Рішення

від 28.10.2015 по справі 723/769/15-ц

СТОРОЖИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 723/769/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2015 року Сторожинецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючої судді Дячук О.О.,

при секретарі Яворській М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат понесених на будівництво , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат понесених на будівництво , посилаючись на наступне.

У період з 29 жовтня 2006р. по 07 вересня 2012р. позивач перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2.

Від шлюбу у них народилися діти: ОСОБА_3, 30.07.2008р.н., ОСОБА_4, 08.06.2011р..

На підставі рішення Зруб-Комарівської сільської ради № 142-51 \2010 від 14 жовтня 2010р. позивачу була надана у власність земельна ділянка площею 0,25га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Разом із відповідачкою на даній земельній ділянці було розпочато будівництво житлового будинку.

У липні 2013 року відповідачка звернулась до Сторожинецького районного суду Чернівецької області з позовом про визнання за нею права власності на 1/2 частку будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі будівництва житлового будинку та визнання права власності на 1/2 частку земельних ділянок. Після змінених нею позовних вимог рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 7 жовтня 2013р. визнано за ОСОБА_2 право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва житлового будинку літ.А, готовності 48 відсотків, вартістю 336856 грн., який розташований в с.Зруб-Комарівський по вул.Молодіжний, 26 а Сторожинецького району Чернівецької області та визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку відповідно до Державного ОСОБА_3 серії ЯЛ №600341 кадастровий номер 7324583200:03:001:0142 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в с.Зруб-Комарівський Сторожинецького району Чернівецької області вартістю 32625 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сто вісімдесят чотири тисячі сімсот сорок дев'ять гривень, як грошова компенсація за належну йому 1/2 частку спільного сумісного майна подружжя.

В жовтні 2013 року він з відповідачкою прийняв рішення, що заради дітей вони збережуть сім'ю та будуть проживати разом. Для цього, зі згодою відповідачки він продовжив будівництво будинку.

На момент винесення рішення Сторожинецького районнного суду від 7 жовтня 2013 року, як і зазначено в його резулятивній частині, готовність будинку складала 48 відсотків. Таким чином, будинок не був придатний для житла.

В період з листопада 2013 року по квітень 2014 року ним - ОСОБА_1 особисто, за власні кошти були придбані будівельні матеріали і обладнання : вікна металопластикові в кількості 5 шт.; підвіконники; пісок; цемент; шпаклівка; фарба; плінтуса; обої; гіпсокартон; багети; точічні світильники; розетки; труби для утеплення підлоги; каналізаційні труби діаметром 50 см; глубинний насос та труби діаметром 32 см; розширітельний бак; труби водопровідні діаметром 20 см; котел В«ДанкоВ» і труби діаметром 32 см; насос для котла; керамічну плитку на кухню, ванну кімнату, 2 коридори, комору; сантехніку; вхідні двері; скло для дверей.

В зазначеному житловому будинку були здійснені наступні будівельні роботи: проведена електро- та водопроводка; штукатурка, шпаклівка приміщень на першому поверсі; укладка підлог та підлоги з підігрівом; встановлені вікна та підвіконники; облаштовані керамічною плиткою кухня, ванна кімната, два коридори та комора; влаштовані сходи на вулиці; встановлений бетонний стовб для електропроводки; побудовано сарай.

Підтвердженням цього є додані до позовної заяви копії квитанцій на придбання будівельних матеріалів на суму 19073,86 грн. та копія інструкції по експлуатації котла В«ОСОБА_4 - 20ТНВ» , де зазначена дата придбання - 27.01.2014 року.

Кошти на вищезазначені матеріали, обладнання та роботу позивач заробив перебуваючи на заробітках у м.Москва.

З квітня 2014 року вони разом з позивачкою стали проживати в цьому будинку. Однак, на початку березня 2015 року відповідачка його особисті речі винесла з будинку та заборонила проживати йому в ньому.

На прохання позивача сплатити йому кошти, які були витрачені ним на будівельні роботи, останній отримав від ОСОБА_2 відмову.

Під час розгляду справи 01.10.2015р. на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог у якій останній вказав, що на підставі Ухвали Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 8 квітня 2015 року по справі була проведена судова будівельно- технічна експертиза.

Згідно висновків даної експертизи відсоток готовності, на час проведення експертизи, незавершеного будівництвом житлового будинку становить 68%. Вартість робіт по будівництву господарських споруд та житлового будинку з моменту складання процента готовності зазначеного житлового будинку - 48% по сьогоднішній день, з урахуванням опосередкованої вартості використаних матеріалів, визначених станом на час проведення експертизи, із застосуванням комп'ютерного програмного забезпечення - програмного забезпечення - програмного комплексу ІВК (1.313.0302) становить - 150936, 83 грн.

На підставі викладеного позивач просить винести рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь вартість витрат, понесених ним на будівництво споруд та житлового будинку №26а по вул.Молодіжна в с.Зруб Комарівський Сторожинецького району Чернівецькій області в розмірі 150936,83 грн.. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь понесені ним судові витрати, що складаються з оплати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 3731,00 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1509,37 грн..

Позивач, його представники у судовому засіданні позов підтримали, просять його задовольнити.

Представник відповідачки у судовому засіданні позов не визнав, просить відмовити у його задоволенні та пояснив, що згідно теорії, що таке безпідставно набуте майно- власність чи ні. Ознаками є : 1) підстави не було; 2) підстава була, а потім відпала.

Головною ознакою зобов'язання з набуття майна без достатньої підстави не є правомірність чи неправомірність набуття, не природа юридичних фактів, що зумовили настання зобов'язань, а відсутність підстав для збагачень.

Згідно рішення суду від 07 жовтня 2013р. відповідачка набула право власності на будівельні матеріали. Будь-якого рішення чи іншого правового документа, що вона набула право власності на роботи і матеріали, які вклав ОСОБА_1 - відповідачка немає. Більш того відсутній доказ, що це самочинне будівництво.

Будівельні роботи позивач виконував за спільною домовленістю з відповідачкою у рахунок погашення аліментів і це підтверджується тим, що у 2013-2014роках відповідачка дала розписку, що аліменти отримала, а до цього і у 2015р. сплата аліментів позивачем підтверджується квитанціями.

Будівельні матеріали були придбані за кошти ОСОБА_2, а не за кошти позивача. Позивачем не надані належні докази, які підтверджують, що він придбав матеріали, у наданих суду накладних відсутні прізвище ім'я по батькові, кому вони видані, чи позивачу, у інших взагалі відсутні, у них різні підписи, що свідчить, що вони видані різним особам і не позивачу. ОСОБА_2 стверджує, що деякі накладні виписані (вона вважає) на її ім'я.

Згідно накладних вартість будівельних матеріалів становить до п'ятнадцяти тисяч гривень, а ОСОБА_1 просить стягнути з відповідачки сто п'ятдесят тисяч гривень, не надавши ніяких про це доказів.

В судовому засіданні дослідженими доказами встановлено, що сторони перебували у шлюбі до 2012р. У 2012р. шлюб між сторонами розірвано.

На підставі рішення Зруб-Комарівської сільської ради № 142-51 \2010 від 14 жовтня 2010р. позивачу була надана у власність земельна ділянка площею 0,25га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 7 жовтня 2013р. визнано за ОСОБА_2 право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва житлового будинку літ.А, готовності 48 відсотків, вартістю 336856 грн., який розташований в с.Зруб-Комарівський по вул.Молодіжний, 26 а Сторожинецького району Чернівецької області та визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку відповідно до Державного ОСОБА_3 серії ЯЛ №600341 кадастровий номер 7324583200:03:001:0142 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в с.Зруб-Комарівський Сторожинецького району Чернівецької області вартістю 32625 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сто вісімдесят чотири тисячі сімсот сорок дев'ять гривень, як грошова компенсація за належну йому 1/2 частку спільного сумісного майна подружжя.

ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_1 грошову компенсацію за належну останньому частку майна і набула право власності на все майно у цілому.

У наданих суду накладних не можливо встановити, хто купляв будівельні матеріали, чи саме вказані будівельні матеріали були використані у будівництві будинку, який розташований в с.Зруб-Комарівський по вул.Молодіжний, 26 а Сторожинецького району Чернівецької області.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що він являється рідним братом ОСОБА_1. Під час шлюбу позивач з відповідачкою побудував та накрив будинок. Після цього сторони розірвали шлюб, поділили будинок. Після розірвання шлюбу брат з ОСОБА_2 помирився та продовжив добудовувати будинок. Він допомагав братові добудовувати, а саме: штукатурив будинок, заливав стяжки, монтували гіпсокартон. У 2013р. він з позивачем штукатурив будинок усередині. У 2014р. він з братом був на заробітках, а узимку брат перейшов проживати у вказаний будинок, так як там було все готове для проживання. Необхідні будівельні матеріали ОСОБА_1 купував за свої кошти так як заробляв гроші на заробітках. Коли він допомагав брату у будівництві вказаного будинку, відповідачка до них не приходила, їсти їм не приносила, не давала грошей на матеріали. Він стверджує, що якби відповідачка давала би гроші позивачу, брат йому про це би сказав.. Йому відомо, що ОСОБА_1 платив аліменти, але яким чином йому невідомо. За те, що він допомагав по будівництву вказаного будинку з ним розраховувався позивач 150грн. за день роботи, а якщо не платив, то допомагав йому на іншому будівництві, як відробіток.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні вказав, що ОСОБА_1 є його племінником, він з останнім неодноразово їздили на заробітки. Він у 2013-2014роках працював на будівництві будинку, а саме штукатурив, шпаклював усередині. Вони допомагали один одному у будівництві, тому ніхто грошей один у одного не платив. Йому відомо, що у 2014р. позивач помирився з відповідачкою ОСОБА_2 і добудовували будинок. Він знає, що ОСОБА_1 хотів помиритися з дружиною, остання йому поклала умову, щоб позивач добудував будинок тоді вони будуть разом жити. У 2013р. будинок добудувався за кошти позивача. Окрім будівництва вказаного будинку ОСОБА_1 сплачував аліменти та одягав дітей. У вказаному будинку позивач прожив біля півтора роки.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні вказав, що ОСОБА_1 являється його кумом, він часто бував у гостях у позивача. У 2013р. позивач штукатурив будинок, а у 2014р. у вказаному будинку жив з дружиною, йому позивач казав, що примирився з дружиною. ОСОБА_1 перебуваючи на заробітках висилав гроші ОСОБА_2, щоб остання купила вікна, що остання не зробила. Йому відомо, що ОСОБА_1 платив аліменти на дітей до 2015р., оскільки у 2015р. ОСОБА_2 відмовилася від стягнення аліментів з позивача.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні вказав, що він їздив на заробітки з позивачем у 2013, 2014роках у Росію. ОСОБА_1 розповідав, що будує будинок для сім'ї і всі зароблені кошти витрачає на будівництво будинку. Йому невідомо чи ОСОБА_2 вкладала кошти у будівництво будинку.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні вказав, що він є двоюрідним братом ОСОБА_1. Йому відомо, що позивач будувався, у 2013р. позивач попросив зробити у будинку водопровід за це ОСОБА_1 йому заплатив. ОСОБА_2 здійснюючи водопровід у будинку він не бачив. ОСОБА_1 жив сам у батьків або на квартирі.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні вказав, що він є батьком позивача. Він допомагав сину по будівництву вказаного будинку: монтував проводку, опалення, штукатурив. Невістка грошей на будівництво не давала. Він їздив у 2013, 2014р. з сином на заробітки у Москву, давав сину грошей. Син платив аліменти на дітей. Свати грошей на будівництво будинку не давали. У будівництво будинку він вклав п'ятсот доларів, а саме на купівлю вікон. Син помирився з ОСОБА_2 перед тим, як добудувати будинок, прожили якийсь час разом. Перед цим жив у нього. У новому будинку син з невісткою прожили більше ніж пів року. Вони приходили до нього разом у гості рідко. Син не отримував від ОСОБА_2 грошей, вона його обдурила, казала синові, що поки останній не добудує будинок, вона з ним спільно проживати не буде. Сторони деякий час разом проживали, потім ОСОБА_2 вигнала сина з будинку.

