Постанова

від 14.07.2010 по справі 2а-2125/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2010 р. Справа № 2a-2125/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

при секретарі Заруба Б.М.

за участю представників сторін:

від позивача- Ясінський Т.І.,

від вдповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 76018

до відповідача: Державної податкової інспекція в м. Івано-Франківську, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76000

про скасування податкових повідомлень-рішень №0000971703/0 від 27.05.2010р. та №0000451720/0 від 27.05.2010р.,-

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 роман Михайлович звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень №0000971703/0 від 27.05.2010р. та №0000451720/0 від 27.05.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві, суду пояснив, що при прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення не було враховано того, що 22.07.2008 року між СП ТзОВ «Ліссервіс» та ПП ОСОБА_2 було укладено договір комісії. За результатами виконання зобов'язань по даному договору комісії, комітент поставив товар на комісію на загальну суму 1030764,00 грн. Комісіонер його продав і отримані кошти в сумі 1030764,00 грн. перерахував на рахунок комітента. Комітент за виконану роботу оплатив комісіонерові (ПП ОСОБА_2М.) винагороду в сумі 136432,63 грн. Зазначив, що кошти, які надійшли позивачу на виконання договору комісії, а саме в сумі 1030764,00 грн. є транзитними і право власності на них має комітент. Позивачу належить лише винагорода за надані ним послуги. Зазначив, що ДПІ в м. Івано-Франківську неправомірно включило до обсягу виручки кошти , отримані позивачем від договору комісії так як зазначені кошти були передані комітенту і не належать позивачу на праві приватної власності. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав викладених в письмовому запереченні. Зазначив, що ДПІ правомірно визначила всю суму коштів, отриманих позивачем в межах договорів комісії, як обсяг виручки суб'єкта підприємницької діяльності, що застосовує спрощену систему оподаткування. Зазначив, що відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу»ДПІ в м.Івано-Франківськ було проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 за період з 01.10.2008р. по 31.03.2010р.. в результаті якої складено акт №9237/17-3/НОМЕР_1 від 18.05.2010р. Перевіркою виявлено порушення позивачем п.19.1 ст.19 Закону України від 22.05.2003 № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.13 Декрету Кабінету Міністрів. України «Про прибутковий податок з громадян», у зв'язку з чим донараховано податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2009р. в розмірі 10008,09грн. (податкове повідомлення-рішення №0000971703/0 від 27.05.2010р.). порушення п.4.7 ст.4. п.п.7.7.1 п.7.7. п.п.7.3.1 п.7.3. п.п.7.2.8 п.7.2 ст. 7. п.9.4 ст.9 Закону України «податок на додану вартість», у зв'язку з чим донараховано податку на додану вартість в розмірі 520.0грн. та на підставі п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовано штрафні санкції в розмірі 260.0грн (податкове повідомлення-рішення №0000981703/0 від 27.05.2010р.).

Фізична особа підприємець ОСОБА_2. відповідно до поданої заяви від 15.12.2008 року у 2009 року перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Посилався на статтею 1 Указу Президента України n 727/98 встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень; юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень. Зазначив, що під виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) розуміється сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Таким чином, сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності платником єдиного податку за реалізований товар та за здійснення операцій по наданню послуг за договором комісії, яка включає в себе і суму винагороди, є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Оскільки комісіонер (фізична особа - платник єдиного податку) здійснює саме продаж (реалізацію) товару покупцеві, то сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку на розрахунковий рахунок за здійснення операції із продажу комісійного товару, що містить у собі й суму винагороди, вважається виторгом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і з огляду на положення Указу, не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис. грн. В обґрунтування посилався на те, що перевіркою встановлено, що фактично згідно облікових даних, у період з 01.10.2008р. по 30.09.2009 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 здійснював комісійну торгівлю сталевими трубами, які були у вжитку, згідно договору комісії на продаж товару від 22.07.2008р., укладеного з СП ТзОВ «Ліссервіс»код 22180221. Згідно контрактів підприємець реалізував сталеві труби, які були у вжитку. На поточний рахунок позивача поступили кошти в іноземній валюті (Євро) за сталеві труби в IV кв. 2008р. в сумі 7009,00 Євро, що в еквіваленті становить 69135,42 гри., в І - III кв. 2009р. - 94721,4 Євро, що в еквіваленті становить 961609,09 грн. Таким чином, позивачем було допущено перевищення понад 500 тис. грн. виручки за І кв.2009 р. в сумі 69360,69 грн.. за II кв.2009р. - 440887,64 грн.. за III кв.2009р. - 134012,84 грн.

Підпунктом 9.12.2. п.9.12 ст.9 Закону України від 22.05.2003 № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб», встановлено, що якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту (одержаними не за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань), то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом.

Позивачем не було додержано вимог законодавства, перехід до загальної системи оподаткування не здійснено, а отже податковим органом було проведено розрахунок податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2009р. з урахуванням отриманих доходів та понесених витрат, за звітні періоди. Вважає, що висновок акту перевірки щодо донарахованого податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі - 780,0 грн. та винесене податкове повідомлення-рішення №0000981703/0 від 27.05.2010р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ і застосування штрафник санкцій відповідає вимогам чинного законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_2 відповідно до поданої ним 15.12.2008 року заяви, перебував на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

18.05.2010 року ДПІ в м.Івано-Франківськ було проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 за період з 01.10.2008р. по 31.03.2010р.

За результатами перевірки складено акт №9237/17-3/НОМЕР_1 від 18.05.2010р, яким встановлено порушення позивачем п.19.1 ст.19 Закону України від 22.05.2003 № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.13 Декрету Кабінету Міністрів. України «Про прибутковий податок з громадян», у зв'язку з чим донараховано податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2009р. в розмірі 10008,09грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000971703/0 від 27.05.2010р., а також порушення п.4.7 ст.4. п.п.7.7.1 п.7.7. п.п.7.3.1 п.7.3. п.п.7.2.8 п.7.2 ст. 7. п.9.4 ст.9 Закону України «податок на додану вартість», у зв'язку з чим донараховано податку на додану вартість в розмірі 520,00 грн. та на підставі п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовано штрафні санкції в розмірі 260.0грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000981703/0 від 27.05.2010р.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України n 727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень; юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Під виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) розуміється сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

При цьому обсяг виручки для підприємця, який застосовує спрощену систему оподаткування, виступає лише критерієм для визначення можливості перебування на такій системі обліку та звітності, в той час. як для юридичної особи, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування обсяг виручки виступає ще й об'єктом оподаткування. Оскільки, в контексті положень Указу №727/98 виручка від реалізації продукції для підприємця, що застосовує спрощену систему оподаткування, є критерієм визначення можливості перебувати на даній системі оподаткування, то для підприємця, який перебуває на спрощеній системі оподаткування не передбачено базу оподаткування так само як і об'єкт оподаткування, а посилання позивача на те. що «до бази оподаткування єдиним податком включається сума комісійної винагороди, отриманої від такого виду діяльності»суперечить суті спрощеної системи для фізичної особи-підприємця.

Таким чином, сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності платником єдиного податку за реалізований товар та за здійснення операцій по наданню послуг за договором комісії, яка включає в себе і суму винагороди, є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Оскільки комісіонер (фізична особа - платник єдиного податку) здійснює саме продаж (реалізацію) товару покупцеві, то сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку на розрахунковий рахунок за здійснення операції із продажу комісійного товару, що містить у собі й суму винагороди, вважається виторгом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і з огляду на положення Указу, не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис. грн.

Абзацом 1 ст. 5 Указу встановлено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Як вбачається з акту перевірки в період з 01.10.2008р. по 30.09.2009 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 здійснював комісійну торгівлю сталевими трубами, які були у вжитку, згідно договору комісії на продаж товару від 22.07.2008р., укладеного з СП ТзОВ «Ліссервіс»код 22180221. Згідно контрактів № ROLI 1-0708 від 30.07.2008р., № ROLI 2-0309 від 05.03.2009р. підприємець реалізував сталеві труби, які були у вжитку Інтерфорст ГмбХ Австрія. На поточний рахунок позивача №26032052502064 (Івано-Франківська філія ВАТ «ПРИВАТБАНК») поступили кошти в іноземній валюті (Євро) від «ІНТЕРФОРСТ ГАНДЕЛЬСГЕЗЕЛЬШАФТ МБЕ»Бундесштрассе, 64, 8740 Цельтвег. Австрія за сталеві труби в IV кв. 2008р. в сумі 7009,00 Євро, що в еквіваленті становить 69135,42 грн. в І - ІII кв. 2009р. - 94721,4 Євро, що в еквіваленті становить 961609,09 грн.

Таким чином, позивачем було допущено перевищення понад 500 тис.грн. виручки за І кв.2009 р. в сумі 69360,69 грн.. за II кв.2009р. - 440887,64 грн.. за III кв.2009р. - 134012,84 грн.

Обсяг виручки позивача перевищив 500 тис. грн. у І кварталі 2009 року, а тому, відповідно до ст.5 Указу №727/98 позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування обліку та звітності з II кварталу 2009 року.

Як вбачається з підпункту 9.12.2. п.9.12 ст.9 Закону України від 22.05.2003 № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб», встановлено, що якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту (одержаними не за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань), то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом.

Позивачем не було додержано вимог законодавства, перехід до загальної системи оподаткування не здійснено, а отже податковим органом було проведено розрахунок податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2009 року з урахуванням отриманих доходів та понесених витрат, за звітні періоди.

В ході перевірки, виявлено, що позивачем за І кв.2009р. занижено валовий доход на 69360,69 грн., а за II кв.2009 р. завищено валовий доход на 440887,64грн., за III кв.2009р. - на 134012.84грн..- чим порушив вимоги ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" із змінами та доповненнями, ст.13 Інструкції Про прибутковий податок з громадян ("Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю"), затвердженої наказом ЕДШ України від 21.04.1993р. №12, зареєстрованої в Мін'юсті 09.06.1993р. за №64 із змінами та доповненнями, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємства" зі змінами та доповненнями, п.19.1 ст. 19 Закону України від 22.05.2003р. №889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" зі змінами та доповненнями.

Перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в деклараціях про доходи, з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки, встановлено, що чистий доход за II кв.2009р. занижено на 54200,00грн., за III кв. 2009р. - на 12520,00 грн., чим порушено вимоги ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" із змінами та доповненнями, ст.13 Інструкції Про прибутковий податок з громадян ("Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю"), затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.1993р. №12. зареєстрованої в Мін'юсті 09.06.1993р. за №64 із змінами та доповненнями, п.19.1 ст.19 Закону України В«Про податок з доходів фізичних осіб" зі змінами та доповненнями.

За результатами перерахунку встановлено, що сума чистого доходу, що підлягає оподаткуванню за ставкою 15% становить 66720,6грн. а тому ДПІ в м.Івано-Франківськ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000971703/0 від 27.05.2010 року, яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 10008,09грн., що становить 15% від суми чистого доход.

Відповідно до п.4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у випадках коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з поставки вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих платниками податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку. Правила комісійної торгівлі та визначення комісійної винагороди встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата-інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» визначені особи, які підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку, а саме, коли сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо обсяг оподатковуваних операцій протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більш ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним періодом.

Як встановлено судом підприємець ОСОБА_2 у першому кварталі 2010 року отримав виручку від реалізації товарів на виконання договорів комісії, що перевищила допустимий обсяг виручки. Таким чином, позивач повинен був надіслати податковому органу заяву про реєстрацію платника на додану вартість протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким податковим звітним періодом. В порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» позивач не зареєструвався як платник ПДВ і відповідно до п.9.4 ст.9 Закону 68. особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Просив позов задовольнити.

Враховуючи зазначене, висновок акту перевірки щодо донарахованого податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі - 780,0 грн. та винесене податкове повідомлення-рішення №0000981703/0 від 27.05.2010р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ і застосування штрафник санкцій відповідає вимогам чинного законодавства та є правомірними.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеяційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. В разі подання заяви про апеляційне оскарження судового рішення, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня складання її в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Суддя: Микитюк Р.В.

Постанова складена в повному обсязі 19.07.2010 року.