Ухвала

від 29.10.2015 по справі 922/1428/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"29" жовтня 2015 р. Справа № 922/1428/15

вх. № 252

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання: Горбачова О.В.

розглянувши матеріали скарги на дії ДВС по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства В«ОСОБА_1 АвальВ» , м. Київ 1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Луганськ

2.Товариства з обмеженою відповідальністю В«Елітінвест-группВ» , м.Луганськ

про стягнення 12 685 997,14 гривень

за участю представників:

стягувача - ОСОБА_3 (дов. №402/15 від 12.08.2015 р.);

боржника1,2 - не з'явилися;

ДВС - ОСОБА_4 (дов. №20-22/172 від 28.04.2015 р.).

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходилась справа №922/1428/15.

Рішенням суду від 23.04.2015р. позов задоволено повністю та стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Елітінвест-группВ» на користь Публічного акціонерного товариства В«ОСОБА_1 АвальВ» заборгованість за кредитним договором №010/42-0-1/862 від 23 вересня 2011 року в сумі - 12 685 997,14 грн. (з них: кредитна заборгованість - 9428400,00 грн.; по сплаті процентів за користування кредитними коштами - 1684871,38 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - 225677,76 грн.; штраф за ненадання фінансової звітності - 1178667,00 грн.; штрафна санкція за неперестрахування заставного майна) - 168381,00 грн.), а також суму судового збору у розмірі 73 080,00 грн.

12.05.2015 р. у зв'язку з набранням рішенням законної сили видано наказ.

07.09.2015 р. ПАТ "ОСОБА_1 Аваль" (стягувач) надав до суду скаргу на дії ДВС (вх.№252), в якій просить суд скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 16.07.2015 р. ВП№48167359 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.09.2015р. вищезазначену скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.10.2015р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.10.2015р. було відкладено розгляд скарги на 22.10.2015 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.10.2015р. було відкладено розгляд скарги на 29.10.2015 р.

В судовому засіданні 29.10.2015 р. стягувач скаргу підтримував, змін не мав.

В судовому засіданні 29.10.2015 р. представник ДВС проти скарги заперечував.

Боржники у судове засідання 29.10.2015р. не з'явилися. Про дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши скаргу боржника, вислухавши пояснення присутніх представників, суд встановив наступне.

Стягувач надав до Відділу примусового виконання рішень ДВС МЮУ заяву про відкриття виконавчого провадження (вих.№140-114-00/8/650 від 24.06.2015р., в якій просив відкрити ВК про солідарне стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Елітінвест-групп 12685997,14 грн. та 73080,00 грн. за наказом по справі №922/1428/15.

Таким чином, стягувач звернувся до ДВС про одночасне відкриття виконавчого провадження про стягнення з 2-х боржників за одним наказом та однією заявою, без урахування різниці у місцезнаходженні боржників, без зазначення яку суму стягувач хоче стягнути і з якого саме боржника.

Постановою ВПВР ДВС МЮУ від 16.07.2015 року №ВП48167359 було відмовлено у відкритті ВК, посилаючись на наявність обставин, що виключають здійснення ВК відповідно до п.8 ст.26 ЗУ "Про виконавче провадження" (далі-Закону), а також посилаючись, окрім іншого, на норму ч.2 ст.18 Закону в трактуванні свого розуміння цієї норми, а саме, зазначив що в одному виконавчому документі не можуть бути зазначені кілька боржників (а.с.161).

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги на ДВС, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Стаття 115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 116 ГПК виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснює у справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу місцевим господарським судом після набрання судовим рішенням законної сили згідно з вимогами статті 85 ГПК і повернення матеріалів справи із суду апеляційної інстанції (якщо рішення оскаржувалося в апеляційному порядку і не було скасоване чи змінене), а строк пред'явлення наказу до виконання повинен відповідати статті 22 Закону.

Якщо кілька відповідачів, до яких було пред'явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов'язанням, господарським судом може бути видано один наказ, в якому зазначається, що право стягнення є солідарним (ч.2 ст.18 Закону).

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону, у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Згідно з ч.4 ст.85 ГПК України, якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.

