Постанова

від 29.10.2015 по справі 904/6480/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2015 року Справа № 904/6480/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А. , Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.

за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №14/9 від 04.01.15р.

представник скаржника у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання скаржник повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2015р. у справі № 904/6480/15

за позовом Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь", м. Дніпропетровськ

про стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015р. Державне підприємство "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь" про стягнення збитків у розмірі 22 096,49грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2015р. у справі № 904/6480/15 (суддя Петрова В.І.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 38, ЄДРПОУ 23647997) на користь Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 3, ЄДРПОУ 14308304) збитки у розмірі 22 096,49 грн. (двадцять дві тисячі дев"яносто шість грн. 49коп.) та 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім) судового збору.

Рішення обґрунтовано доведенням позивачем завищення відповідачем кошторисної вартості підрядних робіт за договором підряду №6-РС від 20.06.2011р., що було визнано відповідачем та чим були заподіяні збитки позивачу, які підлягають відшкодуванню згідно ст. 224 ГК України.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Світязь" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2015р. у справі № 904/6480/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" відмовити в повному обсягу.

Так, в обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що у справі відсутні належні докази заподіяння відповідачем збитків позивачу, оскільки наданий позивачем акт від 20.10.2014р. складений за відсутності представників відповідача та зі спливом трирічного строку з часу виконання робот. Господарський суд при цьому не застосував до спірних відносин ч. 1 ст. 853 ЦК України. Скаржник, також вказує, що ним не здійснювалося перерахування коштів у відшкодування збитків позивачу, а лист про визнання збитків підписано неуповноваженою особою.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 року апеляційну скаргу ТОВ "Світязь" прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 29.09.2015 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.10.2015р., а ухвалою від 13.10.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.10.2015р.

Державне підприємство "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Так, позивач вказує, щовідповідач в акті приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011р. завищив витрати обсягів асфальту за договором підряду №6-РС від 20.06.2011р. на 23,9776 тн., що становить 22 096,49 грн. Гарантійним листом за №10/27 від 27.10.2014р. відповідач визнав помилкове включення до форми КБ-2в за договором підряду №6-РС від 20.06.2011р. суми 22 096,49 грн. та частково відшкодував заподіянні позивачу збитки у розмірі 10000,00грн.

Скаржник наданим йому правом участі у судовому засіданні не скористався та не забезпечив явку в судове засідання свого повноважного представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що неявка представника скаржника не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті у відсутності представника скаржника.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та повноту з'ясування і доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія дійшла до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги ТОВ "Світязь", виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2011р. між Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світязь" (виконавець) був укладений договір підряду №6-РС, за умовами якого замовник доручив, а підрядник взяв на себе виконання робіт по прокладці пожежно-питного водопроводу від точки підключення корпуса 88 до корпуса 201 на території ДП "КБ Південне", згідно з проектом та діючими нормативними документами.

Згідно п.2.1. договору, вартість виконаних підрядних робіт визначається за показниками узгодженої договірної ціни, розробленої у відповідності до "Правил ..." (ДБН Д.1.1-1-2000).

За п.2.4. договору договірна ціна складає 297 588,04грн., у т.ч. ПДВ - 49 598,01грн.

Відповідно до п.2.5. договору, розрахунки з підрядником здійснюються наступним чином: підрядник підтверджує виконання об'єму актом виконаних робіт, підписаним уповноваженими представниками сторін. Оплата їх здійснюється протягом 5-ти банківських днів після оформлення акту.

Пунктом 2.6. договору передбачено, що аванс на виконання будівельних робіт та придбання матеріальних ресурсів поставки підрядника для виконання робіт перераховується замовником у розмірі 178 000,00грн., в т.ч. ПДВ 29 666,67грн., на розрахунковий рахунок підрядника у 5-денний строк після підписання договору.

Відповідно до п.2.7. договору, підрядник зобов"язується виконати роботи в строк: початок робіт протягом 7 днів з моменту отримання авансу згідно п.2.6. договору; закінчення робіт - 30 робочих днів з моменту початку робіт.

Згідно п.3.6. договору виконавець несе відповідальність за правильність складання кошторисної вартості та відповідність розцінок діючим ДБН, затвердженим Мінрегіонбудом України.

Згідно п.4.1. договору, замовник за умови відсутності зауважень зобов"язаний прийняти роботу, виконану підрядником, у відповідності до договору. У випадку допущення в роботі відхилення від договору або інших недоліків, заявити про них підряднику.

