Ухвала

від 21.02.2017 по справі 815/7857/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 року м. Київ К/800/27965/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Голубєва Г.К. Цвіркун Ю.І. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року

у справі № 815/7857/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Одеський олійножировий комбінат"

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Одеський олійножировий комбінат" (далі - позивач, ПАТ "Одеський олійножировий комбінат") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 13.06.2013 року №0001842230, №0001852230, №0001862230, №0001872230 та від 19.09.2013 року №0002432230.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2014 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2015 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2014 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 13.06.2013 року №0001842230, №0001852230, №0001862230, №0001872230 та від 19.09.2013 року №0002432230.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ "Одеський олійножировий комбінат" щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Регіональне Агропостачання-Сервіс" за період березень-липень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 3060/22-5/00376509 від 27.05.2013 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п. 198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2012 року на суму 2506037,00 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за І квартал 2012 року на 368177 грн. та ІІІ квартал 2012 року на 859465,00 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту по декларації з ПДВ за червень 2012 року на 776928,00 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 2778957,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення від 13.06.2013 року №0001842230, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 776928,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 13.06.2013 року №0001852230, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1227642,00 грн. за 1 та 3 квартали 2012 року; податкове повідомлення-рішення від 13.06.2013 року №0001862230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 2778957,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1389479,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 13.06.2013 року №0001872230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 2506037 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1253019,00грн.

19.09.2013 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення №0002432230, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 4 618 274 грн. за 1 та 3 квартали 2012 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.03.2012 року між ПАТ Одеський олійножировий комбінат та ТОВ Регіональне Агропостачання-Сервіс укладений договір купівлі-продажу №10/81. Постачання товару відбувалось на підставі специфікацій №1 від 12.03.2012р., №2 від 19.03.2012р., №3 від 11.04.2012р., №4 від 18.04.2012р., №5 від 26.04.2012р., №6 від 03.05.2012р., №7 від 07.05.2012р., №8 від 21.05.2012р., №9 від 25.05.2012р., №10 від 05.06.2012р., №11 від 08.06.2012р., №12 від 14.06.2012р., №13 від 19.06.2012р., №14 від 20.06.2012р., №15 від 21.06.2012р, №16 від 02.07.2012р., №17 від 09.07.2012р, №18 від 13.07.2012р., згідно яких були досягнуті та оформленні домовленості про постачання олії соняшникової нерафінованої.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими та прибутковими накладними, платіжними документами, деклараціями про прийняття вантажу, транспортними документами та видатковими накладними на переміщення олії тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення.

2.Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Г.К. Голубєва

Ю.І. Цвіркун