Вищий господарський суд України в п. 48 інформаційного листа від 29.09.2009 року N 01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" на запитання, чи можлива видача декількох наказів на виконання судового рішення про стягнення заборгованості з декількох відповідачів солідарно без визначення частини боргу, що стягується з кожного з них, дав таку відповідь. Така видача наказів не є можливою. Вона суперечила б приписові частини четвертої статті 116 ГПК, за яким, зокрема, якщо судове рішення прийнято проти декількох відповідачів, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом. Водночас, якщо кілька відповідачів, до яких було пред'явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов'язанням, господарським судом може бути видано один наказ на стягнення всієї суми, але саме один, а не декілька.

Відповідності до пункту 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» від 26.12.2011р. №18 під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Згідно з пунктом 4 ч.2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, в тому числі, зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Пункт 4 ч.1 ст.84 ГПК України містить норму, згідно з якою резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Якщо предметом позову є одна позовна вимога про стягнення заборгованості солідарно з двох боржників, тобто позивач не заявив позовні вимоги щодо кожного з відповідачів окремо, резолютивна частина судового рішення в такому випадку має повністю відповідати змісту позовної вимоги про солідарне стягнення боргу, викладеної в позовній заяві позивачем.

За змістом ст.117 ГПК України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом.

Статтею 18 Закону встановлено, що у виконавчому документі, зокрема, зазначається резолютивна частина рішення.

Отже, видаючи один наказ про стягнення заборгованості з двох боржників солідарно, господарський суд чинить у відповідності до положення ст.18 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» та роз'яснення, надані Вищим господарським судом України в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» , згідно яких, якщо кілька відповідачів, до яких було пред'явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов'язанням, господарським судом може бути видано один наказ, в якому зазначається, що право стягнення є солідарним (ч.2 статті 18 Закону).

Згідно зі ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

За змістом вказаної норми вбачається, що солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя дає право кредитору отримати задоволення своїх вимог за рахунок одного з них або з обох (декількох) зобов'язаних осіб у межах загальної суми боргу.

Відповідно до ч.5 ст.84 ГПК України якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

В пункті 9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про судове рішенняВ» № 6 від 23.03.2012 р. зазначено, що у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати, у рішеннях щодо кількох відповідачів - як вирішено спір щодо кожного з них (крім позовних вимог, що ґрунтуються на солідарній відповідальності).

Частинами 1 та 4 статті 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.

В даному випадку, позивач реалізував своє право вимоги стягнення повної суми боргу саме шляхом пред'явлення позову до двох солідарних боржників одночасно. За таких обставин, визначення у наказах якихось часток для стягнення їх з відповідачів суперечило б рішенню суду.

Згідно з ч.1 ст.196 Господарського кодексу України у разі якщо в господарському зобов'язанні беруть участь кілька управнених або кілька зобов'язаних суб'єктів, кожний з управнених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням.

Згідно з частиною 2 згаданої статті у разі якщо це передбачено законодавством або договором, зобов'язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ст.18 Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Суд, здійснивши комплексний аналіз норм ГПК України та Закону України В«Про виконавче провадженняВ» , прийшов до висновку щодо допустимості зазначення у наказі декількох солідарних боржників, оскільки стягувач сам визначає у заяві про відкриття ВК по кожному солідарному боржнику окремо скільки він хоче стягнути і з якого боржника, при цьому суд звертає увагу про недопустимість подвійного стягнення.

Проте, подання однієї заяви про відкриття ВК одразу на стягнення з 2-х солідарних боржників без урахування різниці у місцезнаходженні боржників, без зазначення яку суму стягувач хоче стягнути і з якого боржника є обставиною, що виключає здійснення виконавчого провадження та підпадає під дію п. 8 ст. 26 Закону.

Згідно з ч.1 п.9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9, господарський суд при розгляді скарги на дії (бездіяльність) ДВС, або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З наведених підстав, суд вважає, що скарга стягувача на дії ДВС на Постанову ВПВР ДВС МЮУ від 16.07.2015 року №ВП48167359 про відмову у відкритті виконавчого провадження є безпідставною, такою, що ґрунтується на довільному та помилковому тлумаченні норм права, та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 54, 84, 115-117, 121 2 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні скарги (вх.№252) на дії ДВС щодо скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 16.07.2015 р. ВП№48167359 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Суддя Аріт К.В.