Постанова

від 28.10.2015 по справі 908/2982/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.10.2015 справа №908/2982/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:ОСОБА_1 суддівОСОБА_2, ОСОБА_3 від позивача:Прокурор Комісар О.О. від відповідача 1: від відповідача 2:не з'явився не з'явився розглянувши апеляційну скаргуФермерського господарства «Каріна», с.Калинівка,Веселівський район,Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2015 р. у справі№ 908/2982/15 (суддя Колодій Н.А.) за позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинПрокурора Веселівського району Запорізької області, смт.Веселе,Веселівський район,Запорізької області Головного управління Держземагенства у Запорізької області, м.Запоріжжя до відповідачів: 1.Комунального закладу «Калинівська загальноосвітня школа 1-3 ступенів Веселівської районної ради Запорізької області», с.Калинівка,Веселівський район, Запорізької області 2.Фермерського господарства «Каріна», с.Калинівка, Веселівський район, Запорізької області про витребування земельної ділянки державної форми власності ВСТАНОВИВ:

Прокуратура Веселівського району Запорізької області, смт.Веселе, Веселівського району, Запорізької області звернулась з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Запорізькій області, м.Запоріжжя до Комунального закладу «Калинівської загальноосвітьої школи І-ІІІ ступенів Веселівської районної ради Запорізької області», с.Калинівка, Веселівського району, Запорізької області та Фермерського господарства «Каріна», с.Калинівка, Веселівського району, Запорізької області про витребування у Фермерського господарства «Каріна» земельної ділянки державної форми власності площею 30 га з кадастровим номером 2321282300:01:045:0001, розташованої на території Калинівської сільської ради Веселівського району (за межами населеного пункту) загальною вартістю 808 588 грн. та повернення її Комунальному закладу «Калинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Веселівської районної ради Запорізької області».

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.06.2015 року у справі №908/2982/15 позов прокурора Веселівського району Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Запорізькій області до Комунального закладу "Калинівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселівської районної ради Запорізької області та до Фермерського господарства "Каріна" про повернення земельної ділянки державної форми власності задоволено.

Зобов'язано Фермерське господарство "Каріна" звільнити земельну ділянку державної форми власності площею 30 га з кадастровим номером 2321282300:01:045:0001, розташовану на території Калинівської сільської ради Веселівського району (за межами населеного пункту) загальною вартістю 808588 грн. та повернути її Комунальному закладу "Калинівської загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселівської районної ради Запорізької області", визначивши стягувачем - Головне управління Держземагенства у Запорізькій області шляхом підписання акту прийому - передачі. Надано відстрочку виконання рішення суду до 01.10.2015 року.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що земельна ділянка, яка передавалась у володіння є державною власністю, отже передача земельної ділянки в суборенду повинна здійснюватись відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України виключно за згодою територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та виключно за умови проведення державної реєстрації договору суборенди.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство «Каріна», с.Калинівка, Веселівський район,Запорізької області звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2015 року у справі №908/2982/15 та прийняти нове рішення, відповідно до якого у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на Позивача.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що оскаржувальне рішення винесено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У скарзі апелянт зазначає, що ст. 61 Закону України «Про освіту» прямо не заборонено можливість освітнього закладу отримувати додаткові джерела фінансування від ведення спільної діяльності, яка по своїй суті підпадає під нормативне визначення поняття «некомерційне господарювання» згідно ст.. 52 Господарського кодексу України. Чинним законодавством не заборонено ведення загальноосвітнім навчальним закладам спільної діяльності направленої на отримання додаткових джерел фінансування для підтримання необхідних матеріально-технічних умов функціонування цього закладу.

Скаржником зауважено, що відповідно до умов договору оренди землі укладеного між Веселівською районною державною адміністрацією та Калинівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Школа надавала фермерському господарству тільки можливість доступу до земельної ділянки для виконання робіт в рамках спільної діяльності. Вирощений вражай, за згодою сторін належить сторонам на праві спільної часткової власності, - відповідно до питомої ваги внесків у спільну діяльність кожної зі сторін.

