Рішення

від 29.10.2015 по справі 923/1566/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 р. Справа № 923/1566/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. при секретарі Рубанику О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Каланчацького району Херсонської області в інтересах держави

до відповідача-1: Хорлівської сільської ради, с. Хорли Каланчацького району Херсонської області,

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон,

до відповідача-3: ОСОБА_2 комітету Хорлівської сільської ради, с. Хорли Каланчацького району Херсонської області,

про визнання в частині рішення органу місцевого самоврядування та договору на утримання прилеглої території недійсними,

за участю представників сторін:

від позивача - прокурор відділу прокуратури Херсонської області ОСОБА_3М, посвідчення № 032976 від 10.04.2015р.;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: ОСОБА_1, паспорт;

від відповідача-3: не прибув;

в с т а н о в и в:

Прокурор звернувся до господарського суду із позовом, в якому просив: визнати недійсним на майбутнє пункт 1 рішення сесії Хорлівської сільської ради Каланчацького району № 40 від 26.05.2010, яким надано дозвіл на укладення договору на утримання прилеглої території з приватним підприємцем ОСОБА_1 згідно план-схеми №2 (місце №1); визнати недійсним на майбутнє договір на утримання прилеглої території с. Хорли Каланчацького району Херсонської області від 26.05.2010, укладений між Хорлівською сільською радою та ОСОБА_1; зобов'язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку - територію загального користування (рекреаційна зона) в селі Хорли, яку надано для розміщення об'єкта торгівлі.

Ухвалою господарського суду від 22.10.2015 р. до участі у справі залучено належного відповідача ОСОБА_2 комітет Хорлівської сільської ради Каланчацького району.

В процесі розгляду справи прокурором подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, якою позовні вимоги змінено, прокурор просив: визнати недійсним та скасувати пункт 1 рішення ОСОБА_2 комітету Хорлівської сільської ради Каланчацького району № 40 від 26.05.2010, яким надано дозвіл на укладення договору на утримання прилеглої території з приватним підприємцем ОСОБА_1 згідно план-схеми № 2 (місце №1); визнати недійсним на майбутнє договір на утримання прилеглої території с. Хорли Каланчацького району Херсонської області від 26.05.2010, укладений між Хорлівською сільською радою та ОСОБА_1, а також зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку - територію загального користування (рекреаційна зона) в селі Хорли, згідно план-схеми № 2 (місце №1) до комунальної власності Хорлівської сільської ради, шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки.

Мотивуючи позовні вимоги, прокурор посилаючись на приписи підпункту 7 пункту «а» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" вважає, що сільські, селищні і міські ради, а також їх виконавчі органи у сфері благоустрою населених пунктів не наділені повноваженнями з передачі об'єктів благоустрою в оренду, а лише можуть утворювати або визначати на конкурсних засадах підприємства, установи та організації (балансоутримувачів) для утримання таких об'єктів.

Прокурор вважає, що такий об'єкт благоустрою, як рекреаційна зона, на якому відповідачеві-2 ОСОБА_1 дозволено встановити об'єкт торгівлі (тимчасову споруду - торговельний кіоск) для здійснення підприємницької діяльності, взагалі відсутній та йому не передавався. В той же час, прокурор вважає, лише наявність на території об'єкту благоустрою (рекреаційної зони), що є предметом спірного договору, об'єктів нерухомого майна (будівель або споруд), що належать до комунальної власності або до права власності ОСОБА_1, на час укладання договору про утримання території, могла бути підставою для передачі (закріплення) підприємцю об'єкту благоустрою для його утримання і ремонту власними силами.

З наведених підстав прокурор стверджує, що об'єкт благоустрою згідно оспорюванного договору - територія загального користування (рекреаційна зона), в першу чергу, є земельною ділянкою комунальної власності, а тому при наданні її у власність та користування сторони мають керуватися чинним земельним законодавством, що регулює правила оренди землі, вважає, що об'єкти благоустрою не можуть бути предметом оренди. Таким чином, прокурор робить висновок, що спірний договір на утримання території є удаваним правочином , спрямованим на приховування реальних взаємовідносин щодо передачі у строкове безоплатне користування земельної ділянки. Вважає, що передача земельної ділянки в користування відбулася із порушенням норм земельного законодавства, оскільки не дотримано визначений ст. ст. 116, 123, 124 Земельного кодексу України порядок надання земель в оренду, не виготовлялася документація із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій» як затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо, договір не відповідає вимогам ст. 15 Закону України «Про оренду землі» щодо істотних умов договору оренди землі, відсутній кадастровий план земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) тощо.

В судовому засіданні прокурор підтримав позов з підстав, зазначених у позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення (зміну) змісту позову, просить позов задовольнити.

Від відповідача-1 до суду подані письмові заперечення, які в судовому засіданні підтримані представником сільським головою ОСОБА_4 Заперечуючи на позов, відповідач-1 зазначає, що Хорлівська сільська рада та ОСОБА_2 комітет ради здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства. Такий висновок обґрунтовується тим, що до прийняття оспореного рішення та укладання договору Хорлівська сільська рада звернулася 27.04.2010 до Каланчацького районного управління юстиції у Херсонській області щодо правомірності обраного порядку організації робіт з благоустрою, на що отримала відповідь листом від 11.05.2010 року № 200/07-09, що договір відповідає вимогам чинного законодавства. Після отримання радою вказаного висновку 26.05.2010 виконавчим комітетом були прийняті відповідні рішення та укладено договори з підприємцем ОСОБА_1 та іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Відповідач-1 вважає, що договір відповідає загальним засадам Цивільного кодексу України щодо свободи договору, вважає, що місцева рада є вільною у виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Вважає, що дії відповідачів відповідають вимогам законів «Про місцеве самоврядування в Україні», "Про благоустрій населених пунктів", «Про регулювання містобудівної діяльності», а також Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, просить у позові відмовити. При цьому сільський голова зазначив, що такий об'єкт благоустрою як рекреаційна (пляжна) зона, що знаходиться на території сільської ради, не знаходиться на балансі сільської ради або комунального підприємства «Бриз», а тому Хорлівська сільська рада на свій розсуд визначила порядок і умови забезпечення благоустрою в місцях відпочинку громадян.

В судовому засіданні 22.10.2015 представник відповідача-1 сільський голова ОСОБА_4 зазначив, що він також представляє інтереси відповідача-3, оскільки за законом є одночасно керівником місцевої ради та виконавчого комітету, вказавши, що ОСОБА_2 комітет як відповідач-3 повністю підтримує заперечення відповідача-1, вважає, що правовідносини, які склалися між учасниками процесу відносяться до сфери благоустрою і не регулюються земельним законодавством, просить у позові відмовити.

Відповідач-2 ОСОБА_1 проти позову заперечує з тих самих підстав, що заявлені іншими відповідачами, у позові прокурора просить відмовити.

На думку відповідачів розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності здійснюється відповідно до законодавства у сфері благоустрою, вважають посилання прокурора на Закон України "Про оренду землі" та Земельний Кодекс України безпідставним, на їх думку вказані закони не регулюють спірних відносин, оскільки спірна територія на якій встановлено тимчасову споруду відповідача ОСОБА_1, так само як і територія пляжу не сформовані як земельні ділянки, ніколи не відводилися в оренду чи у користування як земельні ділянки.

Заслухавши прокурора як позивача та представників відповідачів і відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд констатує наступне.

Рішення сесії Хорлівської сільської ради Каланчацького району від 03.03.2008 року затверджено «Правила благоустрою території села Хорли по забезпеченню санітарного стану і порядку» (а.с. 42-43), контроль за дотриманням яких покладено на сільську раду.

Рішенням ОСОБА_2 комітету Хорлівської сільської ради Каланчацького району від 26.05.2010 року № 39 «Про затвердження план-схеми на утримання прилеглої території» (а.с. 23, 39) затверджено план-схему № 2 на утримання прилеглої території.

Також, 26.05.2010 року ОСОБА_2 комітет Хорлівської сільської ради Каланчацького району прийняв рішення № 40 «Про укладання договору на утримання прилеглої території з фізичними та юридичними особами» (а.с. 18), яким (пункт 1) надав дозвіл на укладання договору на утримання прилеглої території з приватним підприємцем ОСОБА_1 згідно план-схеми № 2 (місце 1). Такі ж самі дозволи на укладання договорів на утримання прилеглої території надано іншим особам - приватному підприємцю ОСОБА_5 на місце № 2 (пункт 2 рішення) та ТОВ «Абісаль КС» на місце № 3 (пункт 3 рішення) згідно план - схеми № 2.

Цього ж дня, 26.05.2010 року між Хорлівською сільською радою як Замовником та ОСОБА_1 як Виконавцем укладено договір на утримання прилеглої території с. Хорли Каланчацького району Херсонської області. Предметом договору є забезпечення належного утримання прилеглої до об'єкта благоустрою території, межі якої визначено план-схемою, що є невід'ємною частиною цього договору. Об'єктом благоустрою визначено територію загального користування (рекреаційна зона). Правовою основою для укладання зазначеного договору визначено норми Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Договором передбачається здійснення робіт з прибирання сміття, бур'яну, утримання в належному стані під'їзних шляхів, прибирання камки, культивація піску, побудова спортивних майданчиків тощо. Роботи з благоустрою проводяться за рахунок виконавця, тобто - безоплатно. Договір укладено на 49 років.

На підставі рішення ОСОБА_2 комітету Хорлівської сільської ради Каланчацького району № 40 від 26.05.2010 «Про укладання договору на утримання прилеглої території з фізичними та юридичними особами» ОСОБА_1 оформлено Паспорт-дозвіл № 4 від 30.08.2010 року, яким йому надано право на розміщення тимчасової споруди (палатку) для об'єкту роздрібної торгівлі відповідно до схеми прив'язки (а.с. 44). Відповідно до схеми розміщення торгова точка визначена розмірами 6 х 5 метрів, тобто 30 м. кв.

Паспорт-дозвіл погоджений Хорлівською сільською радою, Відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури, Головним санітарним лікарем Каланчацького району та Каланчацьким РВ ГУ МНС.

Аналіз фактичних обставин справи показує, що між відповідачами склалися відносини у двох сферах правового регулювання: - щодо порядку та умов розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території населених пунктів та відносини щодо утримання об'єктів благоустрою населених пунктів.

Спірні відносини регулюються Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про благоустрій населених пунктів», "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 р.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Здійснюючи юридичний аналіз встановлених фактичних обставин суд зазначає.

Згідно приписів підпункту 7 пункту «а» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до власних повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування віднесено: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Відповідно до повноважень сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів, передбачених ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень сільських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; організація місць відпочинку для населення; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та ін.; визначення на об'єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень; залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою тощо.

Згідно ст. 48 Господарського кодексу України з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва, створює необхідні умови для цього.

Відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. На виконання повноважень, встановлених вказаною нормою закону Міністерством регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України наказом від 21.10.2011 № 244 затверджено «Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» (далі Порядок), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1330/20068 та є чинним.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди, встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу, розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

У відповідності до п. 2.10., п. 2.12., п. 2.24., п. 2.25 Порядку паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку та підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу міської ради. Паспорт прив'язки підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

За приписами статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - комплекс робіт, який включає, зокрема, соціально-економічні, організаційно-правові та інші заходи з покращання мікроклімату, санітарного очищення тощо, що здійснюються на території населеного пункту з метою раціонального використання, належного утримання та охорони території об'єктів благоустрою, створення умов сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до наведеної норми Закону територія - це сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту .

Частинами 1, 2, 3, 4 статті 15 цього Закону передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів. Підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.

Згідно ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що малі архітектурні форми є елементами благоустрою. Мала архітектурна форма - це оснащення об'єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать, зокрема альтанки, павільйони, навіси. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Згідно із частиною 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні " акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Отже, суд зазначає, що Закон України "Про благоустрій населених пунктів" та Порядок не містять юридичних приписів щодо попереднього набуття суб'єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, або на об'єкти нерухомого майна на земельних ділянках як територіях, на які вони мають бажання встановити тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, а тому твердження прокурора про відсутність передумов для укладання договору на утримання прилеглої території є необґрунтовані.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 60-63), об'єкт благоустрою рекреаційна зона розміром 1,5000 га не знаходиться на балансі підприємств, установ. Відповідно до довідки Відділу Держгеокадастру у Каланчацькому районі Херсонської області зазначена територія знаходиться в межах села, обліковується як сільськогосподарські землі (пасовища), не надана у користування громадянам чи юридичним особам. Відповідачами органами місцевого самоврядування об'єкт благоустрою не передавався на баланс відповідачеві-2 як балансоутримувачу.

Отже, рішенням ОСОБА_2 комітету Хорлівської сільської ради Каланчацького району № 40 від 26.05.2010 фактично вирішено два питання: надано дозвіл ОСОБА_1 на розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на території власника об'єкта благоустрою, визначеної як місце № 1 на план-схемі № 2; надано дозвіл на укладання договору на утримання прилеглої до місця № 1 (згідно план-схеми № 2) території.

Відповідно до паспорта-дозволу об'єкт благоустрою, який в договорі іменується як «рекреаційна зона», називається пляжною зоною села Хорли (а.с. 44). Пляжна зона згідно експлікації споруд поділена на три зони: місце для відпочинку, місце для активного відпочинку та місце для розміщення об'єктів торгівлі. Тимчасова споруда за вказаним планом розміщена в місці, визначеному для розміщення об'єктів торгівлі.

Таким чином, Хорлівська сільська рада як власник об'єкта благоустрою, не використала свого права утворити підприємство для утримання об'єкту благоустрою комунальної власності «рекреаційна зона» (пляжна зона). Також, Хорлівська сільська рада за відсутності такого підприємства не визначала на конкурсних засадах балансоутримувачів зазначеного об'єкту.

Втім, суд зазначає, що наведені обставини не означають, що місцева рада не може встановити інші умови забезпечення порядку утримання об'єктів благоустрою.

Ненадання (незакріплення) об'єкту благоустрою в цілому за певним підприємством, в той же час, не є перешкодою для надання місцевою радою дозволу суб'єктам підприємництва для розміщення на таких об'єктах благоустрою тимчасових споруд з метою здійснення підприємницької діяльності та підтримання санітарного порячдку на об'єкті і прилеглій території.

З досліджених судом обставин надання дозволу на розміщення тимчасової споруди на об'єкти благоустрою «рекреаційна зона» (пляжна зона) вбачається, що Паспорт-дозвіл, виданий суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 на розміщення тимчасової споруди не суперечить законодавству та визначеної законом компетенції місцевої ради і виконавчого комітету. Паспорт-дозвіл на тимчасову споруду не суперечить чинному Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, передбаченому цим порядком паспорту прив'язки тимчасової споруди.

Отже підстав для визнання недійсним паспорту-дозволу (паспорту прив'язки тимчасової споруди ) немає жодної підстави, і, як наслідок, - немає підстав вилучати частину території об'єкта благоустрою, що зайнята тимчасовою спорудою ОСОБА_1

Суд погоджується з твердженням відповідачів, що обраний порядок організації благоустрою Хорлівською сільською радою та її виконавчим комітетом території населеного пункту, зокрема об'єкта благоустрою «рекреаційна зона» (пляжна зона) не суперечить законодавству.

Так, згідно ст. 10 і частинами 1 та 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

До власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження, що визначені підпунктом 7 пункту «а» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема стосовно організації благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення та створення місць відпочинку громадян.

Суд зазначає, що рішення ОСОБА_2 комітету Хорлівської сільської ради Каланчацького району № 40 від 26.05.2010, в цілому стосується укладення договору на утримання території цілісного об'єкта благоустрою «рекреаційна зона» (пляжна зона). З цією метою ОСОБА_2 комітет затвердив план-схему та розбив територію на певні сектори, які закріпив за суб'єктами підприємницької діяльності як прилеглу територію до тимчасових споруд (ТС), які розміщені для ведення підприємницької діяльності, у тому числі й торгова точка, належна ОСОБА_1

За таких обставин та правових підстав суд не вбачає, що рішення ОСОБА_2 комітету та укладені на його виконання договори на утримання прилеглої території суперечать законодавству, або інтересам держави.

