Ухвала

від 21.10.2015 по справі 801/8153/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/66731/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Іваненко Я.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування» до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про стягнення коштів

за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30 липня 2013 року № 2117 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; стягнути з Державного бюджету України судові витрати.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30 липня 2013 року № 2117 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 716,92 грн з Державного бюджету України шляхом їх списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено наступне.

Рішенням управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 6 березня 2013 року № 553 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовано до публічного акціонерного товариства «Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування» застосовано штраф у розмірі 44254,55 грн та нараховано пеню у розмірі 7284,53 грн за період з 21 січня 2013 року по 14 лютого 2013 року.

30 липня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим прийнято рішення № 2117 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до публічного акціонерного товариства «Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування» застосовано штраф у розмірі 71691,83 грн та нараховано пеню у розмірі 6670,48 грн за період з 21 січня 2013 року по 30 квітня 2013 року.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 13 Закону № 2464-VІ органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:

у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум;

за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;

за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Частиною десятою статті 25 Закону № 2464-VІ визначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Суди першої та апеляційної інстанцій, визнаючи протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30 липня 2013 року № 2117 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, виходили з того, що відповідачем було двічі застосовано до позивача штрафні санкції та нарахована пеня за період з 21 січня 2013 року по 14 лютого 2013 року.

Проте такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним.

В запереченнях на позов та доводах апеляційної і касаційної скарг відповідач зазначав, що рішенням від 30 липня 2013 року № 2117 до позивача було застосовано штраф у розмірі 71691,83 грн та нараховано пеню у розмірі 6670,48 грн за період з 20 лютого 2013 року по 30 квітня 2013 року, проте при складанні цього рішення ним була допущена описка та помилково вказано період з 21 січня 2013 року по 30 квітня 2013 року замість правильного періоду з 20 лютого 2013 року по 30 квітня 2013 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій зазначених обставин не перевірили та не з'ясували чи відповідають розміри штрафу і пені, визначені у рішенні від 30 липня 2013 року № 2117, розрахункам штрафу і пені за період з 20 лютого 2013 року по 30 квітня 2013 року, що містяться на зворотному боці цього рішення (а.с. 9, 32).

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Суд першої інстанції помилково стягнув з управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на користь публічного акціонерного товариства «Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування» судовий збір в розмірі 716,92 грн, чого робити був не вправі.

Апеляційний суд зазначеної помилки не виправив.

Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ Кобилянський М.Г.

СУДДІ Амєлін С.Є.

Іваненко Я.Л.