Постанова

від 27.10.2015 по справі 815/3528/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3528/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Соколова М.С.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1В.(за довіреністю);

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_3 С ТранспортВ» до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 С Транспорт» (далі - ТОВ «ОСОБА_3 С Транспорт») звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Комінтернівському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 червня 2015 року: № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем в період з 22.04.2015 року по 15.05.2015 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ОСОБА_3 С Транспорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.12.2012 року по 31.12.2014 року валютного та іншого законодавства за період з 18.12.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складений акт від 22.05.2015 року №102115-17-22-01-24-38368317, висновком якого встановлено порушення: пп.14.1.27, пп.14.1.28 ст. 14, пп.44.1 ст.44, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 2 298 767 грн., у тому числі у 2013 році в сумі 2 130 343 грн., у 2014 році в сумі 168 424 грн.; п. 187.1 ст.187, п. 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 2 450 984 грн.; п.169.2.2. п.169.2 ст.169 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на доходи з фізичних осіб у сумі 1 103,00 грн.; п. 176.2.В«бВ» ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, а саме підприємство подавало податкові розрахунки за формою №1ДФ за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 року з недостовірними даними, а саме, невірно відображено суми нарахованого та виплаченого податку з доходів фізичних осіб.

Як зазначено позивачем, у зв'язку із встановленими порушеннями відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року: № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Однак, на думку позивача, оскаржувані рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Відповідач надав до суду заперечення на адміністративний позов (т.13 а.с.92-98), в яких зазначив, що у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ТД «Орлан», однак під час аналізу наданих копій документів встановлено невідповідність деяких заявок до СМR, а саме підприємством надано не повний перелік СМR до заявок за лютий 2013 рік, а також заявки за березень 2013 року не співпадають з наданими СМR за березень 2013 року. Також, відповідач посилається на те, що в СМR № 624525 від 26.03.2013 року контейнер МRКU 2368905 та № 624526 від 26.03.2013 року контейнер РОNU 7348523 зазначений експедитор ТОВ «ТГЛ Україна», який є як постачальником так і покупцем ТОВ «ОСОБА_3 С Транспорт», а перевізником за вказаними СМR є ТОВ «ОСОБА_3 С Транспорт». Відповідач також зазначає про наступні порушення: в деяких СМR не зазначена конкретна адреса місця розвантаження, дата і місце завантаження, ідетифікуючі дані осіб, які прийняли товар, відправника товару, одержувача тощо; не конкретизовано об'єм наданих послуг актах здачі-приймання робіт; фінансовий звіт контрагентом позивача подано за нульовими показниками; згідно видій діяльності за кодом ВЕД ТОВ «ТД «Орлан» не здійснює організацію перевезень вантажу. Окрім зазначеного, відповідач посилається на те, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Векте», однак, первинні документи, видаткові накладні не містять всіх необхідних реквізитів, передбачених законодавством України; встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту, задекларованого позивачем, та сумою податкових зобов'язань ПП «Векте» за березень 2014 року; деякі податкові накладні виписані з порушенням, а саме, зазначено вид цивільно-правового договору, що не відповідає дійсності; не надано докази оплати на зазначену суму; не надано довіреностей на отримання товару.

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечувала у повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях на позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Згідно наказів від 02.04.2015 року № 96 та від 07.05.2015 року № 131 на підставі направлень від 21.04.2015 року №50/15-17-22-01-23, №48/15-17-16-01- 20, №491/15-17-16-01-20, №46/15-17-17-01-09, виданих ДПІ у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області (т. 13 а.с.99-102), відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ „ДЖІ ЕЛ С ТранспортВ» , код за ЄДРПОУ 38368317, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.12.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 18.12.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 22.05.2015 року № 102/15-17-22-01-24-38368317 (т.1 а.с.26-87).

