Постанова

від 27.08.2015 по справі 808/3515/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2015 року (09 год. 40 хв.)Справа № 808/3515/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Мєдніковій Р.О.,

та представників

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 07.07.2015;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 05.01.2015 № 7/10/10-017; ОСОБА_3, довіреність від 26.08.2015 № 13429/10/10-017

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про: скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» (далі - позивач) звернулося із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2014 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позову підприємство посилається на те, що висновки контролюючого про завищення позивачем суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2014 року на суму 6 801 737,00 грн. внаслідок порушення приписів п. 198.6, п. 193.3 та п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, базуються на суб'єктивних припущеннях відповідача. Зазначає, що, хоча право на спірний податковий кредит у ТОВ «ТБ «Мегаполіс» виникло у листопаді 2013 року, податкові накладні були надіслані комітентом - Приватним акціонерним товариством «Одеський коньячний завод» (далі - ПрАТ «Одеський коньячний завод») лише у березні 2014 року. З огляду на вищезазначене, керуючись приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, позивач задекларував відповідні суми податкового кредиту саме у березні 2014 року. Посилання податкового органу на недотримання платником вимог п. 102.1 ст. 102 ПК України вважає необґрунтованим, оскільки до спірних правовідносин при визначенні першої події з формування податкового кредиту з ПДВ слід застосовувати саме положення ПК України, а не Закону України «Про податок на додану вартість». Враховуючи викладене, позивач просить скасувати прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення, яким йому зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 801 737,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених вище, наполягав на задоволенні позову та скасуванні податкового повідомлення-рішення.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 12.08.2015№1232/08-10-01-03 вказав на те, що позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «ТБ «Мегаполіс» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за березень 2014 року встановлено, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року суму ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПрАТ «Одеський коньячний завод» у розмірі 6 801 737,00 грн. по податковим накладним з періодом виписки - листопад 2013 року. Під час перевірки відповідач дійшов висновку, що оскільки в даному випадку датою віднесення сум до податкового кредиту є дата отримання товарів, послуг, а наданими платіжними документами не підтверджується право формування податкового кредиту, такі суми не можуть бути включені позивачем до складу податкового кредиту. Вважає, що прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, просить у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримала заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 27.08.2015 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» зареєстровано 10.06.1998 Запорізьким міським управлінням юстиції, за адресою: 69041, м. Запоріжжя, бул-р Вінтера, буд. 46. Товариство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 15.06.1998 за № 7120.

На підставі направлення від 23.09.2014 №812, виданого ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області ОСОБА_3, завідувачем сектору податкового аудиту окремих платників управління податкового аудиту ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області інспектором податкової та митної справи І рангу, направлення від 23.09.2014 №813 виданого ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, ОСОБА_4, головним державним ревізором-інспектором сектору податкового аудиту окремих платників управління податкового аудиту ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області інспектором податкової та митної справи ІІ рангу, згідно із пп.16.1.5 п.16.1 ст.20, пп.20.1.5 п.20.1 ст.20, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, відповідно до наказу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області від 22.09.2014 №841, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТБ «Мегаполіс» (код за ЄДРПОУ 25484884) з питання правомірності декларування суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року.

Перевірка проводилась з 23.09.2014 по 29.09.2014, за наслідками якої податковим органом складено Акт перевірки № 1192/08-28-22-11/25484884 від 08.10.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6, п. 193.3 та п. 198.2 статті 198, п. 102.1 статті 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2014 року на загальну суму 6 801 737,00 грн.

18 листопада 2014 року, на підставі Акту перевірки № 1192/08-28-22-11/25484884 від 08.10.2014, контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 6 801 737,00 грн.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, ТОВ «ТБ «Мегаполіс» 03.12.2014 направило скаргу до Головного управління ДФС у Запорізькій області на податкове повідомлення-рішення №0003832211 від 18.11.2014.

У процесі розгляду скарги було призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТБ «Мегаполіс», за наслідками якої контролюючим органом складено Акт перевірки №50/08-28-22-11/25484884 від 28.01.2015.

Рішенням Головного управління ДФС у Запорізькій області №441/10/08-01-10-04-13 від 03.02.2015 про результати розгляду податкове повідомлення-рішення №0003832211 від 18.11.2014 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Так, у вказаному рішенні причиною відмови у задоволенні скарги фактично визнано невідповідність умовам Договору комісії строків проведення розрахунків між ТОВ «ТБ «Мегаполіс» та ПрАТ «Одеський коньячний завод».

Не погоджуючись з рішенням Головного управління ДФС у Запорізькій області, ТОВ «ТБ «Мегаполіс» направило скаргу на податкове повідомлення-рішення №0003832211 від 18.11.2014 до ДФС України.

09квітня 2015 року рішенням Державної фіскальної служби України № 7502/6/99-99-10-01-01-25 податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.11.2014 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 18.11.2014, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» звернулося до суду із позовом про його скасування.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи судом встановлено, що між TOB «ТБ «Мегаполіс» (далі - комісіонер) та ПрАТ «Одеський коньячний завод» (далі - комітент) укладено договір комісії №24/07 від 23.07.2007 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду здійснити від свого імені та за рахунок комітента в строки і в порядку, встановленому дійсним договором, одну або кілька угод по реалізації товарів, наданих комітентом за номенклатурою, наведеною у специфікаціях.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, комісіонер самостійно від свого імені укладає договори купівлі-продажу, поставки товару, здійснює транспортування товару як від комітента, так і на адресу покупця.

Згідно з пунктом 1.3 Договору, комісіонер перераховує суми, отримані по укладеним ним (для виконання комісійного доручення) угодам комітенту в строки і в порядку, визначеному дійсним договором.

Пунктом 1.5 Договору передбачено, що за виконання комісійного доручення у повному обсязі та у встановлені договором строки комітент виплачує комісіонеру комісійну винагороду, а також винагороду за отриману комісіонером поруку за виконання угод третіми особами.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 Договору, комісіонер протягом 7 банківських днів після надходження на його рахунок грошових коштів від покупця перераховує грошові кошти в розмірі вартості переданого на комісію товару на банківський рахунок комітента або здійснює передачу грошових коштів в ці ж строки готівкою.

Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами (пункт 7.1 Договору).

Згідно з пунктом 7.2 строк дії Договору визначений до 31.12.2010, а в частині виконання грошових зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Будь-які зміни до дійсного договору набувають чинності тільки в тому випадку, якщо вони оформлені письмово та підписані.

Так, згідно з наданими до перевірки (та долученими до матеріалів справи) звітами комісіонера від 31.07.2010, 31.08.2010, 31.09.2010, 31.10.2010, 30.11.2010, 31.12.2010 передача товарів комітентом комісіонеру, а також подальша його реалізація комісіонером покупцям (третім особам) відбулася протягом липня-грудня 2010 року.

Отриманий за договором комісії товар був реалізований ТОВ «Експансія» за договором від 02.11.2007 № 02/11, ТОВ «Спар-центр» за договором від 11.08.2009 № 08/09, ТОВ «Опт-маркет-крим» за договором від 01.04.2009 № 4420, ТОВ «Галка маркет» за договором від 11.11.2005 № 2262, ПП «Юкант» за договором від 27.08.2009 № 6283, ТОВ «Атака» за договором від 08.02.2010 № 0802, ПП «Меріа» за договором від 11.09.2008 № 5922, ТОВ «Ольвія» за договором від 01.01.2010 № 1629/09, ФОП ОСОБА_5 за договором від 03.09.2008 № 399/08, ТОВ «Даймон» за договором від 10.12.2009 № 196Дз, ТОВ «Магазин № 558» за договором від 20.01.2009 № 507/09, ТОВ «АТБ-маркет» за договором від 01.01.2009 № 09/12, ПП «Тобі-ГНГ» за договором від 01.01.2010 № 2/1-1-09/381.

Згідно даних по рахунку бухгалтерського обліку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» станом на 01.01.2011 кредиторська заборгованість TOB «ТБ «Мегаполіс» перед ПрАТ «Одеський коньячний завод» складала 191 283 211,39 грн.

Як свідчать долучені до справи докази, TOB «ТБ «Мегаполіс» згідно банківських виписок від 05.11.2013 №32144, №32145, №32146, №32147, №32148, №32149, №32150 та від 07.11.2013 №32160, №32161, №32162, №32163, №32171 перераховано кошти ПрАТ «Одеський коньячний завод» на загальну суму 41 110 423,00 грн., у т.ч. ПДВ-6 851 737,17 грн.

Дослідивши у судовому засіданні засвідчені копії платіжних доручень про перерахування грошових коштів судом з'ясовано, що в призначенні платежу вказано: «Перерахування коштів за реалізований товар згідно угоди-комісії № 24/07 від 23.07.2007».