Суд зазначає, що нормативні акти, які регулюють питання організації благоустрою населених пунктів, визначають, що для розміщення ТС не відводиться «земельна ділянка», а надається «тимчасове місце».

В той же час, для розміщення ТС може бути прийнято рішення про відведення земельної ділянки у встановленому земельним законодавством порядку. Зазначені питання чинним законодавством визначені як повноваження органів місцевої влади у сфері земельних відносин та благоустрою, що дає їм можливість самостійно вирішувати питання щодо встановлення ТС (МАФ) як елементів благоустрою так і відведення земельних ділянок під тимчасові споруди.

Розглядаючи твердження прокурора, що договір на утримання прилеглої території є удаваним, є фактично прихованим договором оренди землі, який суперечить вимогам ст.ст. 116, 123, 124, 125, 126 ЗК України, суд зазначає наступне. Відносини, що врегульовані між сторонами оспореними рішенням ОСОБА_2 комітету та договором є відносинами в сфері благоустрою. Вони врегулюванні сторонами виключно законодавством про благоустрій та нормами Цивільного кодексу України щодо укладання угоди. З цих підстав висновки прокурора про удаваність угоди (договору) на утримання прилеглої території, якою ніби-то прикривається договір користування земельною ділянкою (оренди землі) є помилковими.

В той же час, суд погоджується з твердженнями прокурора, що деякі умови договору, які встановлюють певні права та обов'язки ОСОБА_2 за договором, не відповідають призначенню інституту благоустрою та дозволів на встановлення тимчасових споруд. Зокрема, такими умовами є строк дії паспорта прив'язки (паспорта-дозволу), який для ТС ОСОБА_1 не встановлено, а також строк договору - 49 років. Оскільки договір є похідним від права ОСОБА_2 на розміщення тимчасової споруди, строк договору має відповідати строку дії дозволу на встановлення ТС. Хоча це зауваження не є безумовним, а відсутність строків у паспорті прив'язки і наявність строків у договорі (49 років) не є підставою для визнання недійсними зазначених актів та договору.

Досліджені судом обставини не дають підстав стверджувати, що метою діяльності ОСОБА_2 комітету Хорлівської сільської ради та ОСОБА_1 є наміри приховати інший правочин - договір оренди землі.

Суд виходить з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі відповідно до умов спірного договору - встановлення ТС на території об'єкту благоустрою та утримання прилеглої до неї (ТС) території. Ці правила регулюються законодавством, яке сторонами покладено в основу визначення прав і обов'язків - законодавство про благоустрій.

Суд зазначає, що згідно із закріпленими Конституцією України основами правового порядку в Україні державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ст. 6 Конституції України).

Згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Законом України "Про благоустрій населених пунктів" вирішення питання про організацію соціально-економічних, організаційно-правових та інших заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, належного утримання та охорони території об'єктів благоустрою, створення умов сприятливого для життєдіяльності людини довкілля віднесено до дискреційних повноважень місцевої ради та виконавчого органу ради, які в межах визначених Законом визначається з цього питання на вільний власний розсуд.

Суд зауважує, що межі власного розсуду місцевої ради (дискреції), зокрема питання доцільності і розумності прийнятого виконавчим комітетом місцевої ради рішення щодо визначення способу подальшого використання певної території та об'єктів благоустрою (через утворення спеціального комунального підприємства для обслуговування чи закріплення об'єктів благоустрою, або без їх утворення тощо), не можуть оцінюватися господарським судом. Власний розсуд має пов'язуватися виключно з доцільністю, економністю, ефективністю володіння, користування і розпорядження комунальним майном та землею в інтересах місцевої громади - жителів міста, селища, села.

Господарський суд також не наділений повноваженнями втручатися у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління чи місцевого самоврядування, а в гарантуванні дотримання вимог права. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Таким чином, позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача задоволенню не підлягає, оскільки зазначене рішення прийняте у межах дискреційних повноважень виконавчого органу ради.

За результатами розгляду позовних вимог суд не знайшов порушення інтересів держави або місцевого самоврядування, які підлягають захисту.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У позові відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 03.11.2015 р.

Суддя П.Д. Пригуза