Постанова

від 10.01.2012 по справі 2а/0470/14483/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/14483/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представників відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції від 13 липня 2011 року №000084710 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2010 рік на суму 11280,26 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідачем зроблені неправильні висновки в Акті перевірки №232/173/НОМЕР_1 від 25.06.2011 року щодо порушення позивачем ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 37986,42 грн. На підставі зазначеного акту винесено податкове повідомлення-рішення від 13.07.2011 року №0000841710 про сплату 37986,42 грн. В ході адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. Зазначене податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням норм законодавства та підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, в судовому засіданні посилався на те, що податковим органом не прийнято до складу валових витрат, надані позивачем під час перевірки документи, що підтверджують видатки на придбання у 2010 році товарів у ТОВ НВП «Меркурій» в сумі 75000,00 грн., внаслідок визнання нікчемними операцій по закупівлі молочної сировини у ТОВ НВП «Меркурій». Крім того, зустрічну звірку ТОВ НВП «Меркурій» неможливо провести у зв'язку з тим, що вищезазначене підприємство мало «4» стан - порушено провадження про банкрутство.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили в задоволені відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 10.09.2009 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №232/173/НОМЕР_1 від 25.06.2011 року.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем встановлені порушення, а саме:

- ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 37986,42 грн., в тому числі по періодах:

2009 рік - 26706,16 грн.,

2010 рік - 11280,26 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого донараховано податок на додану вартість в сумі 64100,00 грн., а саме:

листопад 2010 року - 36100,00 грн.,

грудень 2010 року - 28000,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 13.07.2011 року Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000841710 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за основним платежем на суму 37986,42 грн.;

№0000851710 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 80125,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 64100,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 16025,00 грн.

В ході адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області 30.09.2011 року скаргу позивача задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000851710 від 13.07.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 80125,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 64100,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 16025,00 грн. В іншій частині скаргу позивача залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0000841710 від 13.07.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за основним платежем на суму 37986,42 грн. - без змін. Рішенням Державної податкової служби України від 27.10.2011 року скаргу позивача залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0000841710 від 13.07.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за основним платежем на суму 37986,42 грн. та рішення ДПА у Дніпропетровській області прийняте за результатом розгляду первинної скарги - без змін.

Позивач в подальшому погодився з частиною донарахованого грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за основним платежем на суму 26706,16 грн., та просить скасувати вищезазначене рішення в частині донарахування 11280,26 грн.

Як вбачається з акту перевірки, за договором про закупівлю молока №29/10 від 29.10.2010 року від ТОВ НВП «Меркурій» отримано молоко охолоджене, що підтверджується накладними:

№103 від 05.11.2010 року на суму 16200,00 грн.;

№104 від 30.11.2010 року на суму 200400,00 грн.;

№109 від 31.12.2010 року на суму 168000,00 грн.

Вартість молока охолодженого отриманого за договором про закупівлю частково сплачена позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ НВП «Меркурій», що підтверджується:

платіжним дорученням №61 від 15.12.2010 року на суму 90000,00 грн.; платіжним дорученням №62 від 12.01.2011 року на суму 60449,00 грн.; платіжним дорученням №66 від 24.01.2011 року на суму 76530,61 грн.

Разом з молоком охолодженим та накладними ТОВ НВП «Меркурій» надало позивачу податкові накладні:

№103 від 05.11.2010 року на суму 16200,00 грн.;

№104 від 30.11.2010 року на суму 200400,00 грн.;

№109 від 31.12.2010 року на суму 168000,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлена та підтверджена юридична і податкова правосуб'єктність ТОВ НВП «Меркурій», про що зазначено на стор.39, 40 Акту перевірки: ТОВ НВП «Меркурій» зареєстроване 08.06.2004 року у Виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради, розпорядження №А00419904. Код ТОВ НВП «Меркурій» за ЄДРПОУ: 33019275. ТОВ НВП «Меркурій» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 08.06.2004 року за №7361, станом на 16.05.2011 року перебуває на обліку в ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська. ТОВ НВП «Меркурій» зареєстрований платником ПДВ. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.03.2007 року 100028456, видане ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська, індивідуальний податковий номер - 330192704659, зареєстрований платником ПДВ з 15.03.2007 року.

В ході перевірки перевіряючими було узагальнено показники діяльності суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_6 за даними декларацій про доходи та даними, встановленими в ході перервіки та виявлено розбіжності в заявлених показниках 2010 року по валовому доходу та валовим витратам. При цьому, в зазначеному узагальнені не враховано витрати по здійсненому підприємцем ОСОБА_6 правочину з ТОВ НВП "Меркурій" на загальну суму 90000,0 грн, без ПДВ - 75000,0 грн.. Як зазначено в акті - правочин щодо закупівлі товару - молочної сировини у ТОВ НВП "Меркурій" не спричиняє реального настання правових наслідків, відсутній об'єкт, який підпадає під визначення ст.13 Декрета Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" в частині включення до валових витрат сум від закупівлі.

Підставою для такого висновку є дані акту Новомосковської ОДПІ про неможливість проведення перевірки 14.06.2011 року у ТОВ НВП "Меркурій" оскільки зазначене підприємство має стан "4" - порушено провадження у справі про банкрутство.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ»роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами значена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первині документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізти: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2 вище вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно п.п 7.4.5. п.7.4 ст.7 вище вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В акті перевірки зазначено про отримання в ході перевірки договорів, реєстрів отриманих податкових накладних і видаткових накладних за листопад, грудень 2010 року. Проте, перевіряючими зроблено висновок про не підтвердження операцій щодо придбання сировини у ТОВ НВП «Меркурій», про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачені позивачем в ціні придбаної молочної продукції, що призвело до завищення податкового кредиту, та про неправомірність віднесення до валових витрат сум вартості сировини, яка купувалась у зазначеного товариства.

В той самий час, акт перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 не містить обставин, які є безумовними для віднесення вказаних в акті правочинів до таких, що порушують публічний порядок.

А тому, аналізуючи діюче на той час законодавство, суд приходить до висновку про законність занесення позивачем сум до складу податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з ТОВ НВП «Меркурій» та правомірність включення вартості купленої у товариства сировини до валових витрат.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги повністю доведені позивачем, підтверджується матеріалами справи, та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосоковської об'єднаної державної податкової інспекції від 13 липня 2011 року №000084710, в частині збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2010 рік на суму 11280,26 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2011 року

Суддя ОСОБА_1