У зв'язку із цим, суд відхиляє зауваження представника контролюючого органу щодо неможливості встановлення факту перерахування грошових коштів саме на виконання договору комісії № 24/07 від 23.07.2007.

Із посиланням на договір №24/07 від 23.07.2007 ПрАТ «Одеський коньячний завод» виписані податкові накладні від 05.11.2013 №85, №86, №88, №89, №90, №91 та від 07.11.2013 №92, №93, №94, №95, №96 на загальну суму 40 810 423,00 грн., у т.ч.ПДВ-6 801 737,17 грн., які відображені TOB «ТБ «Мегаполіс» в реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2014 року та відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за березень 2014 року.

Надаючи оцінку правомірності дій позивача щодо формування податкового кредиту за спірними операціями суд виходить з того, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з частиною другою пункту 189.4 статті 189 ПК України, дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами указаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Тобто, законодавцем чітко зазначено, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в якому відбулося придбання товарів (робіт, послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинне бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в якому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, виходячи зі змісту пункту 189.4 статті 189 ПК України, право на податковий кредит у зв'язку з отриманням товарів на комісію у ТОВ «ТБ «Мегаполіс» виникло лише після перерахування коштів комітенту - ПрАТ «Одеський коньячний завод» у листопаді 2013 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що, оскільки право на податковий кредит за податковими накладними від 05.11.2013 №85, №86, №88, №89, №90, №91 та від 07.11.2013 №92, №93, №94, №95, №96 у ТОВ «ТБ «Мегаполіс» виникло у листопаді 2013 року, а податкові накладні ПрАТ «Одеський коньячний завод» були надіслані на адресу позивача лише у березні 2014 року, ТОВ «ТБ «Мегаполіс» було правомірно задекларовано суму податкового кредиту 6 801 737,00 грн. саме у березні 2014 року.

Посилання контролюючого органу на те, що в даному випадку першу подію для формування податкового кредиту з ПДВ слід визначати за положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

У період, коли ТОВ «ТБ «Мегаполіс» було отримано відповідну продукцію ПрАТ «Одеський коньячний завод», а саме: липень-грудень 2010 року, порядок ведення податкового обліку регламентував Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Згідно з пунктом 4.7 статті 4 Закону № 168/97-ВР, у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до вимог підпункту 7.5.1пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З системного аналізу зазначених вище норм вбачається, що Закон № 168/97-ВР визначав дату виникнення права на включення до податкову кредиту відповідних сум ПДВ за датою перерахування коштів комітенту.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що в період дії Закону № 168/97-ВР права на податковий кредит у ТОВ «ТБ «Мегаполіс» не виникало.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме приписи ПК України, оскільки після набрання ним чинності було змінено дату виникнення права на податковий кредит у випадку отримання товарів в межах договору комісії.

Аналогічну позиції було висловлено також ДПС України у листі від 19.10.2011 № 3529/7/15-3417-23. Так, у листі зазначено: «Що стосується операцій з постачання товарів та придбання товарів/послуг за договорами комісії, що були укладені до 01.01.2011, до таких операцій, перша подія по яких відбулась до 01.01.2011, необхідно застосовувати норми Закону України «Про податок на додану вартість», в по тих операціях, перша подія по яких відбулась або відбудеться у 2011 році (навіть якщо договори укладені до 2011 року) податкові зобов'язання та податковий кредит повинні визначатися відповідно до норм Кодексу».

Посилання контролюючого органу на порушення платником податків вимог п. 102.1 ст. 102 ПК України суд вважає безпідставними, оскільки відображення податкового кредиту з ПДВ здійснено платником податків за нормами ПК України після отримання податкової накладної у березні 2014 року.

Оскільки, податковим органом не ставилась під сумнів реальність угоди між позивачем та його контрагентом в обгрунтування висновку про неправомірності формування платником податків податкового кредиту з ПДВ, що підтвердив і представнив відповідача у судовому засіданні, судом не надавалась оцінка долученим до справи доказам у вказаній площині.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п. 198.6, п. 193.3 та п. 198.2 статті 198, п. 102.1 статті 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), а тому податкове повідомлення-рішення від 18.11.2014 № НОМЕР_1 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 6 801 737,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

У зв'язку із цим, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 16.01.2015 № НОМЕР_2 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 801 737,00 грн. за березень 2014 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» 487,20 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко