Ухвала

від 28.10.2015 по справі 396/1479/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2289/15Головуючий у суді І-ї інстанції Гарбуз О. А.

Доповідач Дьомич Л. М.

УХВАЛА

Іменем України

28.10.2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

головуючого судді: Дьомич Л.М.

суддів: Дуковського О.Л.; Карпенка О.Л.

за участю секретаря: Лазаренко-Шаповалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_3 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - управління Держземагенства у Новоукраїнському районі про визнання недійсним договору оренди землі, актів визначення меж в натурі, актів приймання-передачі земельної ділянки в оренду та повернення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року ОСОБА_3 звернуся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова», Агрофірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард ЛТД», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - управління Держземагенства у Новоукраїнському районі про:

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 04 травня 2006 року за № 93;

- визнання недійсним акту визначення меж земельної ділянки в натурі та приймання-передачі земельної ділянки від 30.03.2006 р.;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, без дати його вчинення, зареєстрованого в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20.12.2010 р. за № 040037800221;

- визнання недійсним акту визначення меж земельної ділянки в натурі та приймання-передачі земельної ділянки без дат до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20.12.2010 р. за № 040037800220;

- зобов'язання повернути земельну ділянку № 551 площею 3,97 га, розташовану на території Комишуватської сільської ради після збору врожаю 2014 року;

В обґрунтування вимог зазначено, що на підставі державного акту НОМЕР_1 від 20 вересня 2001 року, ОСОБА_3 належить земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 3,97 га, з призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Комишуватської сільської ради.

30 березня 2006 року між власником землі та Агрофірмою у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард ЛТД» укладено договір оренди строком на 10 років, який 04 травня 2006 року зареєстровано в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК за № 93.

30 березня 2006 року за договором оренди земельної ділянки, позивач передав, а Агрофірма у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард ЛТД», в особі керівника Крамара В.Л., прийняла в оренду земельну ділянку площею 3,97 га ріллі, що підтверджується актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та актом приймання-передачі земельної ділянки.

ОСОБА_3 розраховував, що договір оренди землі закінчиться у 2016 році, але з'ясувалось, що між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова» укладений договір оренди, зареєстрований в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20 грудня 2010 року за № 041037800221, згідно якого він передав земельну ділянку в користування до 15 листопада 2019 року.

Вищевказані договори оренди земельних ділянок, акти визначення меж землі, та приймання-передачі підписані не позивачем, а іншою, не уповноваженою на те особою, що суперечить законодавству та свідчить про відсутність волевиявлення у власника на укладення правочинів, а у відповідача правових підстав для використання цієї власності.

Також вказує, що в акті визначення меж земельної ділянки в натурі та приймання-передачі в оренду, відсутні дати їх вчинення, ця обставина доводить, що земля фактично в оренду не передавалася.

Протягом судового розгляду ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_3 відмовився на підставі ч.2 ст. 31 ЦПК України від позовних вимог до Агрофірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард ЛТД». Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12 червня 2015 року провадження у справі в частині позовних вимог до Агрофірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард ЛТД» закрито, у зв'язку з відмовою позивача від позову (а.с.106).

Тому, стороною позивача. підтримувались вимоги про:

- визнання недійсним договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20.12.2010 р. за № 041037800221.

- визнання недійсним акт визначення меж земельної ділянки в натурі та акт приймання-передачі земельної ділянки без дат до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК

20.12.2010 р. за № 041037800221;

- зобов'язання повернути земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 3,97 га, розташовану на території Комишуватської сільської ради (а.с.69-70).

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Представником ОСОБА_3 подана апеляційна скарга, в якій заявлено про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог. Вказується, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, які мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. А саме, не враховані пояснення в судовому засіданні експерта Кононенко В.М., який вказав, що здійснений ним висновок про не належність підпису позивачеві на оспорюваному правочині. не є припущенням. Він впевнений, що підпис у договорі оренди та в акті передачі земельної ділянки виконані не власником землі, а іншою особою. Крім того, з 20 травня 2009 р. по 01 червня 2009 р. ОСОБА_3 перебував у відпустці за 350 км від Новоукраїнського району, договір оренди укладений 15 листопада 2009 року, що не відповідає періоду перебування позивача у відпустці, а в інший час він не мав змоги покинути місце проживання Миколаївську область, так як постійно працював у вказаній місцевості. Відтак не мав реальної змоги укладати правочин .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не порушено права власності позивача на земельну ділянку, оскільки останнім беззаперечно не доведено, що оспорюваний правочин укладено за відсутності його волевиявлення, без додержання вимог ч.3 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Вказаний висновок відповідає обставинам справи, яким суд дав належну правову оцінку.

Встановлено, що згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 20 вересня 2001 року ОСОБА_3 належить земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 3,97 га, кадастровий номер НОМЕР_4, розташована на території Комишуватської сільської ради Новоукраїнського району (а.с.11).

В 2009 році між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія ім. О.В.Гіталова» укладено договір оренди земельної ділянки, який 20 грудня 2010 року зареєстровано в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК за № 041037800221. Згідно умов якого орендар приймає земельну ділянку площею 3,97 га в оренду строком до 15 листопада 2019 року (а.с.9). Актом приймання-передачі земельної ділянки підтверджується, що орендодавець передав, а орендар ОСОБА_7 прийняв в оренду земельну ділянку площею 3,97 ріллі (а.с.10).

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_7 є керівником ТОВ «Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова». (а.с.12-16).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною .2 ст.207 ЦК України передбачено - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України).

За ч 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Частиною першою ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Як вказує сторона позивача, підписи у графі «орендодавець» в договорі оренди земельної ділянки укладеного в 2009 році між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова», а також в графі «земельну ділянку передав» акту прийому-передачі земельної ділянки виконані не ОСОБА_3. Для з'ясування вказаного доводу ухвалою суду від 02 липня 2014 року у справі призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Кіровоградському відділенню Одеського науково-дослідного інститут судових експертиз (а.с.43).

Представником позивача на клопотання судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Бабкова А.О. повідомлено, що ОСОБА_3 подано більш ніж необхідну кількість оригіналів документів, зразків підписів, яких достатньо для проведення судової почеркознавчої експертизи (а.с.47).

В той же час висновком експертизи № 1317 від 31 жовтня 2014 року, встановлено, що вирішити питання, чи виконанні підписи у графі «орендододавець» в договорі оренди земельної ділянки 2009 року, укладеного від імені ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова», зареєстрованого 20 грудня 2010 року за № 040037800221(а.с.9) та підпис у графі «земельну ділянку передав» акту приймання передачі земельної ділянки( без дати) № НОМЕР_2 площею 3,97 га, кадастровий номер НОМЕР_4, самим ОСОБА_3 чи іншою особою не представляється можливим (а.с.52-56)

За клопотанням представника позивача судом першої інстанції 13 січня 2015 року було призначено повторну судову почеркознавчу експертизу(а.с.72).

березня 2015 року висновком повторної комплексної судової технічної експертизи та судової почеркознавчої експертизи експертів Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 39/209/15-23 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 у графі «орендодавець» спірного договору оренди земельної ділянки зареєстрованого 20 грудня 2010 року за № 040037800221 та у графі «земельну ділянку передав» акту приймання-передачі земельної ділянки (без дати) кадастровий номер НОМЕР_4, ймовірно виконані не самим ОСОБА_3, а іншою особою (а.с.79-83).

Пунктом . 11 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року вказано, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визначаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

16 липня 2015 року в судовому засіданні Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області в режимі відеоконференції експертами Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Мамчур О.В. та Кононенко В.М. роз'яснено висновок повторної комплексної судової технічної експертизи та судової почеркознавчої експертизи (а.с.122-123).

Відповідно до ч.6 ст.147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Згідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд з дотриманням норм процесуального права дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не надано переконливих і безспірних доказів того, що оспорюваний договір укладено без додержання вимог ч.3 ст. 203, ст. 215 ЦК України, за відсутності волевиявлення позивача, який він нібито не підписував та про існування якого йому взагалі не було відомо.