Земельна ділянка від Школи до фермерського господарства «Каріна» не передавалась і на даний час знаходиться у володінні і користуванні Школи, а господарство у свою чергу виконує певні роботи в рамках спільної діяльності.

При цьому скаржник посилається на порушення судом приписів статей 6, 203, 215, 235, 203,215, 1130,1132 Цивільного кодексу України, статей 13, 15 Закону України «Про оренду землі».

Також скаржник зауважив на те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги як належний доказ протокол додаткового допиту директора школи від 08.04.2015 року в рамках кримінального провадження, та не надав цьому доказу оцінку на предмет його допустимості з огляду на положення норми ст.222 Кримінально - процесуального Кодексу України, яка передбачає , що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. В матеріалах справи зазначений дозвіл відсутній.

Ухвалою від 13.07.2015р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

11.08.2015 року через канцелярію суду від відповідача 1 - Комунального закладу «Калинівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселівської районної ради Запорізької області» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вхід.02-48/1555/15 від 11.08.2015р.), в якому відповідач 1 просить апеляційну скаргу фермерського господарства «Каріна» на рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2015 №908/2982/15 задовольнити в повному обсязі, та зауважує на тому, що Школа надала Фермерському господарству «Каріна» тільки можливість доступу до земельної ділянки для виконання робіт в рамках спільної діяльності. За умовами договору про спільну діяльність ФГ «Каріна» не набуло будь яких прав на земельну ділянку. Надані Відповідачами акти приймання - передачі виконаних робіт, свідчать про реальне виконання сторонами умов Договору про спільну діяльність, а відтак цей правочин безпідставно вважати удаваним.

11.08.2015 року через канцелярію суду від В.о. прокурора Веселівського району молодшого радника юстиції надійшов відзив на апеляційну скаргу (вхід. №02-48/1561/15 від 11.08.2015р.), в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, рішення господарського суду Запорізької області просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Прокурор вважає, що ФГ «Каріна» незаконно користується земельною ділянкою, чим порушує вимоги земельного законодавство, а саме: нормативно визначеної законодавцем процедури укладення договорів суборенди землі; укладення договору про спільну діяльність з метою ухилення від укладення договору суборенди землі; фактичним переданням вказаної земельної ділянки, якою на законних підставах користується КЗ «Калинівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселівської районної ради Запорізької області», у суборенду суб'єкту господарювання без згоди Головного Управління Держземагенства України в Запорізькій області.

Також, 15.09.2015 року через канцелярію суду від В.о. прокурора Веселівського району молодшого радника юстиції надійшли письмові пояснення від повідно до яких позивач просить рішення господарського суду Запорізької області просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

28.09.2015 року через канцелярію суду від відповідача 1 та відповідача 2 надійшла спільна заява на виконання ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 19.08.2015 року з належним чином посвідченими копіями письмових доказів, які свідчать про фактичне виконання сторонами умов Договору про спільну діяльність від 11.03.2015 року.

26.10.2015 року через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Головного управління Держземагенства у Запорізької області відповідно до якого Головне управління Держземагенства у Запорізької області заперечує проти задоволення апеляційної скарги Фермерського господарства «Каріна» з підстав та обставин викладених у рішенні господарського суду Запорізької області від 17.06.2015 року та просить розглянути справу за відсутності представника.

28.10.2015 року в судове засідання з'явився прокурор, який заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив залишити рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2015 року по справі № 908/2982/15 без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

28.10.2015 року представники відповідача 1 та відповідача 2 у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

28.11.2005 р. Веселівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Калинівською загальноосвітньою школою І-ІII ступенів Веселівської районної ради Запорізької області (орендар) укладено договір оренди землі № 51 (далі договір № 51).

За вказаним договором Веселівська РДА передає, а Калинівська загальноосвітня школа I-ІII ступенів приймає земельну ділянку - рілля площею 30 га, з кадастровим номером 2321282300:01:045:0001 у строкове платне користування строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. п. 1, 2, 8 договору № 43).

Нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки, згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, станом на 23.01.2015 р. складає 808 588,80 грн.

11.03.2015 р. між Калинівською загальноосвітньою школою І-Ш ступенів № 2 та ФГ В«КарінаВ» укладено договір про спільну діяльність (далі - договір про спільну діяльність).

Як вбачається із предмету вказаного договору, спільна господарська діяльність школи і господарства полягає у здійсненні науково - дослідницьких робіт, організації виробництва та реалізації споживачам високоякісної, екологічно чистої продукції землеробства, ефективної експлуатації земельної ділянки площею 30 га , виділеної КЗ В«Калинівська ОСОБА_4 ступенівВ» Калинівською сільською радою, на якій зазначена діяльність здійснюватиметься , об'єднанням матеріальних фінансових та інтелектуальних ресурсів сторін з урахуванням їх економічних інтересів; в насиченні споживчого ринку України високоякісними, екологічно чистими продуктами землеробства, створенні та закріпленні іміджу школи та господарства та одержання прибутку, як результат спільної діяльності сторін (п. п. 1.1, 1.2 договору про спільну діяльність).

Відповідно до розділу 5.4 договору про спільну діяльність, він набуває юридичної сили з моменту підписання його сторонами і діє до 28.11.2015 р.

Розділом III договору про спільну діяльність передбачено, що прибуток, одержаний у результаті спільної діяльності сторін, за цим договором розподіляється між ними у такому співвідношенні: школа: з кожного гектара обробленої площі по 810 грн.; господарство: весь прибуток що залишається. У разі виконання школою робіт, обумовлених у п. 2.1. школі нараховується додаткова плата. Порядок розрахунків: господарство переказує на розрахунковий рахунок школи 2209 грн. у термін до 20 числа щомісяця, до закінчення терміну дії договору.

Колегія суддів апеляційної інстанції проаналізувавши норми законодавства, дослідивши всі обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, становила, що договір про спільну діяльність від 11.03.15р. є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договором оренди (суборенди) землі та містить ознаки такого договору.

Так, згідно статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до статті 1132 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до ст.13 Закону України В«Про оренду земліВ» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом апеляційної інстанції проаналізовано зміст оспорюваного договору про спільну діяльність та документи на його виконання та встановлено, що умови вказаного договору не містять ні мети спільної діяльності, ні жодного посилання на зобов'язання сторін, спрямованих на досягнення спільної мети цієї діяльності. Також, умовами договору та первинними документами на виконання цього договору не підтверджується наявність спільної мети сторін на спільний обробіток земельної ділянки, об'єдання зусиль та певних внесків сторін для досягнення певних господарських цілей, наведених в предмету договору, кінцевої мети та дільності сторін в досягненні результату спільної діяльності, внаслідок якого сторони отримують прибуток від спільної діяльності, що підлягає розподілу відповідно до умов договору, розмір його та пропорційні частки, право спільної власності на плоди, продукцію, доходи від ведення спільної власності.

Таким чином, дослідження умов договору про спільну діяльність дає підстави вважати, що основною його ознакою є платне володіння та користування ФГ В«КарінаВ» протягом певного строку земельною ділянкою.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що фактично зобов'язання школи відповідно до п.2.2. договору про спільну діяльність, полягають в наступному:

-по-перше, надати ФГ «Карина» доступ до земельної ділянки площею 30 га., кадастровий номер 2321282300:01:045:0001, з метою виконання умов Договору про спільну діяльність від 11.03.2015 року.;

-по-друге, при вирощуванні просапних культур залучати учнів за рахунок обов'язкової практики для виконання просапного обробітку посівів, проте, будь-яких доказів участі школи в обробітку земельної ділянки в матеріалах справи та первинній документації відстуні.

В свою чергу, зобов'язання Фермерського господарства В«КарінаВ» полягають:

- в проведенні ефективних агротехнічних заходів з обробітку зазначеної земельної ділянки, використовуючи новітні технології, забезпечуючи підвищення родючості ґрунтів та реалізації готову продукцію на ринку;

- в здійсненні плати за спільну діяльність, що підтверджується умовами розділу 3 договору про спільну діяльність та платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи.

Саме такі правовідносини підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема: угодою про погодження сільськогосподарської культури, яка підлягає вирощуванню та загальних питань ведення спільної діяльності від 10.04.2015 року; копіями актів приймання-передачі виконаних робіт в рамках ведення спільної діяльності: від 20.03.2015, 10.04.2015 року, 24.04.2015 року, 27.04.2015 року, 28.04.2015 року, 30.04.2015 року, 15.05.2015 року, 29.05.2015 року, 15.09.2015 року; платіжними дорученнями на оплату авансових платежів частки доходу Школи; угодою про остаточний розподіл продукції отриманої за результатами ведення спільної діяльності від 15.09.2015 року.

Вищезазначене свідчить про те, що Фермерське господарство В«КарінаВ» фактично користується та володіє, експлуатує земельну ділянку площею 30 га., кадастровий номер 2321282300:01:045:0001 за рахунок власної техніки, інвенторя, робочої сили та сплачує за її експлуатацію та користування школі. При цьому, судом встановлено, що договором про спільну діяльність від 11.03.15р., фактично школа передала Фермерському господарству В«КарінаВ» для експлуатації земельну ділянку строком до 28.11.15 року надавши останньому доступ до землі та право використовувати цю земельну ділянку для комерційної діяльності на умовах строковості та платності, що є елементом правовідносин суборенди землі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що виходячи з положень спірного договору про спільну діяльність, що регулюють в тому числі предмет договору, права та обов'язки сторін, вказаний договір є договором суборенди землі, укладення якого регулюється Законом України В«Про оренду земліВ» та Земельним кодексом України.

Тобто, укладаючи договір спільної діяльності, КЗ В«Калинівська загальноосвітня школаВ» та ФГ В«КарінаВ» мали намір приховати правовідносини суборенди землі.

Колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що відповідно до частини 1 статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Згідно з частиною 2 статті 235 Цивільного кодексу України, якщо буде установлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадку та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що недодержання в момент вчинення правочину стороною, сторонами, вимог, які встановлені частиною 1 статті 203 вказаного Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним.

За частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним в матеріалах справи доказам, судом апеляційної інстанції установлено, що оспорюваний договір є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договором оренди землі та містить ознаки такого договору.

Водночас колегія суддів встановила, що спірний договір не містить всіх істотних умов, що передбачені статтею 15 Закону України "Про оренду землі". Також встановлено і те, що укладаючи договір, сторонами не було дотримано порядку передачі земельної ділянки у тимчасове користування, передбаченого приписами статті 123 Земельного кодексу України.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статті 216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися, коли правочин, який сторони насправді вчинили, суд визнає його недійсним як оспорюваний. З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів визнає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для зобов'язання повернути земельної діляни на користь школи.

Відповідно до приписів статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відтак, установивши відсутність у відповідача зареєстрованого у встановленому законодавством порядку права землекористування спірними земельними ділянками, суд першої інстанції правомірно задовольнив і вимогу про зобов'язання останнього повернути позивачу земельну ділянку.

Що стосується посилань апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги як належний доказ протокол додаткового допиту директора школи від 08.04.2015 року в рамках розслідування кримінального провадження № 12015080200000038 від 05.02.2015 року, то суд апеляційної інстанції таке обґрунтування суду першої інстанції не примає до уваги, оскільки ці дані не мають доказової сили як належний та допустимий доказ в господарському процесі.

Відповідно п.2 ст.99 Господарського процесуального Кодексу України вбачається, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими першої інстанції та повторно розглядаю господарський спір.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2015р. по справі №908/2982/15 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Каріна», с.Калинівка, Веселівський район,Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2015р. по справі №908/2982/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2015р. по справі №908/2982/15 - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Н.А. Мартюхіна

Судді: О.Л. Агапов

ОСОБА_3