Постанова

від 28.10.2015 по справі 823/5070/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року справа № 823/5070/15

м. Черкаси

10 год. 55 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря: Цаплі І.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

відповідача - ОСОБА_2,

представника третіх осіб - ОСОБА_3 (за довіреностями),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до державного реєстратора Реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області ОСОБА_2, треті особи товариство з обмеженою відповідальністю В«ГарантгрупВ» , товариство з обмеженою відповідальністю В«АС ДашковичаВ» про визнання рішення протиправним та його скасування,

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2015 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_4 (далі-позивач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області ОСОБА_2 №24528618 від 17.09.2015 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі договору суборенди землі від 10.06.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є засновником (учасником) ТОВ «Гарнтгруп». У вересні 2015 року він дізнався, що без рішення загальних зборів, директор ТОВ «Гарнтгруп» підписала від імені ТОВ «Гарантгруп» договір суборенди землі від 10.06.2015. 17.09.2015 реєстраційна служба Черкаського районного управління юстиції Черкаської області здійснила державну реєстрацію договіру суборенди землі від 10.06.2015 про що прийнято рішення №24528618. Позивач вважає дане рішення протиправним та просить його скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, обґрунтовуючи їх обставинами, викладеними в позові.

Відповідач проти задоволення позову не заперечував з підстав, викладених у заяві про визнання позовних вимог.

Представник третіх осіб в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову та просив в його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та представника третіх осіб, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив таке.

12.08.2013 між ТОВ «Гарантгруп» та Черкаською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0397 га (кадастровий номер 7110136700:04:019:0062) за адресою м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 39/2. Даний договір зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.08.2013.

Позивач - ОСОБА_4 є учасником (засновником) ТОВ «Гарантгруп», розмір його частки у відношенні до статутного капіталу товариства складає 25%, а таку ж кількість (25%) має голосів учасників на загальних зборах учасників товариства.

Позивачу у вересні 2015 року стало відомо, що директор ТОВ «Гарантгруп» на підставі вказаного договору оренди від 10.06.2013 підписала договір суборенди від 10.06.2015, згідно з умовами якого ТОВ «Гарантгруп» передає ТОВ «АС Дашковича» в суборенду земельну ділянку площею 0,0397 га (кадастровий номер 7110136700:04:019:0062) за адресою м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 39/2.

17.09.2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_2 за результатами розгляду заяви за реєстраційним номером 13340725 від 17.09.2015 о 14 год. 01 хв. 34 сек. здійснено державну реєстрацію договору суборенди землі від 10.06.2015, про що прийнято рішення № 24528618 від 17.09.2015 17:22:53.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

Відповідно до статті 2 Закону №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав; нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення;

Згідно із частиною першою статті 4 Закону №1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону №1952-IV) державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

Статтею 15 Закону №1952-IV передбачено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку (ч. 1):

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 4 статті 15 Закону №1952-IV визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до статті 24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

Частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Правовідносини щодо укладання договору оренди і суборенди землі врегульовані Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV.

Статтею 8 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV, визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Таким чином законодавець передбачив умови передачі земельної ділянки в суборенду при умові зазначення це у договорі оренди.

Натомість, як наголошує у судовому засіданні представник позивача та вбачається із матеріалів справи, у договорі оренди землі від 12.08.2013, укладеного між ТОВ «Гарантгруп» та Черкаською міською радою щодо земельної ділянки площею 0, 0397 га (кадастровий номер 7110136700:04:019:0062) за адресою м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 39/2, не передбачена умова передачі земельної ділянки у суборенду.

У судовому засіданні відповідач пояснила, що 17.09.2015 при подачі заяви від ТОВ «АС Дашковича» про реєстрацію договору суборенди земельної ділянки був наданий вичерпний перелік документів, передбачений Закону №1952-IV та постановою КМУ від 17 жовтня 2013 року № 868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», надані квитанції про сплату необхідних зборів за скорочений термін реєстрації відповідно до постанови КМУ № 669 від 02.09.2015 «Про внесення змін у додаток до постанови КМУ від 08.04.2015 № 190»

Суд не погоджується з позицією відповідача та представника третіх осіб, та вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення порушила вимоги Закону №1952-IV, а саме п.1 ст.9, п. 2 ч.1 ст. 15, ч. 4 ст. 15, п. 4. Ч. 1 ст. 24 Закону №1952-IV, та вимоги ст. 8 Закону «Про оренду землі», не взяла до уваги умови Договору оренди земельної ділянки (без зазначення права на передачу в суборенду).

При вирішенні даного спору суд враховує положення частини 3 статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Підставою для задоволення позову є встановлення факту порушення прав позивача.

Частиною першою статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На вимогу частини другої статті 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд, згідно статті 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області ОСОБА_2 №24528618 від 17.09.2015 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі договору суборенди землі від 10.06.2015.

Повернути ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят дві) грн 20 коп., сплачений згідно квитанції №5_12 від 02.10.2015 шляхом стягнення з бюджетних асигнувань Реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області (ідентифікаційний код 38031150).

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст складений та підписаний 02 листопада 2015 року