Ухвала

від 29.10.2015 по справі 263/10059/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

11-сс/775/374/2015(м)

263/10059/15-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду

Донецької області у складі:

головуючого ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні 29 жовтня 2015 року у місті Маріуполі у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 25 серпня 2015 року

В С Т А Н О В И Л А :

24 серпня 2015 року слідчий в ОВС СВ Управління СБ України в Донецькій області звернувся до слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя з клопотанням про арешт майна.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 25 серпня 2015 року накладено арешт на документи та майно у вантажному фургоні «Mercedes-benz» (жовтого кольору), державний номерний знак НОМЕР_1 (1993 року випуску, шасі № НОМЕР_2 ), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , який належить на праві приватної власності громадянину ОСОБА_6 , зареєстрованому у АДРЕСА_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що 21 серпня 2015 року о 22 годині 15 хвилин прикордонним загоном ДПС України між КрП «Солодке» та блокпостом першої лінії зіткнення «Березове» на виїзді з підконтрольної території України в об`їзд, на ґрунтовій дорозі в напрямку лінії розмежування затримано названий вище автомобіль під керуванням громадянина ОСОБА_7 у супроводі громадянок ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Фургон був завантажений кондитерськими виробами, канцтоварами і запчастинами до промислових механізмів, запакованими у різні пакунки (коробки). Вказаний вантаж не був оформлений відповідно до вимог Тимчасового Порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької і Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 12 червня 2015 року № 415 ог.

Кримінальне правопорушення кваліфіковане за частиною 2 статті 332-1 КК України.

В ході огляду місця вказаного автомобіля, крім кондитерських виробів, канцтоварів і запчастин, також були виявлені та вилучені видаткові і товарно-транспортні накладні на різні суми, копії якісного посвідчення, сертифікати якості, вказаний автомобіль і свідоцтво про його реєстрацію серії НОМЕР_3 .

Єдиний унікальний № 263/10059/15-к Слідчий суддя суду 1інстанції ОСОБА_10

Провадження № 11-сс/775/374/2015м Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст. 167 КПК України

Приймаючи рішення про арешт майна, слідчий суддя суду першої інстанції, з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 170 та частину 2 статті 167 КПК України, дійшов висновку про наявність підстав вважати, що воно є засобом і знаряддям кримінального правопорушення, відповідає критеріям, визначеним законом і визнано речовими доказами по кримінальному провадженню.

Не погоджуючись з судовим рішенням першої інстанції, заявник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ухвала була винесена з порушення слідчим суддею суду першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, а також його особистих та конституційних прав приватну власність.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, заявник ОСОБА_6 зазначив, що вказаний вантажний автомобіль він передав орендатору ОСОБА_7 на підставі договору оренди від 19 серпня 2015 року. При укладанні вказаного договору було передбачено використання транспортного засобу на території України. Таким чином, договір оренди виключає його будь-яку відповідальність за невиконання орендатором його умов.

Крім того, стверджує, що слідчим суддею суду першої інстанції, при розгляді клопотання слідчого про арешт майна, не врахована відсутність щодо нього кримінального провадження, цивільного позову чи можлива конфіскація майна.

Одночасно, заявник ОСОБА_6 просить поновити йому строк на оскарження судового рішення, оскільки слідчим суддею суду першої інстанції не дотримані положення частини 1 статті 172 КПК України, він як власник майна не був повідомлений про час і місце розгляду клопотання слідчого, копія ухвали не надіслана, отримав її лише 22 жовтня 2015 року, що стало причиною пропуску ним строку оскарження.

З урахуванням зазначеного, заявник ОСОБА_6 просить скасувати та зобов`язати орган досудового розслідування повернути йому автомобіль, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і ключі.

Заслухавши доповідача, думку представника заявника адвоката ОСОБА_5 про підтримку апеляційної скарги і незгоду з ухвалою слідчого судді суду першої інстанції, перевіривши матеріали судової справи і, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вваждає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями, підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому законом порядку.

Насамперед, слідчий суддя суду першої інстанції, приймаючи рішення за результатами судового розгляду клопотання слідчого про арешт майна, не врахував, що на момент подання слідчим до суду клопотання про арешт майна будь-яка особа не повідомлена про підозру, а відкрите і внесене до ЄРДР кримінальне провадження, про що свідчить витяг з нього, жодним чином не стосується заявника ОСОБА_6 , який є власником автомобіля на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 .

