Рішення

від 30.10.2015 по справі 711/3398/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1944/15Головуючий по 1 інстанції Категорія : 19 Васильківська Т. В. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоСіренка Ю. В. суддівМіщенка С. В. , Трюхана Г. М. при секретаріКолеснику Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги Фізичної особи підприємця ОСОБА_6 та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Логос» - Онопко Вікторії Олександрівни на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_8 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, третя особа : - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «Логос» про визнання недійсним договору констатації № 010911 від 11 листопада 2011 року, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_8 звернувся до суду із позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, третя особа : - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «Логос» про визнання недійсним договору констатації № 010911 від 11 листопада 2011 року.

5 лютого 2015 року позивач скерував до суду заяву про зміну підстав позову, де вказував про те, що укладаючи спірний договір відповідач, як сторона правочину не розраховував на реальне настання тих наслідків, що обумовлені ним.

Зокрема, укладав договір не з метою повернення позивачу депозитного вкладу про що вказано в п.1 спірного договору, а з метою звільнення третьої особи ТОВ «ТД «Логос» від майнової відповідальності перед банком ПАТ «Банк-Столиця», на що вказують дії відповідача після укладення договору, а тому вважає, що на підставі ст. 203, 215 ЦК України такий договір має бути визнаний недійсним.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 червня 2015 року позов ОСОБА_8 задоволено.

У поданих апеляційних скаргах, Фізична особа підприємець ОСОБА_6 та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Логос» - Онопко В.О. просили рішення суду скасувати як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 повністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в порядку статті 303 ЦПК України, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

У відповідності зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів. Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, які не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

За ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановлено, що 11 листопада 2011 року між Фізичною особою - громадянином України ОСОБА_8 (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Виконавець) укладено договір - констатація № 010911 про наступне : у зв'язку із повним виконанням Виконавцем обов'язків по наданню юридичних послуг (правової допомоги) Замовнику Сторони прийшли до згоди констатувати факти, наведені у відповідних пунктах договору.

Зокрема, згідно з п. 1 вказаного договору Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе обов'язок надати Замовнику консультації з питань правового регулювання (юридичні послуги - правову допомогу). Метою цих дій було: досягнення домовленостей, узгодження деталей та підписання між замовником та ТОВ «Торговий дім «Логос» (боржник) ряду угод (договорів) щодо переходу до замовника прав кредитора за кредитним договором від 24 травня 2007 року № 31-17/07-К на суму 1 500 000 грн., укладеним між боржником та ПАТ «Банк Столиця», та набуття Замовником прав іпотекодержателя за іпотечним договором із предметом іпотеки - овочесховищем (літ. «В1») по АДРЕСА_1, що належить боржнику на праві власності. Наслідком цих дій повинно було стати «повернення» належних Замовнику грошових коштів, що несплачені за депозитним вкладом у ПАТ «Банк Столиця» (а.с. 8).

Згідно із вимогами ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, Цивільним кодексом України встановлений перелік вимог, недодержання яких у момент вчинення правочину, є підставою для визнання його недійсним.

Вказані норми кореспондуються із положеннями п. 7 Постанови Пленум Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до якого правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання за п. 1 договору-констатації від 11 листопада 2011 року № 010911 ФОП ОСОБА_6 не виконані, а саме депозит за договором банківського вкладу від 09 липня 2010 року № 31-09/10 ОСОБА_8. не повернуто.

Крім того, ФОП ОСОБА_6 після укладення спірного договору та до повного виконання його умов, перестав виконувати будь-які дії в інтересах позивача, направлені на реальне настання відповідних умов, а навпаки виступав представником ТОВ «Торговий Дім «Логос» в судовому процесі де ОСОБА_8.. був відповідачем, та в результаті якого втратив право іпотекодержателя за іпотечним договором із предметом іпотеки - овочесховищем (літ. «В1») по АДРЕСА_1 (а.с.4-5, 102-107)

Дані факти суд вважав такими, що вказують на дії відповідача, що направлені на ненастання відповідних умов договору - констатації № 01091, та підтверджують відсутність у нього на момент укладення договору спрямування на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду та вважає, що суд не вірно встановив правову природу укладеного договору констатації.

Констатація - це встановлення безсумнівності існування, наявність чого-небудь; повідомлення про точно встановлений , непорушний факт або явище.

Аналіз умов спірного договору, вказує на те, що Виконавцем, на момент укладення договору, вже були вчинені дії, спрямовані на настання правових наслідків.

Так, зокрема, згідно п. 4, укладаючи цей договір Сторони договору констатують , що усі послуги, які зобов'язався надати «Виконавець» «Замовнику» на момент укладання цього договору вже надані у повному об'ємі, а саме у результаті тривалої (на протязі декількох місяців) підготовчої роботи, протягом 09-го 10-го та 11-го листопада 2011 року завдяки діям Виконавця на замовлення Замовника, між Замовником, Банком та Боржником укладено та підписано ряд договорів.

Тобто, сторони договору в момент його підписання вже константували факт надання з боку ФОП ОСОБА_6 послуг за вказаним договором, а сам договір містить лише відтермінування оплати вартості наданих послуг.

Умови договору були погоджені сторонами, про що свідчать їх підписи і вказаний факт ними не заперечується.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У ч. ч. 1-4 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

З наданих сторонами та досліджених в судовому засіданні доказів достовірно встановлено, що договір констатації № 010911 від 11 листопада 2011 року не суперечать цивільному законодавству та іншим правовим актам, а також моральним засадам суспільства, особи, які його уклали мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Вказаний правочин вчинений у формі, встановленій законом і містить в собі положення, що свідчать про реальні правові наслідки, які вже настали.

Умови укладеного договору сторонами визнавались, жодних вимог щодо зміни окремих положень даного договору сторонами не вимагалось, що підтверджує вільне волевиявлення сторін при укладанні такого договору, повне розуміння сторонами його змісту та наслідків його укладання.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено при неповному з'ясуванню обставин та при неправильному застосуванні до спірних правовідносин норм матеріального права, а відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія судової палати, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги Фізичної особи підприємця ОСОБА_6 та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Логос» - Онопко Вікторії Олександрівни - задовольнити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 червня 2015 року у даній справі - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

ОСОБА_8 у задоволенні позову до Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, третя особа : - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «Логос» про визнання недійсним договору констатації № 010911 від 11 листопада 2011 року - відмовити.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :