Ухвала

від 22.12.2015 по справі 823/4991/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/4991/15 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

22 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квелл» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Квелл», звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2015 №0000412301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, допущено невідповідність висновків суду дійним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкові накладні цілком відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та підтверджують зв'язок понесених витрат із власною господарською діяльністю позивача. Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентом є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 17.12.2014 по 19.12.2014 старшим заступником начальника відділу перевірок з окремих питань податкового аудиту ДПІ у м. Черкасах проведено документальна позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Квелл» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Сов-Персонал» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що відповідно до наданих звітів агентів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) встановлено, що позивачем оформлено виконання об'ємів робіт (послуг) на загальну кількість 123245 людино/годин. Враховуючи, що у липні 2014 року 23 робочих дні, то для виконання послуг товариством при тривалості робочого дня 8 годин необхідно мати чисельність працюючих 670 осіб, а у позивача згідно даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за ІІІ квартал 2014 року кількість працівників становила 14 осіб.

Крім того, під час перевірки використано дані акту від 03.12.2014 №9/23-01-2206/39117909 позапланової перевірки ТОВ «Сов-Персонал» за липень, серпень 2014 року, яким встановлено, що господарські операції між ТОВ «Сов-Персонал» та контрагентами-постачальниками та покупцями не підтверджуються, виходячи з реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, технічного персоналу, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської операції.

На підставі акту перевірки 26.12.2014 № 51/23-01-06/37075951 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 04.02.2015 №0000412301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 168146, 00 грн., у тому числі 112097 грн. за основним платежем та 56049 грн. за штрафними санкціями.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит - товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Так, з матеріалів справи убачається, що видами діяльності позивача є: діяльність агентств працевлаштування (основний), діяльність агентств тимчасового працевлаштування, консультування з питань інформатизації, діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, консультування з питань оподаткування, консультування з питань комерційної діяльності й керування, рекламні агентства.

01.04.2014 між ТОВ «Квелл» (Агент) та ТОВ «Сов-Персонал» (Принципал) укладено договір №С-03/14 та додаткову угоду №5 до договору, згідно з умовами яких «Принципал поручает, а Агент Принимает на себя обезательство осуществить от свого имени но за счет Принципала, поиск Заказчиков», заинтересованых в выполнении для них Принципалом работ (услуг), указаных в п. 1.3. договора, заключать с найдеными заказчиками контракты на выполнение даных работ (услуг) силами Принципала, а также организовать выполнение работ (услуг) по заключенным контрактам. За выполнение указаных действий Принцыпал выплачивает Агенту вознаграждение в соответствии с условиями настоящего договора».

На підтвердження виконання умов договору в матеріалах справи містяться копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітів агента, податкових накладних, платіжних доручень.

Перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять достатню інформацію для розкриття змісту та обсягу вищевказаних господарських операцій.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи відповідачем не проаналізовано.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість позивача та його контрагента були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що придбані позивачем у ТОВ «Сов-Персонал» роботи (послуги) в подальшому використані у власній господарській діяльності.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки про порушення законодавства його контрагентами без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що обґрунтованих доводів та належних доказів на спростовування наведеного податковим органом під час апеляційного розгляду справи не надано.

Отже, враховуючи, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту надання послуг спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року - без змін.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, апелянтом до апеляційної скарги не додано документу про сплату судового збору.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги, з Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 774,41 грн. (168 146,00 * 1,5% * 110%, де 168 146,00 грн. - розмір ціни позову).

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області до Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, ЄДРПОУ одержувача - 38004897, рахунок отримувача - 31211206781007, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримувача (МФО) - 820019, код бюджетної класифікації - 22030001, код ЄДРПОУ суду 34729486) судовий збір у розмірі 2 774,41 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят чотири гривні 41 копійка).

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.