Рішення

від 01.10.2012 по справі 2-4494/11

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

01.10.2012

Справа №2-4494

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2012 року Ленінський районний суд м. Миколаєва, у складі: головуючого судді - Рум`янцевої Н.О., при секретарі Ляшик С.В., за участю: представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про визнання дійсним договору займу, стягнення грошових коштів за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору займу, стягнення грошових коштів за договором позики, мотивуючи свої вимоги тим, що 28.06.2010р. між неповнолітніми донькою позивачки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був укладений договір позики в усній формі, відповідно до якого ОСОБА_6 , будучи дома одна, під впливом погроз з боку ОСОБА_4 та його друга ОСОБА_7 , передала ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 8000 євро.

Оскільки ніхто з неповнолітніх не заперечує про укладення договору позики, а відшкодувати отримані за договором позики грошові кошти відповідач із власних доходів не може, то відповідачем по цій справі позивачка вважає його батька, а позивачем матір неповнолітньої.

Посилаючись на вищезазначене, позивачка просила суд визнати договір позики від 28.06.2010р. дійсним; стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в сумі 8000 євро.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала.

Відповідач в судовому засіданні не визнав позовні вимоги та заперечував проти їх задоволення.

Третя особа ОСОБА_4 , в судовому засіданні заперечував проти позову, зазначив що ніяких коштів особисто від ОСОБА_8 він не отримував, всі кошти вона витрачала самостійно, без будь-якого тиску.

У судовому засіданні свідок на боці позивача ОСОБА_9 , зазначила, що їй стало відомо про позику зі слів позивачки, підтвердити факт передачі коштів вона не може.

Свідок на боці відповідача ОСОБА_10 , у судовому засіданні підтвердив факт добровільного передання ОСОБА_6 грошових коштів ОСОБА_4 на розвиток його групи.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного.

Позивач вважає що 28.06.2010року між неповнолітніми ОСОБА_11 та ОСОБА_4 фактично відбулася угода позики, згідно якої ОСОБА_11 передала кошти у розмірі 8000євро ОСОБА_4 ..

Відповідно до ст. 1046 ЦК України одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неподаткового мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З наведених норм чинного цивільного законодавства вбачається, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неподаткового мінімуму доходів громадян.

Враховуючі зазначені норми даний договір повинен був укладатися у письмовій формі або повинна була складатися розписка на підтвердження укладення договору позики та його умов. Однак цього не було зроблено, а відтак відсутній предмет спору.

Доказів щодо наявності цивільно-правової угоди позивачем не надано.

Також факт передачі коштів відомий лише зі слів ОСОБА_11 , ані позивач, ані свідок ОСОБА_9 цього не бачили, інші особи опитані у судовому засіданні, заперечували проти вказаного твердження, так само як і опитані при розгляді заяви ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (ЖРЗПЗ № 6587/1 від 14.07.2011р., матеріал №5702/1 про відмову в порушенні кримінальної справи).

Твердження позивача щодо визнання факту передачі коштів, спростовуються поясненнями відповідача, третьої особи та матеріалами ЖРЗПЗ № 6587/1 від 14.07.2011р., згідно яких ОСОБА_6 сама запропонувала та добровільно, систематично витрачала кошти на розвиток групи та інші розваги.

Таким чином у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти передачі коштів, наявність договору позики, тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 14, 60, 62, 212, 214 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про визнання дійсним договору займу, стягнення грошових коштів за договором позики відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції до Апеляційного суду Миколаївської області впродовж десяти днів з моменту його оголошення чи отримання копії.

Суддя: