Ухвала

від 27.10.2015 по справі 804/11778/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/31518/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Лосєва А.М. Федорова М.О. за участю секретаряТитенко М.П. та представників сторін: від позивача Переяславська М.В. від відповідачане з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Торіс-плюс» на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014

у справі № 804/11778/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торіс-плюс» доЛівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

проскасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торіс-Плюс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за період квітень 2013 року як податкової звітності;

- скасувати рішення відповідача №13984/10/18.2-15 від 15.05.2013;

- зобов'язати відповідача прийняти податкову декларацію ТОВ «Торіс - Плюс» (код ЄДРПОУ 33473413) з податку на додану вартість за період квітень 2013 року з додатками датою її фактичного отримання а саме 13.05.2013 року;

- зобов'язати відповідача відобразити показники податкової декларації ТОВ «Торіс-Плюс» з податку на додану вартість за період квітень 2013 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі, в картці особового рахунку ТОВ «Торіс - Плюс».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- 13.05.2013 відповідач отримав податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за квітень 2013 року, направлену засобами поштового зв'язку;

- 20.05.2013 на адресу позивача надійшло рішення відповідача щодо податкової звітності №13984/10/18.2-15 від 15.05.2013, в якому зазначено, що податкова декларація ТОВ «Торіс-Плюс» за період квітень 2013 року не вважається податковою декларацією.

Позиція відповідача обґрунтована тим, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Торіс-Плюс» №04346084 від 24.01.2006 було анульоване рішенням Лівобережної МДПІ № 1078 від 27.07.2011.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що поданий позивачем документ не відповідає вимогам податкової звітності, оскільки позивач у квітні 2013 року не був платником податку на додану вартість, а тому такий документ вірно не визнаний відповідачем податковою звітністю, внаслідок чого підстави для занесення до баз даних податкової звітності відсутні.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції такі висновки судів попередніх інстанцій вважає передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи, у зв'язку з чим зазначає наступне.

За змістом п.49.8 ст.49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Однак, розглядаючи справу по суті, судами попередніх інстанцій не досліджено та не встановлено, чи є рішення відповідача №13984/10/18.2-15 від 15.05.2013 (яким визначено, що податкова декларація ТОВ «Торіс-Плюс» за період квітень 2013 року не вважається податковою декларацією) таким, що прийняте відповідачем правомірно, в межах його повноважень, з врахуванням положень п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суд апеляційної інстанції, в порушення вимог процесуального законодавства, не дослідив та не надав належної правової оцінки доводам позивача проте, що рішення податкового органу про анулювання свідоцтва платника ПДВ позивача, що стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення №13984/10/18.2-15 від 15.05.2013, було визнано протиправним та скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій.

Недотримання судами першої й апеляційної інстанцій вимог процесуального законодавства призвело до неповного з'ясування фактичних обставин справи, які входять до предмету доказування та мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торіс-плюс» задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіА.М. Лосєв М.О. Федоров