Рішення

від 02.11.2015 по справі 186/647/15-ц

ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 186/647/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області

в складі: головуючої - судді Янжули С. А.

при секретарі - Лиман Н.П.

з участю позивачки - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

третьої особи -ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, виконавчий комітет Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном,

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2015 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, виконавчий комітет Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в 1995 році її бабуся ОСОБА_4 придбала гараж біля будинку №21 по вул.Леніна, м.Першотравенська, Дніпропетровської області. Після її смерті вказаний гараж перейшов у власність позивачки, відповідно до волі її бабусі. На той час вона знаходилася у шлюбі з ОСОБА_3

В 2005 році вони фактично припинили шлюбні відносини, а в 2008 році розірвали шлюб. Весь цей час спірним гаражем користувався її колишній чоловік за її згоди, яка була надана особисто йому та для його особистого користування виключно.

В 2008 році вона розпочала процес оформлення документів на спірний гараж.

В кінці 2014 року вона дізналася, що її гаражем користується відповідач. 09 грудня 2014 року вона звернулася з заявою до Першотравенського МВ ГУМВС України про порушення її права користування. Перевіркою було встановлено, що відповідач обмінявся спірним гаражем з її колишнім чоловіком ОСОБА_3, ніяких документів на право власності відповідач від її чоловіка не отримав. Проте, що її чоловік самовільно, без її згоди розпорядився її майном на власний розсуд, вона не знала, своєї згоди на будь-які угоди відносно спірного гаражу не давала. Відповідач відмовляється звільнити спірний гараж, оскільки вважає її документи на спірний гараж недійсними.

Просить суд усунути перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження гаражем площею 20,8 м2, який розташований на земельній ділянці за кадастровим №1212600000:01:001:0001 у дворі будинку №21 по вул.Леніна, м.Першотравенська, Дніпропетровської області та вказаною земельною ділянкою з боку відповідача, шляхом зобов'язання відповідача не чинити їй перешкод у користуванні вказаним гаражем та земельною ділянкою, стягти з відповідача на її користь сплачену суму судового збору.

Позивачка в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала, пояснила суду, що її бабуся купила квартиру по вул.Леніна, буд.21, м.Першотравенськ разом із гаражем, що знаходиться у дворі будинку. Вона доглядала бабусю, поховала її, а за життя бабуся їй сказала, що гараж буде їй. В 2005 році бабуся померла. Вона з чоловіком ОСОБА_3 продовжували користуватися цим гаражем до осені 2008 року, потім чоловік змінив там замок, коли вона прийшла туди за консервацією - він сказав, що буде сам їй видавати консервацію. З осені 2008 року вона гаражем не користувалася. В серпні 2011 року дізналася, що гаражем користується відповідач. Весною 2008 року вона почала виготовляти документи на гараж. Техпаспорт на гараж від 14 листопада 2008 року. Маючи на руках техпаспорт на спірний гараж, 30 березня 2012 року вона звернулася до Першотравенської міської ради стосовно дозволу на оформлення права власності на будівлю, на що отримала відповідь, що самочинно збудоване майно може бути визнане за особою рішенням суду. Судом їй було відмовлено у визнанні права власності, так як спірний гараж знаходиться на земельній ділянці, що належить Першотравенській міській раді, документів, що підтверджують факт відведення земельної ділянки для забудови не було. 13 березня 2013 року вона знову звернулася до суду з позовом до Першотравенської міськради про визнання права власності на гараж. В цей же час її питання було розглянуте на засіданні 36 сесії шостого скликання виконкому, рішенням якого від 16 серпня 2013 року їй було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою: м.Першотравенськ, вул.Леніна (біля будинку №21). У встановлені строки нею були виконані всі вимоги. Адресою нерухомого майна, тобто земельної ділянки, є кадастровий номер та призначення виділеної земельної ділянки. Одним з пунктів вимог було проведення державної реєстрації права власності та використання земельної ділянки за призначенням (для будівництва та обслуговування індивідуального гаража).

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, надав суду свої заперечення проти позову, в яких зазначив, що невизначена адреса об'єкта нерухомого майна, тобто земельної ділянки. Так, згідно свідоцтва про право власності від 02 грудня 2014 року, земельна ділянка, яка має цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів площею 0,002 га та розташована по вул.Леніна, в м.Першотравенську, належить позивачці і він до неї ніяк не причетний. По-перше, у свідоцтві про право власності не вказано за якою адресою розташована земельна ділянка, а лише - по вул.Леніна, без зазначення нумерації будинків та гаражів. По-друге, він проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, а позивачка по вул.Леніна, 17, м.Першотравенська. Можливо, що земельна ділянка, виділена позивачці по вул.Леніна, м.Першотравенська так і чекає свого забудовника. Щодо усунення перешкод у користуванні гаражем зазначив, що ст.391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Він не бачить на якій підставі гараж, який він купив у колишнього чоловіка позивачки, належить їй на праві власності. тобто, якщо він дістався їй, як спадкове майно після смерті бабусі, як вона зазначає, то має бути свідоцтво про право власності на спадкове майно, на цей гараж. А те, що її бабуся купила цей гараж (без будь-яких підтверджень) та виявила волю передати гараж у власність позивачки - ніякими документами не підтверджено. Згідно технічного паспорта, гараж побудований самовільно у 1972 році, а власником у технічному паспорті на гараж від 14 листопада 2008 року записана ОСОБА_5, тобто позивачка по справі, яка на той час перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 Яким чином у технічному паспорті власником записана ОСОБА_5 невідомо, доказів не надано. Цивільно-правові стосунки він мав з ОСОБА_3 Оскільки в нього були відсутні правовстановлюючі документи на гараж по вул.Леніна,21, м.Першотравенська, а законодавство не вимагає обов'язкового нотаріального оформлення купівлі-продажу гаража, то вони обмежились письмовою розпискою про купівлю-продаж вказаного гаража. Він володіє гаражем з 2010 року і жодних звернень, претензій до нього позивачка не мала, не зверталася, отже, він є добросовісним набувачем майна, а саме: гаража №2 по вул.Леніна, 21, м.Першотравенська, Дніпропетровської області. Крім того, позивачка посилається на дарувальну розписку її бабусі ОСОБА_4 щодо дарування гаража, який нею був куплений за життя. Розписка датована вереснем 1997 року. У позовній заяві позивачка посилається на те, що гараж їй дістався як спадкове майно після смерті бабусі. До позову розписку долучено не було, отже є сумніви щодо її складання та чи була ця розписка складена саме покійною, невідомо. При цьому, позивачка не надала правовстановлюючого документу на гараж за покійною ОСОБА_4, отже остання не могла подарувати те майно, на яке в неї відсутні правовстановлюючі документи, бо гараж (невідомо який, їх в дворі будинку більше двадцяти) їй не належав. Тим більше, державний орган, який видав технічний паспорт, керується тільки Законами України і не може видати технічний паспорт на підставі дарувальної розписки, як вказує позивачка. До нього дійсно приїжджали працівники міліції опитати з приводу поданої позивачкою до них заяви стосовно спірного гаража. Він пояснював їм, що здійснив обмін гаражами з ОСОБА_3, а в подальшому цей гараж купив, а працівники міліції пояснили йому, що ніякої різниці між обміном та купівлею немає, бо документи на спірний гараж відсутні як в нього, так і у позивачки, а це цивільно-правові відносини, які вирішує суд. Вважає, що позивачка не обґрунтувала свої позовні вимоги, не надала суду доказів того, що вона є власником гаража,який він купив у ОСОБА_3 в 2010 році за 8 000,00 гривень, не надала правовстановлюючих документів на цей гараж, тому в позові слід відмовити.

Третя особа ОСОБА_3 пояснив суду, що перебував у шлюбі з позивачкою. ОСОБА_4 (мати позивачки) купила квартиру АДРЕСА_1 з гаражем, переїхавши з м.Дніпропетровська. Сказала, що гараж не потрібен їй і щоб із суми за яку вона придбала квартиру, відрахували 500 доларів США - вартість спірного гаража. Вони віддали ці гроші їй за три місяці, розписку з неї не брали. В гаражі стояв її сундук, коли вони віддали їй за гараж 500 доларів, то допомогли її сундук перенести на балкон квартири. Він зробив ремонт в даному гаражі, користувалися ним з 1995-1996 року до розірвання шлюбу років за 3-4. Крім того, в будинку, де вони жили, а саме: по вул.Леніна, буд.№17, кв.№6, м.Першотравенська жили їх сусіди - бабуся (ОСОБА_6) з дідусем. Вони купили у цієї бабусі , приблизно в 2000 чи в 2001 році, за 1000,00 гривень ще гараж в дворі будинку №17 по вул.Леніна, так як дідусь помер і їй гараж не потрібний був. Гаражі знаходяться приблизно за 50 м один від одного. Коли вони з позивачкою ділили майно в суді в 2008 році, документи були на квартиру і автомобіль, а в розподілі гаражів відмовили, оскільки вони були без документів. Автомобіль "Москвич 2140", 1978 року випуску, присудили йому, квартиру - по 1/2 частині кожному. Потім була розмова з позивачкою, що, якщо не розділили гаражі через суд, то домовилися, що один їй буде (по вул.Леніна,17), а другий ( по вул.Леніна,21) - йому. Більше з приводу гаражів вони не спілкувалися. Позивачка в тому гаражі, що вони купили у сусідів змінила замок, користувалася ним, а він користувався гаражем по вул.Леніна, 21. Потім позивачка продала свій гараж, начебто за 6 000,00 гривень, до того, як свій гараж він продав ОСОБА_2 Він живе по квартирах, гараж йому довелося продати відповідачу, автомобіль він здав на металобрухт за 800,00 гривень, бо він поржавів. Вважає, що позивачка продала свій гараж, він продав свій гараж. Документів на гаражі немає, бо це самочинне будівництво. Просить відмовити позивачці в задоволенні позову.

Представник третьої особи - виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи в її відсутність, просить винести рішення, згідно чинного законодавства.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу І-КИ №080947 від 18 грудня 2007 року, шлюб між чоловіком ОСОБА_3 та дружиною ОСОБА_5 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №161 від 18 грудня 2007 року.

Розпискою від вересня місяця 1997 року підтверджується, що ОСОБА_4, яка мешкає в квартирі АДРЕСА_2, дарує гараж, який був куплений нею разом з вищевказаною квартирою, своїй онуці - ОСОБА_5 Гараж знаходиться у дворі біля будинку.

Копією технічного паспорту, виданого 14 листопада 2008 року Павлоградським міжміським бюро технічної інвентаризації підтверджується, що власником самовільно збудованого гаражу №__ по вул.Леніна, 21 є ОСОБА_5 Рішення виконкому про виділення земельної ділянки відсутнє.

Копією свідоцтва про шлюб серії І-КИ №127735 від 31 січня 2009 року підтверджується, що ОСОБА_7 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5

Розпискою від 15 травня 2010 року підтверджується, що ОСОБА_3 продав належний йому гараж, який розташований в дворі по вул.Леніна, буд.№21, другий з лівого боку від будинку №21 за 8 000,00 гривень ОСОБА_2 15 травня 2010 року.

Довідкою Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області від 17 жовтня 2012 року підтверджується, що будівля самовільно збудованого гаража розміром 54,71 м х 3,55 м (площею 20,3 кв.м. згідно технічного паспорту на будівлю, складеного 14 листопада 2008 року КП "Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації"), розташованого біля будинку №21 по вул.Леніна, фактично існує понад 10 років.

Виконавчим комітетом Першотравенської міської ради Дніпропетровської області 20 грудня 2011 року надано відповідь на звернення позивачки стосовно надання дозволу на оформлення права власності на будівлю гаража поблизу будинку №21 по вул.Леніна, згідно якої право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво. Незважаючи на те, що самочинне будівництво за своєю суттю є правопорушенням, право власності на яке в загальному порядку особа не набуває, чинний ЦК України визначає спеціальні підстави для набуття права власності на таку нерухомість. Завершенням процедури набуття права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомості є державна реєстрація права власності на неї. А судове рішення про визнання права власності на самочинно збудоване майно має силу правовстановлюючого документа, на підставі якого здійснюється державна реєстрація нерухомого майна, після чого особа набуває права власності на нього.

Ринкова вартість гаража, загальною площею 20,8 кв.м, що знаходиться по вул.Леніна, 21, м.Першотравенськ, Дніпропетровської області, згідно звіту про оцінку майна від 19 березня 2015 року, становить 19 996,00 гривень без ПДВ.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів.

Ст.ст. 57, 58, 59 ЦПК України передбачають, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обов'язок надати докази на підтвердження вимог і заперечень законом покладено на сторони (ст. 60 ЦПК України). Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є власницею земельної ділянки (кадастровий номер 1212600000:01:001:0001), площею 0,0020 га для обслуговування та будівництва індивідуального гаража, яка знаходиться по вул.Леніна, м.Першотравенськ (біля будинку №21), що підтверджується рішенням Першотравенської міської ради Дніпропетровської області сорок третьої сесії шостого скликання від 21 лютого 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування гаража, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №30307237 від 02 грудня 2014 року, згідно якого ОСОБА_1 є власницею 1/1 частки земельної ділянки по вул.Леніна, м.Першотравенська, Дніпропетровської області, кадастровий номер 1212600000:01:001:0001, площею 0,002 га для будівництва індивідуальних гаражів, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №30309042 від 02 грудня 2014 року (об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка, адреса: вул.Леніна, м.Першотравенськ, Дніпропетровська область).

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Доказів того, що позивачка є власницею гаража, що знаходиться в дворі по вул.Леніна, будинок №21, м.Першотравенськ, Дніпропетровської області, другого з лівої сторони від вказаного будинку, який продав ОСОБА_3 ОСОБА_2 15 травня 2010 року, згідно розписки за 8 000,00 гривень, і що саме цей гараж знаходиться на земельній ділянці, власницею якої є позивачка, нею до суду не надано, в технічному паспорті від 14 листопада 2008 року, виданому КП "Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації", не зазначено власницею якого саме гаража по вул.Леніна, 21 є ОСОБА_5 та на підставі чого.

Згідно ч.4 ст.344 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону, доказів того, що спірний гараж зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як того вимагає Закон, за позивачкою - не надано, свідоцтво про право власності на спірний гараж у позивачки відсутнє, а розписка ОСОБА_4 про те, що вона дарує гараж за адресою вул.Леніна, буд.21, який був нею куплений разом з квартирою, ОСОБА_5 є неналежним доказом, так як згідно ч.2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що позивачкою не надано доказів про право власності на спірний гараж та того, що відповідач чинить перешкоди в її праві користування своєю власністю, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити. Судові витрати слід залишити за позивачкою, відповідно ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.344, 391, 719 ЦК України, ст.ст.10,11, 57-60 ЦПК України, - суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, виконавчий комітет Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачкою ОСОБА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_8ла