати земельний податок в розмірах і порядку, передбачених чинним законодавством України про плату за землю.

Із вищенаведеного вбачається, що станом на 14.09.2009року відповідач був звільнений від обов'язку сплачувати плату за землю, про що 07.10.09р. повідомив позивача, подавши декларацію з уточнюючим розрахунком, зменшивши свої податкові зобов'язання, визначені з розрахунку на 2009 рік.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про плату за землю»податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно із п.п. 6.2.1 п. 6.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000року (надалі Закон) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення (абз. 2 п.п.6.2.2).

Як свідчать обставини справи, відповідач погасив податковий борг із земельного податку, визначений станом на 06.10.2009р. в другій податковій вимозі від 06.10.2009р. №2/202 в розмірі 16243,53грн., що підтверджується платіжним дорученням №164 від 12.10.2009р., наявним в матеріалах справи.

Відповідно до п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Твердження позивача, що відповідач самостійно узгодив суму податкового зобов'язання подавши уточнюючу декларацію від 07.10.2009р. суд вважає безпідставними, з огляду на те, що визначений позивачем, станом на 06.10.2009 року податковий борг відповідачем був погашений в повному обсязі 12.10.2009року, а подані 07.10.2009 року уточнюючі показники, пов'язані з припиненням права власності на земельну ділянку, призвели виключно до зменшення податкових зобов'язань.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків (п.п.5.4.1. п.5.4.ст.5 Закону).

Прийняття позивачем податкових повідомлень-рішень на підставі складених актів невиїзних камеральних перевірок в період з жовтня 2009 року по лютий 2010 року, які не надсилались відповідачу, не можуть вважатись належним доказом наявності в останнього податкового боргу, оскільки не пройшли належну процедуру узгодження сум податкових зобов'язань, передбачену статтею 5 Закону (№2181), що підтверджується матеріалами справи.

За наведених обставин і правових норм, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 23.06.2010 року.