Постанова

від 22.02.2007 по справі 402/19-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

402/19-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"22" лютого 2007 р.                                                                   Справа № 402/19-06

Розглянувши матеріали справи за позовом  ТОВ „Макси-Геймз”, Українсько-польського ТОВ „Фан Гейм” через представника Українську асоціацію діячів грального бізнесу

до Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області

про визнання незаконним рішення суб'єкта владних повноважень

                                         Суддя Т.П. Карпечкін                                          Секретар судового засідання  Д. Є. Мірошниченко

Представники:

від позивачів: Литвиненко В. О. (дов. № 191 від 19.12.2006 року)

від відповідача: Поліщук І. А. (дов. від 10.01.2007 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          До господарського суду Київської області звернулися з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю „МАКСИ-ГЕЙМЗ”, Українсько-польське товариство з обмеженою відповідальністю „ФАН ГЕЙМ” через представника Українську асоціацію діячів грального бізнесу до Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання незаконним та таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, рішення Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області „Про визначення порядку розміщення закладів грального бізнесу у місті Вишневому” від 20.07.2006 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюване рішення  не відповідає вимогам чинного законодавства України, порушує права, свободи та законні інтереси позивача.

Зокрема, на думку позивачів, відповідач в порушення вимог ст. 6, ч. 4 ст. 12, ст. 23 ГК України, ч. 2 ст. 19 Конституції України ухвалив оскаржуване рішення з перевищенням компетенції, наданої відповідачу згідно законодавства, а також в порушення ст. ст. 4, 5, 6, 9, 36 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” не оприлюднив проект оспорюваного рішення з відповідним аналізом регуляторного впливу.

Крім того, як вважають  позивачі, відповідачем порушено ч. 1 ст. 4 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” щодо відносини, пов'язаних з одержанням документів дозвільного характеру, а також порушено приписи ст. 30 ЦК України в частині обмеження обсягу цивільної дієздатності фізичної особи.

Також на думку позивачів відповідачем порушена норма, яка передбачена ст. 5 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, відповідно до якої  викладення положень регуляторного акта повинно бути у спосіб, який є однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акта, оскільки оспорюване рішення містить положення, які неоднозначні для розуміння.

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, надавши свої заперечення в судовому засіданні в ході розгляду справи.

На спростування доводів позивачів щодо порушення оспорюваним рішенням вимог чинного законодавства, відповідач посилається на те, що рішення прийнято згідно звернень громадян.

Ухвалою суду від 18 грудня 2007 року відкрито провадження по справі та призначено попереднє засідання на 15.01.2007 року.

Ухвалою суду від 15.01.2007 року  призначено попереднє судове засідання на  15.02.2007 року.

Ухвалою суду від 15 лютого2007 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22.02.2007 року.

В судовому засіданні 15.02.2007 року відповідач заявив клопотання про повернення позовної заяви позивачам, оскільки на думку відповідача дана справа не підсудна господарському суду за предметною підсудністю.

В задоволенні зазначеного клопотання судом відмовлено, оскільки відповідно до  п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАСУ до початку діяльності    окружних   та   апеляційних адміністративних судів адміністративні справи,    підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року,  вирішують  у  першій  та апеляційній  інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди   за правилами  КАСУ.

В судовому засіданні 22.02.2007 року відбувся розгляд справи по суті, досліджено докази по справі, оголошено ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, після судових дебатів суд вийшов в нарадчу кімнату, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши надані позивачами та відповідачем докази у справі, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено:

Вишнева міська рада Києво-Святошинського району Київської області прийняла рішення „Про визначення порядку розміщення закладів грального бізнесу у місті Вишневому” від 20.07.2006 р.

Відповідно до вимог ст. ст. 4, 6, ч. 4 ст. 9 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” проекти регуляторних актів, до яких відноситься і оспорюване рішення відповідача, підлягають оприлюдненню з метою одержання зауважень і пропозицій. За наданими сторонами матеріалами відповідачем не було оприлюднено проект рішення з відповідним аналізом регуляторного впливу до нього, внаслідок чого, згідно з вимогами ст. 36 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування.

Пункт 1 Порядку розміщення закладів грального бізнесу у місті Вишневому                 (далі –Порядок), який затверджено оспорюваним рішенням, встановлює обмеження розміщення об'єктів з надання послуг у сфері грального бізнесу в будівлях, приміщеннях, певних відстанях від них та на певних територіях, а саме: заборонено розміщення закладів грального бізнесу, гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем „в жилих будинках, на територіях та приміщеннях державної влади, місцевого самоврядування, об'єктах комунальної власності та торгівлі; на зупинках громадського транспорту; у дитячих, медичних, навчальних, кіноконцертних закладах, бібліотеках, спортивних та культових спорудах, виробничих приміщеннях; на відстані менш, ніж 500 м до дитячих, медичних та навчальних закладів; з 01.01.2007 року на території житлового масиву міста”, що є порушенням закріпленого в ст. 6 ГК України та вимог ч. 4 ст. 12 ГК України принципу підприємницької діяльності у межах, визначених законом, згідно якого обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом, при цьому згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії, і в якій зазначається, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, крім того, відповідно до ч. 1 ст. 23 ГК України органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами.

Відповідно до ст. 24 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, на яку посилається оспорюване рішення, на органи місцевого самоврядування покладено обов'язок вживати заходи щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в розташованих у межах населених пунктів закладів грального бізнесу.

Чинне законодавство не надає органам місцевого самоврядування, зокрема, відповідачу, права встановлювати не передбачені законом обмеження розміщення об'єктів з надання послуг у сфері грального бізнесу, у зв'язку з чим при прийнятті оспорюваного рішення відповідач перевищив свої повноваження, які передбачено чинним законодавством.

Відповідачем також порушена норма, яка передбачена ст. 5 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, відповідно до якої  викладення положень регуляторного акта повинно бути у спосіб, який є однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акта. Зокрема, відсутнє однозначне розуміння передбаченого п. 3 Порядку питання, від якої саме точки буде відмірюватися 500 м до дитячих, медичних, культових споруд та навчальних закладів, хто і яким чином це буде чи повинен робити.

Оспорюване рішення також прийняте з порушенням ч. 4 ст. 23 ГК України, згідно якої не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих товарів (послуг) та території відповідних адміністративно-територіальних одиниць, адже пункт 1 Порядку встановлює не передбачені законом обмеження щодо обігу послуг у сфері грального бізнесу на певній частині території м. Вишневе Київської області.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що в закладах грального бізнесу забороняється перебувати та брати участь в іграх, в тому числі на гральних автоматах, громадянам, яким не виповнилося 21 рік і які не мають при собі паспорту. В той же час, п. 3.6 Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор”, що затверджені спільним наказом Держпідприємництва та Міністерства фінансів України від 18.04.2006 р. № 40/374 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.05.2006 р.  № 622/12496) (далі за текстом –„Ліцензійні умови”) визначено:

„3.6. Ліцензіат повинен:

3.6.5. Забезпечити заборону участі у азартній грі особам віком до 18 років”. Тобто це питання обмеження за віком участі в азартній грі вже врегульовано положеннями Ліцензійних умов, і положення пункту 2 Порядку   порушує визначений ст. 30 ЦК України обсяг цивільної дієздатності фізичної особи, який встановлюється цим ЦК України і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з положеннями ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). Таки чином, підвищення вікового порогу з 18 до 21 року, до набуття якого особам забороняється перебувати закладах грального бізнесу та брати участь в іграх, є незаконним.

Заборона перепрофілювання торгових об'єктів під розміщення ігрових автоматів та інших видів грального бізнесу, що передбачається пунктом 4 оспорюваного рішення, перевищує повноваження відповідача, які визначені Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”. Відповідно до положень п. 30 ч. 1 ст. 26 цього закону виключною компетенцією міських рад є вирішення питання про прийняття рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади, а не підприємств приватної власності.

Пункт 6 Порядку (до прийняття Закону України „Про гральний бізнес”) забороняє виконкому Вишневої міської ради видачу дозволів на відкриття та функціонування закладів грального бізнесу у м. Вишневе. Заборона, що  стосується видачі дозволів на розміщення об'єктів з надання послуг у сфері грального бізнесу, не відповідає вимогам законодавства, оскільки необхідність отримання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та послуг не передбачено жодним нормативно-правовим актом і відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється необхідність одержання документа дозвільного характеру. Таким чином, питання компетенції дозвільних органів, уповноважених видавати дозволи (органи місцевого самоврядування) на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, порядок видачі цих дозволів та їх форма потребують законодавчого врегулювання, і відповідач при прийнятті оспорюваного рішення перевищив свої повноваження, визначені законом.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про те, що оспорюване рішення прийнято відповідачем з перевищенням повноважень, які передбачені законами України, та протирічить чинному законодавству, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 8 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України при  вирішенні  справи  по  суті  суд  може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

          Відповідно до ч. 1 ст. 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує  питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

          Згідно з ч. 1  ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони,  яка не є суб'єктом владних повноважень,  суд присуджує  всі  здійснені  нею документально  підтверджені  судові  витрати  з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету,  якщо іншою  стороною був  орган  місцевого  самоврядування,  його  посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 17, 171 та п. 6 прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд Київської області, –

ПОСТАНОВИВ:

1.   Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, рішення Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області „Про визначення порядку розміщення закладів грального бізнесу у місті Вишневому”                                від 20.07.2006 р.

3.   Стягнути з  місцевого бюджету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Макси-Геймз"  (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1, код ЄДРПОУ 31482206) 3,40 грн. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня складення у повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана без подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, якщо скарга подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

          Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги у встановлений строк  постанова суду  набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду скарги і залишення її без задоволення, а постанови  суду - без змін.

Суддя                                                                                                 Карпечкін Т.П.

Дата підписання

27.02.2007 року