За даними, які містяться в матеріалах судового провадження, автомобілем, який був затриманий керував громадянин ОСОБА_7 .

Розглядаючи клопотання слідчого і, накладаючи арешт на автомобіль, слідчий суддя суду першої інстанції на ці обставини не звернув уваги, не з`ясував належність та право власності на

транспортний засіб, хоча це вбачається з матеріалів, наданих слідчим і не врахував при прийнятті рішення.

При цьому, слідчий суддя суду першої інстанції, прийнявши рішення достатньо не мотивував, не виклав свої судження і міркування, пославшись лише на обставини кримінального правопорушення, на найменування виявленого і вилученого майна, з викладанням змісту положень певних статей кримінального процесуального закону.

Між тим, з матеріалів судового провадження, зокрема з додатків до клопотання слідчого, цілком достатньо вбачається належність автомобіля заявнику ОСОБА_6 , яким керувала у момент затримання інша особа, тобто ОСОБА_7 .

Крім того, в ході апеляційного розгляду, до апеляційної інстанції був наданий договір оренди транспортного засобу від 19 липня 2015 року, укладений між заявником ОСОБА_6 та ТОВ «Крахмалоптторг» в особі директора ОСОБА_7 , за умовами якого орендований автомобіль повинний використовуватися на території України.

З цих обставин випливає, що громадянин ОСОБА_7 , отримавши у тимчасове користування автомобіля несе відповідальність за виконання умов договору, а також у вирішенні усіх інших питань, пов`язаних з користуванням отриманого орендного майна.

На думку колегії суддів, слідчий суддя суду першої інстанції, не дотримавши положень кримінального процесуального закону, дійшов передчасного висновку про необхідність накладення арешту на майно заявника ОСОБА_6 та ухвалив рішення, яке суперечить вимогам зазначеного закону.

Виходячи з наведеного, апеляційні вимоги заявника ОСОБА_6 є законними і обґрунтованими, отже, підлягаючі задоволенню, а ухвала слідчого судді в частині накладання арешту на його майно скасуванню.

При цьому, розглядаючи клопотання заявника про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, колегія суддів вважає можливим його задовольнити.

З матеріалів судового провадження вбачається, що клопотання слідчого про арешт майна слідчим суддею розглянуте у відсутність заявника ОСОБА_6 , про час і місце судового розгляду, яке має відбутися, він не повідомлений, чим були порушені його права, надані кримінальним процесуальним законом.

Зазначений закон, зокрема, частина 2 статті 172 КПК України передбачає можливість розгляду клопотання слідчого у відсутність сторін кримінального провадження або зацікавлених осіб з метою забезпечення арешту майна.

Натомість, як вбачається з матеріалів судового провадження вбачається, що усе майно, яке було виявлене і вилучене, знаходилося у розпорядженні органу досудового розслідування, зберігалося у спеціальному приміщенні, до якого будь-які особи доступу не мають, у тому числі заявник ОСОБА_6 .

Отже, виходячи з наведеного, заявник ОСОБА_6 , як власник майна, мав бути повідомленим про розгляд клопотання слідчого про арешт майна.

Більш того, слідчий суддя суду першої інстанції, розглянувши клопотання слідчого про арешт майна, власником якого є заявник ОСОБА_6 , не забезпечив останнього правом на отримання судового рішення відповідно до положень частини 7 статті 173 КПК України, про що свідчить відсутність в матеріалах судового провадження даних про надіслання йому копії ухвали.

За таких обставин, клопотання заявника ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження є законним і обґрунтованим.

Проте, апеляційні вимоги заявника ОСОБА_6 про зобов`язання повернути його майна, задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 169 КПК України тимчасове вилучене майно повертається у разі відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Отже, зазначена норма кримінального процесуального закону прямо передбачає обов`язок повернути майно, тому спеціальне судове рішення для цього не потрібне.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Клопотання заявника ОСОБА_6 про поновлення строку задовольнити, строк на апеляційне оскарження поновити.

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 25 серпня 2015 року про накладення арешту на майно скасувати в частині накладення арешту на автомобіль ««Mercedes-benz» державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію і ключі цього автомобіля.

В решті ухвалу залишити без зміни.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3