Ухвала

від 28.10.2015 по справі 820/6848/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 р.Справа № 820/6848/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Любчич Л.В. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача - Кізілова О.В.,

представника відповідача - Гаєвська І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2015р. по справі № 820/6848/15

за позовом Приватного підприємства "Компанія "Маркет плюс"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року адміністративний позов приватного підприємства "Компанія "Маркет плюс" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 28.04.2015 року №0002101510.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року 2755-VI (із змінами та доповненнями) та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства "Компанія "Маркет плюс" (код ЄДРПОУ 38771608) з питань дотримання вимог податкового законодавства, включення до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року податкових накладних із періодом виписки (іншим ніж звітний) за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт №797/20-33-15-01-08/38771608 від 16.04.2015 року, яким зафіксовано, що підприємством у порушення п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року 2755-VI (із змінами та доповненнями) завищено податковий кредит з податку на додану вартість за січень 2015 року на суму ПДВ 58516,0 грн., у зв'язку із чим, платником податків порушено приписи п.п.200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (а.с. 6-12).

На підставі вище вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 28.04.2015 року №0002101510 (а.с. 13).

Позивач, не погодившись з такими діями та прийнятими за їх результатами рішеннями податного органу, оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що дії Західної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області є не правомірними та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, не вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що приватним підприємством "Компанія "Маркет плюс" подано до контролюючого органу податкову декларацію №9020138029 з податку на додану вартість за січень 2015 року.

Так, позивачем включено до складу податкового кредиту січня 2015 року суму ПДВ по господарським операціям з СП "Українська восточная рибная компанія", ТОВ "Ремондіс Запоріжжя", ПП "Армавир-Плюс", ПП "Компанія Бір".

Матеріалами справи підтверджено, що між приватним підприємством "Компанія "Маркет плюс" (покупець) та СП "Українська восточная рибная компанія" (постачальник) 23.12.2013 року укладено договір поставки №11287, за умовами якого постачальник зобов'язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки продукцію у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору (а.с. 63-66).

На підтвердження виконання умов укладеного правочину позивачем надано: видаткові накладні, товарно-транспортні накидані, податкова накладна (а.с. 76).

Також, між позивачем (споживач) та ТОВ "Ремондіс Запоріжжя" (виконавець) укладено договір №20131087 від 25.11.2013 року, за умовами якого споживач доручає, а виконавець надає йому послуги з вивезення та захоронення побутових відходів, накопичених у споживача, на умовах договору (а.с. 97-98).

На підтвердження виконання умов укладеного правочину позивачем надано: акт здачі - прийняття робіт, податкову накладну (а.с. 101-102).

Крім того, 23.12.2013 року позивачем (покупець) укладено договір купівлі - продажу №727 з ПП "Армавир-Плюс" (продавець), за умовами якого продавець зобов'язується продавати партіями продовольчі товари в асортименті (а.с. 103-104).

На підтвердження виконання умов укладеного правочину позивачем надано накладні, товарно - транспортні накладні, податкова накладна (а.с. 111-118).

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП "Компанія Бір" (постачальник) укладено договір поставки №57 від 01.10.2013 року, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, а покупець прийняти даний товар та сплатити за нього (а.с. 121-126).

На підтвердження виконання умов укладеного правочину позивачем надано: податкові накладні, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні (а.с. 133-181).

Оплата по вище вказаним правочинам здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, квитанціями (а.с. 81-82, 119-120, 182-191).

Для перевезення ТМЦ позивачем, укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом №03 від 01.10.2013 року (а.с. 83-84), виконання умов якого підтверджується податковою накладною, актом надання послуг, платіжними дорученнями (а.с. 90-96).

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Колегія суддів зазначає, що зміни у п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу внесені у січні 2015 року, однак накладні виписані у грудні 2014 року, а тому в даному випадку слід застосовувати норми податкового законодавства, що діяли на момент вчинення правовідносин.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, а тому висновки відповідача викладені в акті перевірки №797/20-33-15-01-08/38771608 від 16.04.2015 року про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту за січень 2015 року на 585160,0 грн., є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року 2755-VI (із змінами та доповненнями) та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2015р. по справі № 820/6848/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А. Судді (підпис) (підпис) Любчич Л.В. Сіренко О.І. Повний текст ухвали виготовлений 02.11.2015 р.