Свідок ОСОБА_11П у судовому засіданні пояснив, що він є сусідом позивача, чув, що позивач їздив на заробітки, так як будується. Він не допомагав по будівництві. ОСОБА_1 розповідав йому, що у 2013р. чи 2014р. їздив на заробітки, добре заробив і купив будівельні матеріали, щоб добудувати будинок і до Паски мав намір зайти до хати. Позивач був у гарному настрої, тому він зрозумів, що у останнього усе добре.

Відповідно до змісту ст.ст. 15 , 165 ЦК України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ч.1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст.17 ЗК ( 561-12 ) і ст.14 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину у приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом. Згідно зі статтями 16 і 17 Закону України "Про власність", таке право, зокрема, виникає, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу - жилий будинок у зв'язку з цим є їх спільною сумісною власністю, або велось за рахунок спільної праці членів сім'ї - жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними. Інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно .

Із вищевказаних показів свідків вбачається, що вони є родичами позивача, отже у якійсь мірі є зацікавленими у розгляді даної справи. Окрім того їм було відомо все зі слів позивача, що він будується та витрачає свої кошти.

Не найшов свого підтвердження той факт, що позивач спільно проживав з відповідачкою з жовтня 2013р. по весну 2014року, оскільки свідки як вони вказали при будівництві не бачили відповідачку, позивач у той час проживав у своїх батьків, що вказує на окреме їхнє проживання, а не спільне. Окрім того позивач як він вказав під час їх спільного проживання сплачував відповідачці аліменти на утримання дітей, про що маються розписки відповідачки і це не заперечував у судовому засіданні і сам позивач. Зазначене вказує на сумніви у спільному проживанні та спільному утриманні дітей.

Також як зазначено вище, рішенням суду від 07.10.2013р. визнано за відповідачкою право власності на будівельні матеріали та земельну ділянку, а позивач зазначає, що з жовтня 2013р. спільно проживав з відповідачкою, що є суперечливим.

Не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні обставина - саме за чиї кошти купляв позивач будівельні матеріали і чи використовував він їх саме у вищевказаному будівництві.

Позивач також не надав суду докази того, що між ним та відповідачкою була домовленість (чи складена угода) про: належність частки у будівництві останньому, про оплату за проведення ним будівництва, чи інше.

Позивач знав, що він вкладає кошти, якщо в дійсності таке було, у чуже майно. При цьому робив це добровільно без будь-якої домовленості.

Окрім цього позивач при поданні позову керувався нормами ст. 1212 та ст. 1213 ЦК України, тобто як набуття відповідачкою безпідставно набутого майна. Але при цьому не вказав без якої достатньої правової підстави відповідачка безпідставно набула майно.

Суд не вбачає при вказаних обставинах порушення норм ст. 1212 та ст. 1213 ЦК України у звязку з чим було би і порушено право позивача.

Приймаючи викладене до уваги і те , що позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх вимог, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст.. 15, 165, 321, 328, 1212,1213 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 10, 57, 60, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат понесених на будівництво - відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Чернівецької області через Сторожинецький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: