Рішення

від 18.09.2015 по справі 2-1025/11

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-1025/2011

№2/504/1053/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2015

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

судді Рідник І.Ю.

при секретарях: Данько Т.В., Бочковській Ю.В., Нікітюк М.В., Омелюх О.А., Твардовського О.В.,

за участю адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Комінтернівське справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, за участю третьої особи з боку відповідача ОСОБА_7 сільсь-кої ради Комінтернівського району Одеської області, про встановлення факту нікчемності заповіту та визнання права власності в порядку спадкування за законом, за позовом ОСОБА_6 до виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради Комінтернівського району Одеської області, ОСОБА_5 про визнання заповіту дійсним та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в:

01.02.2011 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6, за участю третьої особи з боку відповідача ОСОБА_7 сільської ради Комінтернівського району Одеської області, про встановлення факту нікчемності заповіту ОСОБА_8, посвідченого 01 липня 2010 року секретарем Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на майно, що залишилося після померлого 02 липня 2010 року ОСОБА_8, а саме: на присадибну земельну ділянку, розташовану по вул.Цвєтаєва, 17 в с.Сичавка Комінтернівського району Одеської області; будівельні матеріали, з яких збудований одноповерховий житловий будинок загальною площею 100.3 кв.м. та господарські споруди за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с.Сичавка, вул.Цвєтаєва, 17; на ? частку спільного майна подружжя, що складається з меблів та побутової техніки, що знаходяться в будинку №17 по вул.Цвєтаєва в с.Сичавка Комінтернівського району Одеської області, зазначивши в обґрунтування позову, що заповіт на ім'я ОСОБА_6 посадовою особою сільської ради складено з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, оскільки ОСОБА_8 ніколи наміру не мав заповідати належне йому майно своєму братові, з яким в нього були дуже погані стосунки, або його дочці. За станом здоров'я в день посвідчення секретарем виконкому сільської ради ОСОБА_9 заповіту ОСОБА_8 взагалі не міг рухатися та був непритомний, тому заповіт замість чоловіка в їх будинку підписав його брат ОСОБА_5 в її присутності, в присутності свої дружини - ОСОБА_10 та дочки - ОСОБА_6, шляхом утримання руки ОСОБА_8 у своїй руці. За таких обставин вважає, що спадкування після смерті її чоловіка повинно здійснюватися за законом. Єдиним спадкоємцем за законом першої черги померлого чоловіка являється вона, тому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_8

07.02.2011 року ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради Комінтернівського району Одеської області, ОСОБА_5 про визнання заповіту, складеного ОСОБА_8 01 липня 2010 року - дійсним та визнання за нею права власності на будинок, загальною площею 100.3 кв.м. та присадибну земельну ділянку загальною площею 13.95 соток, що розташовані по вул.Цветаєва, 17 в с.Сичавка Комінтернівського району Одеської області, посилаючись на те, що заповіт відповідає справжній волі її дяді, а недотримання секретарем сільської ради вимог щодо порядку посвідчення заповітів та посилання в ньому на норми ЦК УРСР 1963 року, що потягло за собою його нікчемність, є обставиною, яка не залежала від волі спадкодавця. З урахуванням того, що в позасудовому порядку вона не може оформити свої законні права на спадкове майно, на яке також претендує дружина померлого - ОСОБА_5, вона вимушена була звернутися до суду з даним позовом, який просить задовольнити.

Ухвалою суду від 08.04.2011 року обидва позову об'єднані в одне провадження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 та її представники, адвокати ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити в повному обсязі, по підставам, викладеним у позовній заяві. В задоволенні позову ОСОБА_6 просили відмовити, посилаючись на його безпідставність і необґрунтованість.

В обґрунтування своїх вимог позивач послалася на наступне.

З ОСОБА_8 почали проживати разом у цивільному шлюбі з 2003 року, а 01.06.2007 року офіційно зареєстрували шлюбні відносини. Проживали в будинку чоловіка, який він збудував сам в 80-х роках минулого століття в с.Сичавка по вул.Цвєтаєва, 17. В грудні 2006 року ОСОБА_8 переніс перший інсульт, після чого йому була дана 2 група інвалідності. В 2007 році ОСОБА_8 почав оформлювати документи на будинок та присадибну земельну ділянку у зв'язку з тим, що в сільській раді їм відмовляли в її прописці в будинку чоловіка з причин того, що в нього на будинок відсутні документи.. З весни 2009 року стан здоров'я чоловіка погіршився, він став жалітися на занепадок сил, йому стало тяжко ходити, у зв'язку з чим вимушений був звільнитися з роботи. З квітня 2009 року всю роботу по дому і по господарству вона виконувала сама. Весною 2010 року у чоловіка відмовили ноги і він взагалі вже не зміг ходити. В квітні 2010 року він 2 тижня пролікувався в ОСОБА_7 амбулаторії, але лікування його стан здоров'я не поліпшило, тому його завезли до дому, де вона за ним ходила. В червні місяці ОСОБА_8 взагалі стало погано, в нього віднялася мова і він не міг вже рухати руками. 10 червня 2010 року його на швидкої допомоги було доставлено до Комінтернівської районної лікарні до неврологічного відділення, так як вважали, що в нього другий інсульт, де він пробув до 25.06.2010 року. Весь

- 2 -

час вона знаходилася біля нього в лікарні. Також до чоловіка приїжджав його брат ОСОБА_10. Однак між братами були дуже погані відносини, оскільки в свій час, після смерті їх батьків, ОСОБА_10 нечесним шляхом забрав собі і батьківський будинок, і землю. Коли чоловік ще не хворів, то ніколи не пускав к ним у двір ОСОБА_10. 25 червня 2010 року її викликала до себе завідувач відділення і сказала, що ОСОБА_8 виписують і його необхідно забирати до дому, він лікуванню вже не піддається. В тої же день на швидкої допомоги вона чоловіка привезла до дому, куди його занесли на носилках, оскільки він вже взагалі не міг рухатися та дуже погано розмовляв. 1 липня 2010 року після 14.00 годин до них прийшов ОСОБА_10 разом зі своєю дружиною, дочкою ОСОБА_6 та секретарем сільської ради ОСОБА_9, яка принесла з собою якісь-то документ. Побачивши в якому стані знаходиться ОСОБА_8 ОСОБА_9 сказала, що тут толку не буде. Однак ОСОБА_5 присів на ліжко к ОСОБА_8 і, взявши в свою руку руку брата, поставив в цьому документі підпис. Після чого вони пішли, а 2 липня 2010 року ОСОБА_8 помер. Після його смерті ОСОБА_10 оманним шляхом забрав в неї з дому всі документи, що були, на будинок, на землю, в тому числі і на її землю, але на її землю потім повернув, заощадну книжку, на яку вони з чоловіком відкладали гроші. Про те, що 1 липня 2010 року родичі чоловіка разом з секретарем сільської ради приходили до нього підписувати заповіт на ім'я ОСОБА_6, вона дізналася пізніше від нотаріуса, коли почала оформлювати спадщину. Після цього, вона одразу же звернулася до прокуратури, міліції з заявами, що її шахрайським шляхом родичі чоловіка хочуть позбавити спадщини, але їй в міліції сказали, що це цивільно-правові відносини і щоб вона зверталася до суду, а з прокуратури так нічого і не дочекалася. Тому вимушена була звернутися до суду з даним позовом і просить його задовольнити. Позов ОСОБА_6 не визнає, просить в його задоволенні відмовити по тим підставам, що заповіт, по якому вона претендує на спадщину після ОСОБА_8, отриманий оманним шляхом, та ОСОБА_8 не підписувався.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_11 та її представник, адвокат ОСОБА_12, позов ОСОБА_5 не визнали, вважають його не обґрунтованим, пояснення ОСОБА_5 такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, у зв'язку з чим просили в його задоволенні відмовити, а позов ОСОБА_6 задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник ОСОБА_7 сільської ради Комінтернівського району Одеської області та представник виконкому ОСОБА_7 сільської ради Комінтернівського району Одеської області в судове засідання не з'явились, направивши на адресу суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутність.

Вислухавши сторони, представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а позов ОСОБА_13 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено, що 02.07.2010 року в с.Сичавка Комінтернівського району Одеської області у віці 55 років помер ОСОБА_8 Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, на речи звичайної домашньої обстановки та вжитку, та на присадибну земельну ділянку, що знаходяться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с.Сичавка, вул.Цвєтаєва, 17. На день смерті ОСОБА_8 разом з ним проживала дружина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Подружжя ОСОБА_8 і ОСОБА_5 перебували у шлюбі з 01.06.2007 року до дня смерті ОСОБА_8 - 02.07.2010 року, та проживали в ІНФОРМАЦІЯ_2, який належить на праві власності ОСОБА_8 (нині померлому), згідно запису в погосподарської книги ОСОБА_7 сільської ради №2, сторінка 20, особовий рахунок №42, 1982 року забудови. На підставі рішення ОСОБА_7 сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 21.12.2007 року №150-У ОСОБА_8 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №723549, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010952401801 від 14.12.2009 року, згідно якого ОСОБА_8 одержав у власність для індивідуального житлового будівництва земельну ділянку площею 0.1315 га, розташовану по вул..Цвєтаєва, 17 в с.Сичавка Комінтернівського району Одеської області /а.с.12,66, 146/.

З копії інвентаризаційної справи на житловий будинок №17 по вул.Цвєтаєва в с.Сичавка Комінтернівського району Одеської області убачається, що 07.02.2008 року Комінтернівським РБТІ проводилася технічна інвентаризація об'єкту нерухомості та готувалася технічна документація на житловий будинок 1982 року забудови, з надвірними господарськими будівлями і спорудами 1985-1986 років забудови /а.с.115-123/.

02.07.2010 року ОСОБА_8 помер у віці 55 років, про що виконкомом ОСОБА_7 сільської ради Комінтернівського району Одеської області в Книзі реєстрації смертей зроблено актовий запис за №23 від 02.07.2010 року /а.с.13/.

01.07.2010 року від імені ОСОБА_8 складено заповіт на ім'я ОСОБА_6, якої переходить після смерті спадкодавця житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований в с.Сичавка по вул.Цвєтаєва, 17, Комінтернівського району Одеської області, та присадибна земельна ділянка. Підпис ОСОБА_8 засвідчена секретарем виконкому ОСОБА_7 сільської ради Комінтернівського району Одеської області ОСОБА_9, зареєстровано в реєстрі за №11 /а.с.143/.

З копії спадкової справи №378/2010 до майна померлого 02.07.2010 року ОСОБА_8, заведеною 15.09.2010 року Комінтернівською державною нотаріальною конторою Одеської області убачається, що спадкова справа відкрита за заявою ОСОБА_5 про прийняття спадщини, про що були внесені відомості в Спадковий реєстр.

30.10.2010 року до Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області надійшла заява ОСОБА_6 від 05.10.2010 року про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яка залишилася після смерті ОСОБА_8, померлого 02.07.2010 року, після відмови їй у заведенні спадкової справи приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_14 у зв'язку з наявністю у спадковому реєстрі відомостей про відкриття спадкової справи до майна померлого 02.07.2010 року ОСОБА_8 районною державною нотаріальною конторою.

У зв'язку з виниклим спором між спадкоємцями ОСОБА_5 і ОСОБА_6 щодо права на отримання спадщини за повідомленням державного нотаріуса на звернення спадкоємиці ОСОБА_5, вчинення нотаріаль-

- 3 -

ної дії, відповідно до п.12 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зупинено до вирішення справи судом /а.с.128-165/.

Відповідно до ст.ст.1216,1217 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинялися внаслідок його смерті.

Статтею 1223 ЦК визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст.1261 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.1233, ч.1 ст.1234 ЦК заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складені особою, яка не мала на це право; складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Згідно із ч.1 ст.1257 заповіт, складений особою, яка не мала на це право, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Згідно ч.2 ст.1257 ЦК за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що заповіт від 01.07.2010 року від імені ОСОБА_8 посвідчено особою, яка не мала на це право, а також складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Згідно з положеннями ст.1247 ЦК заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути підписаний особисто заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст.207 ЦК, у якій зазначено, що якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписати власноруч, за її дорученням текст правочину в її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК, зокрема заповіт може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

На момент посвідчення заповіту ОСОБА_8 від 01.07.2010 року діяла Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затверджена наказом Міністерства юстиції України №22/5 від 25.08.1994 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.10.1994 року за №256/466.

Відповідно до пунктів 1,2 Інструкції у населених пунктах, де не має державних нотаріусів, відповідно зі ст.37 Закону України «Про нотаріат», вчиняють нотаріальні дії посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, на котрих по рішенню виконкому відповідної Ради народних депутатів покладено виконання цих дій, у тому числі, посвідчення заповітів.

Виконавчим комітетом ОСОБА_7 сільської ради Комінтернівського району Одеської області рішення щодо покладення повноважень по вчиненню нотаріальних дій на території ОСОБА_7 сільської ради на відповідну посадову особу виконавчого комітету не приймалося.

Згідно функціональних обов'язків секретаря виконкому ОСОБА_7 сільської ради Комінтернівського району Одеської області, визначених у п.10, секретар на вчинення нотаріальних дій уповноважувалася виключно за дорученням сільського голови /а.с.361/.

Як убачається з відповіді сільського голови ОСОБА_7 сільської ради Комінтернівського району Одеської області ОСОБА_15 від 17.06.2015 року, що доручення надане секретарю Сичавської сільської ради ОСОБА_9 щодо посвідчення заповіту ОСОБА_8 від 01.07.2010 року відсутнє /а.с.372/.

Отже, станом на липень 2010 року на території ОСОБА_7 сільської ради Комінтернівського району Одеської області її виконавчим органом не була визначена посадова особа по вчиненню нотаріальних дій, тому секретар виконкому ОСОБА_7 сільської ради ОСОБА_9 не була уповноваженою особою на вчинення нотаріальних дій та не мала права на посвідчення заповіту 01.07.2010 року від імені ОСОБА_8

Крім цього, судом установлено, що вчинення нотаріальної дії у вигляді посвідчення заповіту від імені ОСОБА_8 1 липня 2010 року відбулося з грубим порушенням Закону України «Про нотаріат», норм Цивільного кодексу України, та з не дотриманням вимог Інструкції щодо форми та посвідчення заповітів.

Згідно ч.2 ст.1234 ЦК право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

В судовому засіданні показаннями свідків: лікаря невропатолога ОСОБА_16, лікаря ОСОБА_17, сусіда ОСОБА_18, ОСОБА_19 та медичною документацією підтверджено, що на день складання заповіту у заповідача ОСОБА_8 був двосторонній геміпарез та він знаходився в непритомному стані: не міг ані рухатися, ані говорити, що виключає звернення ОСОБА_8 особисто до посадових осіб сільської ради із заявою про складання заповіту та подальшого його підпису 01.07.2010 року в будинку по вул.Цвєтаєва, 17 в с.Сичавка.

Згідно показань секретаря виконкому ОСОБА_7 сільської ради ОСОБА_9, яка була допитана судом в якості свідка, 01.07.2010 року за усним розпорядженням сільського голови ОСОБА_15, до якого звернувся

- 4 -

ОСОБА_10 щодо складання заповіту, вона повинна була проїхати з останнім до будинку його брата - ОСОБА_8, проживаючого на ІНФОРМАЦІЯ_3, для складання заповіту на племінницю заповідача. Після того, як ОСОБА_10 приніс їй паспорти ОСОБА_8 і ОСОБА_6 нею, зі слів ОСОБА_5, було складено текст заповіту, який вона розпечатала і з цим текстом та печаткою проїхала з ОСОБА_5 до будинку ОСОБА_8 По приїзду до ОСОБА_8 вона його побачила хворим і лежачим в постелі. Разом з ним в кімнаті знаходилися його дружина - ОСОБА_5, дружина і дочка його брата - ОСОБА_10 і ОСОБА_6 На її питання щодо складання заповіту на племінницю, ОСОБА_8 махнув головою, що вона зрозуміла як стверджуючу відповідь «так». ОСОБА_5 також не заперечувала щодо складання заповіту на племінницю чоловіка. Після цього вона дала підписати підготовлений нею в сільській ради текст заповіту ОСОБА_8 Його в ліжку за плечі підняв та підтримував брат ОСОБА_5 та підтримував руку, коли тої ставив підпис. Після цього нею на заповіті була проставлена печатка сільської ради і один екземпляр заповіту вона забрала в сільську раду, а другий екземпляр віддала ОСОБА_10. Ні особу, ні дієздатність заповідача, вона не встановлювала, правові наслідки складання заповіту, право на обов'язкову частку у спадщині не роз'яснювала, та розуміє, що посвідчення заповіту від 01.02.2010 року відбулося без дотримання вимог Інструкції про вчинення нотаріальних дій сільськими радами, та у тому хворобливому стані, в якому знаходився на час посвідчення заповіту ОСОБА_8, вона взагалі не мала права посвідчувати заповіт. Стверджує, що якщо б дружина ОСОБА_8 ОСОБА_5 заперечувала проти посвідчення заповіту, вона б його порвала.

За клопотанням позивача ОСОБА_5 судом чотири рази призначалася судово-почеркознавча експертиза з метою встановлення справжності підпису ОСОБА_8 на спірному заповіті. Однак експертизу не було проведено у зв'язку з тим, що експерту не було надано в достатньої кількості вільних зразків підпису ОСОБА_8

Згідно ч.6 ст.147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст.212 цього Кодексу.

За правилами ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Отже, неспроможність ОСОБА_8 із-за стану здоров'я за власною волею розпорядитися своїм майном та особисто проставити свій підпис у заповіті від 01 липня 2010 року, складеного на ім'я ОСОБА_6, підтверджується вище зазначеними доказами, які повністю спростовують пояснення відповідача ОСОБА_6 та показання свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_10 про складання заповіту ОСОБА_8 за його особистою волею та підписання заповіту особисто заповідачем.

Відповідно до п.4 Інструкції посадові особи виконавчих комітетів, котри вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані зберігати таємницю цих дій. Довідки про заповіти (про наявність заповіту, його змісту тощо) видаються особам, перерахованим в абзацах другом та третьому цього пункту, а також спадкоємцям за заповітом тільки після смерті спадкодавця при наданні свідоцтва про його смерть.

Пунктом 8 Інструкції визначено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні виконкому сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. В окремих випадках, коли громадянин не може явитися в указане приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза межами вказаного приміщення. В цьому випадку в посвідчувальному напису на документі та в реєстрі нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії (на дому, в лікарні, на підприємстві тощо) з зазначенням адреси, а також причини цьому.

Згідно ст.1255 ЦК нотаріус, інша посадова особа, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складання заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Згідно ст.1253 ЦК на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: 1)нотаріус або інша посадова особа, яка посвідчує заповіт; 2)спадкоємці за заповітом; 3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; 4)особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

З тексту заповіту убачається, що секретарем виконкому ОСОБА_7 сільської ради ОСОБА_9 взагалі не вказано місце вчинення даної нотаріальної дії та причина цього. З пояснень сторін та показань свідків в судовому засіданні встановлено, що заповіт від 01.02.2010 року, реєстр за №11, посвідчено в порушення таємниці вчинення даної нотаріальної дії, посвідчено поза межами приміщення сільської ради в житловому будинку по вул.Цвєтаєва, 17 в с.Сичавка Комінтернівського району Одеської області, за місцем проживання ОСОБА_8, в присутності сторонніх осіб, які за законом не мали права там знаходиться на час вчинення даної нотаріальної дії, а саме: ОСОБА_6- на користь якої складено заповіт, та її батьків: ОСОБА_5, ОСОБА_10 Досліджений в судовому засіданні реєстр реєстрації нотаріальних дій виконкому ОСОБА_7 сільської ради Комінтернівського району Одеської області за 2010 рік також не містить інформацію про місце вчинення нотаріальної дії та причина цього /а.с.313-314/.

Не дотримано при посвідченні заповіту і вимог п.п.10,11,17,27,29,35 Інструкції які зобов'язують встановити особу заповідача, перевірити його дієздатність, справжність підпису заповідача на заповіті, роз'яснити заповідачу положення Цивільного кодексу щодо права на обов'язкову частку у спадщині, не дотримано форми оформлення заповіту.

Отже, оцінюючі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заповіт від 01.07.2010 року від імені ОСОБА_8, складено секретарем виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради Комінтернівського району Одеської області ОСОБА_9, яка не визначена виконавчим органом місцевої ради уповноваженою на це особою, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, тому є нікчемним.

Згідно ч.2 п.1 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

- 5 -

Відповідно до ч.2 п.2 ст.215 ЦК України нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним у випадках, установлених цим Кодексом.

Проте, глава 85 ЦК України, яка регулює порядок спадкування за заповітом і є спеціальною нормою, не передбачає можливості визнання судом дійсним заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

За таких обставин, вимога позивача ОСОБА_6 про визнання заповіту, складеного ОСОБА_8 01.07.2010 року на її корить дійсним, не ґрунтується на нормах діючого законодавства та не підлягає задоволенню .

Згідно ч.4 ст.1257 ЦК у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Відповідно до ст.1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу.

Позивач ОСОБА_6, яка є племінницею спадкодавця ОСОБА_8, на день смерті останнього не відносилася до числа спадкоємців за законом померлого, оскільки племінники спадкодавця отримують право на спадкування за правом представлення (ст.1266 ч.3 ЦК), тобто не набула права на отримання спадщини за законом після померлого ОСОБА_8

Таким чином, позов ОСОБА_6 не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Отже, єдиним спадкоємцем за законом першої черги ОСОБА_8, померлого 02.07.2010 року, являється його дружина ОСОБА_5

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачем ОСОБА_5 вимога про визнання заповіту недійсним була заявлена з підстав його нікчемності, а саме, складання особою, яка не мала на це права, а також допущення порушень при складанні щодо його форми та посвідчення.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5, адвокат ОСОБА_4, посилався також як на одну із підстав визнання заповіту недійсним - відсутність вільного волевиявлення у заповідача на складання заповіту, яка не може бути прийнята судом до уваги, оскільки визнання заповіту недійсним з підстав відсутності вільного волевиявлення у заповідача на складання заповіту є самостійною вимогою, яка потребує відповідного доказування, та позивачем ОСОБА_5 не заявлялась і предметом судового розгляду не була.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом установлено, що спадкоємиця за законом першої черги, ОСОБА_5, в установленому законом порядку прийняла спадщину після померлого чоловіка, являється його єдиною спадкоємицею за законом першої черги, але в нотаріальному порядку оформити свої спадкові права не мала можливості із-за оспорювання її права на спадщину родичами померлого та не можливістю надати нотаріусу правовстановлюючі документи на земельну ділянку у зв'язку із зникненням оригіналу державного акту після смерті власника землі, а на житловий будинок у зв'язку з відсутністю цих документів у власника будинку. За таких обставин вона обґрунтовано звернулася до суду з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, яка підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. «г» ст.81 ЗК України громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі одержання їх у спадщину.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно зі ст.ст.125,126 ЗК України, в редакції, що діяла на час відкриття спадщини, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем докумен-

та, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №723549, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010952401801 від 14.12.2009 року, другий примирник якого знаходиться на зберіганні в Управлінні Держземагенства в Комінтернівському районі Одеської області, підтверджується право власності ОСОБА_8, нині померлого, на земельну ділянку площею 0.1315 га, кадастровий номер: 5122785800:02:001:0839, за цільовим призначенням - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будів-ництва, розташовану по вул.Цвєтаєва, 17 в с.Сичавка Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області /а.с.65,66/.