Вирішуючи спір, судом враховано, що перевірка належності підпису особі та встановлення зазначеної обставини потребує спеціальних знань, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України призначив експертизи, та відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України вжив заходів до перевірки обставини справи щодо підписання позивачем договору оренди та акту приймання-передачі, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування та не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Висновок експерта Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Кононенко В.М. не підтверджує відсутності волевиявлення позивача та не є переконливим, в розумінні ч.1ст.59 ЦПК України, доказом у справі, оскільки експертом стверджувальної відповіді на поставлені судом питання не надано, зазначено лише про ймовірність виконання підписів не самим ОСОБА_3, а іншою особою.

Ймовірний висновок не встановлює факт, а є лише припущенням про нього, його існування, що в свою чергу спричиняє різноманітне тлумачення цього факту. Ймовірний висновок не встановлює фактичних даних, а містить більш менш обґрунтовану версію про існування цих даних. Тобто, вимога категоричності висновку експерта є обов'язковою вимогою допустимості цього виду доказів, ймовірний висновок не володіє цією властивістю. Згідно постанови Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» іноді в супереч закону суди розглядають висновки експертів, як джерела доказів, що мають перевагу іншими доказами, без належної їх перевірки й оцінки переоцінюють доказове значення ймовірних висновків.

Пояснюючи свій висновок в суді першої інстанції, експерт Кононенко В.М. зазначив, що підписи від імені ОСОБА_3 в договорі оренди земельної ділянки та в акті приймання-передачі земельної ділянки здійснені не ним, в чому він майже впевнений. Але процесуальним законодавством визначені певні засоби доказування і саме належність підпису має бути встановлена шляхом проведення експертного дослідження, судової експертизи з категоричним висновком. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

До того ж експертним висновком Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, у зв'язку з малим обсягом графічного матеріалу, який міститься у коротких дослідних підписах та недостатністю порівняльного матеріалу вказано, що вирішити питання, чи виконанні підписи від імені ОСОБА_3 у графі «орендодавець» договору оренди земельної ділянки 2009 року та у графі «земельну ділянку передав» акту приймання передачі земельної ділянки (без дати), кадастровий номер НОМЕР_4, самим ОСОБА_3 чи іншою особою не представляється можливим. Як зазначив представник позивача, на його думку дослідженого матеріалу експту надано достатньо.

Також в сукупності з вищевказаними доказами, судом оцінені і обставини у справі, а саме отримання ОСОБА_3 орендної плати. Пояснення що позивач вважав про здійснення виплат Агрофірмою у формі ТОВ «Авангард ЛТД» за договором від 30 червня 2006 року, так як одна ф та ж особа здійснювала виплату за договором оренди як вказаного товариства так і ТОВ «Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова» не заслуговує на увагу, так як розірвання попереднього правочину, про що вказував представник позивача, позивачем не оспорюється.

Тому, як виходить з спірних правовідносин, обставин справи договір оренди землі був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. У зв'язку з чим відсутні об'єктивні підстави вважати, що волевиявлення власника при укладенні договору оренди не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.

Стороною позивача не надані об'єктивні і належні докази, які б вказували, що спірний договір підписано не ОСОБА_3, а іншою особою. Пояснення сторони, що на час укладання договору, актів визначення меж в натурі та приймання-передачі земельної ділянки, власник землі не мав змоги підписати, а відтак укласти, так як не перебував у відпустці у листопаді 2009 року, не є переконливими з огляду на положення норм процесуального права якими передбачено про належність та допустимість доказів.

Акт визначення меж земельної ділянки в натурі та приймання-передачі земельної ділянки є додатками до основного договору оренди та не можуть бути самостійно від правочину визнані недійсними, тим більше щодо підписів на цих документах, також зазначено в експертних висновках .

За вищевикладеного, суд першої інстанції правильно визначив, що позивач не довів заявлені вимоги. Тому на підставі з'ясованим в судовому засіданні фактів, обставин здійснена належна оцінка зібраним доказам у справі, правильно встановлені правовідносини між сторонами, застосовані норми матеріального права, що регулюють спір

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч. 1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 304, ст. 307, ст. 308, ст. 313, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 липня 2015 року - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: