Рішення

від 26.10.2015 по справі 911/3905/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"26" жовтня 2015 р. Справа № 911/3905/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА-К", АР Крим, м. Сімферополь

про стягнення 226 341,32 доларів США та 5 401,27 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

позивач - ОСОБА_1 предст. дов. №010-01/2075 від 01.04.2014;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА-К" (відповідач) 226 341,32 доларів США та 5 401,27 грн. заборгованості за кредитним договором №8413К1 від 07.02.2013.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач стверджує, що у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором від №8413К1 від 07.02.2013, виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 226 341,32 доларів США та 5 401,27 грн., в тому числі:

171 605,00 долари США заборгованості зі сплати кредиту,

23 961,90 долари США заборгованості по процентам за користування кредитом,

3317,14 грн. заборгованості з комісії за управління кредитом,

19 725,04 долари США пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом,

4005,31 долари США пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом,

415,97 грн. пені за період за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом,

6615,02 долари США 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань зі сплати кредиту,

429, 05 дол. США 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань відсотків,

114,96 грн. 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань зі сплати комісії за управління кредитом,

1553,20 грн. інфляційних втрат у зв'язку з простроченням зобов'язань зі сплати комісії за управління кредитом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.2015 у справі №911/3905/15 було порушено провадження та призначено до розгляду на 12.10.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.10.2015 розгляд справи було відкладено на 26.10.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподання ним витребуваних документів.

В судове засідання 26.10.2015 року представник відповідача повторно не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується оригіналом накладної № 16-4500-9883, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних документів, зокрема відзив на позов до суду не надав.

З даного приводу суд зазначає, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція зазначена у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" .

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

26.10.2015 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

встановив:

07.02.2013 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта-К" (Позичальник) укладено Кредитний договір №8413К1 від 07.02.2013 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого, Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за Кредитом, комісії та інші платежі за цим Договором.

Згідно з п.п. 3.2.1, 3.2.2., 3.2.3., 3.2.4. Кредитного договору ліміт кредитної лінії складає 229 500,00 дол. США, гривневий еквівалент якого 1 836 000 грн. Кінцевий термін погашення кредиту - 31 січня 2014 року. Кредит надається Позичальнику на поповнення оборотних коштів. У рамках цього Договору Позичальник сплачує Банку проценти за кредитом, комісію за управління кредитною лінією та інші комісії/плати за цим Договором, у розмірах та не умовах цього Договору.

В пункті 3.2.5. Кредитного договору зазначається, що сторони встановили фіксований тип процентної ставки за кредитом, розмір якої 11% річних.

В пункті 3.5.1. Кредитного договору встановлено, що Позичальник сплачує Банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2 цього Договору, у валюті. Такі проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця, в останній банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року у валюті кредиту і підлягають сплаті з 01 по 07 число кожного місяця (у січні та травні до 15 числа). Протягом цього періоду сплачуються проценти за користування кредитом за попередній місяць. Проценти за користування кредитом підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.

Відповідно до п. 4.1.2 Договору, Позичальник зобов'язується сплатити Банкові комісію за управління у розмірі 0,028%.

Комісія за управління нараховується з дати укладання Договору до дати повного виконання зобов'язань Позичальником за Основним боргом за Кредитом, але не більше 90 днів (включно) з дати кінцевого терміну погашення Кредиту визначеного Договором, у разі невиконання Позичальником зобов'язань за основним боргом за Договором.

У разі прострочення будь-яких платежів за основним боргом за кредитом, базою нарахування комісії за управління є сума фактичної заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 3.7.2. Кредитного договору, будь-який з платежів Позичальника по погашення кредиту, сплаті процентів за користування кредитом, здійснюється у валюті кредиту, а інші платежі за цим договором у національній валюті України.

31 січня 2014 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 8413К1-3 до Кредитного договору, в якій було погоджено, що ліміт кредитної лінії складає 215 000,00 дол. США, еквівалентом якого є 1 720 000,00 грн. з кінцевим терміном погашення кредиту до 30.04.2014 року.

Суд встановив, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, відкривши відповідачу відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості у розмірі 215 000,00 дол. США з кінцевим терміном погашення до 30.04.2014 року, а відповідач, у свою чергу зобов'язання за Договором, зокрема з поверення кредиту та сплати відсотків та інших платежів, не виконував.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач надсилав відповідачу вимоги про погашення заборгованості № 195-01/2143 від 30.03.2015, № 195-01/2905 від 28.04.2015 та № 195-01/3674 від 27.05.2015, які були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України .

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України , за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1049 цього ж кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України , розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як встановлено судом, відповідач у встановлений кредитними договорами строк взятих на себе договірних зобов'язань за кредитним договором не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по сплаті кредиту, відсотків та комісії з управління кредитом.

З урахуванням викладеного та того, що судом встановлений факт наявності заборгованості, позовна вимога щодо стягнення заборгованості за неповернутим кредитом у сумі 171 605,00 долари США є обґрунтованою.

Також позов містить вимоги про стягнення 23 961,90 долари США відсотків за користування кредитом, нарахованих за загальний період з 01.05.2014 до 31.07.2015 року та про стягнення заборгованості за комісією за управління кредитною лінією у розмірі 3317,14 грн. за період з 01.04.2014 по 31.07.2014.

Перевіривши правильність запропонованого позивачем розрахунку судом встановлено, що станом на 12.08.2015р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 23 961,90 долари США заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом та 3317,14 грн. заборгованості за комісією за управління кредитною лінією.

Приписами статей 33 , 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи викладене та те, що відповідач письмового відзиву на позов не надав, в судове засідання не з'явився, доводів позивача не спростував, доказів сплати заборгованості по кредиту, процентам за користування кредитом та заборговансоті по сплаті комісії за управління кредитом не надав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 171 605, 00 дол. США заборгованості за кредитом, 23 961,90 долари США заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами та 3317,14 грн. заборгованості за комісією за управління кредитною лінією підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку із наявністю у відповідача простроченого грошового зобов'язання за кредитом, процентам за користування кредитом та комісії за управління кредитом, позивач також нарахував 19 725,04 долари США пені за період з 01.05.2014р. по 31.10.2014р. за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 4005,31 долари США пені за період з 01.05.2014р. по 31.07.2015р. за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та 415,97 грн. пені за період з 16.05.2014р. по 07.02.2015р. за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом, яку останній просить стягнути в судовому порядку.

Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2 ст. 7 Кредитного договору, у разі невиконання зобовязань згідно п.п. 3.4.1., 3.5.1 та ст. 4 цього договору, Позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежівіз розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному в п. 3.2. цього договору.

Суд, перевіривши розрахунок пені, з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ встановив, що розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справ, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що заявлена пеня, а саме 19 725,04 долари США пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 4005,31 долари США пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та 415,97 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом підлягає задоволенню повному обсязі.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання з повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії за управління кредитом, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 6615,02 долари США у зв'язку з простроченням зобов'язань зі сплати кредиту, 429, 05 дол. США 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань відсотків, 114,96 грн. 3% річних та 1553,20 грн. інфляційних втрат у зв'язку з простроченням зобов'язань зі сплати комісії за управління кредитом, які розраховані станом на 12.08.2015р.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України , якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу . Згідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з розрахунку, судом встановлено, що належні до стягнення на користь позивача 3% річних складають 6615,02 долари США у зв'язку з простроченням зобов'язань зі сплати кредиту, 429, 05 дол. США у зв'язку з простроченням зобов'язань відсотків, 114,96 грн. у зв'язку з простроченням зобов'язань зі сплати комісії за управління кредитом та 1553,20 грн. інфляційних втрат у зв'язку з простроченням зобов'язань зі сплати комісії за управління кредитом.

Відповідно до п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/369 від 29 червня 2010 року «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 , частина третя статті 533 Цивільного кодексу України , Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» ). При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях. Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, пов'язаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд при прийнятті рішення стягнути заборгованість, зокрема і в іноземній валюті.

З огляду на наведене вище та встановлення судом факту заборгованості відповідача перед позивачем вимоги позивача про стягнення заборгованості за Кредитним договором є обґрунтованими, законними, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України , суд покладає на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-К" (95000, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 31, код ЄДРПОУ 24497672) на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 127, код ЄДРПОУ 00032112) - 226 341 (двісті двадцять шість тисяч триста сорок один) дол. 32 центів США та 5 401 (пять тисяч чотириста одну) грн. 27 коп. заборгованості за кредитним договором №8413К1 від 07.02.2013 та 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 03.11.2015р.

Суддя О.В. Щоткін