Висновками ату перевірки встановлено порушення з боку позивача, зокрема:

- пп.14.1.27, пп.14.1.28 ст. 14, пп.44.1 ст.44, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 2 298 767 грн., у тому числі у 2013 році в сумі 2 130 343 грн., у 2014 році в сумі 168 424 грн.;

- п. 187.1 ст.187, п. 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 2 450 984 грн. за лютий 2013 - грудень 2013 року, січень - березень 2014 року.

В мотивувальній частині акту зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «ДЖІ ЕЛ С ТРАНСПОРТ» надавало транспортні послуги на митній території України, у штаті підприємства рахувалось 15 працівників та на балансі підприємства обліковуються власні основні засоби на суму 1895467грн., в тому числі транспортні засоби на суму 1811093 грн., а також орендовані необоротні активи (транспортні засоби) на буму 3978800 грн. В перевіряємому періоді згідно наданих до перевірки первинних документів встановлено, що ТОВ «ОСОБА_3 С Транспорт» мало взаємовідносини з підприємством ТОВ «ТД «Орлан» згідно договору №236/13 від 01.02.13 року на транспортно-експедиторське обслуговування щодо здійснення організації перевезення вантажів Замовника та виконання послуг пов'язаних з організацією перевезенням транспортно-експедиційних операцій. В акті зазначено, що з досліджених актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкових накладних, встановлено, що вказана номенклатура послуг - організація транспортного перевезення на митній території України, що тим самим унеможливлює ідентифікувати надані послуги (маршрут, вантаж, транспортний засіб) та визначити їх об'єм. До перевірки не надані заявки та товарно-транспортні накладні (CMR), які б ідентифікували та конкретизували послуги отримані від ТОВ «ТД «Орлан», код за ЄДРПОУ 38352333. В ході перевірки встановлено, що первинні документи, а саме CMR та акти здачі-прийняття робіт, які складають рядок 2 дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, робіт та послуг) податкової декларації з податку на прибуток ТОВ «ОСОБА_3 С Транспорт», оформлено на основного та єдиного перевізника ТОВ „ ОСОБА_3 С Транспорт В» заповнюється перевізником, як правило, за допомогою штампа підприємства, який містить реквізити перевізника (назву, адресу, телефон, факс), без заповнення пункту 17 товарно-транспортної накладної міжнародного зразка CMR «наступний перевізник». Також зібравши та проаналізувавши податкову інформацію, отриману з інформаційних баз контролюючого органу, а саме АІС «Податковий блок», актом встановлено, подання ТОВ «ТД «Орлан» з нульовими показниками.

Окрім того, в акті перевірки податковий орган посилається на господарські взаємовідносини позивача ТОВ «ОСОБА_3 С Транспорт» з ПП «Векте», щодо якого внесено запис про відсутність за місцезнаходженням та між якими виявлені розбіжності податкових зобов'язань та подового кредиту у березні 2014 році на загальну суму 515568 грн., які виникли за результатами податкового контролю, а саме отримано від ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області податкову інформацію, акт від 05 серпня 2014 року № 68/22-226/38351083 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Векте» (код ЄДРПОУ 38351083), щодо документального підтвердження господарських відносин за період з 01.02.2014 року по 31.03.2014 року.

Як з'ясовано судом, на підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року: № НОМЕР_1, яким у зв'язку зі встановленими порушеннями пп.14.1.27, пп.14.1.28 ст. 14, пп.44.1 ст.44, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 2 298 767 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 574691, 75 грн. (т.1 а.с.21) та № НОМЕР_2, яким у зв'язку зі встановленими порушеннями п. 187.1 ст.187, п. 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. встановлено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 2 450 984 грн. - за основним платежем та 612746 грн. - за штрафними санкціями (т.1 а.с.22).

Не погоджуючись із прийнятими ДПІ у Комінтернівському районі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності ТОВ «ОСОБА_3 С Транспорт» є вантажний автомобільний транспорт (т.1 а.с.174).

Судом з'ясовано, що 01.02.2013 року між ТОВ «Торговий Дім «Орлан» як Виконавцем та ТОВ «ОСОБА_3 С Транспорт» як Замовником укладено договір на транспорто-експедиторське обслуговування від 01.02.2013 року № 236/13, згідно якого виконавець від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення організації перевезення вантажів Замовника (т.1 а.с.200-202).

У відповідності до п. 1.2 вказаного Договору виконавець в інтересах Замовника виконує пов'язані з організацією перевезення транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення; пошук перевізника; організація забезпечення відправлення та одержання вантажу; інші операції, пов'язані з перевезенням.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що підставою для одержання вантажу до перевезення є СМР (п.2.2.).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «ТД «Орлан» здійснює діяльність, зокрема, щодо допоміжної діяльності у сфері транспорту (т.1 а.с.145-147).

На підтвердження отримання від ТОВ «ТД Орлан» послуг, визначених даним договором, до суду позивачем надано: реєстри виданих та отриманих податкових накладних, рахунки-фактури, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, платіжні доручення, журнал-ордер і відомість по рахункам, реєстри до актів виконаних робіт «з організації транспортного перевезення», заявки до договору, міжнародні товаро-транспортні накладні, дорожні листи, товаро-транспортні накладні (т.1 а.с.117-124, т.2 а.с.2-27, 35-155, 169-289, т.3 а.с.2, т.3 а.с.2-127, 144-280, т. 4 а.с.2-88, 101-231, т. 5 а.с.2-105, 114-239, т. 6 а.с.2-100, 110-238, т.7 а.с.2-90, 102-247, т.8 а.с.2-105, 115-267, т.9 а.с.15-221, 224-254, 255, 256, 258, т.10 а.с.2-142,173-258, т.9 а.с. 222-223, 259-279, т. 10 а.с.259-276, т.11 а.с.2-207, 227, т. 13 а.с.1-91).

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно ст. 4, 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. Вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Статтею 9 Конвенції передбачено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Тобто, товарно-транспортним документом при міжнародних вантажоперевезеннях є міжнародна товарно-транспортна накладна - CMR. Її застосування передбачено Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19.05.56 року. Складанням CMR підтверджується укладання договору.

Згідно зі ст. 6 цього документу накладна повинна містити такі реквізити: дату та місце її складання, ім'я та адресу відправника й перевізника, місце й дату прийняття вантажу до перевезення та місце його доставки, ім'я й адресу одержувача, кількість транспортних місць, найменування вантажу, платежі, пов'язані з перевезенням, відмітку одержувача про одержання вантажу тощо. Також в CMR може бути наведено будь-яку іншу інформацію, яку сторони вважають необхідної.

Як встановлено судом з матеріалів справи, спірні міжнародні товарно-транспортні накладні CMR надавались митними органам при здійсненні ними митного контролю та митного оформлення.

Дані товарно-транспортні накладні міжнародного зразку містили всю інформацію відносно виконаних перевезень, включаючи маршрут, вантаж, транспортних засіб, відправника та одержувача вантажу, місця завантаження та розвантаження, реквізити контейнеру, кількість місць, вагу, найменування вантажу, вказівки відправника, печатки митних органів про перетин кордону та здійснення митного оформлення, дані водія та транспортного засобу, штампи та підписи відправника, перевізника та одержувача вантажу.

Про правильність оформлення позивачем вказаних товарно-транспортних накладних міжнародного зразку - CMR свідчить й той факт, що вказані документи були прийняті митними органами, що підтверджується печатками, зокрема, Південної митниці.

При цьому, дослідження в акті перевірки змісту товарно-транспортних накладних міжнародного зразку - CMR свідчить про той фат, що вказані документи позивачем були надані до перевірки. Не надання їх у повному обсязі жодним чином не підтверджується матеріалами справи.

Відносно посилання податкового органу стосовно того, що в актах здачі-приймання робіт не конкретизовано перелік наданих послуг та відносно відсутності деяких заявок, про які йдеться в акті перевірки, суд зазначає, що вказані обставини не можуть бути самостійною підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит та визначення валових витрат.

