Постанова

від 07.10.2015 по справі 5623/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року 5623/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Експалайт-2004В» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т АН О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Експалайт-2004» до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000122300/0 від 18.01.2007 р. та від 18.01.2007 р. №0000112300/0.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду замінено Іванківську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби на її правонаступника - Вишгородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що Іванківською МДПІ в Київській області проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Експалайт-2004» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань за періоди 01.12.2005 р. по 31.01.2006 р. (далі - Акт перевірки).

На підставі висновків, зроблених за наслідками перевірки Іванківською МДПІ в Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000122300/0, відповідно до якого позивачеві було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2006 року в сумі 3 999 818, 00 грн.; №0000112300/0, відповідно до якого позивачеві було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 182 грн., застосовано штрафні санкції в сумі 176 грн., всього на суму 358 грн.

Вказує, що ТОВ «Експалайт-2004» не погоджується з висновками Акту перевірки та вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечить законодавству та виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених законами України.

Представник позивача підтвердив обставини викладені у позовній заяві. Надав суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні та просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач - Вишгородська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. У обґрунтування своєї правової позиції вказав, що Іванківською МДПІ в Київській області проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Експалайт-2004» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань за періоди 01.12.2005 р. по 31.01.2006 р.

Вказує, що перевіркою встановлено порушення податкового законодавства. На підставі чого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

07.10.2015 р. у судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 18 грудня по 29 грудня 2006 року Іванківською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Експалайт-2004» (код за ЄДРПОУ 33130175) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за період з 01 грудня 2005 року по 31 січня 2006 року. За результатами проведеної перевірки податковим органом було складено Акт від 09 січня 2007 року №145/231/331301, відповідно до висновків якого встановлено порушення вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 та пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), та, як наслідок, завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за січень 2006 року на суму 3 999 818 грн., заниження податку на додану вартість за грудень 2005 року та січень 2006 року на суму 15 грн. та 167 грн. відповідно.

Так, податковий орган вважає, що з урахуванням визнання апеляційним судом загальної юрисдикції з моменту проголошення рішення в жовтні 2006 року недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість постачальника контрагента позивача, а саме ТОВ «Лабріс» (код з ЄДРПОУ 32783557), наявні підстави для автоматичного анулювання виданих продавцем (ТОВ «Авангард», код з ЄДРПОУ 32783426) позивачеві у грудні 2005 року податкових накладних та водночас висновку про неправомірність включення до податкового кредиту сум податку за результатами здійснених взаємовідносин.

Як наслідок, за наслідками перевірки та складеного згодом Акту були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0000122300/0, відповідно до якого позивачеві було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2006 року в сумі 3 999 818, 00 грн.;

- №0000112300/0, відповідно до якого позивачеві було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 182 грн., застосовано штрафні санкції в сумі 176 грн., всього на суму 358 грн.

Судом встановлено, що податковий кредит позивача за грудень 2005 року склав 4000000 грн. і був сформований з сум ПДВ, які були ним сплачені продавцеві (ТОВ «Авангард», код з ЄДРПОУ 32783426) в звітному періоді, тобто, грудні 2005 року, у вигляді передплати за товари, вартість яких відноситься до валових витрат виробництва, а саме: передплати за навантажувач фронтальний ТІ56 на базі ТІ 50, фільтр преси РКМ, вакуумний апарат Преддефекатор-Мюлер.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2010 року щодо письмового підтвердження здійснення позивачем реальних взаємовідносин, судом неодноразово були направлені судові запити до слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) з метою надання належним чином завірених копій усіх належних ТОВ «Експалайт - 2004» фінансово-господарських документів по взаємовідносинам з ТОВ «Авангард», вилучених 31 травня 2006 року під час обшуку в ході досудового слідства в кримінальній справі №70-00314 СВ УПМ ДПА у м. Києві. Також, неодноразово витребовувались й від слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 24 А) належним чином завірені копії усіх фінансово-господарських документів по взаємовідносинам з ТОВ «Фортранс» та ТОВ «Альтаір Техпостач», вилучені 09 червня 2010 року під час обшуку в ході досудового слідства в кримінальній справі №76-00277 (ст. слідча ОСОБА_1А.) за юридичною адресою позивача (07200, Київська обл., Іванківський р-н, смт Іванків, вул. Поліський шлях, 5).

Проте, Головне управління Міндоходів у м. Києві листом від 07.02.2014 р. повідомило суд, що у СВ ПМ ДПА у м. Києві знаходилась кримінальна справа №70-00314, порушена 08.11.2005 р. за фактом пособництва службовими особами АТ «Банк Велес» у заволодінні майном шляхом зловживання своїм службовим становищем за ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України та умисного ухилення від сплати податків службовими особами ряду підприємств за ч.3 ст.212 КК України. Вказали, 23.11.2012 р. відомості по кримінальній справі №70-00314 внесені до ЄРДР, кримінальне провадження №32012110000000030, досудове розслідування у якій триває. Щодо матеріалів виїмки документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Експалайт-2004» та ТОВ «Авангард» встановлено, що в матеріалах кримінального провадження №32012110000000030 вказані документи відсутні.

Водночас, письмовими матеріалами, в т.ч. й наданими позивачем 15 червня 2015 року додатково, зокрема, копією видаткової накладної №РН-000356 від 02 листопада 2007 року; копією видаткової накладної №РН-000357 від 02 листопада 2007 року; копією видаткової накладної №РН-000361 від 02 листопада 2007 року; копією Договору купівлі-продажу №5/01/07 від 01 жовтня 2007 року; копією податкової накладної №34 від 02 листопада 20007 року; копією довіреності серія ЯОЮ №835521 від 02 листопада 2007 року; копією товарно-транспортної накладної серія 02 ААО №680475 від 02 листопада 2007 року; копією акту №196У про виконання транспортно-експедиційних послуг від 02 листопада 2007 року; копією видаткової накладної №РН-000031 від 02 листопада 2007 року; копією Договору відповідального зберігання від 12 липня 2005 року; копією Договору про надання послуг по зберіганню товару від 01 листопада 2007 року;копією Договору№7/44 на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 06 серпня 2007 року, підтверджується здійснення господарських операцій та встановлення зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю, так як позивачем, крім реєстраційних, видаткових і податкових накладних, платіжних доручень, було надано письмове підтвердження наявності орендованих складських приміщень та складських приміщень у його контрагентів, наявність орендованого автотранспорту і товарно-транспортні накладні на підтвердження здійснення перевезення цим транспортом та підтвердження подальшої реалізації придбаного позивачем товару в межах власної господарської діяльності.

Тобто, факти продажу позивачу товару та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача та у податковій звітності, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, а витрати - пов'язуються з господарською діяльністю позивача і підтверджуються первинними фінансово-господарськими документами.

В той же час, згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В свою чергу, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України ««Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Будь-яких інших правил чи застережень щодо дати виникнення права у платника податку на податковий кредит Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачав.

Водночас, обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є наявність податкової накладної, виданої продавцем-контрагентом. Зокрема, вказаною законодавчою нормою встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В свою чергу, підпунктом 7.2.4. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З огляду на зміст вищевказаних вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а також враховуючи, що у спірний період контрагент позивача був платником податку на додану вартість та отримав індивідуальний податковий номер, а отже, мав певний правовий статус та право нараховувати податок на додану вартість і видавати податкові накладні, суд вважає правомірним віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі, зокрема, отриманих від (ТОВ «Авангард», код з ЄДРПОУ 32783426) податкових накладних.

Крім того, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, питання щодо від'ємного значення суми податку на додану вартість поширюється тільки на окремо взятого платника податків і цей факт не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Слід також зазначити, що Вищий адміністративний суд України у Довідці «Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету» від 20 жовтня 2006 року дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту. Більш того, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Крім того, відповідно до вимог частин першої-другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження факту несплати до бюджету контрагентом позивача (ТОВ «Авангард», код з ЄДРПОУ 32783426) перерахованих йому у складі вартості придбаного товару сум податку на додану вартість та/чи не включення цих сум до податкових зобов'язань за відповідні звітні податкові періоди. При цьому, в матеріалах справи відсутні й, зокрема, акти перевірок, рішення податкових органів про донарахування податкових зобов'язань, податкові повідомлення-рішення (вимоги), що підтверджували б наявність податкового боргу у вище згадуваних контрагентів саме внаслідок здійснення господарських взаємовідносин з позивачем.

Також, на думку суду, до контрагента (або контрагента його контрагента) особи, зареєстрованої з порушенням вимог чинного законодавства, за змістом статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» не можуть застосовуватися негативні публічно-правові наслідки, коли він не знав, що відомості про таку особу, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними.

Обов'язок доведення обізнаності такої особи в недостовірності відомостей лежить на податковому органі. Проте, будь-яких доказів з приводу того, що позивач був обізнаний про те, що контрагент його контрагента був створений з метою прикриття незаконної діяльності, висновки Акту перевірки та відповідно матеріали справи не містять.

Слід також зазначити, що відповідно до висновків Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладених у постанові від 26 вересня 2006 року за №171/9-155, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод і не позбавляє юридичного значення виданих за такими операціями податкових накладних.

Також, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Більш того, висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом, узгоджується також із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, податкові повідомлення-рішення №0000122300/0 від 18.01.2007 р. та від 18.01.2007 р. №0000112300/0 винесено протиправно, а тому має бути скасовано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 158-163, 167, 244 2 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області №0000122300/0 від 18.01.2007 р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області від 18.01.2007 р. №0000112300/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В.Р.