Постанова

від 13.10.2015 по справі 804/8788/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"13" жовтня 2015 р. справа № 804/8788/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-К"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2015 р. у справі № 804/8788/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-К"

до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

встановив:

У липні 2014 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача від 12 грудня 2013 року №35-22.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2015 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанова мотивована тим, що оскаржена податкова вимога прийнята відповідачем за узгодженими та не погашеними податковими зобов'язаннями, позивачем не наведені обставини, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а відповідачем належним чином доведено правомірність винесеної податкової вимоги

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач посилається порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, позивач зазначив, що відповідно до п.58.2 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими ним Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган. Оскаржувана податкова вимога від 12.12.2013p. №35-22 надіслана за несплату ТОВ "Альфа-К", нібито, узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 94 796,68 грн. та податку на додану вартість в розмірі 73 579,10 грн., загалом на суму - 168 375,78 грн. Отже, відповідач зобов'язаний був надіслати на адресу ТОВ "Альфа-К" не одне податкове

повідомлення-рішення, а два - окремо з кожного податку, як це передбачено п.58.2 ст.58 ПК України.

Відповідач не додав до заперечень копію зазначеного ним податкового повідомлення-рішення, а тому неможливо встановити з якого податку, на яку суму та яким числом було датоване вказане ним податкове повідомлення-рішення №0004132203.

Повідомлення про вручення поштового відправлення, яке надане відповідачем, не містить жодних причин невручення ТОВ "Альфа-К" податкового повідомлення-рішення №0004132203, не містить дня, зазначеного поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, а також не містить підпису працівника поштового зв'язку, яким би був підтверджений факт не вручення ТОВ "Альфа-К" податкового повідомлення-рішення.

В казана у вимозі про сплату боргу сума є неузгодженою, оскільки позивач не отримував податкових-рішень, відповідачем не доведено факту їх вручення.

Також відповідач посилався на неправомірність проведення відповідачем позапланової перевірки, з огляду на те, що висновки актів перевірок контрагентів позивача, які стали підставою для перевірки позивача, були спростовані рішеннями Дніпропетровського апеляційного суду у справах №804/1265/13а, №804/1271/13а.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про задоволення позову.

Представники сторін по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у період з 01.08.2013 р. по 07.08.2013 р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Супутник" за період вересень 2012 року, з ТОВ "Шоковіта" за період липень - серпень 2012 року.

За результатом перевірки відповідачем складено акт від 07.08.2013 р. №175/04-61-22-2/33563585, відповідно до якого перевіркою було встановлено наступні порушення:

- пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, ст.ст.138, 140, 142, 143 ПК України, а саме завищено витрати за 3 квартал 2012 р. ТОВ "Альфа-К" в сумі 285 493,00 грн. Заниження податку на прибуток за 3 квартал 2012 р. складає 59 954,00 грн.;

- пп.135.5.4. п.135.5. ст.135 ПК України, а саме доходи за 3 квартал 2012 р. ТОВ "Альфа-К" підлягають збільшенню в сумі 62 524,00 грн. - вартість товарів (з ПДВ). Заниження податку на прибуток за 3 квартал 2012 р. складає 13130,00 грн.;

- ст.185, ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, а саме завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів від ТОВ "Шоковіта" та ТОВ "Супутник" на суму 57 099,00 грн., у т.ч. липень 2012 р. сума ПДВ у розмірі 19 914,00 грн., серпень 2012 р. сума ПДВ у розмірі 30 244,00 грн., вересень 2012 р. сума ПДВ у розмірі 6 941,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 57 099,00 грн., у т.ч. липень 2012 р. сума ПДВ у розмірі 19 914,00 грн., серпень 2012 р. сума ПДВ у розмірі 30 244,00 грн., вересень 2012 р. сума ПДВ у розмірі 6 941,00 грн.

За наслідками перевірки 26.09.2013 р. податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0004132203, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму у розмірі 91 355,00 грн. (в т.ч. за основним платежем- 73084,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 271,00 грн.);

- №0004122203, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 71 373,75 грн. (в т.ч. за основним платежем - 57 099,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 274,75 грн.).

Судом першої інстанції встановлено, що податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу підприємства 26.09.2013р. рекомендованим поштовим відправленням, проте, конверт повернувся відправнику 26.11.2013р. у зв'язку із закінченням строку зберігання.

Тому, за висновком суду, податкові повідомлення-рішення вважаються врученими позивачу 26.11.2013 р.

Оскільки позивачем не було погашено податкові зобов'язання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями в десятиденний строк з дня вручення, 12.12.2013 р. відповідачем сформовано податкову вимогу №35-22 на суму у розмірі 168 375,78 грн., яка була отримана позивачем 10.01.2014 р.

За результатом адміністративного оскарження податкову вимогу №35-22 від 12.12.2013 р. залишено без змін.

За висновком суду першої інстанції податкова вимога від 12 грудня 2013 року №35-22 була сформована відповідачем правомірно, оскільки податкові зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 26.09.2013р. №0004132203, №0004122203 є узгодженими, не оскаржені позивачем у судовому порядку та своєчасно не були погашені позивачем, тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст.58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Ті самі положення містяться у Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 28.11.2012 р. №1236 (далі - Порядок №1236).

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За приписами абз.2 п.57.3 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 14.1.175. ст.14 ПК України, не сплачена платником податків у встановлений цим Кодексом строк сума узгодженого грошового зобов'язання визнається податковим боргом.

Положеннями п. 59.1 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З наведеного вбачається, що податкова вимога може бути надіслана тільки за узгодженими та не погашеними податковими зобов'язаннями.

За висновком суду першої інстанції вимога від 12 грудня 2013 року №35-22 сформована відповідачем за узгодженими податковими зобов'язаннями, оскільки податкові повідомлення-рішення від 26.09.2013р. №0004132203, №0004122203 направлялись позивачу рекомендованим листом з повідомленням.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження направлення податкового повідомлення-рішення від 26.09.2013р. №0004132203 позивачу відповідачем надано суду копію квитанції від 26.09.2013р. №2358 про оплату послуг за направлення рекомендованого листа з повідомленням на адресу позивача (а.с.94) та копію конверту з повідомленням про вручення, який повернувся відповідачу у зв'язку із закінченням строку зберігання (а.с.93). Доказів направлення відповідачем на адресу позивача податкового повідомлення-рішення від 26.09.2013р. №0004122203 суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч.1 ст.70 КАС України).

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.1 ст.70 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі наданих відповідачем доказів можна встановити, що 26.09.2013р. відповідачем було передано до установи поштового зв'язку поштову кореспонденцію для направлення позивачу. Проте, за зазначені докази не дозволяють однозначно встановити, що саме було направлено на адресу позивача, тобто висновки суду першої інстанції щодо виконання відповідачем вимог ст.58 ПК України та Порядку №1236 ґрунтуються на припущеннях.

Отже, відповідач не довів суду, що податкові повідомлення рішення від 26.09.2013р. №0004132203, №0004122203 були вручені позивачу в установленому порядку, тому податкову вимогу від 12.12.2013 р. №35-22 сформовано відповідачем на підставі неузгоджених податкових зобов'язань, що не передбачено нормами ПК України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що податкову вимогу від 12.12.2013 р. №35-22 сформовано відповідачем з порушенням встановленого ПК України порядку, що є підставою для її скасування.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають цим обставинам, що є підставою для скасування постанови суду з ухваленням нового рішення відповідно до ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-К" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 р. у справі № 804/3578/15 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 12 грудня 2013 року №35-22.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун