Рішення

від 02.11.2015 по справі 473/4021/15-ц

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/4021/15-ц

РІШЕННЯ

іменем України

"02" листопада 2015 р. року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:головуючої - судді Старжинської О.Є., при секретарі судового засідання Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Полімер ПАК» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з роботи.

В С Т А Н О В И В:

06.10.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача - ТОВ «Полімер ПАК» - про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з роботи в сумі 2936,01 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що він згідно наказу відповідача №24-К від 01.05.2007 року знаходився з ним в трудових відносинах, працюючи машиністом у філії відповідача, що розташована у м. Вознесенську по вул. Жовтневої революції, 287, наказом відповідача №28-К від 10.08 .2015 року був звільнений з роботи за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України).

Посилаючись на порушення вимог ст. 117 КЗпП України, а саме, що у день звільнення не було проведено виплату усіх сум, які належали йому від підприємства, ці суми були виплачені лише 31.08. 2015 року, позивач просив позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, суду надав письмове заперечення зазначаючи, що правом звільнення позивача наділений керівник юридичної особи, що знаходиться в м. Києві, який отримав заяву позивача про звільнення, що надійшла з Вознесенської філії товариства, 27.08.2015 року і в цей же день було видано наказ про звільнення позивача, виплата належних йому сум при звільненні проведена 31.08.2015року, записи в трудовій книжці позивача про його звільнення наказом від 10.08.2015року вчинені не уповноваженою особою.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню .

В судовому засіданні встановлено, що сторони знаходились в трудових відносинах: згідно наказу відповідача №24-К від 01.05.2007 року позивач ОСОБА_1 працював машиністом у філії відповідача, що розташована у м. Вознесенську по вул. Жовтневої революції, 287, наказом №28-К від 10.08.2015 року був звільнений з роботи за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України).

Сторонами не заперечується виплата належних при звільненні позивачу коштів 31.08.2015року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 47 КЗоТ України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки , зазначені в ст.. 116 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадеться в день звільнення.

За змістом ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозвязку з положеннями статей 117 , 237-1 цього Кодексу розяснив, що за ст. 47 Кодексу роботодавець зобовязаний виплатити працівникові при звільненні всі суми , що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення, або не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності , передбаченої ст. 117 КЗпП України , тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням зазначених висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, яке припиняється моментом фактичного остаточного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» і Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100. Згідно з цим Порядком (пункт 1.1 абз. «з») середня заробітна плата за час затримки при звільненні обчислюється виходячи з виплати за останні два місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата (в даному разі - затримки виплати при звільненні). Нарахування виплат провадиться шляхом множення середньоденного заробітку (визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число робочих днів за період невиплати Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (п.8 Порядку).

Так, відповідно до довідки, яку видано відповідачем, середньоденна заробітна плата позивача складає 139,81грн.( 3385,27+4088,71 \ 2 \ 46). Таким чином, за час затримки, який становить період з 10.08.2015року по 31.08 2015 року( 14 робочих днів) розмір середньої заробітної плати за вказаний період становитиме 1957,24грн.(139,81 Х 14 ).

Оскільки справляння і сплата податку з доходу громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначені суми без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення суду ( п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці").

Згідно з наведеними вимогами закону та розясненнями, які містяться в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» стосовно того, що наслідки встановлені ст. 117 КЗпП України застосовуються, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Вина відповідача у затримці виплати належних позивачу коштів полягає в тому, що у його підлеглих працівників відсутня виконавча дисципліна, про що вказує і сам відповідач в запереченні зазначаючи на несвоєчасність передачі філією заяви позивача до м. Києва. Пунктом 5.3 Положення про Вознесенську філію «Полімер Пак» передбачено, що директор філії приймає на роботу, звільняє, заохочує працівників філії та накладає на них стягнення

відповідно до законодавства і при цьому згоди на ці дії не потрібно запитувати у керівника товариства. Заявою від 27.07.2015року позивач попередив про бажання звільнитися 10.08.2015року (через два тижня) і цього строку було достатньо для проведення звільнення згідно законодавства.

Положеннями ст. 88 ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами, а тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 487,2грн

Керуючись ст.ст. 10,11, 209, 212-215, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з ТОВ «Полімер Пак », юридична адреса: с. м. Київ, вул. Арсенальна,1\14, код 25655892 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за в сумі 1957,24грн. з утриманням обов'язкових платежів.

Стягнути з Стягнути з ТОВ «Полімер Пак», юридична адреса: с. м. Київ, вул. Арсенальна,1\14, код 25655892 судовий збір на користь держави ((банк ГУ ДКУ в Миколаївській області, код банку 38037770, МФО 826013, р/р 31210206700113) ) в сумі - 487,29 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення судового рішення,а особами,які не були присутніми в судовому засіданні, в той же строк з часу отримання рішення суду .

СУДДЯ: О.Є.Старжинська