Строк дії договору - 31.12.2011р. (п.7.7. договору).

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу аванс у розмірі 178 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №5010 від 09.08.2011р. та № 5675 від 09.09.2011р. (а.с.38-39).

На виконання умов договору відповідачем були виконані підрядні роботи, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011р. на суму 277 282,82грн., який підписано сторонами без зауважень (а.с.40-44).

Після прийняття робіт позивач оплатив виконані роботи у повному обсязі в розмірі 99 282,82 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6240 від 03.10.2011р. (а.с.46).

Отже, сторони виконали свої зобов'язання за договором підряду належним чином та в повному обсягу.

Так, відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Таким чином, позивач мав здійснити належну перевірку виконаних відповідачем робіт при їх прийнятті, в т.ч. і щодо відповідності кошторисної документації вимогам нормативних документів та фактичного обсягу виконаних підрядних робіт.

При цьому апеляційний суд вважає помилковим застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин ч. 3 ст. 853 ЦК України, згідно з якою, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Так, зі змісту Акту від 20.10.2014р., який наданий позивачем суду на підтвердження завищення відповідачем обсягів асфальту при складенні кошторисної документації на 23,9776 тн., що становить 22 096,49 грн. вбачається, що зазначене завищення встановлено шляхом проведення внутрішньої перевірки кошторисної документації, тобто не може вважатися прихованим недоліком.

Окрім цього, вказаний Акт складено представниками позивача в односторонньому порядку та після спливу трьох років після виконання відповідачем робіт за договором, а матеріали справи не містять інших доказів, які-б підтверджували обставини завищення в кошторисі вартості підрядних робіт, невідповідності кошторисної документації вимогам нормативних документів та фактичний обсяг використаного асфальту при проведенні робот.

За наведених обставин Акт позивача від 20.10.2014р. не може вважатися належним доказом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду №6-РС від 20.06.2011р. та заподіяння відповідачем позивачеві збитків у розмірі 22 096,49грн.

Не може вважатися таким доказом і гарантійний лист відповідача за №10/27 від 27.10.2014р., в якому останній визнав помилкове включення до форми КБ -2в за договором підряду №6-РС від 20.06.2011р. суми 22 096,49 грн. (а.с.89), оскільки згідно ст. 34 ГПК України лист про визнання особою певних обставин не є належним доказом фактичного існування таких обставин, яким у даному випадку могло бути своєчасно проведене експертне дослідження. До того-ж, під час розгляду справи у суді відповідач заперечує неналежне виконання договору та посилається на підписання зазначеного листа неуповноваженою особою.

З наданого ж позивачем меморіального ордеру № ПН54137_АS026/14 від 28.10.2014р. про сплату на користь позивача 10 000,00 грн. із призначенням платежу: відшкодування шкоди на підставі акту внутрішньої перевірки від 20.10.2014р. за договорами № 5-РС від 17.06.2011р.; № 6-РС від 20.06.2011р.; № 7-РС від 20.06.2011р.(а.с.49), що також підтверджується наданою позивачем апеляційному суду випискою по банківському рахунку за 28.1.2014р., вбачається, що платником був не відповідач, а інша особа - ГО «Монітор».

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення збитків у сумі 22 096,49 грн. місцевим господарським судом, також не встановлено усіх передбачених чинним законодавством складових елементів правопорушення, яке є підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння збитків.

Так, згідно ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язкузізнищеннямабопошкодженнямречі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальнізбитки).

За ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Отже, підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння збитків є правопорушення, яке включає у якості складових елементів: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв'язок між ними, а також вину особи, що заподіяла збитки.

Терміном В«збиткиВ» позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок - це відповідний об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище - наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла шкоду.

Проте, позивачем всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено належними та допустимими доказами заподіяння відповідачем позивачу збитків у розмірі 22 096,49 грн., наявність при цьому протиправної поведінки відповідача та причинного зв'язку між діями відповідача та заподіянням збитків, а також наявності вини відповідача у заподіянні позивачу збитків, що унеможливлює покладення на відповідача цивільної відповідальності у вигляді стягнення збитків, які стягуються позивачем.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення у справі визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які є недоведеними та неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення та прийняття нового рішення про відмову у позові

Сплачені скаржником судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід віднести на позивача.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст.49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2015р. у справі № 904/6480/15 - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2015р. у справі № 904/6480/15 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь» сплачений судовий збір у розмірі 913,50 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ у відповідності до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В.Пархоменко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.11.2015 року.