Постанова

від 26.10.2015 по справі 823/4991/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року справа № 823/4991/15

м. Черкаси

16 год. 05 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря: Цаплі І.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Квелл» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

14 вересня 2015 року до суду з позовною заявою звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Квелл» (далі - позивач), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 04.02.2015 №0000412301.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржуване рішення базується на акті позапланової виїзної перевірки від 26.12.2014 № 51/23-01-22-06/37075951 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Сов-Персонал» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, згідно описово-мотивувальної частини якого фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом не відбувалися. Позивач вважає, що висновки акту побудовані виключно на припущеннях, господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. Договірні відносини суб'єктів господарювання відбувалися у правовому полі, досягнуті угоди на момент проведення перевірки є чинними та не були визнані в законному порядку недійсними чи нікчемними, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення.

Представник державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено таке.

З 17.12.2014 по 19.12.2014 старшим заступником начальника відділу перевірок з окремих питань податкового аудиту ДПІ у м. Черкасах проведено документальна позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Квелл» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Сов-Персонал» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За результатами перевірки складений акт від 26.12.2014 № 51/23-01-22-06/37075951, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за липень 2014 року в розмірі 112097 грн.

На підставі акту перевірки 26.12.2014 № 51/23-01-06/37075951 відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 04.02.2015 №0000412301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на168146, 00 грн, у тому числі 112097 грн за основним платежем та 56049 грн за штрафними санкціями.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Квелл» зареєстровано як суб'єкт господарювання - юридичну особу 15.11.2010 (ідентифікаційний код 37075951).

Видами діяльності позивача є: діяльність агентств працевлаштування (основний), діяльність агентств тимчасового працевлаштування, консультування з питань інформатизації, діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, консультування з питань оподаткування, консультування з питань комерційної діяльності й керування, рекламні агентства.

01.04.2014 між ТОВ «Квелл» (ОСОБА_3) та ТОВ «Сов-Персонал» (Принципал) укладено договір №С-03/14 та додаткову угоду №5 до договору, згідно з умовами яких «Принципал поручает, а ОСОБА_3 на себя обезательство осуществить от свого шимени но за счет Принципала, поиск Заказчиков», заинтересованых в выполнении для них Принципалом работ (услуг), указаных в п. 1.3. договора, заключать с найдеными заказчиками контракты на выполнение даных работ (услуг) силами Принципала, а также организовать выполнение работ (услуг) по заключенным контрактам. За выполнение указаных действий Принцыпал выплачивает ОСОБА_3 вознаграждение в соответствии с условиями настоящего договора».

На підтвердження виконання договору позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), звіти агента, податкові накладні, платіжні доручення (а.с.28-59 том №1).

Представник відповідача в своїх запереченнях зазначає, що відповідно до наданих звітів агентів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) встановлено, що позивачем оформлено здійснено пошук об'ємів робіт (послуг) на загальну кількість 123245 людино/годин. Враховуючи, що у липні 2014 року 23 робочих дні, то для виконання послуг товариством при тривалості робочого дня 8 годин необхідно мати чисельність працюючих 670 осіб, а у позивача згідно даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за ІІІ квартал 2014 року кількість працівників становила 14 осіб.

Крім того, під час перевірки використано дані акту від 03.12.2014 №9/23-01-2206/39117909позапланової перевірки ТОВ «Сов-Персонал» за липень, серпень 2014 року, яким встановлено, що господарські операції між ТОВ «Сов-Персонал» та контрагентами-постачальниками та покупцями не підтверджуються, виходячи з реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, технічного персоналу, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської операції.

Наведене, на думку представника відповідача, вказує на те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Сов-Персонал» не могли відбутися.

Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач має належним чином виписані первинні документи по операціям з ТОВ «Сов-Персонал».

Стосовно даного посилання представника відповідача суд зазначає таке.

Згідно з приписами частини 2 статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти БолгаріїВ» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобов'язань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, позивач повністю виконав свої обов'язки, а відповідальності за дії або бездіяльність постачальника не несе, оскільки постачальник перебував поза контролем позивача.

Суд зазначає, що придбані у ТОВ «Сов-Персонал» роботи (послуги) в подальшому використані у власній господарській діяльності, що підтверджується наданими представником позивача первинними документами (а.с.77-247 том 1).

Суд зауважує, що згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2. статті 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1, 201.2. статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано

Суд вважає необхідним зазначити, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від контрагента.

Суд зауважує, що в ході перевірки предметом дослідження слугували первинні бухгалтерські документи: акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, звіти агента щодо виконання договору, платіжні доручення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон № 996-ХІ) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 3 Закону № 996-ХІ визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до пункту 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, що містяться у документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення правочинів (коли відомості ґрунтуються на документах), недійсність яких установлена судом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону № 996-ХІ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд зауважує, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкові накладні цілком відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та підтверджують зв'язок понесених витрат із власною господарською діяльністю позивача.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентом є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами.

Враховуючи вищенаведене, наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту. Адже, чинне законодавство не передбачає обов'язку й не надає права вимагати від іншого платника податків будь-яких інших відомостей з метою формування податкового кредиту, в тому числі щодо сплати податків до бюджету іншими платниками і т. ін., окрім належним чином оформленої податкової накладної.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надала на вимогу суду методику, за якою було визначено кількість осіб необхідних для виконання робіт (послуг) передбачених договором.

Також представник податкового органу не надала суду обґрунтованих пояснень, належних доказів, щодо висновків перевіряючих не підтвердження господарської операції між ТОВ «Квелл» та ТОВ «Сов-Персонал» .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 04.02.2015 №0000412301, прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги ТОВ «Квелл» є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, з урахуванням положень Закону «Про судовий збір» та положень КАС України суд повертає судовий збір, сплачений позивачем, у повному обсязі.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 04.02.2015 №0000412301.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Квелл» (ідентифікаційний код 37075951) судовий збір у розмірі 2522 (дві тисячі п'ятсот двадцять дві) грн 19 коп., сплачений згідно квитанції №1193\з13 від 24.09.2015 шляхом стягнення з бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (ідентифікаційний код 39497534).

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст складений та підписаний 29 жовтня 2015 року