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК майно, набуто подружжями за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст.1279 ЦК спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.

Таким чином, вимога позивача в частині визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку та ? частку спільного рухомого майна подружжя, після померлого 02.07.2010 року ОСОБА_8, підлягає задоволенню.

- 6 -

Щодо вимоги, про визнання права власності в порядку спадкування за законом на будівельні матеріали, з яких збудовано одноповерховий житловий будинок загальною площею 100.3 кв.м. та господарські споруди, роз-ташовані по вул.Цвєтаєва, 17 в с.Сичавка Комінтернівського району Одеської області, вона не ґрунтується на вимогах закону та задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року №3038-УІ, з наступ-ними змінами, не відносяться до самовільних - житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будинки і споруди, прибудови до них, побудовані до 05.08.1992 року. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Відповідно зі ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтя-жень» від 01.07.2004 року №1952-ІУ, в редакції, чинній на час відкриття спадщини, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Таким чином, до прийняття Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за нормами Цивільного кодексу УРСР 1963 року та нормативно-правовими актами виникнення права власності на житлові будинки та споруди не залежало від державної реєстрації цього права, записи у погоспо-дарських книгах органів місцевого самоврядування визнавалися такими, що підтверджують право приватної власності на житлові будинки.

Належність спадкодавцю ОСОБА_8 на праві власності житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, 1982 року забудови, за адресою: с.Сичавка, вул.Цвєтаєва, 17, Комінтернівського району Одеської області, підтверджується записом в погосподарській книзі ОСОБА_7 сільської ради №2, сторінка 20, особовий рахунок №42 та інвентаризаційною справою, заведеною Комінтернівським РБТІ за результатами технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна /а.с.115-123/.

Отже, позивачем помилково вважається, що житловий будинок з надвірними господарськими будівлями і спорудами, який є об'єктом спадщини, відноситься до категорії самочинного будівництва.

Враховуючи, що позивачем вимога про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами після померлого 02.07.2010 року ОСОБА_8 заявлена не була, суд, відповідно до норми ст.11 ЦПК України, вийти за межі позовних вимог не має можливості.

На підставі ст.ст.15,16,215,368,1216,1217,1218,1223,1225,1233,1234,1247,1251,1253,1255,1257,1258,1261,1266, 1268, 1279 ЦК України, ст.81 п.«г» ЗК України, ст.37 Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України і керуючись ст.ст. 10,11,209,212-215,294 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6, за участю третьої особи з боку відповідача ОСОБА_7 сільської ради Комінтернівського району Одеської області, про встановлення факту нікчемності заповіту та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Встановити, що заповіт, якій посвідчено від імені ОСОБА_8 секретарем Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області ОСОБА_9 01 липня 2010 року за реєстровим номером 11 - є нікчемним.

Визнати за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом після померлого 02 липня 2010 року ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0.1315 га, кадастровий номер: 5122785800:02:001:0839, за цільовим призначенням - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, розташовану по вул.Цвєтаєва, 17 в с.Сичавка Комінтернівського району Одеської області, та на ? частку спільного майна подружжя, що складається з меблів та побутової техніки та знаходиться в житловому будинку №17 по вул.Цвєтаєва в с.Сичавка Комінтернівського району Одеської області.

В решті вимог відмовити.

ОСОБА_6 в задоволенні позову до виконавчого комітету ОСОБА_7 сільської ради Комінтернівського району Одеської області, ОСОБА_5 про визнання заповіту дійсним та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя