Постанова

від 10.12.2015 по справі 5623/10/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 5623/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Експалайт-2004» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експалайт-2004» (надалі за текстом - «ТОВ ««Експалайт-2004») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000122300/0 від 18.01.2007 р., яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 3 999 818 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000112300/0 від 18.01.2007 р., яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 352 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 18.12.2006 р. по 29.12.2006 р. посадовцями Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (надалі за текстом - «Іванківська МДПІ»), правонаступником якої є Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області, проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Експалайт-2004» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за період з 01.12.2005 р. по 31.01.2006 р.

Результати перевірки оформлено актом № 145/231/33130175 від 09.01.2007 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок віднесення у грудні 2005 р. до складу податкового кредиту 4 000 000 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

У грудні 2005 р. ТОВ «Експалайт-2004» шляхом безготівкового перерахунку коштів здійснило ТОВ «Авангард» попередню оплату за товар у сумі 24 000 000 грн.

У зв'язку з цим, контрагентом позивача були виписані податкові накладні на загальну суму 24 000 000 грн., у тому числі 4 000 000 ПДВ, який ТОВ «Експалайт-2004» включило до податкового кредиту.

Разом з тим, ТОВ «Авангард» не сплатило до бюджету суму податкового зобов'язання.

Крім того, товар, що підлягав подальшій поставці позивачеві, ТОВ «Авангард» придбало у ТОВ «Лабріс», а рішенням Апеляційного суду Київської області від 23.10.2006 р. установлено, що останнє було створене на підставі неправдивих відомостей про засновників у зв'язку з чим визнано недійсним його установчі документи.

На думку відповідача наведене свідчить про завищення податкового кредиту на 4 000 000 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування за січень 2006 р. на 3 999 818 грн., завищення податку на додану вартість за грудень 2015 р. на 15 грн. та до заниження податку на додану вартість за січень 2006 р. на 167 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Іванківською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000122300/0 від 18.01.2007 р., яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 3 999 818 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000112300/0 від 18.01.2007 р., яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 352 грн., у тому числі 182 грн. за основним платежем та 170 грн. за штрафними санкціями.

На момент виникнення спірних правовідносин, питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту регулювались статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 168/97-ВР»).

Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит, для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладеної угоди позивачем було надано копії: договору № 27 від 12.12.2005 р. та специфікації до нього на поставку фронтального навантажувача, фільтра Преси, РКМ, вакуумного апарату та преддефекатора Брігель-Мюлер; податкових накладних № 714 від 14.12.2005 р., № 715 від 19.12.2005 р., № 716 від 21.12.2005 р.; платіжних доручень № 17 від 14.12.2005 р., № 20 від 15.12.2005 р., № 31 від 21.12.2005 р.

Разом з тим, на думку колегії суддів, зазначені документи є необхідними, проте недостатніми для підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту.

Так, не дивлячись на те, що з моменту укладання угоди пройшло 10 років позивачем не надано будь-яких прийнятних та переконливих доказів які б свідчили про фактичну поставку товарів.

Ухвалюючи рішення у справі, суд попередньої інстанції помилково послався на те, що не дивлячись на неодноразові запити слідчим відділом Управління податкової міліції ДПА у м. Києві та слідчим Управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не надано належним чином завірені копії фінансово-господарських документів по взаємовідносинам ТОВ «Експалайт-2004» з ТОВ «Авангард».

Із матеріалів справи вбачається, що виїмка документів у позивача була проведена слідчим відділом Управління податкової міліції ДПА у м. Києві 31 травня 2006 р.

Водночас, згідно постанови Господарського суду Київської області у цій справі від 27.11.2007 р. представник ТОВ «Експалайт-2004» у судовому засіданні пояснив, що товар не отримано у зв'язку з особливостями перевезення, однак господарська операція залишається в силі (т. 1 а.с. 199).

Таким чином, 31 травня 2006 р. у позивача не могли бути вилучені документи на поставку товарів за договором № 27 від 12.12.2005 р., оскільки за твердженням останнього станом на 27.11.2007 р. він їх ще не отримав.

За даними протоколу обшуку від 09.06.2010 р. в ході проведення слідчої дії за місцезнаходженням ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод» та ТОВ «Торговий Дім «Ізюмський оптико-механічний завод» було вилучено ряд документів пов'язаних із ТОВ «Компанія «Бонк», ТОВ «Компанія «Терра Аудит» та ТОВ «Лікс Трейд».

Будь-яких відомостей про те, що цей обшук було проведено у ТОВ «Експалайт-2004» чи в ході його вилучались документи щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Авангард» названий протокол не містить.

При цьому, згідно листів Головного управління Міндоходів у м. Києві № 5573/9/26-15-09-0311 від 20.11.2013 р., № 509/9/26-15-09-0311 від 07.02.2014 р. в матеріалах кримінального провадження відсутні документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності ТОВ «Експалайт-2004» та ТОВ «Авангард».

Суд апеляційної інстанції не приймає як доказ отримання товару за договором № 27 від 12.12.2005 р. посилання позивача на договір купівлі-продажу № 5/01/07 від 01.10.2007 р., видаткові накладні № РН-000356 від 02.11.2007 р., № РН-000357 від 02.11.2007 р., № РН-000361 від 02.11.2007 р., № РН-000031 від 02.11.2007 р., податкову накладну № 34 від 02.11.2007 р. та товарно-транспортну накладну № 02ААО від 02.11.2007 р.

Згідно названим документам ТОВ «Експалайт-2004» 02 листопада 2007 р. отримало від ТОВ «Авангард» фронтальний навантажувач, фільтр Преси, РКМ, вакуумний апарат, преддефекатор Брігель-Мюлер та у цей же день продало їх ТОВ «Альтір техпостач».

Разом з тим, як зазначалось вище, у судовому засіданні 26 листопада 2007 р. позивач стверджував, що не отримував товар у зв'язку з особливостями його перевезення.

За таких обставин видані ТОВ «Авангард» податкові накладні не можна вважати достатніми документами, які посвідчують факт придбання позивачем товарів, а тому віднесення відображених у них сум до складу податкового кредиту є безпідставним, оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення податкового кредиту не можна розглядати як самостійну ділову мету.

З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Постанова складена в повному обсязі 11 грудня 2015 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.