Крім того, як вже зазначено судом, саме накладна є первинним доказом укладання договору, умов цього договору та для здійснення бухгалтерського обліку.

Суд, також, критично ставиться до тверджень відповідача, що не заповнення графи 17 накладної є порушеннях вимог законодавчих актів, оскільки вказана графа заповнюється у разі перевезення з перевантаженням з одного транспортного засобу на інший. В даному випадку не відбувалось перевантаження під час перевезення і вантаж доставлявся одним транспортним засобом, а тому відсутній обов'язок заповнення графи 17.

Також, в судових засіданнях представником позивача зазначено щодо ТОВ "ТГЛ Україна" по CMR від 26.03.2013 року, №624525 та №624526 наступне: дане товариство було замовником транспортних послуг, що також не перешкоджає їм надавати позивачу послуги з перевезення по іншим CMR (в рамках інших договорів та домовленостей). На всіх первинних документах проставлені підписи уповноважених осіб та печатки, які повністю є тотожними підписам на інших документах (договорах, актах, накладних), що дає змогу ідентифікувати осіб, які приймали участі у господарських операціях.

Крім того, як з'ясовано судом, між ПП «Векте» як постачальником та ТОВ «ОСОБА_3 С Транспорт» як покупцем 01.03.2015 року укладено договір № 19, згідно п.1.1. якого постачальник зобов'язується організувати та забезпечити безперебійну заправку нафтопродуктами автотранспорту покупця, а покупець - прийняти та оплатити паливо у відповідності до умов вказаного договору (т.1 а.с.204-206).

Згідно п.1.2 вказаного Договору асортимент, кількість та вартість палива узгоджується сторонами в рахунках-фактурах, наданих постачальником покупцю. Асортимент, кількість та ціна палива вважається узгодженою у випаду приймання покупцем рахунку-фактури та його оплати.

У відповідності до п. 2.1 поставка палива у власність покупця здійснюється окремим партіями. Об'єм та асортимент кожної партії палива до даному договору визначається у накладних.

Підтвердження отримання покупцем палива є видача покупцю видаткових накладних.

Як вбачається з акту перевірки, його висновки щодо порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам позивача з ПП «Векте» ґрунтуються лише на встановлених іншими актами перевірки порушеннях податкового законодавства контрагентом позивача.

Однак, суд вважає, що лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентами, які, на думку відповідача, порушують податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів його контрагентів.

При цьому, жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом первинної документації щодо правочинів між позивачем та ПП «Векте» акт перевірки не містить.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Натомість, на підтвердження отримання від ТОВ «Векте» послуг, визначених даним договором, до суду позивачем надано: рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, реєстри податкових накладних, заявки на заправку транспортних засобів (т.13 а.с.1- 139, 146-180).

Згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, таким чином позивач не має нести відповідальність за порушення допущенні його контрагентами в тому числі відсутність трудових ресурсів.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 КАС України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.4, 201.5, 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Таким чином, Податковий кодекс України не встановлює обов'язку позивача при визначенні податкового кредиту здійснювати надмірну сплату ПДВ до бюджету. Позивач як покупець товарів (робіт, послуг) не сплачує при придбанні товару (робіт, послуг) ПДВ до бюджету, а сплачує такий податок у складі ціни товару постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, позивач не має правових підстав перевіряти чи включена контрагентами постачальника сума податку на додану вартість від реалізованих товарів (робіт, послуг) до складу податкових зобов'язань.

Натомість, ст.67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Суд зазначає, що стаття 138 Податкового кодексу України визначає склад витрат та порядок їх визнання.

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Так, позивачем до суду надано всі необхідні документи, що підтверджують здійснення платником податку витрат.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

З аналізу ст.2 КАС України випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість податкових повідомлень-рішень податкового органу, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 76,79,86, 158-163,КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_3 С ТранспортВ» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області від 11 червня 2015 року: № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 27.10.2015 року.

Суддя Вовченко O.A.

.