Постанова

від 29.10.2015 по справі 922/4012/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2015 р. Справа № 922/4012/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Ільїн О.В. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.4861Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2015 року

за позовом Приватного акціонерного товариства В«Єнакіївський коксохімпромВ» , м.Єнакієве, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Хроматек-Сервіс ХарківВ» , м.Харків

про стягнення 99834 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПрАТ "Єнакієвський коксохімпром" (ПрАТ "ЄКХП"), звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Хроматек-Сервіс Харків", про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 99834,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.09.2015 року у справі № 922/4012/15 (суддя Яризько В.О.) позов задоволено.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Відповідач в судове засідання 29.10.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвала ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 16.10.2015 року, якою розгляд апеляційної скарги призначався на 29.10.2015 року, направлялась на вказану в апеляційній скарзі відповідачем адресу, однак повернулась підприємством зв'язку з довідкою про невручення у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В судове засідання 29.10.2015 року позивач також не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

23.12.2013 р. між ПАТ "Єнакієвський коксохімпром" (покупець) та ТОВ "Хроматек-сервіс Харків" (постачальник) укладено типовий договір № 525 (далі-договір) (а.с.11).

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали комплектації за кількістю, ціною, що узгоджені в специфікації (додаток №1) до договору (обладнання) на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 2.1 договору, кількість, номенклатура обладнання вказуються у специфікаціях до цього договору, що є невід'ємною його частиною.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити обладнання на умовах поставки, вказаних в специфікаціях, у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» редакції 2010 року.

Строки поставки обладнання вказуються у специфікаціях (п. 3.2 договору).

Відповідно до п.4.1 договору поставка обладнання здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, вказані в специфікаціях та включають всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою обладнання.

Згідно з п. 4.3 договору, загальна сума договору визначається як сумарна вартість обладнання, поставка якого здійснюється згідно наданих специфікацій.

У розділі 5 договору сторони дійшли згоди щодо умов платежів.

Оплата покупцем обладнання здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів та поточний рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі (п.5.1 договору).

В п. 5.2 договору сторони погодили, що оплата за поставлене обладнання буде здійснюватися протягом строку, вказаного у специфікації, який вираховується з моменту поставки обладнання.

Датою оплати обладнання вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п. 5.3 договору).

Договір діє до 31.12.2015 р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань ( в тому числі гарантійних) згідно договору (п.10.5 договору).

23.12.2013 р. сторони підписали специфікацію №1 до договору, в якій узгодили поставку апаратно-програмного комплексу в кількості 1 одиниця вартістю 142620 грн. з урахуванням ПДВ на умовах поставки СРТ-склад Покупця (м. Єнакієве), відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000) (а.с.17).

Строк поставки товару - 120 календарних днів з моменту підписання даної специфікації (п.4 специфікації).

В пункті 5 специфікації сторони узгодили строк оплати поставленого обладнання, а саме: 35 % загальної суми договору передоплата, 35 % оплата протягом 5 календарних днів після отримання письмового повідомлення про готовність обладнання до відвантаження, 30% протягом 5 календарних днів з моменту підписання акту пуско - налагоджувальних робіт.

Позивач, на виконання умов договору та специфікації, перерахував відповідачу платіжним дорученням № 157 від 20.01.2014 р. суму попередньої оплати в розмірі 49917 грн., що підтверджується ПАТ «Перший український міжнародний банк» (а.с. 24-25).

05.05.2014 року відповідач направив позивачу електронною поштою лист №0505/1, в якому повідомив,що затримка відвантаження обладнання позивачу відбулась через неможливість відповідача виконати свої зобов»язання за іншим договором, а саме про тимчасову неможливість здійснити оплату своєму контрагенту, який виготовив обладнання в Російській Федерації, у зв'язку з чим просив продовжити строк поставки до 180 днів (а.с.19).

04.06.2014 р. відповідач, в електронному листі №0406/1, повідомив позивача про готовність обладнання до відвантаження та просив здійснити доплату за обладнання відповідно до умов договору (а.с.20).

24.06.2014 року позивач перерахував відповідачу доплату в сумі 49917 грн., що підтверджується випискою ПАТ «Перший український міжнародний банк» (а.с. 26-28).

15.10.2014 року відповідач направив позивачу електронний лист №1510/1, в якому повідомив про неможливість виконання своїх зобов'язань з поставки обладнання у зв'язку з проведення АТО на території Донецької області та просив продовжити строки поставки до закінчення дії форс-мажорних обставин (а.с.21).

05.11.2014 року позивач направив відповідачу претензію №07-2909 з вимогою здійснити поставку обладнання в строк до 10.11.2014 року, виконати пуско-налагоджувальні роботи в строк до 17.11.2014 року (а.с.23).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що ним були виконані зобов'язання з оплати обладнання на суму 99834 грн., однак, відповідач, в порушення умов договору та специфікації №1, свої зобов'язання з поставки обладнання не виконав, відповіді на претензію не надав, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача 99834 грн. суми попередньої оплати.

Відповідач проти позову заперечував та в письмових пояснення суду першої інстанції (а.с.65) вказав, що він не мав можливості виконати свої обов'язки за укладеним договором через відмову перевізників виконувати доставку вантажу та неможливість забезпечити безпеку його доставки, що пов'язано в проведенням АТО на території Донецької області. На думку відповідача, вказані обставини є форс-мажорними, підтверджуються листом ОСОБА_1 торгово-промислової палати №369/63-01-6 від 20.09.2014 року, та є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання умов договору. Аналогічні доводи містяться в апеляційній скарзі відповідача.

Колегія суддів враховує наступне.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору та специфікації №1, позивач виконав свої зобов'язання з попередньої оплати товару на суму 99834 грн., про що свідчать виписки ПАТ «Перший український міжнародний банк» (а.с.24-28).

Строк поставки обладнання становить 120 календарних днів з моменту підписання специфікації №1, тобто до 23.12.2014 року.

Станом на час розгляду справи, відповідач жодного належного доказу на підтвердження виконання ним зобов'язання з поставки обладнання (апаратно-програмного комплексу вартістю 142620 грн.) до матеріалів справи не надав.

Таким чином, відповідач суму попередньої оплати отримав, але товар позивачеві не поставив. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Колегія суддів приймає до уваги, що факт попередньої оплати обладнання в сумі 99834 грн. підтверджено матеріалами справи, відповідачем належними доказами не спростовується, доказів поставки обладнання на виконання специфікації №1 до договору відповідачем не надано, аргументованих заперечень не представлено.

Отже, враховуючи, що в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач обладнання позивачу не поставив, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач у відповідності з приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України набув право вимоги повернення суми попередньої оплати, а у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення грошових коштів в розмірі 99834 грн.

З огляду на вищевикладені обставини та норми закону, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 99834 грн. правомірно визнані господарським судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що внаслідок здійснення АТО на території місцезнаходження підприємства, виконання відповідачем зобов'язань за договором неможливо, вказані обставини, на думку відповідача, є форс-мажорними, підтверджуються листом ОСОБА_1 торгово-промислової палати №369/63-01-6 від 20.09.2014 року, та є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання умов договору.

Колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Торгівельно-промисловою палатою України (ТПП) прийнято відповідний регламент № 40 від 15.07.2014 року, яким визначено порядок засвідчення ТПП форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та видачі відповідного сертифікату.

Апелянтом не надано суду сертифікат Торгово-промислової палати, що підтверджує форс-мажорні обставини, у зв'язку з чим доводи відповідача про неможливість виконання ним умов договору та звільнення його від відповідальності за його невиконання не підтверджені належними та допустимими доказами.

ОСОБА_1 торгово-промислової палати №369/63-01-6 від 20.09.2014 року, на який посилається відповідач, має лише інформативний характер та не є належним доказом на підтвердження настання обставин непереборної сили, які звільняють відповідача від відповідальності за невиконання умов договору.

Також в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин вимоги статті 693 ЦК України, оскільки позивач не виконав свої зобов'язань із вчасної оплати обладнання на суму 99834 грн., у зв'язку з чим відповідач теж не мав можливості вчасно поставити позивачу обладнання.

Дослідженням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що відповідачем станом на час розгляд справи не виконано зобов'язання щодо поставки обладнання, за яке позивач сплатив суму попередньої оплати в розмірі 99834 грн., що надало позивачу можливість скористатись правом, наданим йому ст. 693 ЦК України, зокрема на власний розсуд вимагати передання оплаченого, але не переданого у встановлений строк товару, або ж вимагати повернення суми попередньої оплати.

Оскільки обрання передбаченого цією нормою способу захисту своїх майнових інтересів є правом позивача, яке не може бути обмежене судом чи бажанням іншої сторони у зобов'язанні, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності заявлених вимог про повернення попередньої оплати за непоставлений товар відповідачем та стягнення з останнього спірної суми передоплати на підставі статті 693 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2015 року у справі № 922/4012/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі № 922/4012/15 підписано 03.11.2015 року

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.