Ухвала

від 28.10.2015 по справі 815/7857/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/7857/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю представника позивача Козлова М.С.;

представника апелянта Копиці С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Одеський олійножировий комбінат" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2013 року публічне акціонерне товариство "Одеський олійножировий комбінат" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.06.2013 року №0001842230, №0001852230, №0001862230, №0001872230 та від 19.09.2013 року №0002432230.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 13.06.2013 року №0001842230, №0001852230, №0001862230, №0001872230 та від 19.09.2013 року №0002432230.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2014 р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.01.2015 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2014 р. скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2015 року позов публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.06.2013 року №0001842230, №0001852230, №0001862230, №0001872230 та від 19.09.2013 року №0002432230.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в період з 15.05.2013 року по 20.05.2013 року на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 26.04.2013 року №1244, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» щодо підтвердження взаємовідносин із ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» (код ЄДРПОУ 31094984), за період березень - липень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт від 27.05.2013 року №3060/22-5/00376509, яким встановлені порушення ПАТ "Одеський олійножировий комбінат" вимог п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п. 198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ "Регіональне Агропостачання-Сервіс", та як наслідок занижено податок на прибуток в періоді, що підлягав перевірці за ІІ квартал 2012 року на суму 2 506 037 грн.; та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за І квартал 2012 року на 368 177 грн. та ІІІ квартал 2012 року на 859 465 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту по декларації з ПДВ за червень 2012 року на 776 928 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 2 778 957 грн., у тому числі по періодам звітності березень 2012 року - 350 645 грн.; квітень 2012 року -607 833 грн.; травень 2012 року - 729 917 грн.; червень 2011 року -272 024 грн.; липень 2012 року - 818 538 грн.

На підставі акту перевірки, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.06.2013 року №0001842230, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2012 року в розмірі 776 928 грн., від 13.06.2013 року №0001852230, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 227 642 грн. за 1 та 3 квартали 2012 року, від 13.06.2013 року №0001862230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 2 778 957 грн. та за штрафними санкціями на 1 389 479 грн., від 13.06.2013 року №0001872230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 2 506 037 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 253 019 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до Головного управління Міндоходів в Одеській області від 17.05.2013 року № 15/2123.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 13.09.2013 року № 795/10/15-32-10-02-07 скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін, а також визначено завищення ПАТ "Одеський олійножировий комбінат" від'ємного значення з податку на прибуток в сумі 4 618 274 грн. та зобов'язано ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийняти податкове повідомлення-рішення форми "П" на вказану суму.

19.09.2013 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0002432230, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 618 274 грн. за 1 та 3 квартали 2012 року.

23.09.2013 року за № 15/2324 позивач звернувся з повторною скаргою до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням про результати розгляду скарги від 09.10.2013 року № 12804/99-99-10-01-15 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Також встановлено, що порушення з боку позивача, які призвели до завищення ним податкового кредиту у перевіряємому періоді відповідачем пов'язуються з тим, що, на думку податкового органу, господарські операції ПАТ "Одеський олійножировий комбінат" та ТОВ "Регіональне Агропостачання-Сервіс" мали безтоварний характер, оскільки відповідно до акту від 29.10.2012 року №323/22-214/31094984/2601 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Регіональне Агропостачання-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках та правових відносинах з ПП "Гамма-Плюс" (код ЄДРПОУ 30047509), ПП "Дари Азова" (код ЄДРПОУ 32365415), ТОВ "Негоціант-Агро" (код ЄДРПОУ 34598776), ТОВ "Інвестиційна група "Каспій-Дон" (код ЄДРПОУ 35270735), ТОВ "Марін Груп Україна" (код ЄДРПОУ 37759581) за період з 01.03.2012 року по 31.08.2012 року" встановлено неможливість підтвердження реальності здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ "Регіональне Агропостачання-Сервіс" з його контрагентами-продавцями за період з 01.03.2012р. по 31.08.2012р., про що свідчить відсутність у ТОВ "Регіональне Агропостачання-Сервіс" основних засобів для ведення фінансово - господарської діяльності та вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди контрагентам - покупцям.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2012 року між ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» та ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» укладений договір купівлі-продажу №10/81. Постачання товару відбувалось настпним чинном, між сторонами було укладено специфікації №1 від 12.03.2012р., №2 від 19.03.2012р., №3 від 11.04.2012р., №4 від 18.04.2012р., №5 від 26.04.2012р., №6 від 03.05.2012р., №7 від 07.05.2012р., №8 від 21.05.2012р., №9 від 25.05.2012р., №10 від 05.06.2012р., №11 від 08.06.2012р., №12 від 14.06.2012р., №13 від 19.06.2012р., №14 від 20.06.2012р., №15 від 21.06.2012р, №16 від 02.07.2012р., №17 від 09.07.2012р, №18 від 13.07.2012р. згідно яких були досягнуті та оформленні домовленості про постачання олії соняшникової нерафінованої.

З зазначених специфікацій вбачається, що, загальна сума, яка була перерахована контрагенту, з врахуванням повернень, згідно виписок з банківського рахунку становить 21 335 309,05 грн., загальна сума, на яку виписані податкові накладні, з врахуванням коригувань становить 21 335 309,05 грн., загальна сума, на яку було здійснено постачання товару - 21 335 309,05 грн., що також підтверджено податковим органом у акті перевірки та своїх розрахунках (викладені у аналізі документи знаходяться у хронологічному порядку у томах № 1,2 спарви).

Здійснення господарських операцій підтверджується договором купівлі-продажу №10/81 та вищезазначеними специфікаціями до договору, податковими та прибутковими накладними, платіжними документами, деклараціями про прийняття вантажу.

При цьому на підтвердження реальності господарських операцій з придбання олії у контрагента ТОВ "Регіональне Агропостачання-Сервіс", позивачем також надано транспортні документи та видаткові накладні на переміщення олії на своєму підприємства, а саме з цеху рафінації за адресою вул. Мечникова 132 та до ТОВ "Одеський торговий дім "Сонячна долина Плюс", яке є офіційним дистрибьютером ПАТ "Одеський олійножировий комбінат" (документи по внутрішньому переміщенню олії приведені у томі № 3 справи).

Зазначеними доказами спростовуються доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Регіональне Агропостачання-Сервіс» Первинні бухгалтерські документи та податкові документи оформлені без порушень, підписані уповноваженими та скріплені печатками сторін, мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України.

Аналіз норм податкового законодавства, дозволяє зробити висновок, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна. Право на нарахування податкового кредиту та віднесення витрат підприємства до валових витрат, крім наявності належним чином оформлених первинних документів, інформація в яких стосовно господарської операції повинна бути викладена конкретно, повно, зрозуміло та правдиво, обумовлюється наявністю ще й такої обставини, як реальності факту придбання платником податку товарів (послуг). Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У разі, якщо добросовісний платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру валових витрат, податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій, він не може бути позбавлений права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до положень ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Такої самої інституції дотримається Європейський суд з прав людини, рішення якого є обов'язковими до виконання вітчизняними судами.

Так, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Інтерсплав проти України», «Булвес АД» проти Болгарії», коли державні органи володіють інформацією про зловживання у системі оподаткування конкретною компанією, вони мають вжити відповідних заходів саме до цього суб'єкта, а не поширювати негативні наслідки на інших осіб за відсутності зловживань з боку цих осіб.

При розгляді справи судом першої інстанції повно та всесторонньо досліджена реальність операцій позивача та встановлена добросовісність дій платника податків.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обгрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апелянта викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 02.11.2015 року

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик