Рішення

від 03.11.2015 по справі 181/295/15-ц

МЕЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 181/295/15-ц

Провадження № 2/181/139/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2015 р. с.м.т. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Гончаренка О.О.

за участю секретаря Левченко Н.С.,

представника позивача - ліквідатора ТОВ «Антонівське» ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Межова цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Антонівське» в особі ліквідатора по справі №Б29/194-10 ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи: реєстраційна служба Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської області, Богданівська сільська рада Межівського району Дніпропетровської області, відділ державної виконавчої служби Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської області про визнання прилюдних торгів та актів СДП «Укрспец'юст» про їх проведення недійсними, витребування майна від недобросовісного і добросовісного набувачів та скасування державної реєстрації права власності за ними, витребування майна та визнання права власності за позивачем,

В С Т А Н О В И В:

07 квітня 2015 року позивач - ліквідатор ТОВ «Антонівське» ОСОБА_1 звернувся до Межівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи реєстраційна служба Межівського районного управління юстиції в Дніпропетровській області та територіальна громада Богданівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області про поновлення строку позовної давності, витребування майна від добросовісного набувача, визнання права власності та про зобов'язання зареєструвати його за позивачем.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що у зв'язку з незадоволенням кредиторських вимог (до ТОВ «Антонівське»), ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2015 року було призначено ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю «Антонівське» арбітражного керуючого ОСОБА_1 Проводячи ліквідаційну процедуру останнім було встановлено, що рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2007 року за ОСОБА_3 визнано право власності на нерухоме майно у вигляді будівлі чотирирядного корівника МТФ №1, яка розташована по вулиці Степова, 1/3 в с.Антонівське, Межівського району, Дніпропетровської області та будівлі телятника МТФ №1, яка знаходиться по вул. Степова, 1/1 в с.Антонівське, Межівського району, Дніпропетровської області. Колишній ліквідатор арбітражний керуючий ОСОБА_5 оскаржила зазначене вище рішення Межівського районного суду до апеляційного суду Дніпропетровської області, яке, за наслідками розгляду рішенням апеляційної інстанції від 12 січня 2011 року, було скасоване та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на будівлю чотирирядного корівника МТФ №1, яка розташована по вул. Степова, 1/3 в с.Антонівське, Межівського району, Дніпропетровської області та будівлю телятника МТФ №1, яка знаходиться по вул. Степова, 1/1 в с.Антонівське, Межівського району, Дніпропетровської області. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачем отримано довідку №34475232, згідно якої 18 січня 2011 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна вигляді будівлі чотирирядного корівника МТФ №1 за вказаною вище адресою. Окрім цього, за довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №34474403, останній здійснив правочин відчуження нерухомого майна у вигляді будівлі телятника МТФ №1, яка знаходиться по вул. Степова, 1/1 в с.Антонівське, Межівського району, Дніпропетровської області ОСОБА_4 на основі договору купівлі-продажу ВМI№959313 від 10 серпня 2009 року, який зареєстрований приватним нотаріусом Межівського районного нотаріального округу. Вартість майна склала 39 089, 00 гривень. Викладені обставини свідчать про добросовісність набувача в особі ОСОБА_4 та маються правові підстави для витребування майна, власником якого є ТОВ «Антонівське», в останньої. Оскільки апеляційним судом Дніпропетровської області підстава для права власності на нерухоме майно у ОСОБА_3 визнана недійсною, це тягне за собою визнання договору купівлі-продажу №ВМI №959313 від 10 серпня 2009 року також не дійсним.

Позивач вказує на положення ст.388 ЦК України та рішення Верховного Суду України №6-146цс13 від 16 квітня 2014 року, за якими майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Вважає, що у зв'язку з цим має право витребувати спірне майно від добросовісного набувача та зареєструвати його за ТОВ «Антонівське» на праві власності.

Просить суд, з урахуванням того, що з вищевказаними обставинами ознайомився у березні 2015 року, поновити строк для подачі позову, витребувати на користь позивача від добросовісного набувача спірне майно у ОСОБА_4, а також безпідставно набуте майно у ОСОБА_3, визнати право власності за ТОВ «Антонівське» на будівлю чотирирядного корівника МТФ №1, яка розташована по вул. Степова,1/3 в с.Антонівське, Межівського району, Дніпропетровської області та будівлю телятника МТФ №1, яка знаходиться по вул. Степова, 1/1 в с.Антонівське, Межівського району, Дніпропетровської області та зобов'язати реєстраційну службу Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвати право власності на спірне майно за ТОВ «Антонівське» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

30 липня 2015 року позивач надав доповнення до позовної заяви, в якому зазначив, що в процесі розгляду справи в якості третьої особи до справи було залучено відділ державної виконавчої служби Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської області. У зв'язку з необхідністю з'ясування всіх обставин проведення прилюдних торгів арештованого майна ТОВ «Антонівське», ліквідатор звернувся до Міністерства юстиції України та до Управління ДВС Дніпропетровської області з листом про надання інформації щодо підтвердження підстав для проведення Дніпропетровською філією «Укрспец'юст» 29 травня 2007 року прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна ТОВ «Антонівське».

Послався на Наказ Міністерства юстиції України №74/5 від 15 грудня 1999 року, яким було затверджено Інструкцію про проведення виконавчих дій, згідно п.5.12.2 - 5.12.4 якої, проводити торги мали лише спеціалізовані організації, з якими Міністерством були укладені генеральні договори про реалізацію арештованого майна. При цьому зазначив, що, згідно з публічною інформацією, розміщеному на офіційному сайті Міністерства юстиції України відомо, які юридичні особи отримали право реалізації арештованого майна відповідно до укладених генеральних договорів з Міністерством юстиції України, серед яких відсутнє СДП «Укрспец'юст». Також зазначив, що було надіслано лист із запитом про правомочність цієї організації в проведенні торгів, в разі негативної відповіді на який будуть всі підстави вважати, що проведені прилюдні торги є недійсними, а тому державну реєстрацію нерухомого майна слід буде скасувати.

Доповнив позов вимогами про визнання прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна ТОВ «Антонівське» від 29 травня 2007 року та актів СДП «Укрспец'юст» про проведення прилюдних торгів з продажу арештованого нерухомого майна ТОВ «Антонівське» від 06 червня 2007 року недійсними; про визнання безпідставною та анулювання державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на об'єкти нерухомого майна ТОВ «Антонівське»: будівлю чотирирядного корівника МТФ №1, яка знаходиться за адресою: вул. Степова, 1/3, с. Антонівське, Межівського району, Дніпропетровської області, та будівлю телятника МТФ №1, яка знаходиться за адресою: вул.Степова, 1/1, с. Антонівське, Межівського району, Дніпропетровської області.

Позивач в судовому засідання наполягав на задоволенні позову у повному обсязі. Окрім фактів, викладених в позові та доповненні до нього, звертав увагу суду на ту обставину, що право власності ОСОБА_3 виникло на підставі реєстраційних дії нотаріуса, при цьому 06 червня 2007 року він отримав акт, 14 червня 2007 року звернувся до нотаріуса. Він сумнівався в правомірності дій, а тому 12 липня 2007 року звернувся й до суду, який 19 липня 2007 року виніс рішення про визнання його права власності. Окрім того, наданий нотаріусом реєстр для реєстрації нотаріальних дій містить не всі відомості, які повинні бути згідно з Наказом Міністерства Юстиції №87/5 від 15 липня 2003 року, а тому не можна зробити висновок про отримання свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів ОСОБА_6 у зазначений в реєстрі день. Акцентував увагу на тому, що відповідь Печерського суду м. Києва не підтверджує скасування постанови КМУ «Про ліквідацію СДР «Укрспец'юст». Це підприємство знаходилося в стадії ліквідації, за витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно нього було внесене судове рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи від 21 квітня 2006 року, і, згідно п.3.2 Наказу Міністерства юстиції України від 11 листопада 2003 року №136/5, не могло приймати участь у тендері для реалізації арештованого державними виконавцями майна. Окрім того, вважає, що відповідь на його запит стосовно генерального договору з СДП «Укрспец'юст», надана заступником міністра - керівником апарату Міністерства юстиції України, в якій зазначено про відсутність інформації щодо цього договору, має більшу юридичну силу, ніж та, що надана суду в.о. директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову у повному обсязі, зазначивши, що пропущено строк позовної давності звернення до суду, позивачем не було зазначено жодної поважної підстави для його поновлення. Ще у 2010 році був інший ліквідатор - Маркова, якій було відомо про ці торги, але про їх недійсність мова не велася. Пройшло вже більше 8 років. Позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. 20 лютого 2007 року було проведено опис майна ТОВ «Антонівське, в тому числі спірного майна. Директор був присутній при цьому, майно було передано йому на відповідальне зберігання. 29 травня 2007 року Дніпропетровською філією СДП «Укрспец'юст» були проведені торги спірного майна. ОСОБА_3 прийняв участь, сплатив необхідні платежі, попередньо вніс авансові кошти. Після перемоги на торгах сплатив у повному обсязі за корівник та телятник 10 500 гривень та 4 600 гривень відповідно. Стосовно відповідей з Міністерства юстиції України зазначив, що неважливо ким сам підписано, вони мають однакову юридичну силу. При цьому звернув увагу, що у відповіді, надісланій на запит суду, зазначено, що, оскільки у четвертому кварталі 2005 року та першому кварталі 2006 року тендер (конкурс) з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна не проводився, реалізацію арештованого державними виконавцями майна протягом 2005-2006 років здійснювали спеціалізовані організації, визнані переможцями за результатами тендера (конкурсу), проведеного Міністерством юстиції України у четвертому кварталі 2004 року, у тому числі і спеціалізоване державне підприємство «Укрспец'юст». Позивач в уточненні до позову просить витребувати майно від ОСОБА_4, яке взагалі їй не належало - будівлю телятника. Що стосується записів нотаріуса в реєстрі, звернув увагу, що він був затверджений підписом заступника начальника та печаткою ГУ МЮУ в Дніпропетровській області, а тому нотаріуса не могла самостійно вносити інші дані ніж ті, що передбачені відповідними графами.

Просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Третя особа реєстраційна служба Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської області в особі її начальника ОСОБА_7 судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за відсутності її представника, просить винести рішення згідно вимог чинного законодавства.

Третя особа Богданівська сільська рада Межівського району Дніпропетровської області в особі її голови ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляду справи без його участі.

Третя особа відділ державної виконавчої служби Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської області в особі її начальника ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, причини неявки суду невідомі.

Незважаючи на те, що на підставі ухвали суду від 11 червня 2015 року, її явку було визнано обов'язковою за клопотанням сторін по справі, на сьогодні, як позивач, так і відповідач, вважають недоцільним викликати її для дачі особистих пояснень, а тому суд вважав за можливо провести розгляд справи за її відсутності.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає встановленими наступні фактичні обставини, яким надано відповідну оцінку.

Дійсно, рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області №2-403/2007 від 19 липня 2007 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на нерухоме майно у вигляді будівлі чотирирядного корівника МТФ №1, яка розташований по вул. Степова, 1/3 в с.Антонівське, Межівського району, Дніпропетровської області та будівлю телятника МТФ №1, яка знаходиться по вул. Степова, 1/1 в с.Антонівське, Межівського району, Дніпропетровської області.

Згідно мотивувальної частини рішення не вбачалося, що взагалі був спір про це право, та що головне - встановлений факт того, що спірне майно вибуло з володіння ТОВ «Антонівське» не за рішенням суду, а у зв'язку з реалізацією його з прилюдних торгів арештованого нерухомого майна, про що видані відповідні акти державного виконавця, затверджені начальником відділу ДВС Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської області.

Такий висновок зроблений і рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2011 року, яким це рішення Межівського районного суду було скасовано, та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на спірне майно. Суд апеляційної інстанції зазначив, що не вбачався спір про право, взагалі був відсутній відповідач, не з'ясовано у зв'язку з чим позивач звернувся до суду, за захистом своїх прав і ким вони були порушені. Описав зміст п.п.6.1, 6.2 та 6.4 Тимчасового положення про порядок проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, за яким після повного розрахунку покупців за придбане майно, на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби. Затверджений акт державний виконавець видає покупцеві. На підставі цього акта нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Зазначив, що суд не перевірив, чому позивач не звернувся до нотаріуса за отриманням свідоцтва, не з'ясував правових підстав вимоги, не окреслив межі дослідження фактичних обставин тощо.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд не вбачає наявність рішення суду, за яким власність вибула з володіння власника, навпаки мається зазначення того, що вона вибула за результатами торгів з реалізації арештованого майна, а покупець ОСОБА_3 з невідомих причин не отримав відповідне свідоцтво у нотаріуса і не піддав його державній реєстрації.

Даний висновок також підтверджується тим, що відповідно до ч.3 ст.66 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин - тобто станом на 06 червня 2007 року) акт про проведення прилюдних торгів затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби і є підставою для видачі відповідним органом свідоцтва про право власності.

Згідно з п.245 Наказу Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5 «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (чинним на момент виникнення правовідносин - тобто станом на 06 червня 2007 року) свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів видається нотаріусом на підставі складеного державним виконавцем акта про проведені публічні торги, затвердженого начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Актами про проведені прилюдні торги арештованого нерухомого майна від 06 червня 2007 року та довідками виконавчого комітету Богданівської сільської ради Дніпропетровської області №561 та №562 від 13 квітня 2007 року підтверджується придбання ОСОБА_3 будівель чотирирядного корівника МТФ №1 та телятника МТФ №1, які розташовані по вул. Степова, 1/3 та вул. Степова, 1/1, відповідно, в с.Антонівське, Межівського району, Дніпропетровської області.

З урахуванням викладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку, що спірне майно перейшло до ОСОБА_3 внаслідок придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів. Скасування рішення суду, за яким за ОСОБА_3 було визнано право власності на спірне майно, все ж таки не позбавило його права і до теперішнього часу на набуття права власності, оскільки акти про проведені прилюдні торги арештованого нерухомого майна від 06 червня 2007 року ніким не оскаржувалися, є дійсними, і надавали ОСОБА_3 можливість звернутися до нотаріуса для отримання свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів. Таким чином, вбачається, що право власності на спірне майно у ТОВ «Антонівське» припинилося в наслідок звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника, відповідно до п.8 ч.1 ст.346 ЦК України.

Тому в цій справі недоречно застосовувати правовий висновок Верховного Суду України, зроблений ним під час розгляду на засіданні Судової палати у цивільних справах 16 квітня 2014 року справи №6-146цс13 стосовно статусу майна, що вибуло на підставі рішення суду.

Відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно:

- (номер інформаційної довідки 34474403 від 04 березня 2015 року) підтверджується, що за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (корівника) по вулиці Степова, 1/3, с.Антонівське, Межівського району, Дніпропетровської області.

При цьому вбачається, що рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 прийнято 13 серпня 2009 року. Тому суд погоджується з доводами позивача стосовно недійсності договору купівлі-продажу ВМІ №959313 від 10 серпня 2009 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з приводу продажу останній телятника МТФ №1, розташованого по вул. Степова, 1/3 в с. Антонівське, Межівського району, Дніпропетровської області, оскільки, по факту, ОСОБА_3 в установленому законом порядку не набув права власності на це майно, зареєстроване раніше право власності скасоване рішенням суду, що набрало законної сили. Проте, з підстав наведених вище, у позивача відсутнє право вимоги витребувати це майно з фактичного володіння ОСОБА_4, як такого, що вибуло за рішенням суду. На сьогоднішній день державна реєстрація права власності ОСОБА_4 не скасована.

- (номер інформаційної довідки 34475232 від 04 березня 2015 року) підтверджується, що за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (телятника) по вулиці Степова, 1/1, с.Антонівське, Межівського району, Дніпропетровської області на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серії ВЕР №549602, реєстровий номер 1396, виданого державним нотаріусом Межівського районного нотаріального округу ОСОБА_10 та на підставі рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області №2-403/2007 від 19 липня 2007 року.

Рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 прийнято 18 січня 2011 року за двома підставами, вже після винесення рішення апеляційним судом. Але було достатньо й однієї підстави - свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, тому на сьогоднішній день право власності ОСОБА_3 не є скасованим. Державна реєстрація права власності за ним повторно скасована не була.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для витребування на користь позивача від ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спірного майна, та, як наслідок, визнання права власності на нього за позивачем.

Посилання представника позивача на невідповідність проведення реєстраційних записів нотаріуса приписам Наказу Міністерства юстиції України №87/5 від 15 липня 2003 року «Про затвердження Порядку ведення та заповнення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій» стосовно видачі ОСОБА_3 свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та неможливістю у зв'язку з цим казати про вчасне отримання ним цього свідоцтва, суд не приймає до уваги, як обставину, що не є належним доказом цього факту, оскільки законність дій нотаріуса не є предметом розгляду цієї справи.

Обговорюючи питання про визнання прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна ТОВ «Антонівське» від 29 травня 2007 року та актів СДП «Укрспец'юст» про проведення прилюдних торгів з продажу арештованого нерухомого майна ТОВ «Антонівське» від 06 червня 2007 року недійсними, та про визнання безпідставною та анулювання державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на об'єкти нерухомого майна ТОВ «Антонівське»: будівлю чотирирядного корівника МТФ №1, яка знаходиться за адресою: вул. Степова, 1/3, с. Антонівське, Межівського району, Дніпропетровської області, та будівлю телятника МТФ №1, яка знаходиться за адресою: вул.Степова, 1/1, с. Антонівське, Межівського району, Дніпропетровської області, слід зазначити таке.

Представником у справі було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

При вирішенні питання, що стосується поновлення строку позовної давності, суд враховує положення ч.3 ст.267 ЦК України, за якими позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.2 ст.4 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення ліквідатора до суду із заявою про захист інтересів товариства, інтереси якого він представляє.

Згідно постанови господарського суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2010 року по справі №Б29/194-10, ліквідатором ТОВ «Антонівське» призначалася ОСОБА_5, якій було відомо про проведені прилюдні торги, проте ні вона, а перед нею - ні керівництво ТОВ «Антонівське», не зверталися до суду з позовом у межах загального строку трирічної позовної давності, передбаченого ст.257 ЦК України, про визнання торгів недійсними.

Таким чином, представник позивача - ліквідатор ОСОБА_1, якого призначено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2015 року по справі №Б29/194-10, дійшов помилкового висновку про початок перебігу позовної давності з дня виявлення особисто ним порушень процедури прилюдних торгів, тим паче, що воно ґрунтувалося на припущеннях, а тому до цих правовідносин слід застосувати строк позовної давності.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, зроблений ним під час розгляду на засіданні Судової палати у цивільних справах 01 липня 2015 року справи №6-178цс15 стосовно строку звернення до суду представника особи.

Незважаючи на пропуск звернення до суду, стосовно визнання прилюдних торгів з мотивів, викладених позивачем, слід зазначити на наступні обставини та факти.

Позивачем не оскаржувалася сама процедура проведення цих торгів, які відбулися 29 травня 2007 року, а лише той факт, що СДП «Укрспец'юст» не було належною організацією, наділеною правом проведення торгів, а тому процедура їх проведення була порушена та проведена всупереч Наказу Міністерства юстиції України №74/5 від 15 грудня 1999 року, яким було затверджено Інструкцію про проведення виконавчих дій, згідно п.5.12.2 - 5.12.4 якої, проводити торги мали лише спеціалізовані організації, з якими Міністерством були укладені генеральні договори про реалізацію арештованого майна.

При цьому, дійсно, на офіційному сайті Міністерства юстиції України за посиланням: https://minjust.gov.ua/ua/news/13449 , мається інформація про те, що за підсумками розгляду заявок на право реалізації арештованого майна, такими, що відповідають умовам конкурсу, було визнано 6 компаній. Серед них одна державна - ДАК «Національна мережа аукціонних центрів», а також 5 приватних - ПП «Український правовий консалтинг»; ТОВ «Мультисервіс»; ТОВ «Стратег»; ТОВ «Торговельно-комерційна компанія»; ЗАТ «Надбання».

У вищезазначеному переліку СДП «Укрспец'юст» відсутній.

Згідно відповіді в.о. директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за вих. №15011-0-32/20-1.2 від 25 вересня 2015 року, номенклатура справ Департаменту за 2007 рік передбачала справу «Документи про проведення тендеру (конкурсу) з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна» зі строком зберігання 5 років, яка до архіву Міністерства юстиції не передається, а тому генеральний договір з ДП «Укрспец'юст» відсутній. Але при цьому зазначено, що пунктом 4.1 Положення про умови і проведення тендерів (конкурсів) з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна, проводиться у четвертому кварталі поточного року або в першому кварталі наступного року; за його наслідками визначаються переможці по окремих областях України та АРК. Оскільки у четвертому кварталі 2005 року та першому кварталі 2006 року тендер (конкурс) з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна не проводився, реалізацію арештованого державними виконавцями майна протягом 2005-2006 років здійснювали спеціалізовані організації, визнані переможцями за результатами тендера (конкурсу), проведеного Міністерством юстиції України у четвертому кварталі 2004 року, у тому числі і спеціалізоване державне підприємство «Укрспец'юст». Генеральні договори зі спеціалізованими організаціями, що здійснювали реалізацію арештованого державними виконавцями майна у 2005 - першій половині 2007 року втратили чинність 20 червня 2007 року. Проте, договори про реалізацію окремих видів майна, укладені до 20 червня 2007 року, були чинні та продовжували діяти до закінчення передбачених законодавством строків реалізації арештованого державними виконавцями майна.

Лист, наданий представнику позивача за підписом Заступника Міністра - керівника апарату Міністерства юстиції України №23034-0-33-15/22 від 01 жовтня 2015 року, про відсутність інформації стосовно цього генерального договору, не вказує про його відсутність взагалі і про те, що СДП «Укрспец'юст» не мало право на проведення відповідних торгів.

Мається постанова Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2006 року №452 «Про ліквідацію спеціалізованого підприємства «Укрспец'юст».

ОСОБА_11 районного суду м. Києва №1931/15-вих від 06 жовтня 2015 року, направленого на виконання ухвали Межівського районного суду Дніпропетровської області про витребування з архіву Печерського районного суду м. Києва копії рішення суду щодо скасування Постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2006 року №452 «Про ліквідацію Спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст» та проведення будь-яких дій по ліквідації підприємства, повідомлено, що суд позбавлений можливості виконати зазначену ухвалу, оскільки перебування такої справи протягом 2006-2008 років в суді не встановлено.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи СДП «Укрспец'юст» було здійснено 22 серпня 2012 року на підставі судового рішення про припинення юридичної особи у зв'язку з визнання її банкрутом від 05 серпня 2012 року №23/127-б. Наявність запису про те, що стосовно нього було внесене судове рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи від 21 квітня 2006 року, і, згідно п.3.2 Наказу Міністерства юстиції України від 11 листопада 2003 року №136/5, не могло приймати участь у тендері для реалізації арештованого державними виконавцями майна, є лише здогадкою представника позивача стосовно неможливості цього підприємства проводити торги.

Таким чином, суду не надано доказів того, що станом на 29 травня 2007 року СДП «Укрспец'юст» не мало права проводити прилюдні торги з реалізації нерухомого майна ТОВ «Антонівське». Натомість листом в.о. директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підтверджується можливість участі цього підприємства у торгах, а відсутність генерального договору обумовлена закінченням терміну його зберігання.

Окрім цього, навіть при можливих порушеннях з боку державного органу (в справі, що розглядається - відділу Державної виконавчої служби), негативні наслідки не повинні поширюватися на добросовісного набувача майна.

Такі висновки не суперечать Конвенції про захист прав та основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

Так, за змістом ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини у справах:

«Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії», заява №44277/98, від 24 червня 2003 року, самі по собі допущені органами влади порушення при передачі майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна;

«Рисовський проти України», заява №29979/04, від 20 жовтня 2011 року - ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява №32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі», п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п.53, та «Тошкуце та інші проти Румунії», п. 38).

Отже, навіть при поновленні строків позовної давності, встановленні порушення з боку органів державної влади, визнавати безпідставною та анулювати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на об'єкти нерухомого майна ТОВ «Антонівське»: будівлю чотирирядного корівника МТФ №1, яка знаходиться за адресою: вул. Степова, 1/3, с. Антонівське, Межівського району, Дніпропетровської області, та будівлю телятника МТФ №1, яка знаходиться за адресою: вул.Степова, 1/1, с. Антонівське, Межівського району, Дніпропетровської області, з огляду на приписи зазначених вище норм права, законні підстави відсутні.

Що стосується вимоги про зобов'язання реєстраційної служби Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвати право власності на спірне майно за ТОВ «Антонівське» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з огляду на висновки, зроблені судом під час обґрунтування своєї позиції по справі, в її задоволенні також слід відмовити.

Окрім того, слід зазначити, що вимоги можуть пред'являтися лише до відповідача по справі, суд не в змозі зобов'язувати третіх осіб до будь-яких дій, які не є стороною по справі позовного провадження.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення п.245 Наказу Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5 «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (чинним на момент виникнення правовідносин - тобто станом на 06 червня 2007 року), п.п.6.1, 6.2 та 6.4 Тимчасового положення про порядок проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, ч.2 ст.4 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ч.3 ст.66 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст.256, 257, 261, 267 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії», «Рисовський проти України», керуючись ст.ст.10, 44, 174, 212, 214-215 ЦПК України, - суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Антонівське» в особі ліквідатора по справі №Б29/194-10 ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи: реєстраційна служба Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської області, Богданівська сільська рада Межівського району Дніпропетровської області, відділ державної виконавчої служби Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської області про поновлення строку для подачі позову; визнання прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна ТОВ «Антонівське» від 29 травня 2007 року та актів СДП «Укрспец'юст» про проведення прилюдних торгів з продажу арештованого нерухомого майна ТОВ «Антонівське» від 06 червня 2007 року недійсними; витребування на користь позивача спірного майна від добросовісного набувача ОСОБА_4, а також безпідставно набутого майна у ОСОБА_3; визнання права власності за ТОВ «Антонівське» на будівлю чотирирядного корівника МТФ №1, яка розташована по вул. Степова, 1/3 в с.Антонівське, Межівського району, Дніпропетровської області та будівлю телятника МТФ №1, яка знаходиться по вул. Степова, 1/1 в с. Антонівське, Межівського району, Дніпропетровської області; визнання безпідставною та анулювання державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на об'єкти нерухомого майна ТОВ «Антонівське»: будівлю чотирирядного корівника МТФ №1, яка знаходиться за адресою: вул. Степова, 1/3, с.Антонівське, Межівського району, Дніпропетровської області, та будівлю телятника МТФ №1, яка знаходиться за адресою: вул.Степова, 1/1, с. Антонівське, Межівського району, Дніпропетровської області; зобов'язання реєстраційної служби Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвати право власності на спірне майно за ТОВ «Антонівське» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Межівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_12