Постанова

від 28.10.2015 по справі 815/3314/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3314/15

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю представника апелянта Парапіра М.П.;

представника позивача Міщенка А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНИК 1718" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 року по справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНИК 1718" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2015 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНИК 1718" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 12367,86 грн. та пеню в розмірі 544,28 грн.

В обґрунтування позову зазначалося, що у відповідності до нормативу місць призначених для працевлаштування інвалідів відповідач повинен був створити 1 робоче місце в 2014 році, проте не створив жодного, у зв'язку з чим були застосовані адміністративно-господарські санкції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 року позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНИК 1718» на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2014 році у розмірі 12367,86 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 544,28 грн., всього у розмірі 12912,14 грн.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНИК 1718" в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції зазначив, що згідно до звіту ТОВ "ТРАНСПОРТНИК 1718" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ за 2014 рік середньооблікова численність штатних працівників облікового складу складала 14 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа.

Проте, згідно розділу 2 звіту (список працюючих інвалідів - штатних працівників, які були зайняти на підприємстві у 2014 році) - ОСОБА_3 відпрацювала на підприємстві протягом 2014 року 4 місяця, таким чином при розрахунку рядка 2 підприємством не вірно розрахований показник, оскільки 4/12 = 0,33.

А тому суд першої інстанції вважає, що відповідно до норм діючого законодавства норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів протягом звітного 2014 року, відповідачем не виконано.

Однак, дослідивши матеріали справи, судова колегія суду апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції викладені в оскаржуваній постанові, вважає їх невмотивованими та передвчасними виходячи з наступного.

Підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.18 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 цього Закону.

Таким чином, підприємства повинні самостійно розраховувати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та самостійно здійснювати працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Згідно ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до ч.2 вказаної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини, як умови відповідальності, пов'язане саме з необхідністю доведення порушення зобов'язання юридичною особою.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Згідно даного Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спору) звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів визначає процедуру сплати підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі - сума адміністративно-господарських санкцій). Роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, до 01 вересня 2014 року, в підприємстві ТОВ «"ТРАНСПОРТНИК 1718"» працювало по штату усього 6 працівників. Тому відповідно до вимог нормативу робочих місця для працевлаштування інвалідів, становило -0. Ця обставина підтверджуєтьсяа Формою № 1 - ДФ, яка надавалась до Саратської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеської області протягом чотирьох звітних періодів (а.с.43-50).

01.09.2014 року, штат працівників в ТОВ "ТРАНСПОРТНИК 1718" був збільшений до 32 працівників, додатково було створено 26 робочих місць, у тому числі два місця для інвалідів і було прийнято на роботу 26 осіб, у тому числі - один інвалід.

З матеріалів справи дійсно вбачається, що 01.09.2014 року було прийнято на роботу інваліда другої групи ОСОБА_3 на посаду касира, та ОСОБА_4 - на посаду водія, який отримав інвалідність 25 березня 2014 року, що відповідало вимогам діючого законодавства України (а.с.51-60).

Ні відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, ні адміністративним судом при розгляді адміністративного позову, ці реальні обставини до увагу прийняті не були та відповідач не мав можливості надати ці докази, оскільки не був сповіщений про дату та місце розгляду справи так як ухвали суду про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду були направлені за адресою Комінтернівський район Одеської області, с.Свердлове вул..Центральна,11, при тому що юридична адреса ТОВ «Транспортник 1718», зазначена у позовній заяві зовсім інша, а саме Одеська область, Саратський район, смт.Сарата,вул..Промзона,3-а.

Виходячи з зазначеного, колегія суддів зазначає, що з урахуванням викладених обставин, розрахунок про необхідності створення в підприємстві двох робочих місць для працевлаштування інвалідів необхідно було розраховувати з дня введення в штат підприємства 32 працівників, тобто саме з 01.09.2014 року, а не з 01.01.2014 року, а тому розрахунок проведений Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів про необхідність створення середньо облікової кількості робочих місць за всі 12 місяці, є не законним та не обґрунтованим.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНИК 1718" задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 02.11.2015 р.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик