Постанова

від 28.10.2015 по справі 904/6579/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2015 року Справа № 904/6579/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дмитренко Г.К., Антоніка С.Г.

При секретарі Ковзікові В.Ю.

Зміна складу судової колегіїї відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати ОСОБА_1 від 28.10.15р.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №2/10 від 22.10.15, представник;

від відповідача представник у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський ливарно-механічний завод»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2015 року у справі № 904/6579/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукс-Україна», м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський ливарно-механічний завод», м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2015 року (суддя Петрова В.І.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукс-Україна» - задоволені.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський ливарно-механічний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукс-Україна» 784 722,10 грн. - основного боргу 15 694,44 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопольський ливарно-механічний завод», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи. недоведеності обставин, які суд вважав доведеними, що є порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вважає, що видаткові накладні, які є підставою позовних вимог, підписані особою, повноваження якої на отримання товару нічим не підтверджені, тому вони не є належним доказом здійснення господарської операції, а саме - поставки.

Крім того, поставка товару за видатковою накладною № 128 від 29.08.2014 року на суму 60 542,40 грн. взагалі здійснена без підписання відповідної специфікації до договору, якою мали бути встановлені найменування товару, його кількість, строки поставки та строки оплати.

Оскільки вимога по даній накладній позивачем не пред'являлась, то відсутні підстави і для стягнення боргу за цією накладною.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 28 жовтня 2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати ОСОБА_1 від 28.10.15р. розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський ливарно-механічний завод» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2015 року у справі № 904/6579/15 визначено колегією суддів у складі головуючого судді Березкіної О.В. (доповідача), суддів Антоніка С.Г., Дмитренко Г.К., у зв»язку з відпусткою судді Чус О.В. та тимчасовою непрацездатністю судді Дарміна М.О. - членів постійно діючої колегії суддів, згідно з рішенням зборів суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2015р. №1 .

28 жовтня 2015 року відбулось судове засідання. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, а клопотання відповідача про відкладення розгляду справи - без задоволення.

В судове засідання відповідач, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить власноручний напис на ухвалі Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі № 904/6579/15 від 09 вересня 2015року, не з'явився, надавши заяву про відкладення розгляду справи.

Проте, колегія суддів вважає, що означена заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до абзацу 2 п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 (із змінами і доповненнями) (далі - Постанова Пленуму), господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до абзацу 1 п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, з аналізу вищенаведених норм випливає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, оскільки його посилання на необхідність надання ним додаткових доказів не може бути прийнята до уваги з тих підстав, що ним не наведено, які саме докази він має надати апеляційному суду та неможливість їх подання до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 23.04.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лукс-Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод" (покупець) був укладений договір поставки товару №23-04/2012, за умовами якого постачальник зобов"язався передавати покупцю, а останній - оплачувати та приймати товар відповідно до умов договору та специфікацій.

Згідно п.1.2. договору конкретне найменування товару, його номенклатура, кількість, строки поставки та інші умови поставки узгоджуються сторонами та оформлюються специфікаціями або додатковими угодами, які є невід"ємною частиною договору.

За п.2.1. договору поставка товару здійснюється постачальником шляхом його передачі покупцю окремими попередньо узгодженими у специфікаціях партіями. До узгодження у специфікаціях партії товару покупець відправляє за тел/по факсу або на електронну пошту постачальника заявку, в якій вказує номенклатуру, кількість та умови поставки товару (п.2.2. договору).

Постачальник після отримання заявки покупця складає специфікацію, в якій вказується номенклатура, кількість, ціна товару, дата поставки та надсилає її за тел/по факсу або на електронну пошту покупця для узгодження та підписання (п.2.3. договору).

За п.3.1. договору ціна є договірною, узгоджується та фіксується сторонами на кожну партію товару у специфікаціях.

Відповідно до п.4.1. договору поставка товару здійснюється на умовах, передбачених у специфікаціях, які додаються до договору та є його невід"ємною частиною, згідно "Інкотермс-2000". Товар вважається переданим покупцю після виконання постачальником базових умов згідно "Інкотермс-2000" (п.4.3. договору).

Згідно п.4.4. договору одночасно з передачею товару постачальник передає покупцю документи: податкову накладну, сертифікат якості, рахунок-фактуру, видаткову накладну.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014р., а в частині виконання сторонами своїх зобов"язань - до моменту повного виконання таких зобов"язань (п.8.1. договору, з урахуванням додаткової угоди №2 від 16.12.2013р.).

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод" про стягнення основного боргу в розмірі 784 722,10грн., позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лукс-Україна" посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки товару №23-04/2012 від 23.04.2012р., укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач, на виконання умов договору на підставі Специфікацій №61-№73 поставив відповідачу товар за період з 01.08.2014р. по 18.12.2014р. у розмірі 1 049 495,28грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами без зауважень (а.с.27-40), проте відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав не повністю, тому враховуючи часткове повернення товару, заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент розгляду справи складає 784 722,10грн., що підтверджується матеріалами справи, в т.ч. актом звірки взаємних розрахунків (а.с.60), визнається відповідачем та підлягає до стягнення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець(постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Позивач на підставі Специфікацій №61-№73 до договору поставив відповідачу товар за період з 01.08.2014р. по 18.12.2014р. у розмірі 1 049 495,28грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами без зауважень (а.с.27-40).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно п.3.2. договору умови оплати визначені специфікаціями. Оплата покупцем рахунку постачальника здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.3.3. договору).

За п.3.4. договору датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок постачальника.

У Специфікаціях №№61-63, 65-67 умови оплати: протягом 30 календарних днів з моменту поставки продукції на склад покупця, а у Специфікаціях №№64, 68-73 - 100% передплата.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, у порушення умов договору відповідачем частково сплачено за отриманий товар, та частково повернуто отриманий товар, тому висновки суду першої інстанції про стягнення на користь позивача суми боргу у розмірі 784 722,10 грн. є законними та обґрунтованими, оскільки підтверджуються матеріалами справи, в т.ч. актом звірки взаємних розрахунків (а.с.60).

Доводи апелянта про відсутність доказів поставки є неспроможними, оскільки факт здійснення господарської операції, а саме - поставки товару за договором, підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами, у тому числі відповідачем, без зауважень, підтверджується актами звірки взаєморозрахунків, складеними відповідачем, з яких вбачається визнання ним заборгованості за означеними накладними.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Саме таким вимогам і відповідають видаткові накладні, які засвідчують встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Отже, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2015 року по справі № 903/679/14.

Посилання апелянта на те, що поставка товару за видатковою накладною № 128 від 29.08.2014 року на суму 60 542,40 грн. взагалі здійснена без підписання відповідної специфікації до договору, є неспроможною, оскільки товар, поставлений за означеною накладною був повернутий позивачу і сума боргу по ній не увійшла до загальної суми заборгованості, заявленої позивачем.

Інші доводи відповідача є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам позивача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський ливарно-механічний завод» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області 06 серпня 2015 року у справі № 904/6579/15 - залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя Г.К.Дмитренко

Суддя С.Г.Антонік

02.11.15