Ухвала

від 03.11.2015 по справі 372/4440/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/4440/15-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/780/474/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2 Категорія 03.11.2015

УХВАЛА

Іменем України

03 листопада 2015 року. м. Київ.

Колегія суддів судової палати

з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання: ОСОБА_5

прокурора: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2015 року про відмову в задоволенні клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; -

в с т а н о в и л а :

Як вбачається з ухвали слідчого судді, до Обухівського районного суду Київської області звернувся слідчий СВ Обухівського РВ ГУМВС України в Київській області з клопотанням, в рамках кримінального провадження № 12012100230000147 від 02.12.2012 року щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту, заборони розпоряджатися будь-яким чином та використовувати земельні ділянки, загальною площею 2,5162 га., що розташовані в смт. Козин Обухівського району та належать на праві приватної власності ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Своє клопотання слідчий мотивує тим, що зазначені земельні ділянки є предметом кримінального правопорушення, а незастосування заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на такі земельні ділянки може призвести до зникнення, втрати або пошкодження земельних ділянок або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, оскільки вказані земельні ділянки незаконно вибули із державної власності та неодноразово здійснювався їх продаж, об`єднання та зміна цільового призначення земельних ділянок.

Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 24.10.2015 року відмовлено в задоволенні клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що доводи клопотання про наявність підстав для накладення арешту на земельні ділянки є безпідставними, оскільки на даний час жодній особі не оголошена підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, а у клопотанні слідчого відсутні доводи про те, що незастосування заборони у вигляді арешту майна може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Не погоджуючись з даним рішенням слідчого судді прокурором подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити свою ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту, заборони розпоряджатися будь-яким чином та використовувати земельні ділянки.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді є незаконною, невмотивованою та необґрунтованою. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, оскільки у своєму клопотанні слідчий обґрунтував та надав належні докази, що земельні ділянки на які потрібно накласти арешт є предметом кримінального правопорушення та навів підстави для арешту майна, оскільки вказані земельні ділянки незаконно вибули із державної власності та неодноразово здійснювався їх продаж та об`єднання. Однак, слідчий суддя безпідставно не взяв до уваги доказі, які надані до клопотання.

Крім того, суд не взяв до уваги, що земельні ділянки водного фонду не підлягають забудові, а на даний час селищною радою їх цільове призначення визначене під житлову та громадську забудову.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ч. 1, 3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому законом порядку. Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Ч.4 ст. 170 КПК України передбачено, що заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

За змістом ч.2 ст. 167 та ч.2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно: підшукане, виготовлене, пристосоване чи використовується як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди; призначалося (використовувалося) для схилення особи до вчинення кримінального правопорушення; є предметом кримінального правопорушення; одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12012100230000147 від 02.12.2012 року, внесені відомості про кримінальне правопорушення щодо посадових осіб Козинської селищної ради, та посадових осіб Управління Держземагенства в Обухівському районі за ч.2 ст. 364 КК України, щодо незаконної передачі у власність земельних ділянок та погодження проекту відведення земельних ділянок.

В єдиному реєстрі досудових розслідувань зазначено, що у квітні 2010 року посадові особи Управління Держземагенства в Обухівському районі, в порушення вимог ст. ст. 20, 61 Земельного кодексу України, без зміни цільового призначення погодили проект відведення земельної ділянки колишнього санаторію «Жовтень» рекреаційного призначення, розташованої в прибережній захисній смузі р. Дніпро, загально площею 2,6 га, розташованої в межах Козинської селищної ради Обухівського району, яку в подальшому Козинською селищною радою 21.12.2010 року надано у приватну власність 22 громадянам України для будівництва житлових будинків, господарських будівель та споруд, чим спричинили збитки державі в розмірі 2725590,66 грн.

Санкція ч.2 ст. 364 КК України передбачає кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало тяжких наслідків охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Тобто, земельні ділянки, на які слідчий просить накласти арешт є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.

На час звернення слідчого з клопотанням до суду по даному кримінальному провадженню підозри нікому не пред`явлено.

З матеріалів справи вбачається, що власниками земельних ділянок, загальною площею 2,5162 га., що розташовані в смт. Козин Обухівського району є ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , що підтверджується договорами купівлі-продажу, державними актами на право власності на земельні ділянки та довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 16-54).

Відповідно до вимог ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності також захисника, законного представника. Клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Як вбачається з матеріалів судової справи та ухвали слідчого судді, клопотання слідчого про арешт земельних ділянок було розглянуто без участі власників майна. Питання щодо розгляду зазначеного клопотання без участі власників земельних ділянок слідчим перед слідчим суддею не ставилося, рішення слідчим суддею щодо розгляду клопотання без участі власників майна не приймалося, що на думку колегії суддів є порушенням вимог ст. 172 КПК України та тягне за собою скасування ухвали слідчого судді з направленням матеріалів клопотання на новий судовий розгляд.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170-173, 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2015 року про відмову в задоволенні клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою матеріали клопотання слідчого про застосування заходів забезпечення кримінального провадження повернути до суду першої інстанції для її розгляду в порядку передбаченому Главою 17 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4