Постанова

від 26.10.2015 по справі 809/456/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року Справа № 876/4031/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,

з участю представників

від позивача : Стасюка Б.Ф.,

від відповідача: Яремака Т.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фермерського господарства «Делсо» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 року у справі № 809/456/15 за адміністративним позовом Фермерського господарства «Делсо» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання незаконним наказу, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство «Делсо» звернулося в суд з позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання незаконним наказу № 62 від 30.12.2014 року, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022200 від 22.01.2015 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 21702, 00 грн, з яких за основним платежем 14468, 00 грн., за штрафними санкціями 7234, 00 грн..

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03. 2015 року позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач Фермерське господарство «Делсо» оскаржило її подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин справи просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи Коломийською ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведено позапланову виїзну перевірку ФГ «Делсо» ( код ЄДРПОУ 32630461) з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Продуктова гільдія» ( код ЄДРПОУ 38905516) за липень 2014 року.

Вказану перевірку проведено на підставі наказу в.о.начальника Коломийської ОДПІ за № 62 від 30.12.2014 року «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки». ( а.с.15).

За результатами перевірки складено акт за №23/09-07-22-00-12/32630461 від 13.01.2015 року, в якому посадовими особами податкового органу зазначено, що формування податкового кредиту здійснено на підставі господарських операцій з ТОВ «Продуктова гільдія» щодо яких встановлено відсутність реального настання правових наслідків, внаслідок чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2014 року, чим порушено приписи ст. 198 ПК України.

На підставі вищевказаного акту перевірки Коломийською ОДПІ прийнято податкове повідомлення- рішення № 0000022200 від 22.01.2015, яким ФГ «Делсо» донараховано 21702,00 грн. податку на додану вартість, з яких 14468,00 грн.- за основним платежем та 7234,00 грн.- штрафні санкції.

Суд першої інстанції відмовляючи позивачу в задоволенні позову виходив з того, що господарські операції ФГ «Делсо» з його контрагентом ТОВ «Продуктова гільдія» не носили реального характеру, а відтак висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2014 року є правомірним. Крім цього судом першої інстанції встановлено, що у податкового органу були законні підстави для видання наказу № 62 від 30.12.2014 року на проведення позапланової невиїзної перевірки позивача.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з судом першої інстанції, вважає, що такі висновки суду є частково правильними, лише в частині оскарження спірного наказу відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до договору поставки № 2307/01 від 23.07.2014 року ТОВ «Продуктова гільдія» взяло на себе зобов'язання здійснювати ФГ «Делсо» поставку товару у відповідності до податкових та видаткових накладних.

На виконання умов вказаного договору та відповідно до видаткової накладної № 449 від 24.07.2014 року ТОВ «Продуктова гільдія» поставило ФГ «Делсо» курячі четвертинки та хребтове сало на загальну суму 86805, 57 гривень.

Факт транспортування вказаного вище товару підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною № 28 від 24.07.2014 року.

Доказом розрахунку є платіжне доручення № 195 від 23.07.2015 року, з якого вбачається, що Фермерське господарство «Делсо» сплатило ТОВ «Продуктова гільдія» 86805, 57 грн. за поставлений товар.

Крім цього доказом реальності здійснення господарської операції між ТОВ «Продуктова гільдія» та ФГ «Делсо» є виписана продавцем покупцю товару податкова накладна від 24.07.2014 року № 100.

З врахуванням наведеного колегія суддів апеляційного суду вважає, що реальність здійснення господарської операції ФГ «Делсо» з його контрагентом ТОВ «Продуктова гільдія» підтверджується перерахованими вище первинними документами.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним, неукладеним чи розірваним в установленому порядку договору поставки № 2307/01 від 23.07.2014 року, укладеного між ТОВ «Продуктова гільдія» та Фермерським господарством «Делсо» .

Колегія суддів вважає, що відсутність в товарно-транспортній накладній повних даних, щодо вантажовідправника чи вантажоодержувача, може мати наслідком виключно порушення правил для перевезення, але не може бути доказом нереальності господарської операції.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність настання реальних правових наслідків за господарськими операціями позивача з ТОВ «Продуктова гільдія».

Відповідно до п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду у відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином з врахуванням наведеного вище вбачається, що між позивачем та ТОВ «Продуктова гільдія» відбулися господарські операції, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами, відтак позивач правомірно відобразив виписану податкову накладну у податковому обліку і правомірно сформував податковий кредит по господарських операціях з вказаним контрагентом.

Виходячи з цього колегія суддів вважає, що податкове повідомлення рішення Коломийської ОДПІ ГУДФС № 0000022200 від 22.01.2015 року слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо визнання незаконним наказу відповідача № 62 від 30.12.2014 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи копію наказу № 62 від 30.12.2014 року і направлення № 29 від 30.12.2014 року під розписку 30.12.2014 року було вручено головному бухгалтеру ФГ «Делсо» ОСОБА_5, а сама перевірка проводилася з відома директора ФГ «Делсо» ОСОБА_6 та в присутності головного бухгалтера ОСОБА_5. Підставою для прийняття вказаного наказу є службова записка відділу податкового аудиту від 30.12.2014 № 24/22-01.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, саме на етапi допуску до перевiрки платник податкiв може поставити питання про необґрунтованiсть її призначення та проведення, реалiзувавши своє право на захист вiд безпiдставного та необґрунтованого здiйснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевiрки нiвелює правовi наслiдки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначеннi податкової перевiрки.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позови платникiв податкiв, спрямованi на оскарження рiшень (у тому числi наказiв про призначення перевiрки), дiй або бездiяльностi контролюючих органiв щодо призначення та/або проведення перевiрок можуть бути задоволенi лише в тому разi, якщо до моменту винесення судового рiшення не вiдбулося допуску посадових осiб контролюючого органу до спiрної перевiрки. В iншому разi в задоволеннi вiдповiдних позовiв має бути вiдмовлено, оскiльки правовi наслiдки оскаржуваних дiй за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до вiдновлення порушених прав платника податкiв, оскiльки пiсля проведення перевiрки права платника податкiв порушують лише наслiдки проведення вiдповiдної перевiрки.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у відповідача були законні підстави для видання наказу № 62 від 30.12.2014 року на проведення позапланової невиїзної перевірки Фермерського господарства «Делсо».

Посилання апелянта на п.3 Розділу 2 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», що вступив в законну силу з 01.01.2015 року, відповідно до якого контролюючим органам заборонено у період 2015 та 2016 років проводити перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік колегія суддів вважає безпідставним, оскільки спірний наказ виданий 30.12.2014 року, тобто в період коли вказана вище норма закону не діяла.

Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є частково суттєвими та дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне зясування обставин справи, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу Фермерського господарства «Делсо» слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову Фермерського господарства «Делсо» та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Коломийської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області № 0000022200 від 22.01.2015 року. В решті позову слід відмовити.

З врахуванням ч.3 ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України в користь Фермерського господарства «Делсо» 547, 85 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 160 ч.3, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Делсо» задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03. 2015 року у справі № 809/456/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Фермерського господарства «Делсо» задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Коломийської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області № 0000022200 від 22.01.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Фермерського господарства «Делсо» 547(п'ятсот сорок сім), 85 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський

Повний текст постанови складений 30.10.2015 року.